Які види вбирної здатності грунтів виокремив К.К.Гедройц

Назвіть легкорозчинні солі та показники засоленості грунтів.

У хімії легкорозчинними вважають солі,розчинність яких перевищує 10 г на 100г води при кімнатній температурі..У звичайних умовах (тиск і температура) властивості легкорозчинних солей проявляють карбонати і гідрокарбонати лугів,хлориди і сульфати лугів,хлориди кальцію і магнію,борати тощо.Шкідливість водорозчинних солей полягає у тому,що вони підвищують осмотичний потенціал грунтового розчину,чим погіршують постачання рослин водою через недостатню всмоктувальну силу кореневих систем.Деякі солі Na2CO3 погіршують властивості грунту: він набухає,знижується здатність колоїдів до коагуляції,збільшується його рухомість,унаслідок чого руйнується структура,зростають показники щільності будови і і загалом погіршуються фізичні,водно-фізичні та фізико-механічні властивості грунту..До найшкідливіших зачислено такі солі, як Na2CO3. NaHCO3, до шкідливих MgCl2, Na2SO4.

12.Назвіть основні типи засолення грунтів.Засоленими називають ґрунти, які мають у своєму профілі легкорозчинні солі в кількості, токсичній для сільськогосподарських рослин. До них належать солончаки і солонці.Вирізняють такі основні типи засолення- це сдове,хлорид не й сульфатне.Усі інші типи засолення це комбінації зазначених вище основних типів засолення.Найшкідливіше для рослин содове засолення грунтів, найменш шкідливе – сульфатне. В Україні найбільші їх площі зустрічаються в сухому Степу, в зонах Степу та Лісостепу, незначні — на Поліссі. У зв'язку з таким поширенням засолені ґрунти називають інтразональними, тобто такими, що не мають власної зони.Формування засолених ґрунтів пов'язане з нагромадженням солей у ґрунтових водах і породах та умовами, що сприяють їхній подальшій акумуляції в профілі ґрунтів Морфологічно наявність солей у профілі ґрунту можна визначити лише тоді, коли ґрунт сухий, на його поверхні може бути сольова кірка, на стінці розрізу спостерігаються вицвіти солей Якщо ґрунт вологий, то в польових умовах наявність у ньому солей можна визначити за допомогою аналізу водної витяжки з ґрунту. Більшість культурних рослин при наявності в ґрунті легкорозчинних солей розвиватись не можуть або дають дуже низькі врожаї. Проте не всі сільськогосподарські рослини однаково витримують засолення ґрунту. Так, цукрові буряки, капуста, бавовник, просо, люцерна витримують відносно високу концентрацію солей — до 0,6%, кукурудза, озима пшениця, ячмінь, люцерна меншу — 0,3-0,4%,

соняшник, льон, конюшина — тільки до 0,2-0,3%.

Розділ4

Для яких катіонів найкраще вивчено катіонний обмін у грунтах.

Увібрані (обмінні) катіони у грунтах представлені переважно елементами 1 і 2 груп Періодичної системи.У кислих грунтах значну,а в окремих випадках домінуючу роль мають іони Н+ та АІ 3+.В обмінній формі у грунтах можуть міститися також мікроелементи іони Zn 2+, Cu 2+, Mn 2+,Найкраще катіонний обмін вивчено для катіонів: Ca 2+, Mg 2+, K+,Na+,

Які види вбирної здатності грунтів виокремив К.К.Гедройц

Механічна вбирна здатність- властивість грунту затримувати зважені у воді тверді частинки,які надходять до нього разом із скаламученою водою.

Фізична вбирна здатність- здатність грунту концентрувати біля енергонасиченої поверхні своїх тонко дисперсних частинок молекули розчинених або газоподібних речовин.

Фізико-хімічна,або обмінна вбирна здатність- властивість грунту обмінювати певну частину катіонів твердої фази на еквівалентну кількість катіонів грунтового розчину.

Хімічна вбирна здатність- це утворення у грунтовому розчинні (унаслідок суто хімічних реакцій) важкорозчинних сполук, які випадають в осад і долучаються до твердих фаз грунту.

Біологічна вбирна здатність- зумовлена вибірковим фізіобіохімічним вбиранням рослинами та мікроорганізмами необхідних для їхньої життєдіяльності елементів живлення з грунтового розчину.

3.Від складу вбирних (обмінних) катіонів у грунті залежать:його структурно-агрегатний склад,водно-фізичні та фізико-механічні властивості,утворення органо-мінеральних сполук, рівень pH грунтового розчину і його сольовий склад, формування кислотно-основної та інших видів буферності, кількісне і якісне забезпечен рослин елементами мінерального живлення.

4.Катіонний обмін –це частина іонного обміну,особливістб якого єзворотність процесу стехіометричного обміну іонами, між двома контактуючим фазами.Катіонообмінні властивості грунтів пов’язані з наявністю відємних зарядів на поверхні мінеральних, органічних та органо-мінеральних компонентів грунтового вбирного комплексу.,які характеризуються високим ступенем дисперсності,є нерозчинним у воді та здатні вбирати і обмінювати катіони.

5. ГВК-це сукупність мінеральних, органічних і органо-мінеральних компонентів твердої частини грунту,які володіють іонообмінною здатністю.У ГВК згідно із означенням,входять і здатні до обмінних реакцій катіони,які в еквівалентній кількості можуть обмінюватисьтна катіони грунтового розчину. Ґрунтові колоїди утво­рюються в процесі вивітрю­вання гірських порід і ґрун­тоутворення в результаті! подрібнення крупних часток або шляхом з'єднання мо-лекулярно подрібнених ре­човин, їх стан підпорядко-ваний законам фізичної і колоїдної хімії. В ґрунтових колоїдних розчинах вони становлять дисперсну фазу, де дисперсним середо­вищем є вода. Між дисперсною фазою і дисперсним середовищем постійно відбуваються процеси взаємодії, існує динамічна рівно­вага.