Основні принципи екологічного права

Предмет і метод екологічного права України.

 

Екологічне право - система правових норм, які регулюють відносини, що складаються у сфері взаємодії суспільства і природи з метою раціонального природокористування

збереження, відтворення та покращання стану навколишнього природного середовища

забезпечення екологічної безпеки

Предмет екологічного права - відносини у сфері взаємодії суспільства і природи

з приводу раціонального використання природних ресурсів

з приводу охорони навколишнього природного середовища

з приводу забезпечення екологічної безпеки.

Методи екологічного права:

- імперативний, тобто адміністративно-правовий метод;

- диспозитивний, тобто з використанням елементів цивільно-правового методу.

Система та джерела екологічного права України.

 

Система екологічного права — це відповідним чином структурно об'єднані елементи, що утворюють відповідну га­лузь права.

Система екологічного права сладає:

1) Загальна частина

2) Особлива частина

3) Спеціальна частина

Загальна частина екологічного права охоплює інститути, що містять найбільш важливі положення, які мають спільний харак­тер для цієї галузі.

У Загальну частину входять такі інститути:

— право власності на природні ресурси;

— право природокористування;

— екологічні права та обов'язки громадян;

— правові механізми управління в галузі охорони довкілля;

— екологічна експертиза;

— економічний механізм у галузі охорони навколишнього природного середовища;

— правове забезпечення екологічної безпеки;

— юридична відповідальність в галузі охорони довкілля.

Особлива частина містить норми, які регулюють окремі ви­ди екологічних відносин з урахуванням специфіки окремих при­родних об'єктів.

В Особливу частину входять такі підгалузі та інститути:

— земельне право;

— надрове право;

— водне право;

— лісове право;

— фауністичне право;

— правова охорона атмосферного повітря;

— правовий режим екологічної мережі України, що охоп­лює правову охорону природно-заповідного фонду, а також пра­вовий режим лікувальних, оздоровчих, рекреаційних зон та ін­ших її складових;

— правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій.

Спеціальна частина екологічного права охоплює норми, що регулюють міжнародне співробітництво в галузі охорони дов­кілля.

У системі права України екологічне право існує не відособ­лено, а взаємодіє з іншими галузями права.

Джерела екологічного права:

-Конституція України

-Міжнародні договори, учасницею яких є Україна;

-Закони України (у тому числі кодифіковані);

-Постанови Верховної Ради України;

-Укази і розпорядження Президента України;

-Постанови і розпорядження КМУ;

-Інструкції та інші нормативні акти міністерств і відомств України;

-Рішення місцевих органів державної виконавчої влади;

-Рішення органів місцевого самоврядування;

-Локальні нормативно-правові акти;

-Судова практика, зокрема рішення Конституційного Суду України.

 

Основні принципи екологічного права.

 

Принципи екологічного права — це основні, вихід­ні, положення, засади, на яких базується правове регулювання екологічних відносин.

У системі принципів екологічного права можна виділити такі.

1. Загальні принципи, на яких базується вся система пра­ва, — законності, невідворотності, відповідальності за проти­правну поведінку тощо.

2. Спеціальні (галузеві), що стосуються і діють лише в рам­ках однієї галузі, зокрема, екологічного права.

3. Принципи підгалузей екологічного права (земельного, надрового, водного).

4. Принципи інститутів екологічного права (наприклад, прин­ципи інституту екологічної безпеки).

В Декларації по навколишньому середовищу і розвитку, прийнятій на конференції ООН в Ріо-де-Жанейро в 1992 р. сформульовано 27 соціально-екологіч­них принципів, що мають основоположне значення для всього міжнародного співтовариства і для кожної окремо взятої дер­жави.

Серед основних спеціальних (галузевих) принципів екологіч­ного права можна виділити наступні: