Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“отал≥тарн≥ ≥ авторитарн≥ пол≥тичн≥ режими: основн≥ риси




 

Ќедемократичн≥ режими виражен≥ р≥зними формами тотал≥таризму ≥ авторитаризму.

 

” переклад≥ з п≥зньолатинськоњ "тотал≥тарний" означаЇ "€к такий, що в≥дноситьс€ до ц≥лого". «м≥ст тотал≥таризму обгрунтував ≥деолог ≥тал≥йського фашизму ƒж.ƒжент≥ле, €кий закликав до тотального п≥дпор€дкуванн€ людини держав≥ ≥ розчиненню ≥ндив≥да в пол≥тичн≥й ≥стор≥њ, оск≥льки все людське ≥ духовне губить ц≥нн≥сть поза державою. ” пол≥тичну лексику цей терм≥н вв≥йшов п≥сл€ промови Ѕ.ћуссол≥н≥ 1925 p., в €к≥й в≥н використовуЇ саме пон€тт€ "тотал≥тарна держава". ¬ подальшому опоненти фашизму вживають цей терм≥н в негативному розум≥нн≥ - €к протилежн≥сть демократ≥њ. —початку п≥д тотал≥таризмом розум≥вс€ фашистський режим в ≤тал≥њ ≥ нац≥онал-соц≥ал≥стичний рух у Ќ≥меччин≥, але п≥сл€ публ≥кац≥њ в газет≥ "“аймс" (1929), де давалас€ характеристика рад€нського ладу, цей терм≥н почали застосовувати ≥ до пол≥тичного режиму —–—–.

 

’оча ще в к≥нц≥ 30-х pp. були зроблен≥ спроби наукового усв≥домленн€ тотал≥таризму, найб≥льший вплив на сусп≥льне у€вленн€ про сутн≥сть цього €вища зд≥йснили знаменит≥ романи-антиутоп≥њ ™.«ам€т≥на, ќ.’аксл≥, ƒж.ќруелла. –оман ™.«ам€т≥на "ћи" - це прогноз розвитку сусп≥льства, побудованого на засадах колектив≥зму, де рац≥онально обірунтован≥ вс≥ сторони житт€, але де в≥дсутн≥й найважлив≥ший елемент сусп≥льства - особист≥сть (зам≥сть нењ - номер). ќ.’аксл≥ в роман≥ "ќ дивний новий св≥т" показав повн≥стю заорган≥зований св≥т, в €кому пот€г до дос€гненн€ досконалоњ ефективност≥ не залишив м≥сц€ дл€ особистоњ свободи. ¬ найб≥льш €скрав≥й л≥тературн≥й форм≥ технолог≥€ тотал≥тарноњ влади була розкрита в роман≥ ƒж.ќруелла "1984".

 

« початку 50-х pp. з'€вл€ютьс€ науков≥ роботи, присв€чен≥ пол≥толог≥чному ≥ соц≥олог≥чному анал≥зу тотал≥тарних режим≥в: досл≥дженн€ ’.јрендт "ѕоходженн€ тотал≥таризму", сум≥сна монограф≥€  .‘р≥др≥ха ≥ «.Ѕжезинського "“отал≥тарна диктатура ≥ автократ≥€".  онцептуальна модель тотал≥таризму, запропонована  .‘р≥др≥хом ≥ «.Ѕжезинським, найб≥льш попул€рна в пол≥толог≥њ.

 

Ќижче наведен≥ ш≥сть базових характеристик тотал≥таризму, сформульованих  .‘р≥др≥хом у робот≥ "ѕрирода тотал≥таризму" (1954):

Ј оф≥ц≥йна ≥деолог≥€, €ка претендуЇ на охопленн€ вс≥х аспект≥в людського ≥снуванн€ ≥ ор≥ЇнтуЇтьс€ на дос€гненн€ одв≥чних ц≥лей, наприклад, на створенн€ досконалого сусп≥льства;

Ј масова парт≥€, €ка зливаЇтьс€ з державною бюрократичною орган≥зац≥Їю;

Ј монопол≥€ парт≥њ над ефективними засобами комун≥кац≥њ;

Ј концентрац≥€ в руках парт≥њ ≥ держави вс≥х засоб≥в збройного насильства;

Ј централ≥зований контроль ≥ кер≥вництво економ≥кою;

Ј система терористичноњ пол≥цейськоњ влади.

 

¬ищезгадана модель тотал≥таризму вимагаЇ додаткового по€сненн€. ¬становленн€ диктатури одн≥Їњ парт≥њ призводить до злитт€ парт≥йних структур з державними ≥ до формуванн€ своЇр≥дного феномена "держава-парт≥€". —ама парт≥€ монопол≥зуЇ право виступати в≥д ≥мен≥ всього сусп≥льства. ќдночасно в≥дбуваЇтьс€ "розчиненн€" громад€нського сусп≥льства в держав≥, вс≥ дозволен≥ сусп≥льн≥ орган≥зац≥њ (профсп≥лки, молод≥жн≥, ж≥ноч≥ орган≥зац≥њ) зобов'€зан≥ виступати своЇр≥дними "приводними ремен€ми" в механ≥зм≥ влади парт≥њ, приводити њњ генеральну л≥н≥ю в житт€. Ќа вершин≥ п≥рам≥ди тотал≥тарноњ влади знаходитьс€ харизматична ф≥гура вожд€ (фюрера, дуче, л≥дера парт≥њ). ƒ≥њ вожд€ ≥ парт≥йна догма не п≥дл€гають критиц≥. Ќаприклад, у вс≥х школах ≤тал≥њ вис≥в портрет Ѕ.ћуссол≥н≥ з написом "ћуссол≥н≥ завжди правий".

 

“отал≥тарна влада поширюЇ контроль на вс≥ сторони житт€ людини, включаючи с≥мейн≥ в≥дносини ≥ сферу в≥дпочинку. як в≥дзначила ’.јрендт, при тотал≥таризм≥ був реал≥зований принцип: "приватною особою залишаЇтьс€ т≥льки той, хто спить". “аким чином, дл€ тотал≥таризму характерна загальна статизац≥€ - держава-парт≥€ зд≥йснюЇ тотальний контроль над вс≥ма сферами життЇд≥€льност≥ сусп≥льства в ц≥лому ≥ окремого ≥ндив≥да в тому числ≥. “ому серед пол≥толог≥в утвердилос€ ≥ б≥льш коротке визначенн€ тотал≥таризму: це закрита система, в €к≥й все - в≥д вихованн€ д≥тей до випуску продукц≥њ -контролюЇтьс€ з Їдиного центру.

 

“отал≥тарн≥ режими традиц≥йно под≥л€ють на "л≥в≥" ≥ "прав≥" форми. ѕравий або право радикальний режим отримав розвиток в ≤тал≥њ з 1922 р. ≥ в Ќ≥меччин≥ з 1933 р. п≥сл€ приходу до влади ј.√≥тлера. Ћ≥ворадикальний (комун≥стичний) тотал≥таризм утвердивс€ в —–—– (класична модель - пер≥од стал≥н≥зму з середини 20-х до середини 50-х pp.), в крањнах —х≥дноњ ™вропи ≥ јз≥њ, на  уб≥. Ќайб≥льш €скравий приклад тотал≥таризму в јз≥њ -  итай пер≥оду пол≥тики "великого стрибка" ≥ "культурноњ революц≥њ" (50-х - середини 70-х pp.), коли на чол≥ кер≥вництва крањни сто€в ћао ÷зедун.

 

ƒв≥ форми тотал≥таризму в≥др≥зн€ютьс€ характером ≥деолог≥й (фашизм, нац≥онал-соц≥ал≥зм, комун≥зм), в тому числ≥ завданн€ми, €к≥ ставл€ть перед масами парт≥њ - гегемони: дос€гненн€ "народного кап≥тал≥зму" ≥ завоюванн€ св≥тового пануванн€ або побудова комун≥стичного сусп≥льства ≥ св≥това революц≥€. ™ й ≥нша в≥дм≥нн≥сть: л≥вий тотал≥таризм був б≥льше "добудований": парт≥€ волод≥ла монопол≥Їю не т≥льки на пол≥тичну, але й на економ≥чну владу, що про€вилос€ в повн≥й або частков≥й л≥кв≥дац≥њ приватноњ влади, зосередженн≥ в руках держави основних засоб≥в виробництва, л≥кв≥дац≥њ ринку. ¬ праворадикальних режимах збереглас€ свобода п≥дприЇмництва, однак це не виключало пр€мого державного втручанн€ в економ≥чну сферу п≥дпор€дкуванн€ њњ завданн€м воЇнного виробництва, централ≥зованого розпод≥ленн€ робочоњ сили.

 

ƒе€к≥ пол≥тологи вид≥л€ють третю, теократичну форму тотал≥таризму, бачачи приклад останнього в ≤ран≥ пер≥оду правл≥нн€ ≥сламського л≥дера а€толи ’омейн≥ (1979-1989), ≥ в режим≥, встановленому (тепер вже в минулому) тал≥бами в јфган≥стан≥.

 

јвторитаризм (в≥д лат. auctor засновник, творець ≥ auctoritas - думка, р≥шенн€, право) розум≥Їтьс€ €к режим, зм≥ст управл≥нн€ при €кому пол€гаЇ в концентрац≥њ влади в руках одного або к≥лькох л≥дер≥в, €к≥ не прид≥л€ють уваги дос€гненню сусп≥льноњ згоди стосовно лег≥тимност≥ њх влади. “отал≥таризм ≥нколи розгл€даЇтьс€ €к крайн€ форма авторитарного режиму. јле на€вн≥сть де€ких сп≥льних рис (свав≥лл€ л≥дер≥в, значний репресивний апарат, обмеженн€ прав людини, використанн€ сили при вир≥шенн≥ конфл≥ктних ситуац≥й, в≥дсутн≥сть реального под≥лу влади, формально в≥льний характер вибор≥в у законодавч≥ органи, в≥дсутн≥сть альтернативност≥ вибору) не даЇ п≥дстав дл€ њх ототожненн€. “ому доречно зупинитис€ на в≥дм≥нност€х двох режим≥в.

 

1. ѕри тотал≥таризм≥ парт≥€-гегемон заборон€Ї вс≥ елементи сусп≥льно-пол≥тичного плюрал≥зму, опозиц≥йн≥ парт≥њ ≥ рухи. ≤н≥ц≥атива допускаЇтьс€ т≥льки в межах створених "зверху" ≥ "патронованих" парт≥Їю сусп≥льних орган≥зац≥й. ѕри авторитаризм≥ маЇ м≥сце обмежений плюрал≥зм. ѕравл€ча влада в певних межах допускаЇ ≥накодумство ≥ п≥дконтрольну опозиц≥ю.

 

2. ѕри тотал≥таризм≥ €дром пол≥тичноњ системи виступаЇ парт≥€-гегемон, €ка монопол≥зувала державну владу, при авторитаризм≥ - сама держава (в де€ких випадках правл€ча ел≥та створюЇ п≥д себе "парт≥ю влади").

 

3. ѕри тотал≥таризм≥ особлива роль в≥дводитьс€ ≥деолог≥њ. ¬она виконуЇ дв≥ важлив≥ функц≥њ: лег≥тимац≥ю цього режиму ≥ моб≥л≥зац≥ю мас на виконанн€ поставлених парт≥Їю завдань. ƒл€ об'Їднанн€ народу навколо влади у св≥дом≥сть мас через «ћ≤, мистецтво, осв≥ту вт≥люютьс€ потр≥бн≥ дл€ пануючоњ парт≥њ стереотипи. ћогутн€ пропагандистська машина малюЇ утоп≥чн≥ завданн€, "велике майбутнЇ" - комун≥стичний або расовий рай. ќдночасно створюЇтьс€ "образ ворога", €ким виступають "реакц≥йн≥ класи" або "нижч≥ народи", приб≥чники ≥нших ≥деолог≥й. “еза про зовн≥шн≥х ≥ внутр≥шн≥х ворог≥в покликана виправдати жорстк≥ методи управл≥нн€, обмеженн€ свободи особистост≥, масов≥ репрес≥њ ≥ весь уклад житт€, що нагадуЇ житт€ в облоз≥. ўо стосуЇтьс€ авторитаризму, то тут може бути в≥дсутн€ €кась детально розроблена ≥деолог≥чна доктрина. ≤нструментом консол≥дац≥њ сусп≥льства виступаЇ рел≥г≥€, нац≥онал≥зм, традиц≥њ. ѕол≥тичн≥ ел≥ти сучасних авторитарних режим≥в ≥нколи намагаютьс€ запропонувати масам "≥деолог≥ю розвитку", що по€снюЇ завданн€ економ≥чноњ ≥ соц≥альноњ модерн≥зац≥њ сусп≥льства.

 

4. “отал≥тарна влада опираЇтьс€ на широку п≥дтримку народу. ƒл€ такого режиму характерний культ вожд€ парт≥њ, €кий в очах народу волод≥Ї харизмою, йому приписуютьс€ надприродн≥ властивост≥: непогр≥шн≥сть, мудр≥сть. “отал≥таризм широко використовуЇ так≥ форми моб≥л≥зац≥њ мас, €к вибори, урочист≥ збори, "всенародн≥ обговоренн€", м≥тинги. ќсобливо часто використовував орган≥зац≥ю масових ман≥фестац≥й ≥ смолоскипову ходу ј.√≥тлер. ¬≥н прекрасно розум≥в, що масою легше ман≥пулювати, тому що людина, потрапивши в масу, часто губить здатн≥сть критично сприймати ≥нформац≥ю, а його св≥дом≥сть розчин€Їтьс€ в загальному колективному настроњ. јвторитаризм може залишатис€ байдужим до проблеми лег≥тимац≥њ влади, не звертаЇтьс€, €к правило, до ≥нтенсивноњ моб≥л≥зац≥њ народу на п≥дтримку влади. ƒл€ цього режиму характерна депол≥тизац≥€ мас, ≥нферентне або вороже ставленн€ до влади. Ќе маючи масовоњ п≥дтримки, авторитарна влада знаходить опору в бюрократ≥њ, арм≥њ, церкв≥, великих п≥дприЇмницьких прошарках, намагаЇтьс€ використати ≥сторичн≥ традиц≥њ або нац≥онал≥стичн≥ гасла. ћожлив≥ випадки авторитаризму, що спираЇтьс€ на харизму л≥дера.

 

5. Ќеобх≥дно в≥дзначити ще одну принципову в≥дм≥нн≥сть режим≥в. јвторитарний режим не намагаЇтьс€ встановити тотальний контроль над ус≥ма сферами житт€, збер≥гаЇ автономн≥сть особистост≥ ≥ сусп≥льства у непол≥тичних сферах. ƒопускаючи, €к правило, в≥льн≥ ринков≥ в≥дносини в економ≥ц≥, заохочуючи приватне п≥дприЇмництво, де€к≥ сучасн≥ авторитарн≥ режими демонструють висок≥ темпи економ≥чного росту (сучасний  итай, —≥нгапур, ѕ≥вденна  оре€, „ил≥).

 

“аким чином, сучасн≥ авторитарн≥ режими можуть мати де€к≥ риси перех≥дного режиму - займати пром≥жне становище м≥ж демократ≥Їю ≥ тотал≥таризмом. ¬они волод≥ють б≥льшими шансами, н≥ж тотал≥таризм, дл€ переходу до демократ≥њ. “ут ≥снуЇ потенц≥ал дл€ пол≥тичноњ самоорган≥зац≥њ громад€нського сусп≥льства, тому що вже про€вл€ютьс€ незалежн≥ в≥д держави економ≥чн≥ ≥нтереси, на основ≥ €ких можуть сформуватис€ пол≥тичн≥ ≥нтереси. ѕри переход≥ в≥д тотал≥таризму до демократ≥њ необх≥дн≥ не т≥льки пол≥тичн≥ реформи, але й комплексна економ≥чна реформа, що вимагаЇ створенн€ ≥нститут≥в ринковоњ економ≥ки, реформи власност≥ ≥ формуванн€ на ц≥й основ≥ нових соц≥альних верств.

 

јвторитаризм може ≥снувати в найр≥зноман≥тн≥ших формах. ¬ ≥сторичному минулому в≥н виступав у форм≥ древн≥х тиран≥й, деспот≥й, абсолютних монарх≥й ≥ у форм≥ р≥зних аристократичних режим≥в.

 

¬иход€чи з вищесказаного, Ї необх≥дн≥сть зупинитис€ на типолог≥њ сучасних форм авторитаризму. «алежно в≥д того, на €к≥ соц≥альн≥ групи ≥ ≥нститути спираЇтьс€ влада, можна вид≥лити так≥ форми авторитарного режиму:

¬≥йськов≥ диктатури, що передбачають оп≥р на арм≥ю. ¬ умовах нерозвинутого громад€нського сусп≥льства ≥ слабких демократичних традиц≥й в≥йськов≥ виступають найб≥льш орган≥зованою силою, €ка волод≥Ї ресурсами дл€ захопленн€ влади (€к правило, шл€хом державного перевороту). ѕод≥бн≥ режими - досить часте €вище в јфриц≥, латинськ≥й јмериц≥, на близькому —ход≥. ѕридушуючи пол≥тичн≥ свободи, в≥йськов≥ можуть виступити ≥н≥ц≥аторами економ≥чноњ модерн≥зац≥њ сусп≥льства (в≥йськова диктатура генерала ј.ѕ≥ночета в „ил≥).

“еократичний - з опорою на духовенство ≥ рел≥г≥ю. Ќа зразок можна навести сучасний ≤ран, де з середини 90-х pp. нам≥тилась тенденц≥€ до л≥берал≥зац≥њ режиму.

ќл≥гарх≥чний - влада належить певним корпоративним кланам.

¬ождистський (режим особистоњ влади), що опираЇтьс€ на авторитет сильного л≥дера. —ам режим може мати п≥дтримку народу. ќсновою дл€ виникненн€ под≥бних режим≥в може стати в≥дчутт€ зовн≥шньоњ загрози дл€ крањни. —ам≥ л≥дери часто використовують нац≥онал≥стичн≥ гасла, ≥дењ незалежност≥ або "модерн≥зац≥йного прориву" (швидкого вир≥шенн€ проблем економ≥чноњ в≥дсталост≥ ≥ б≥дност≥) дл€ консол≥дац≥њ населенн€ навколо власноњ влади.

«м≥шан≥, поЇднуючи в соб≥ елементи р≥зних режим≥в. “ак, режим, встановлений —.’усейном в ≤рац≥, волод≥в властивост€ми в≥йськового, вождистського ≥ частково теократичного режим≥в одночасно. ¬≥йськовий режим, встановлений у 1973 р. в „ил≥, п≥зн≥ше трансформувавс€ в режим особистоњ влади ј.ѕ≥ночета.

 

як видно, форми сучасного авторитаризму демонструють строкату картину. ѕор€д з вищевказаними вид≥л€ють однопарт≥йн≥ ≥ багатопарт≥йн≥, президентськ≥ ≥ парламентськ≥, традиц≥йн≥ ≥ моб≥л≥зац≥йн≥ форми авторитаризму. «рештою авторитарний режим може виступати у форм≥ реакц≥йноњ диктатури або бути б≥льш л≥беральним. ќстанн≥ форми авторитаризму Ї своЇр≥дним симб≥озом авторитарних демократичних тенденц≥й.

 

√≥бридн≥ режими ≥снують у р≥зних формах ≥ отримали р≥зн≥ назви:

"диктабланда" - режим, у €кому в≥дбулас€ певна л≥берал≥зац≥€, але без наступноњ демократизац≥њ. ’оча населенню надан≥ певн≥ права, але воно не вт€гнуте в пол≥тичне житт€, немаЇ розвинутого громад€нського сусп≥льства;

"демократ ура" - Ї елементи демократ≥њ (багатопарт≥йн≥сть, багатопарт≥йн≥ вибори), але немаЇ л≥берал≥зац≥њ. ≈лементи демократ≥њ нос€ть формальний характер, а вибори покликан≥ гарантувати перемогу правл€чоњ парт≥њ;

"делегативна демократ≥€" передбачаЇ встановленн€ сильноњ виконавчоњ влади на чол≥ з президентом. ¬иборц≥ делегують право приймати важлив≥ р≥шенн€ не законодавчому органу, а президенту.

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 466 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—тремитесь не к успеху, а к ценност€м, которые он дает © јльберт Ёйнштейн
==> читать все изречени€...

1262 - | 1221 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.021 с.