Чоловік і жінка як суб'єкти соціальних відносин. Основні компоненти статевої самосвідомості

Існують два поняття, що, мабуть, є одними з найдавніших. Вони харак­теризують найбільші спільності суспільства і називаються "чоловік" і "жінка".

З медико-біологічної точки зору їх основним диференційним па­раметром є анатомо-фізіологічна будова. Однак цей підхід не дає всебічного уявлення щодо різноманітності та особливостей їх взаємин в суспіль­стві.

Вище вже згадувалось про наявність диспропорцій в структурі суспіль­ства і впливу невідповідності їх чисельності на стабільність суспільства.

Більш висока народжуваність "хлопчиків", так би мовити, "нейтралізується" їх меншою життєздатністю, більш важкою біологічною адаптацією.

У чоловіків менша і тривалість життя, що зумовлено не тільки фізіологічними особливостями, але і способом життя. Він є наслідком пе­вних стереотипів поведінки,

Чоловікам властивий потяг до конкуренції, нетерплячість, нетерпи­мість, честолюбність, енергійність, оцінка успіхів не за якістю, а за кількі­стю, за зовнішніми ознаками, більш висока значимість службового і соці­ального статусу в цілому. За думкою американських лікарів Майера Фрідмена і Рея X. Розенмена на засадах цих особливостей поведінки і формую­ться фізичні фактори, що спричиняють серцево-судинні захворювання.

Різниця у стереотипах поведінки чоловіків і жінок обумовлена не лише біологічними факторами, але й відмінностями соціальних сподівань чо­ловічої та жіночої поведінки. Однак під впливом соціально-економічних умов ці класичні типи руйнуються, що виявляється насамперед у проник­ненні конкурентності у жіночу поведінку. А отже жінки більш будуть на­ражатися на небезпеку серцево-судинних захворювань.

Аналіз стереотипів поведінки дає змогу виявити, яким чином у суспіль­стві виникають умови, що сприяють нерівності чоловіків і жінок.

Якщо чоловік і жінка поводяться відповідно пануючих стереотипів поведінки, то ускладнень не виникає. Така поведінка суспільством заохочується. Але при порушенні - суспільна думка критично ставиться до таких індивідів. При цьому вона більш сувора до жінок ніж до чоловіків.

Соціологи досліджують відмінності між жінками і чоловіками через чотири основні компоненти статевої самосвідомості: біологічна стать, тендерна ідентичність, тендерні ідеали і сексуальні ролі.

^Перший компонент - біологічна стать включає первинні і вторинні морфофізіологічні ознаки, що відрізняють чоловіка і жінку. Однак, не всі погоджуються з цією досить поширеною точкою зору. Отто Вейнінгер ви­суває положення про уроджену бісексуальність людини у зв'язку з факто­ром статевої недиференційованості первісного ембріонального розвитку людини..

/"Другим компонентом статевої самосвідомості є тендерна ідентичність. Це поняття пов'язане з нашими уявленнями щодо своєї статі, чи відчуває­мо ми себе в дійсності чоловіком або жінкою. Усвідомлення людиною своєї статі не завжди відповідає її біологічній статі. Суспільство з перших

хвилин появи дитини на світ активно впливає на цей процес, насамперед виходячи з зовнішніх морфофізіологічних ознак статі. Тендерна ідентифі­кація відбувається за допомогою моделювання, підкріплення і самосоціалізації.

Деякі спеціалісти вважають, що суспільство дуже рано розпочинає процес статевої диференціації. Окрім того виховання не враховує дітей з межуючими статевими формами. Тим самим здійснюється духовна орто­педія і не тільки зменшується різноманітність в природі, але й створюєть­ся штучність і облуда. Пригнічена вихованням природа завжди пробуджу­ється з статевою зрілістю. Спочатку хлопчики грають з ляльками, потім відпускають довге волосся. Дівчатка в дитинстві виявляють себе як шибе­ники, а потім палять, п'ють, носять коротке волосся. Ті чи інші порушення в тендерній ідентифікації обумовлені як біологічно так і соціально. Якщо має місце біологічна патологія, то тут на допомогу приходить медицина, яка сьогодні має все більше можливостей щодо корекції статі, або повної її зміни. Соціально-психологічні відхилення - це турбота суспільства і йо­го соціальних інститутів.

Тендерна ідентифікація здійснюється у відповідності з тими чи іншими зразками поведінки. Ці ідеалізовані уявлення про призначення і почуття жінок і чоловіків, що представляють собою соціальні сподівання жіночої і чоловічої поведінки, називаються тендерними ідеалами. В минулому тен­дерні ідеали були визначені досить чітко: чоловік - захисник, здобувач, жінка - охоронниця домашнього вогнища. Сьогодні вони багато в чому змінились, що насамперед виявляється в сексуальних ролях.

Отже, четвертий компонент статевої самосвідомості - сексуальні ролі. Вони обумовлені природним розподілом праці та виявляються у правах та обов'язках чоловіків і жінок, що характеризують їх суспільний статус. Ко­лись вони мали чітку визначеність: чоловіки працювали задля утримання і забезпечення сім'ї, жінки займались домашнім господарством та доглядом за дітьми. Сьогодні жінки не тільки працюють, але й все більше набувають одвічно чоловічих професій.

Сексуальні ролі формуються історично у кожному суспільстві, але це не обов'язково призводить до протилежностей у міжстатевих взаєминах і відносинах "панування і покори" між ними. Статеві відмінності суспільст­во використовує як диференційні засади соціальних ролей.

Але сутність цих ролей не лише біологічно зумовлена фізіологічними особливостями організму жінки і чоловіка. Сексуальні ролі сформувались скоріш на заса­дах культурних та соціальних особливостей, аніж через "природний стан речей".

В ідеалі всі чотири компоненти повинні знаходитись у гармонійній єд­ності. Тобто біологічна особина жіночої статі відчуває себе жінкою, це відчуття відповідає загальноприйнятому визначенню жіночості, вона зда­тна прийняти на себе ролі і обов'язки, що традиційно пов'язані з її статтю.

Ллє в реальності не завжди є така гармонія. Біологічна стать людини може не відповідати усвідомленню нею своєї статевої належності.

І сучасна медицина здатна допомогти в цьому людині. Усвідомлення статевої належності може не співпадати з загальноприйнятим ідеалом.

Людина почуває себе комфортно як біологічна особина певної статі, але її не вла­штовують пануючі зразки поведінки, тобто тендерні ідеали.

І нарешті, може мати місце невідповідність прав і обов'язків індивіду (сексуальні ролі) і пануючих в суспільній думці ідеалів.

Наприклад, виконання жінка­ми традиційно чоловічих професійних ролей. У цілому ця невідповідність різних компонетів обумовлена тим, що кожен з них спричиняється різни­ми факторами (біологічними, психологічними, соціальними).

Отже, жінки і чоловіки - це унікальні соціальні створіння, що відрізня­ються специфічними біологічними характеристиками, багаторолевими функціями і певним статусом. Це реально існуючі, емпірично фіксовані, відносно цілісні та сталі соціальні спільності. їх характерні ознаки обумо­влюють їх поведінку у різних сферах життя.

Особливості цих соціумів і стосунків між ними завжди цікавили мис­лителів. Соціально-психологічний аналіз сутності міжстатевих взаємин знайшов відображення в антропології І.Канта, концепції 3.Фрейда і його послідовників. У довгому шляху розвитку міжстатевих взаємин можна окреслити три основні періоди, що відображають три головні тенденції в стосунках між чоловіком і жінкою.

Перший, найбільш довгий етап тривав до середини XIX ст. Жінка в цей час не мала змоги існувати без допомоги чоловіка, вона знаходилась у ціл­ковитій залежності від нього. Нерівність відносин складалась на користь чоловіка.

Другий етап розпочинається у другій половині XIX сторіччя. Жінки, усвідомлюючи своє нерівне порівняно з чоловіком становище у суспільс­тві, піднімаються на боротьбу за самостійність і незалежність, за рівність прав з чоловіками. І першою перемогою стало право на здобуття суспіль­ної освіти. Жіноча емансипація стає реальністю. Це проявляється у рівні освіти, заробітної плати, можливостях професійної кар'єри, однакових політичних і економічних правах. Однак і сьогодні більша частина сімей­них турбот все ще за жінкою (тривалість робочого тижня у чоловіків складає 50 годин, а у жінок - 80).

Але процес емансипації має і негативний бік. У запалі боротьби за самостійність і незалежність, свободу часом забувають про головне призначення жінки відповідно до тендерних ідеалів - народження і виховання дітей. А звідси випливає головна тенденція суча­сного третього періоду.

Внаслідок економічної незалежності жінок, зни­ження престижу материнства у країнах, насамперед європейської культу­ри, чоловік все більше виступає лише як партнер (передусім як сексуаль­ний), модним стає "одиноке материнство".

Міжстатеві відносини мають не тільки конкретно-історичний характер, але й формуються під впливом традицій, звичаїв, релігійного фактору, рі­зняться за ментальністю. Так, якщо в мусульманській культурі жінка по­винна виявляти цілковиту покору чоловіку, то католицизм відрізняється поклонінням Діві Марії, таким же її шануванням як і самого Ісуса Христа, А звідси і право жінок на активність. В православній культурі значний вплив на міжстатеві відносини мав Домострой.

На відміну від цього в Україні склався інший тип відносин. Тут жінка не тільки мала змогу суперечити чоловікові, але й керувати ним, навіть бити.

В українській ментальності склався активний жіночий образ. Це ре­зультат дії традицій язичництва, як поклоніння всьому природному, а от­же і жінці як продовжувачці роду. В давньоукраїнській міфології Баба, в подальшому Берегиня (Оберега) - одне з найдавніших і найбільших бо­жеств.

Вона родоначальниця, тобто та, яка дає життя та оберігає його від чорних сил. Давньогрецький історик Геродот стверджує, що амазонки вийшли з української землі. В Ш-І тисячолітті до н.е. ця войовнича общи­на українського жіноцтва заселяла низ Дніпра, причорноморські та приазовські степи. Вона займалась скотарством, мисливством, рибальством, хліборобством, ремісництвом та військовим добутництвом. Характерною зовнішньою особливістю амазонок була довга дівоча коса, як ознака віль­ної, незалежної жінки. Звідси українська назва амазонок - косачі, косачки.

Існує навіть припущення, що саме від слова "коса" походить назва "козак". Греки неодноразово робили спроби полонити це войовниче плем'я.

Одно­го разу вони таки полонили амазонок і забрали їх на корабель. Але поло­нянки перебили їх. Невдовзі буря викинула їх на Азовське узбережжя. Амазонки не покинули своїх войовничих намірів, постійно здійснювали набіги на скіфів. Скіфські царі надіслали молодих воїнів, щоб приборкати бешкетниць. Але косачки полонили серця молодих воїнів, одружили їх на собі, а потім ще й заставили "узяти у батьків належну їм частину майна".

Так виникло могутнє давньоукраїнське плем'я сармати. Ця назва "Сар-Мати", "Цар-Мати" відобразила сутність сімейно-шлюбних відносин в племені.

В родині сарматів головувала жінка. З сарматами пов'язана і тра­гічна сторінка стародавньої України. Сини напали згодом на батьків і дідів і здійснили розгром Скіфії: це один з перших прикладів самоїдства та самознищення нації, а також один з проявів взаємовідносин поколінь.

Наприкінці слід зазначити, що не має цілковито, суто чоловічої чи суто жіночої особистості. Самостійність і залежність, активність і пасивність властиві особистості незалежно від статі. "Мужність" та "жіночість" - це не стільки генетично зумовлені ознаки, скільки наслідок соціалізації, яка має конкретно-історичні і ментальні особливості.