Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ѕ.) соц≥олог≥чний психолог≥зм




Ќаприк≥нц≥ XIX ст. виникаЇ психосоц≥олог≥€, €ка розгл€даЇ псих≥ку €к основну визначальну силу сусп≥льного розвитку. ¬она спри€ла наближенню соц≥олог≥чноњ науки до конкретних проблем особистост≥, соц≥альних груп, сусп≥льства.

ѕредставники психосоц≥олог≥њ намагаютьс€ сусп≥льн≥ €вища по€снити психолог≥чними категор≥€ми, впливом св≥домост≥, психолог≥чних в≥дносин м≥ж ≥ндив≥дами. “ак,

ƒ. ћилль трактуЇ сусп≥льство на основ≥ ≥ндив≥дуальноњ псих≥ки;

√. “ард наголошуЇ на визначн≥й рол≥ у формуванн≥ повед≥нки людини њњ уподобань;

”. ћак-ƒугалл мотивуЇ соц≥альн≥ €вища ≥нстинктами;

«. ‘рейд ус≥ соц≥альн≥ €вища по€снюЇ одним Їдиним ≥нстинктом - статевим пот€гом (л≥б≥до).

—татевий пот€г, за «. ‘рейдом, Ї основою людськоњ повед≥нки та псих≥ки ≥ маЇ задовольн€тис€. якщо цього не в≥дбуваЇтьс€, то виникають певн≥ €вища, що потребують затрат енерг≥њ, ≥ настаЇ непр€ме вдоволенн€ статевого пот€гу людини. “ак≥ трансформац≥њ можуть мати позитивне спр€муванн€ - захопленн€ наукою, мистецтвом, винаходами (цей процес називають субл≥мац≥Їю) ≥ негативне - по€ва р≥зних хворобливих стан≥в (невроз≥в).

 

‘ранцузький вчений √юстав ЋЇбон вивчав психолог≥ю натовпу. ¬≥н вважав, що сучасна йому цив≥л≥зац≥€ Ї продуктом ≥нтелектуальноњ творчоњ ел≥ти, але житт€ Ївропейського сусп≥льства початку ’’ ст. знаменуЇ собою початок нового етапу розвитку: на зм≥ну Ђери ел≥тиї приходить Ђера натовпуї, Ђера масиї. ѕо€ва мас в нього виступаЇ насл≥дком таких процес≥в €к модерн≥зац≥€ промисловост≥, швидка урбан≥зац≥€ та переселенн€ великих груп людей з с≥л у м≥ста, розповсюдженн€ «ћ≤. Ќаростанн€ Ђери натовпуї ЋЇбон розгл€даЇ €к початок занепаду цив≥л≥зац≥њ.

ЋЇбон вважаЇ, що повед≥нка людини на самот≥ суттЇво в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д њњ повед≥нки в груп≥ людей, у натовп≥, де д≥ють сили г≥пнозу ≥ нав≥юванн€. ¬≥н трактуЇ натовп €к групу людей, охоплених сп≥льними настро€ми, прагненн€ми ≥ почутт€ми ≥ вид≥л€Ї так≥ характерн≥ риси натовпу:

заражен≥сть сп≥льною ≥деЇю;

в≥дчутт€ непоборност≥ власноњ сили ≥ всемогутност≥;

втрата почутт€ в≥дпов≥дальност≥;

нетерпим≥сть, схильн≥сть до самонав≥юванн€;

готовн≥сть до ≥мпульсивних д≥й та бездумного сл≥дуванн€ за л≥дером.

¬с≥ натовпи в≥н под≥л€Ї на однор≥дн≥ та р≥знор≥дн≥.

” натовпах д≥Ї закон Ђдуховноњ Їдност≥ї, що спричин€Ї перетворенн€ ≥ндив≥да, €кий потрапив у натовп, на безвольний автомат з придушеними рац≥ональними началами, на ≥ррац≥ональну ≥стоту, €ка прагне до негайноњ реал≥зац≥њ нав≥€них њй ззовн≥ ≥дей. Ќасл≥дком перебуванн€ людини у натовп≥ Ї втрата нею ≥ндив≥дуальност≥, розумових задатк≥в.

ЋЇбон робить спробу зазирнути у майбутнЇ, пом≥ркувати над тим, що станетьс€, €кщо пол≥тична влада перейде до мас ≥ натовпу. Ќайб≥льш придатною до цього в≥н вважаЇ соц≥ал≥стичну ≥дею, €ка скерована саме на те, щоб утвердити диктатуру мас. ѕерем≥гший соц≥ал≥зм Ц це колективна трагед≥€: в≥н породить епоху руйнувань, анарх≥њ ≥ терору, €ка згодом зм≥нитьс€ епохою суворого деспотизму ≥ зал≥зного режиму, почнетьс€ масове винищенн€ людей, а т≥, що уц≥л≥ють, будуть рад≥сно в≥тати диктатора. „астина народу буде приречена на примусов≥ роботи, практично на рабство. ќднак, такий лад не зможе ≥снувати довго, в≥н приречений ≥ пот€гне за собою розвал усього сусп≥льного житт€

—аме ≥ндив≥дуально-психолог≥чному напр€мку наукового п≥знанн€ соц≥олог≥€ зобовТ€зана п≥двищенн€м зац≥кавленост≥ внутр≥шн≥м св≥том людини, вивченн€м соц≥ально-психолог≥чних в≥дносин м≥ж людьми ≥ сп≥льнотами. ѕроте сл≥д зазначити, що представники цього напр€мку надто переб≥льшують роль ≥ значенн€ психолог≥чного чинника в розвитку соц≥альних процес≥в ≥ €вищ.

 

 

 ласична соц≥олог≥€.

 

‘ранцузький учений ≈м≥ль ƒюркгейм розробив новий соц≥олог≥чний п≥дх≥д, €кий пол€гаЇ в розум≥нн≥ сусп≥льства €к соц≥альноњ реальност≥, що складаЇтьс€ ≥з сукупност≥ соц≥альних факт≥в. ¬ивченн€ цих факт≥в, на його думку, ≥ Ї предметом соц≥олог≥њ. ≈. ƒюркгейм критикував розгл€нут≥ вище ≥ндив≥дуально-психолог≥чн≥ теор≥њ, п≥дкреслюючи, що соц≥альн≥ €вища не можна розгл€дати просто €к ≥ндив≥дуальн≥ психолог≥чн≥ факти. —оц≥альне перевершуЇ ≥ндив≥дуальне, €к ц≥ле перевершуЇ часткове. —оц≥альн≥ €вища ≥ндив≥д знаходить у су-
сп≥льств≥ уже готовими, такими, €к≥ ≥снували до нього. ¬они не залежать в≥д св≥домост≥ окремого ≥ндив≥да. —оц≥альне - це над≠≥ндив≥дуальне, воно маЇ особливу властив≥сть.

√оловне в теор≥њ сусп≥льства ≈. ƒюркгейма - Ђсоц≥олог≥змї, €кий ірунтуЇтьс€ на визнанн≥ первинност≥ соц≥альноњ реальност≥, њњ автономност≥, специф≥чност≥ й п≥дпор€дкованост≥ њй ≥ндив≥д≥в. ќсновними принципами Ђсоц≥олог≥змуї Ї обТЇктивний науковий п≥дх≥д до соц≥альних €вищ ≥ процес≥в, намаганн€ по€снити соц≥альне виход€чи з його самого. ” звТ€зку ≥з цим б≥олог≥чний ≥ психолог≥чний п≥дходи ƒюркгейм в≥дкидав.

“еор≥€ Ђсоц≥олог≥змуї т≥сно звТ€зана ≥з соц≥олог≥чним методом ≈. ƒюркгейма, основними принципами €кого були:

Ј розгл€д соц≥альних факт≥в €к таких, що ≥снують обТЇктивно, незалежно в≥д людини;

Ј вираженн€ сусп≥льноњ св≥домост≥ обТЇктивними, незалежними в≥д субТЇкта показниками (повед≥нка людей, д≥€льн≥сть орган≥зац≥й);

Ј анал≥з причинноњ залежност≥ соц≥альних €вищ в≥д зовн≥шнього середовища;

Ј пост≥йне пор≥внюванн€ в ход≥ досл≥дженн€ по€снюваних соц≥альних факт≥в, а отже, перетворенн€ соц≥олог≥њ на пор≥вн€льну науку.

“аким чином, метод ƒюркгейма конкретизуЇ одну з його ≥дей про те, що соц≥олог≥€ повинна мати справу передус≥м з реальними соц≥альними €вищами та процесами, а не з у€вленн€ми про них.

« ≥мТ€м ≈. ƒюркгейма звТ€зане також вивченн€ €вищ, €ким в≥н дав назву аном≥њ, соц≥альноњ нер≥вност≥ та соц≥альноњ сол≥дарност≥, що стають насл≥дком под≥лу прац≥. ѕ≥д аном≥Їю ≈. ƒюркгейм розум≥в стан сусп≥льства, за €кого бракуЇ ч≥ткого морального регулюванн€ повед≥нки людей. јном≥€ виникаЇ, коли соц≥альн≥ функц≥њ сусп≥льства не перетинаютьс€. —оц≥альна нер≥вн≥сть Ї насл≥дком функц≥онуванн€ сусп≥льноњ системи, €ка створюЇ неоднаков≥ умови дл€ реал≥зац≥њ зд≥бностей людини. ≈. ƒюркгейм уважав, що дл€ подоланн€ соц≥альноњ нер≥вност≥ особист≥сть не маЇ бути пригнобленою, а людина не повинна ставитис€ на р≥вень машини. ј тому диференц≥ац≥€ сусп≥льства маЇ зд≥йснюватис€ не за соц≥альними прив≥ле€ми, а за ≥ндив≥дуальними зд≥бност€ми людей.

ƒюркгейм запропонував дл€ соц≥олог≥њ систему знань, основними характеристиками €коњ були:

Ј розум≥нн€ сусп≥льства €к саморегульованого структурно-функц≥онального орган≥зму;

Ј розум≥нн€ сусп≥льного пор€дку €к нормального його стану;

Ј визнанн€ морал≥ €к найважлив≥шого регулюючого механ≥зму сусп≥льства ≥ њњ пров≥дноњ рол≥ дл€ функц≥онуванн€ соц≥альних ≥нститут≥в вихованн€.

ƒл€ ƒюркгейма, €к ≥ дл€ вс≥Їњ соц≥олог≥чноњ громадськост≥ того часу, центральною була проблема соц≥альноњ сол≥дарност≥.

≤стор≥€ людства, за ƒюркгеймом, розпочинаЇтьс€ з механ≥чноњ сол≥дарност≥ - перв≥снообщинного стану, в €кому пануЇ примусовий колектив≥зм, р≥вн≥сть член≥в сусп≥льства, схож≥сть виконуваних ними трудових функц≥й. ќтже, брак под≥лу прац≥ н≥велював ≥ особистост≥.

ѕод≥л прац≥, посиленн€ спец≥ал≥зац≥њ змушуЇ людей обм≥нюватис€ продуктами своЇњ д≥€льност≥, п≥двищувати њх €к≥сть, св≥й профес≥онал≥зм, конкурувати м≥ж собою, удосконалювати особис≠т≥сн≥ €кост≥. ‘ормуЇтьс€ догов≥рна держава, громад€нське сусп≥льство й орган≥чнасол≥дарн≥сть зам≥сть механ≥чноњ, €ка забезпечувалас€ регламентац≥Їю житт€ людей колективною св≥дом≥стю.

ѕричиною под≥лу прац≥, за ƒюркгеймом, Ї значне зб≥льшенн€ к≥лькост≥ населенн€, що посилюЇ ≥нтенсивн≥сть контакт≥в, соц≥альних звТ€зк≥в, обм≥ну результатами д≥€льност≥. «≥ зб≥льшенн€м к≥лькост≥ населенн€ посилюЇтьс€ боротьба за ≥снуванн€. «а таких умов под≥л прац≥ Ч Їдиний спос≥б зберегти сусп≥льний пор€док, створити соц≥альну сол≥дарн≥сть нового типу. ќтже, под≥л прац≥, за ƒюркгеймом, Ї мирним способом вир≥шенн€ гострих соц≥альних проблем.

¬ивчаючи вплив економ≥чного процесу под≥лу прац≥ на соц≥альний стан сусп≥льства ≈. ƒюркгейм розтлумачив сутн≥сть ≥ особлив≥сть соц≥альних процес≥в у економ≥чн≥й сфер≥, уперше описав працю €к соц≥альний процес ≥нтеграц≥њ сусп≥льства, дов≥в, що соц≥альн≥ суперечност≥ Ї причиною анем≥чност≥ в≥дпов≥дних в≥дносин. Ѕ≥льше того, на думку ƒюркгейма, економ≥чний процес под≥лу прац≥ маЇ не лише соц≥альн≥ насл≥дки, а й сам зумовлений соц≥альним станом сусп≥льства.

—аме анал≥з ≥сторичноњ еволюц≥њ под≥лу прац≥ показуЇ Ђправиль≠нийї шл€х просуванн€ людства в≥д механ≥чноњ (прим≥тивно-примусовоњ) до орган≥чноњ (св≥домо-добров≥льноњ) сол≥дарност≥.

ƒюркгейм розробив концепц≥ю самогубства. —аме аном≥€ сусп≥льства виступаЇ головним могутн≥м генератором самогубств: число самогубств Ї обернено пропорц≥йним ступеню ≥нтеграц≥њ соц≥альних груп ≥ сп≥льнот, до €ких цей ≥ндив≥д належить. —уть самогубств зумовлена кризовим станом сусп≥льства в ц≥лому.

—воњ теоретичн≥ концепц≥њ ≈. ƒюркгейм виклав у 200 наукових прац€х.

 

 

ћайже одночасно з позитив≥стським напр€мком поширюЇтьс€ ≥ анти позитив≥стський п≥дх≥д до вивченн€ соц≥альних €вищ, в основ≥ €кого Ц думка про принципову протилежн≥сть закон≥в природи ≥ сусп≥льства. —усп≥льство ≥ ≥ндив≥ди, €к≥ його складають, починають розгл€датис€ не €к типов≥ соц≥альн≥ факти, а €к так≥, що постають внасл≥док процес≥в соц≥альноњ д≥њ та взаЇмод≥њ. ÷ей напр€м отримав назву гуман≥стичноњ соц≥олог≥њ.

Ќ≥мецький соц≥олог ћакс ¬ебер (1864-1920) вважаЇтьс€ засновником розум≥ючоњ соц≥олог≥њтеор≥њ соц≥альноњ д≥њ. ¬ основ≥ його соц≥олог≥чноњ системи лежить ≥де€ €к≥сноњ в≥дм≥нност≥ соц≥огуман≥тарних наук в≥д природознавства. ÷€ в≥дм≥нн≥сть пол€гаЇ, по-перше, у предмет≥ досл≥дженн€ (природознавство досл≥джуЇ живу ≥ неживу природу, соц≥огуман≥тарн≥ науки - людину й створене нею сусп≥льство); по-друге - у метод≥ досл≥дженн€ (€кщо у природознавств≥ використовуЇтьс€ метод опису й по€сненн€, то у соц≥огуман≥тарних науках - метод розум≥нн€ д≥ючих у сусп≥льств≥ людей).

¬ебер наголошуЇ, що не можна вивчати людську д≥€льн≥сть так само, €к астроном досл≥джуЇ рух небесних т≥л. Ћюдина Ї ≥стота св≥дома, тому сл≥д намагатис€ зрозум≥ти њњ д≥њ €к осмислен≥, спр€мован≥ на певну мету та засоби њњ дос€гненн€. —оц≥олога при цьому ц≥кавить не те, що ≥ндив≥ди робл€ть, а те, чому вони щось робл€ть. “ому з принципом розум≥нн€ пов'€зана у ¬ебера категор≥€ соц≥альноњ д≥њ. —оц≥олог≥€ досл≥джуЇ повед≥нку, д≥њ, вчинки ≥ндив≥да чи групи ≥ндив≥д≥в. —оц≥альна д≥€ передбачаЇ два моменти: суб'Їктивну мотивац≥ю ≥ндив≥да чи групи й ор≥Їнтац≥ю на ≥ншого (≥нших), €ку ¬ебер ще називаЇ Ђоч≥куванн€мї. Ќе вс≥ д≥њ людей мають соц≥альний характер: з≥ткненн€ двох велосипедист≥в, наприклад, - це просто випадок. якщо ж хтось ≥з них захоче уникнути цього з≥ткненн€, тод≥ ц€ под≥€ стане соц≥альною д≥Їю, бо велосипедисту своњй повед≥нц≥ ор≥ЇнтуЇтьс€ на повед≥нку ≥ншого. ¬ебер вир≥зн€Ї чотири типи соц≥альноњ д≥њ:

ü традиц≥йну (визначаЇтьс€ звичкою);

ü афективну (визначаЇтьс€ емоц≥€ми ≥ почутт€ми);

ü ц≥нн≥сно-рац≥ональну (визначаЇтьс€ св≥домою в≥рою у певну етичну, естетичну, рел≥г≥йну тощо ц≥нн≥сть повед≥нки незалежно в≥д њњ усп≥ху);

ü ц≥лерац≥ональну (визначаЇтьс€ оч≥куванн€м певноњ повед≥нки ≥нших людей ≥ використанн€м цього оч≥куванн€ €к засобу дл€ дос€гненн€ рац≥онально регульованих ц≥лей з метою дос€гненн€ усп≥ху).

≤з цих чотирьох тип≥в соц≥альноњ д≥њ лише два останн≥ Ї суто соц≥альними та рац≥ональними, характерними дл€ сучасного ≥ндустр≥ального д≥њсусп≥льства, тод≥ €к перш≥ два - суб'Їктивно-≥ррац≥ональн≥ й тому практично незбагненн≥, - вони ≥снують у традиц≥йних сусп≥льствах минулого. «розум≥ти можна лише ц≥лерац≥ональну соц≥альну д≥ю, оск≥льки в н≥й зб≥гаютьс€ сенс людськоњ д≥€льност≥ та суть особистост≥ д≥ючоњ людини. ” м≥ру зменшенн€ рац≥ональност≥ соц≥альна д≥€ стаЇ менш зрозум≥лою ≥ недоступною дл€ соц≥олог≥њ. —уб'Їктом соц≥альноњ д≥њ у ћ.¬ебера Ї ≥ндив≥д (у кращому раз≥ група ≥ндив≥д≥в). ¬вод€чи пон€тт€ соц≥альноњ д≥њ та ≥ндив≥д≥в €к њњ суб'Їкт≥в, ¬ебер по сут≥ даЇ своЇ тлумаченн€ соц≥ального факту, протилежне розум≥нню його ≈.ƒюркгаймом. Ќа в≥дм≥ну в≥д останнього ћ.¬ебер вважаЇ, що н≥ сусп≥льство в ц≥лому, н≥ р≥зн≥ форми колективност≥ не можуть виступати в рол≥ суб'Їкт≥в соц≥альноњ д≥њ: вони радше Ї засобами орган≥зац≥њ д≥й окремих ≥ндив≥д≥в. ќтже, €кщо у ≈.ƒюркгайма людина Ї повн≥стю узалежненою в≥д сусп≥льства - Ѕога чи колективних у€влень,то у ћ. ¬ебера саме людина перебуваЇ в центр≥ сусп≥льного житт€, €ке можна зрозум≥ти лише через ≥ндив≥дуальну св≥дом≥сть та ≥ндив≥дуальну д≥ю.

“ому, прагнучи зрозум≥ти сусп≥льство, соц≥олог≥њ сл≥д насамперед вивчати людську повед≥нку. —усп≥льн≥ ж ≥нститути й соц≥альн≥ сп≥льноти (право, держава, рел≥г≥€ нац≥€ тощо) повинн≥ вивчатис€ соц≥олог≥Їю лише у т≥й форм≥, в €к≥й вони Ї значущими дл€ окремих ≥ндив≥д≥в, ≥ лише т≥Їю м≥рою, €кою ≥ндив≥ди на ц≥ ≥нститути ≥ сп≥льноти скерован≥. якщо ж м≥ж ≥ндив≥дом, з одного боку, та соц≥альними ≥нститутами ≥ сп≥льнотами, з другого, немаЇ зв'зку ≥ порозум≥нн€ - то ц≥ ≥нститути ≥ сп≥льноти приречен≥ на в≥дмиранн€ занепад €к так≥, що стали зайвими дл€ людини.

“аким чином, дл€ розум≥ючоњ соц≥олог≥њ ћ.¬ебера характерна ор≥Їнтац≥€ виключно на ≥ндив≥да з його зростаючою рац≥ональн≥стю. Ќайвище дос€гненн€ людини, €ка рац≥ональна в своњх д≥€х, - це кап≥тал≥зм з його рац≥ональними рел≥г≥Їю (протестантизмом), бюрократ≥Їю, рац≥ональним способом веденн€ господарства. јле нав≥ть таке сусп≥льство ще не Ї ≥деальним з погл€ду рац≥ональност≥. ћ.¬ебер вводить в об≥гпон€тт€ ≥деального типу - зразка ≥ умогл€дноњ конструкц≥њ, €коњ насправд≥ не ≥снуЇ, але до €коњ сл≥д прагнути. “акими ≥деальними типами дл€ ћ.¬ебера Ї Ђеконом≥чна людинаї, Ђцеркваї, Ђхристи€нствої та, зрештою, ≥ сам Ђкап≥тал≥змї, €кий н≥де не ≥снуЇ реально: конкретн≥ крањни мають конкретн≥ р≥зновиди цього ладу, наближен≥ чи в≥ддален≥ в≥д ≥деалу,

«авданн€м соц≥олог≥њ саме ≥ Ї з'€совувати в≥дпов≥дн≥сть реальност≥ до ≥деальних тип≥в, €к≥ Ї вт≥ленн€м Ђ≥нтерес≥в епохиї, про€вом пануючих у цей час ц≥нностей.  ожна епоха маЇ свою систему ц≥нностей, тому вони €к сукупн≥сть основних установок та ≥нтерес≥в конкретноњ епохи ≥ конкретного сусп≥льства Ї ≥сторичними ≥ в≥дносними, тобто з'€вл€ютьс€ у певний ≥сторичний час ≥ зникають чи видозм≥нюютьс€ з розвитком сусп≥льства.

” своњй профес≥йн≥й д≥€льност≥ соц≥олог повинен виходити з дом≥нуючих у нин≥шн≥й час ц≥нностей епохи, обираючи предмет ≥ об'Їкт досл≥дженн€. јле в такому раз≥ в≥н не буде об'Їктивним неупередженим досл≥дником, а керуватиметьс€ ≥снуючою системою сусп≥льних ц≥нностей. «в≥дси у творчост≥ ћ.¬ебера з'€вл€Їтьс€ проблема об'Їктивност≥ соц≥олог≥њ €к науки. ¬ир≥шуЇ в≥н њњ шл€хом розр≥зненн€ двох акт≥в: ставленн€ до ц≥нност≥ й оц≥нки. Ѕезумовно, соц≥олог у своњй профес≥йн≥й д≥€льност≥ виходить ≥з на€вних у сусп≥льств≥ ц≥нностей, ≥накше його прац€ не буде приносити корист≥ люд€м, котр≥ живуть у ньому. ќднак власн≥ пристраст≥ та уподобанн€ вченого не повинн≥ впливати на науков≥ досл≥дженн€. —оц≥олог≥€ маЇ бути наукою, в≥льною в≥д суб'Їктивних оц≥ночних суджень, ≥ давати достов≥рн≥ знанн€ з досл≥джуваних проблем.

÷≥ основн≥ положенн€ соц≥олог≥чного вченн€ ћ.¬ебера в≥дображен≥ в його анал≥з≥ таких сфер сусп≥льного житт€, €к економ≥ка, пол≥тика ≥духовна культура. ” цьому план≥ головними Ї т≥сно пов'€зан≥ м≥ж собою ≥дењ економ≥чноњ, пол≥тичноњ та духовноњ рац≥ональност≥. ¬≥н приходитьдо висновку, що ≥снуЇ зв'€зок м≥ж рел≥г≥йними переконанн€ми таеконом≥чною повед≥нкою, рел≥г≥йними установками та характером сусп≥льного ладу. Ќа його думку, ≥снуЇ тотожн≥сть духу кап≥тал≥зму й духупротестантськоњ етики; п≥дірунт€м, на €кому виростаЇ кап≥тал≥зм, Ї самец≥нност≥ протестантського в≥ровченн€: сумл≥нна, коп≥тка щоденна прац€ в ≥м'€ слави Ѕожоњ, скерована на отриманн€ прибутку; аскетичне, позбавлене розкош≥в житт€ тощо. ÷€ проблема була окреслена в найв≥дом≥шомутвор≥ ћ.¬ебераЂѕротестантська етика ≥ дух кап≥тал≥змуї.

—оц≥олог≥€ економ≥ки й соц≥олог≥€ рел≥г≥њ доповнюЇтьс€ у вченн≥¬ебера соц≥олог≥Їю пол≥тики ≥ влади. ¬лада ≥ пануванн€ заснован≥ на взаЇмному оч≥куванн≥ ≥ндив≥д≥в: того, хто наказуЇ, - що його накази будуть виконуватис€; того, хто п≥дкор€Їтьс€, - що одержить наказ, €кий сл≥д виконувати. ¬≥дпов≥дно до трьох головних мотив≥в п≥дкоренн€ й слухн€ност≥ ¬ебер розр≥зн€Ї три чистих типи пануванн€:

Х легальне (≥снуЇ в сучасних дл€ ћ.¬ебера буржуазних крањнах таких, €к јнгл≥€, ‘ранц≥€, —Ўј; базуЇтьс€ на пануванн≥ закону);

Х традиц≥йне (≥снувало переважно у традиц≥йних давн≥х сусп≥льствах; ірунтувалос€ на традиц≥йних д≥€х, пор€дках та звича€х певноњ повед≥нки за в≥дсутност≥ формального права ≥ закон≥в);

Х харизматичне (засноване на харизм≥, тобто п≥дкореност≥ певним надординарним властивост€м героњв, вожд≥в, великих полководц≥в, пророк≥в ≥ провидц≥в, €к-от Ѕудда, ≤сус, ћагомет, јлександр ћакедонський, ÷езар, Ќаполеон).

¬ебер вважаЇ можливим у межах ≥снуючого кап≥тал≥стичного ладу створити вз≥рцево-рац≥ональний тип влади, пов'€заний з утвердженн€м рац≥онально-бюрократичного типу правл≥нн€, що Ї реал≥зац≥Їю на практиц≥ ≥дењ пол≥тичноњ рац≥ональност≥. ÷е буде зд≥йснено, на йогодумку, у процес≥ еволюц≥йних (а не революц≥йних) зм≥н у пол≥тичномужитт≥.

“аким чином, ћ.¬еберу належить центральне м≥сце у класичн≥й соц≥олог≥њ. …ого ≥дењ залишаютьс€ актуальними ≥ в сучасних умовах, що даЇ п≥дстави говорити про Ђвебер≥вський ренесансї, або в≥дродженн€ значущост≥ його творчоњ спадщини нин≥, на самому початку XXI ст. ƒл€ соц≥олог≥њ найважлив≥шими Ї так≥ його положенн€:

 

сусп≥льство Ч це автономна реальн≥сть, докор≥нно в≥дм≥нна в≥д природи;

ц€ в≥дм≥нн≥сть пол€гаЇ в тому, що в сусп≥льств≥ д≥Ї над≥лена св≥дом≥стю людина, вчинки ≥ повед≥нку €коњ покликана досл≥джувати у св≥й специф≥чний спос≥б соц≥олог≥€;

специф≥ка досл≥дницького методу соц≥олог≥њ пол€гаЇ у намаганн≥ зрозум≥ти сенс вчинк≥в ≥ саму д≥ючу особу;

з розвитком сусп≥льства ≥ самоњ людини в њњ д≥€х зростаЇ момент рац≥ональност≥;

зростанн€ рац≥ональност≥ в ход≥ ≥сторичного розвитку Ї одн≥Їю з головних тенденц≥й поступу людства в ц≥лому;

соц≥олог≥€ €к наука повинна бути в≥льною в≥д суб'Їктивних оц≥ночних суджень;

профес≥йна етика соц≥олога вимагаЇ унезалежненн€ в≥д пануючих у сусп≥льств≥ ≥деолог≥й та власних пристрастей ≥ симпат≥й.

 

Ќаукова вага ћ.¬ебера у розробц≥ гуман≥стичноњ соц≥олог≥њ пол€гаЇу тому, що в≥н поставив людину, њњ активн≥сть ≥ творч≥сть у центр наукового досл≥дженн€. Ќа меж≥ XIX-XX стол≥ть це знаменувало початок принципового в≥дходу в≥д ≥дей позитив≥стського натурал≥зму, прорив до визнанн€ пр≥оритетност≥ проблематики людини у соц≥олог≥чному вченн≥. —аме ћ.¬ебер зм≥нюЇ у€вленн€ про сусп≥льство €к ц≥л≥сний орган≥зм на розум≥нн€ його €к атом≥зованого соц≥уму, що складаЇтьс€ з соц≥альних д≥й ≥ндив≥да. ћ.¬ебер Ї одним ≥з засновник≥в формальноњ соц≥олог≥њ з виробленн€м ориг≥нального анал≥тичного апарату. ¬≥н вводить у науковий об≥г пон€тт€ соц≥альноњ д≥њ, соц≥альноњ повед≥нки, ≥деального типу, лег≥тимного пор€дку, розробл€Ї категор≥њ влади, бюрократ≥њ, адм≥н≥страц≥њ тощо.

 

 

Ќа противагу ќ.  онту ≥ √. —пенсеру, засновникам ≥нших соц≥олог≥чних теор≥й, котр≥ шукали чинники соц≥альних зм≥н поза межами сусп≥льства та людини ≥ розгл€дали њх €к сукупн≥сть р≥зних природних вплив≥в,  арл ћаркс (1818Ч1883) у своњх соц≥олог≥чних погл€дах д≥йшов протилежних висновк≥в.

ћарксистська школа соц≥олог≥њ - €вище в Ївропейськ≥й соц≥олог≥њ екстраординарне. —пираючись на дос€гненн€ класичноњ соц≥олог≥њ, марксизм водночас поривав з ус≥ма ≥нтелектуальними традиц≥€ми ≥ пропонував св≥й, л≥ворадикальний спос≥б перебудови сусп≥льства.

≈коном≥чн≥ в≥дносини  . ћаркс розгл€дав €к так≥, що найсильн≥ше впливають на вс≥ ≥нш≥ структури. Ќа його думку, ус≥ зм≥ни, що в≥дбуваютьс€ в сусп≥льств≥, у т≥м числ≥ зм≥ни сусп≥льних в≥дносин, залежать в≥д зм≥н у сусп≥льному виробництв≥. ¬иробнич≥ в≥дносини Ч матер≥альна основа соц≥альних, ≥деолог≥чних та пол≥тичних в≥дносин.

ѕроте соц≥олог≥чну теор≥ю  . ћаркса не можна зводити т≥льки до економ≥чного детерм≥н≥зму. ¬≥н, щоправда, Ї њњ базисом, але в теор≥њ  . ћаркса на€вний ≥ соц≥альний детерм≥н≥зм, €кий по€снюЇ механ≥зм взаЇмод≥њ сусп≥льства й особи. ѕ≥дх≥д  . ћаркса - ≥сторичний. ¬≥н пол€гаЇ в т≥м, що цей механ≥зм не Ї раз ≥ назавжди визначеним дл€ вс≥х час≥в ≥ народ≥в. Ќа кожному етап≥ розвитку сусп≥льства Ї своњ особливост≥ взаЇмод≥њ останнього з особист≥стю, зумовлен≥ сукупн≥стю соц≥альних обставин конкретноњ сусп≥льноњ формац≥њ. ѕри цьому  . ћаркс розгл€дав людину не т≥льки €к обТЇкт соц≥альноњ д≥њ, а ≥ €к субТЇкт, здатний активно зм≥нювати навколишнЇ середовище.

 . ћаркс виходив з того, що вивченн€ сусп≥льного житт€ сл≥д розпочинати з вивченн€ соц≥альноњ д≥€льност≥ людей. Ћише такий п≥дх≥д уможливлював вих≥д за меж≥ емп≥ризму та ≥деал≥зму, розгл€д ≥стор≥њ сусп≥льства €к ≥стор≥њ житт€ ≥ д≥€льност≥ людей у певних умовах, звТ€зках, стосунках. ¬одночас в≥н заперечував сприйн€тт€ сусп≥льства €к механ≥чноњ сукупност≥ ≥ндив≥д≥в, що виникаЇ ≥ зм≥нюЇтьс€ випадково, ≥ стверджував, що кожн≥й формац≥њ притаманн≥ њњ власн≥ закони розвитку та функц≥онуванн€ соц≥альноњ системи ≥ њњ складових.

 . ћаркс не заперечував прогресивноњ рол≥ под≥лу прац≥, проте, на в≥дм≥ну в≥д ƒюркгейма, надавав його аномальним функц≥€м (експлуатац≥€, безроб≥тт€, зубож≥нн€ тощо) не випадкового ≥ не минущого характеру, а фатального, такого, що його не можна усунути. «а ћарксом, под≥л прац≥ приводить не т≥льки до соц≥ального структуруванн€ сусп≥льства, а й до його розколу на два антагон≥стичн≥ класи - експлуататор≥в ≥ експлуатованих; антагон≥зм м≥ж працею ≥ кап≥талом неможливо усунути еволюц≥йним шл€хом, дл€ цього необх≥дне революц≥йне поваленн€ старого режиму ≥ встанов≠ленн€ нового, справедливого сусп≥льства. “≥льки нова, комун≥стична формац≥€ створить орган≥чну сол≥дарн≥сть, тобто такий колектив≥зм, €кий Ї необх≥дним дл€ всеб≥чного розвитку особистост≥.

ѕринципове значенн€ дл€ соц≥олог≥њ маЇ теор≥€ ћаркса щодо в≥дчуженн€ прац≥. ƒуже ц≥нним було також те, що  . ћаркс пропонував вивчати не сусп≥льство взагал≥, не людину взагал≥, а конкретне сусп≥льство, конкретну людину, конкретн≥ соц≥альн≥ утворенн€, особливо роб≥тничий клас.

«начний внесок  . ћаркс зробив ≥ в розвиток методики конкретних соц≥олог≥чних досл≥джень. …ого досл≥дженн€ зд≥йснювалис€ на основ≥ узагальненн€ великого фактичного матер≥алу з використанн€м р≥зних соц≥олог≥чних способ≥в збиранн€ первинноњ ≥нформац≥њ: вивченн€ документ≥в, соц≥олог≥чних спостережень, опитувань.

јнал≥зуючи стан роб≥тничого класу у ‘ранц≥њ,  . ћаркс у 1880 р. на проханн€ Ѕ. ћалона (видавц€ часопису) розробив Ђјнкету дл€ роб≥тник≥вї, €ка складалас€ з чотирьох частин ≥ м≥стила 99 запитань. « допомогою анкети мали вивчатис€ зм≥ни ф≥зичного, ≥нтелектуального ≥ морального стану роб≥тник≥в залежно в≥д њхньоњ стат≥, в≥ку, квал≥ф≥кац≥њ, ≥нтенсивност≥ прац≥, сан≥тарного стану п≥дприЇмства тощо.

ѕитанн€ анкети розпод≥лено на чотири групи:

перша - ≥нформац≥€ про умови роботи, використанн€ дит€чоњ прац≥, охорону прац≥;

друга - ≥нформац≥€ про тривал≥сть робочого дн€ дл€ дорослих ≥ д≥тей, можлив≥сть у д≥тей, що працюють, учитис€;

трет€ - ≥нформац≥€ про ставленн€ роб≥тник≥в до п≥дприЇмц≥в, системи оплати прац≥ та р≥вень зароб≥тноњ плати, проблеми бюджету с≥мей, заощадженн€ на стар≥сть,

четверта - ≥нформац≥€ про орган≥зац≥њ роб≥тник≥в, профсп≥лки, страйки та њх ц≥л≥, ставленн€ ур€ду й п≥дприЇмц≥в до роб≥тник≥в.

—учасний р≥вень розвитку соц≥олог≥њ даЇ можлив≥сть побачити недосконал≥сть ц≥Їњ анкети. јле тод≥ це була, по сут≥, одна з перших спроб опрацювати анкету дл€ соц≥олог≥чного опитуванн€. ўоправда, опитуванн€ за ц≥Їю анкетою так ≥ не в≥дбулос€. јле саме соц≥олог≥чному анал≥зу присв€чено багато стор≥нок Ђ ап≥талуї. Ќа п≥дстав≥ узагальненн€ багатого емп≥ричного матер≥алу написано також прац≥  . ћаркса про французьку революц≥ю, њњ передумови та насл≥дки: Ђ ласова боротьба у ‘ранц≥њї, Ђ¬≥с≥мнадц€те брюмера Ћуњ Ѕонапартаї.

ћатер≥алами конкретних соц≥олог≥чних досл≥джень  . ћаркс користувавс€ ≥ редагуючи Ђ–ейнську газетуї. –озгл€даючи скарги мозельських сел€н, в≥н використовував численн≥ оф≥ц≥йн≥ та особист≥ документи, дан≥ опитуванн€ значноњ к≥лькост≥ за≥нтересованих ос≥б.

’оч  . ћаркс ≥ не був соц≥ологом у точному розум≥нн≥ цього слова, значенн€ його ≥дей дл€ розвитку соц≥олог≥њ нин≥ визнано вченими всього св≥ту. “ак, американський професор  ристофер ƒуба, автор п≥дручника ≥з соц≥олог≥њ (Ќью-…орк, 1985р.), п≥дкрес≠люючи заслуги  . ћаркса, звертаЇ увагу на так≥ ключов≥ моменти:

Ј ћаркс неспростовно дов≥в, що саме економ≥чн≥ чинники визначають соц≥альне житт€ сусп≥льства;

Ј будь-€к≥ системи в≥рувань ≥ думок - це не б≥льше н≥ж продукти т≥Їњ епохи, в €к≥й вони виникли ≥ функц≥онують;

Ј на концепц≥њ в≥дчуженн€ прац≥, розроблен≥й  . ћарксом, базуютьс€ теор≥њ багатьох п≥зн≥ших соц≥олог≥в.

” заруб≥жних п≥дручниках ≥з соц≥олог≥њ неодноразово наголошуЇтьс€ на т≥м, що без  . ћаркса не було б н≥ ¬ебера, н≥ ƒюркгейма - г≥гант≥в соц≥олог≥њ, хоч обидва вони не визнавали вченн€  . ћаркса.

ѕ≥сл€ ћаркса в≥дчуженн€ прац≥ стало одн≥Їю з головних тем досл≥дженн€ дл€ н≥мецькоњ школи соц≥олог≥њ.  онцепц≥€ в≥дчуженн€ прац≥ ћаркса вплинула на √еорга «≥ммел€ (1858Ч1918) та його фундаментальну працю Ђ‘≥лософ≥€ грошейї. јвтор досл≥джуЇ вплив грошових в≥дносин ≥ под≥лу прац≥ на соц≥альну реальн≥сть, людську культуру ≥ в≥дчуженн€ прац≥. √. «≥ммель розгл€даЇ промислов≥сть, м≥грац≥ю ≥ п≥дготовку робочоњ сили, в≥дм≥нност≥ м≥ж ф≥зичною ≥ розумовою працею, в≥дносини л≥дерства ≥ аутсайдерства, пануванн€ ≥ п≥дпор€дкуванн€, конкуренц≥ю, обм≥н, соц≥альну ≥ групову диференц≥ац≥ю. «важаючи на це, його книгу Ђ‘≥лософ≥€ грошейї можна назвати Ђф≥лософ≥ю прац≥ї.

ƒл€ √. «≥ммел€ категор≥€ грошей (€к дл€ ≈. ƒюркгейма - под≥л прац≥), за влучним висловом рос≥йського соц≥олога ћ. ≤. ƒр€х≠лова, послужила тим зб≥льшувальним склом, завд€ки €кому вдалос€ краще розглед≥ти схован≥ механ≥зми соц≥ального житт€, сусп≥льну працю в њњ нормальних ≥ паталог≥чних формах. ”ченн€ «≥ммел€ називають Ђформальною соц≥олог≥Їюї, бо в≥н уважав, що основним предметом вивченн€ науковоњ соц≥олог≥њ мають стати Ђчист≥ формиї, що ф≥ксують у соц≥альних €вищах найб≥льш ст≥йк≥, ун≥версальн≥ риси, а не емп≥ричне розмањтт€ соц≥альних факт≥в. «м≥ст цих форм мають вивчати спец≥альн≥ сусп≥льн≥ науки - соц≥олог≥чн≥. ¬ебер ≥ «≥ммель розробили прин≠ципово нову методолог≥ю п≥знанн€, зд≥йснивши свого роду Ђкоперник≥вськийї переворот у соц≥олог≥њ. «а головний ≥нструмент у них правл€ть особлив≥ абстрактн≥ конструкц≥њ: у «≥ммел€ - Ђчиста формаї, а у ¬ебера - Ђ≥деальний типї. « њхньою допомогою вивчаютьс€ не емп≥рично ≥снуюч≥ факти, а в у€в≥ створюван≥ сутност≥. „ист≥ форми за своЇю суттю - це в≥дносини м≥ж ≥ндив≥дами, €к≥ в≥докремлюютьс€ в≥д тих обТЇкт≥в, що Ї предметом њх бажань. Ќа думку «≥ммел€, ≥золюючи бажанн€, переживанн€, мотиви €к психолог≥чн≥ акти в≥д њхнього обТЇктивного зм≥сту, соц≥ологи отримують саме те, що становить сферу ц≥нностей - сферу ≥деального. ÷е ≥ маЇ вивчати соц≥олог≥€. ÷≥нн≥сть - це те, що збуджуЇ ≥нтерес до конкретноњ реч≥, створеноњ людиною.

—ама по соб≥ ц≥нн≥сть Ї фундаментальною категор≥Їю, що визначаЇ вс≥ ≥нш≥. Ќад св≥том конкретного бутт€, вважаЇ «≥ммель, п≥дноситьс€ св≥т ≥деальних ц≥нностей, що вибудовують зовс≥м ≥ншу ≥Їрарх≥ю речей ≥ в≥дносин, н≥ж та, котра ≥снуЇ в матер≥альному св≥т≥. ѕродукт прац≥ двозначний за своЇю природою. ¬≥н зТ€вл€Їтьс€ в матер≥альному св≥т≥, бо створюЇтьс€ ф≥зичними зусилл€ми, але належить ≥ утримуЇ своЇ справжнЇ значенн€ в ≥ншому, ≥деальному св≥т≥, де функц≥онуЇ €к товар, згусток економ≥чних в≥дносин.

ѕродукт прац≥ двозначний ≥ в ≥ншому розум≥нн≥. ¬≥н поЇднуЇ ф≥зичн≥ й розумов≥ затрати, €к≥ оц≥нюютьс€ сусп≥льством по-р≥зному, бо вони нер≥внозначн≥. ѕродукти висококвал≥ф≥кованоњ прац≥ ц≥н€тьс€ б≥льше н≥ж неквал≥ф≥кованоњ. « огл€ду на це марксова трудова теор≥€ вартост≥ зовс≥м неправом≥рна, бо вона постулюЇ:

Ј редукц≥ю (зведенн€) складноњ прац≥ до простоњ;

Ј прийн€тт€ найменш ц≥нноњ ф≥зичноњ прац≥ за одиницю вим≥ру вс≥х вид≥в конкретноњ прац≥;

Ј визнанн€ Ђмускульноњ прац≥ї за первинну ц≥нн≥сть.

«в≥дси - приниженн€ рол≥ науковоњ ≥нтел≥генц≥њ в сусп≥льств≥, усуненн€ њњ з ≥сторичноњ арени на користь пролетар≥ату - субТЇкта ф≥зичноњ прац≥. Ќа противагу марксизму √. «≥ммель створюЇ ≥ обірунтовуЇ ≥ншу шкалу ц≥нност≥ вид≥в конкретноњ прац≥, за €кою вищою ц≥нн≥стю Ї ≥нтелектуальна, творча прац€.

„ерез категор≥њ Ђпрац€ї, Ђв≥дчуженн€ї ≥ Ђц≥нност≥ї √. «≥ммель показав, що, поки р≥ч з мети перетворюЇтьс€ на зас≥б дос€гненн€ чогось, прац≥вник усе б≥льше в≥дчужуЇтьс€ в≥д продукту ≥ засоб≥в прац≥.

¬ажко переоц≥нити значенн€ концепц≥й «≥ммел€ щодо таких форм взаЇмод≥њ, €к конфл≥кт, конкуренц≥€, п≥дпор€дкуванн€, авторитет, догов≥р тощо. ¬≥н уважав взаЇмод≥ю основною Ђкл≥тинкоюї сусп≥льства, а самé сусп≥льство розгл€дав €к взаЇмод≥ю ≥ндив≥д≥в. «а «≥ммелем, взаЇмод≥€ завжди зд≥йснюЇтьс€ через певн≥ природн≥ пот€ги або дл€ дос€гненн€ певних ц≥лей. Ќаприклад, статев≥ ≥нстинкти, д≥лов≥ ≥нтереси, рел≥г≥йн≥ ≥мпульси, захист чи напад, гра чи п≥дприЇмництво, бажанн€ допомогти, навчити та багато ≥нших мотив≥в, що спонукають людину до д≥€льност≥ заради ≥ншого, до узгодженн€ ≥ поЇднанн€ внутр≥шн≥х стан≥в, тобто д≥€нн€ на користь ≥нших ≥ сприйманн€ таких д≥й з боку ≥нших. ÷€ взаЇмод≥€ обТЇднуЇ ≥ндив≥дуальних нос≥њв р≥зних ≥нтерес≥в у Їдине сусп≥льство.

” прац≥ Ђќсновн≥ питанн€ соц≥олог≥њї √. «≥ммель формуЇ досить ориг≥нальне у€вленн€ про предмет ≥ завданн€ соц≥олог≥чноњ науки. ¬≥н п≥дкреслюЇ, що соц≥олог≥€ не може займатис€ вс≥м тим, що п≥дпадаЇ п≥д визначенн€ Ђсоц≥альнеї ≥ взагал≥ висловлюЇ сумн≥в стосовно того, що соц≥олог≥€ Ї ≥ справд≥ наукою про сусп≥льство. —оц≥олог≥€ трактуЇтьс€ √. «≥ммелем насамперед €к соц≥альне досл≥дженн€, тобто €к метод ус≥х наук, що вивчають €вища соц≥ального житт€.

” прац≥ Ђѕро соц≥альну диференц≥ац≥юї автор стверджуЇ, що соц≥альна диференц≥ац≥€ завжди супроводжуЇтьс€ ≥ндив≥дуал≥зац≥Їю, становленн€м особистост≥, а соц≥альна еволюц≥€ Ї, по сут≥, структурною диференц≥ац≥Їю сусп≥льства, в €к≥й соц≥альний конфл≥кт може мати й позитивн≥ насл≥дки дл€ збереженн€ соц≥ального ц≥лого ≥ його складових.

 

Ќа початку ’’ ст. зТ€вилис€ нов≥ важлив≥ соц≥олог≥чн≥ концепц≥њ, що спри€ли профес≥онал≥зац≥њ соц≥олог≥њ та п≥днесенню њњ теоретичного р≥вн€. ” цьому Ї певна заслуга н≥мецького соц≥олога ‘ерд≥нанда “ьонн≥са (1855Ч1936), €кий одним з перших зробив спробу створити в соц≥олог≥њ Їдину систему пон€ть, подати цю науку €к багатор≥вневу. ¬≥н розр≥зн€в чисту ≥ прикладну соц≥олог≥ю. ѕерша анал≥зуЇ сусп≥льство на етап≥ статики, друга - динам≥ки.

‘. “ьонн≥с першим науково обірунтував пон€тт€ Ђприкладна соц≥олог≥€ї ≥ визначив њњ м≥сце в систем≥ соц≥олог≥чного знанн€. ѓњ методом, за “ьонн≥сом, Ї пон€т≥йна аналог≥€, а сферою застосуванн€ - ≥стор≥€ людства. ќтже, прикладна соц≥олог≥€ ≥дентична ≥сторичн≥й соц≥олог≥њ. ќкр≥м нењ, “ьонн≥с вид≥л€Ї ще емп≥ричну соц≥олог≥ю (соц≥ограф≥ю), €ка вивчаЇ сучасний стан сусп≥льства. ¬≥н Ї автором всесв≥тньо в≥домого соц≥олог≥чного твору Ђ—п≥льнота й сусп≥льствої.

ƒосл≥дженн€ “ьонн≥са ≥ «≥ммел€ спри€ли самовизначенню та ≥нституц≥ал≥зац≥њ соц≥олог≥њ. ¬они справили великий вплив на розвиток соц≥олог≥чноњ думки, зокрема на творч≥сть ≈. ƒюркгей≠ма ≥ ћ. ¬ебера.

«годом ≥з критики ≥ндив≥дуально- ≥ колективно-психолог≥чних теор≥й зТ€суванн€ сутност≥ соц≥альних €вищ виникла соц≥ально-психолог≥чна теор≥€, €ка виходить з того, що ≥ндив≥дуальна св≥дом≥сть не Ї Їдиним психолог≥чним чинником сусп≥льства. ≤снуЇ ще й сусп≥льна св≥дом≥сть, але вона може ≥ повинна по€снюватис€ соц≥альними фактами.

 

ѕредставником цього напр€мку Ї видатний рос≥йсько-амери≠канський соц≥олог ѕитирим —орок≥н (1889Ч1968), €кий зосереджуЇ увагу на зм≥ст≥ соц≥альних €вищ, що складаютьс€ з людських взаЇмод≥й. ” цих взаЇмод≥€х учений вир≥зн€Ї людей (субТЇкт≥в д≥й), думки ≥ норми (значенн€ д≥й) ≥ предмети (матер≥альн≥ нос≥њ значень), за допомогою €ких значенн€ д≥й виражаютьс€ ≥ перенос€тьс€. Ћюдина з њњ псих≥кою, за —орок≥ним, - це соц≥альний продукт, оск≥льки њњ св≥дом≥сть наповнюЇтьс€ соц≥альним зм≥стом - культурою.

ќсобливий вид соц≥олог≥чного знанн€ €вл€Ї б≥хев≥ористична теор≥€. Ќайб≥льш в≥домим автором ц≥Їњ теор≥њ Ї американський учений ƒж. ћ≥д (1863Ч1931). ” своњй прац≥ Ђ—в≥дом≥сть, ≥ндив≥д ≥ сусп≥льствої в≥н подаЇ взаЇмод≥ю ≥ндив≥д≥в €к процес соц≥ал≥зац≥њ. ¬заЇмод≥ючи, люди вчатьс€ сприймати рол≥ один одного, тобто узгоджувати свою повед≥нку з вимогами сп≥льноти, до €коњ вони належать.

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 869 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќачинать всегда стоит с того, что сеет сомнени€. © Ѕорис —тругацкий
==> читать все изречени€...

1360 - | 1171 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.059 с.