Соціологія сім'ї демографічні процеси

Соціологія сім'ї — галузь соціології, що вивчає формування, розви­ток і функціонування сім'ї, шлюбно-сімейних відносин в конкретних соціально-економічних і культурних умовах. На відміну від інших га­лузей знань соціології, в 70 —90-х роках в галузі соціології сім'ї в Україні дещо пожвавилось. Проведено ряд досліджень в галузі від­творення і соціального функціонування сім'ї. Пожвавлення інтере­су до сім'ї викликане і тим, що сім'я має забезпечити фізичне і духовне відтворення населення, тобто виконувати таку соціальну функцію, яка не під силу жодному соціальному інституту, що сім'я здійснює господарсько-побутові та інші соціальні функції, виступає фактором формування, переоцінки цінностей і рекомендацій до­рослих в процесі їх життєдіяльності.

Соціальний інститут сім'ї та шлюбу

Суть сім'ї та шлюбу

Одним з найстародавніших соціальних інститутів є сім'я. Виникла сім'я в надрах первісного суспільства значно раніше кла­сів, націй, держав.

Суспільна цінність і значимість сім'ї обумовлена її «виробництвом і відтворенням» безпосередньо життя, вихованням дітей, формуванням їх індивідуальної свідомості. Сім'я — об'єднання на шлюбі або кровному родстві, усиновленні людей, зв'язаних спіль­ністю побуту, на взаємній моральній "відповідальності за виховання дітей, піклуванні про рідних і взаємодопомозі. Шлюб —це історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільством форма відно­син між чоловіком і жінкою, що встановлює їх права і обов'язки один до одного і до дітей та рідних.

В процесі історичного розвитку під впливом панівного в суспіль­стві способу виробництва, способу життя і суспільних відносин сис­тематично змінювались і змінюються відносини сім'ї і суспільства, сім'ї і особи. Прогрес суспільства тісно зв'язаний з усуненням, зменшенням дискримінації жінки на виробництві, в соціальній і духов­ній сферах, в шлюбному законодавстві, з істотними змінами функції сім'ї, створенням умов для вдосконалення шлюбно-сімейних відно­син, посиленням і розширенням виховання. Всі соціально-економіч­ні, культурні процеси — позитивні та негативні, що відбуваються в суспільстві, впливають на функціонування сім'ї, яка є осередком суспільства. На сім'ю і її моральне становище безпосередньо впли­вають фактори навколишнього соціального середовища: соціально-економічні процеси виробничих, трудових колективів, повсякденне життя.

В сім'ї відображаються і переплітаються найрізноманітніші сус­пільні відносини: економічні, соціальні, політичні, правові, духовно-ідеологічні, психологічні, моральні, естетичні. Зрозуміло, не можна не враховувати і природно-біологічні сімейно-шлюбні відносини. Ос­новні ознаки сім'ї: шлюбні або кровно-родинні зв'язки між всіма її членами (подружжям, рідними, дітьми та ін.), спільне проживання в одному приміщенні, спільний сімейний бюджет. Юридичне офор­млення тут не виступає неодмінною умовою. Та й інші ознаки не такі вже чіткі: скільки часу потрібно жити спільно — тиждень або кілька років, все життя, яку частину від особистого бюджету кожно­го з членів сім'ї включає весь сімейний бюджет та ін. І це тоді, коли такі ознаки, здавалось би найефективніші, фіксовані. А як і чим ви­міряти ті тонкі системи відносин, що перетворюють сім'ю в особли­ве духовне об'єднання. Як не парадоксально, але саме це все, не стільки осягаєме розумом, скільки сприймається інтуїтивно, і ста­новить той самий стрижень сім'ї, без якого сім'я не сім'я. Добра, міцна сім'я — один з найважливіших компонентів людського щастя. В міцній, дружній, згуртованій і здоровій сім'ї заінтересоване суспіль­ство, держава, хоча утворення сім'ї, вступ у шлюб чоловіка і жінки регулюється правом, все ж провідне місце тут належить моралі. Та багато деталей шлюбу контролюється тільки совістю тих, хто всту­пає в шлюб. Щасливий лише розумний шлюб, захоплюючий — лише безрозсудливий. Будь-який інший шлюб побудований на підлому розрахунку. Шлюб — це традиційний засіб формування сім'ї і сус­пільного контролю за нею, одне з знарядь, шляхів, засобів самозбе­реження і розвитку суспільства.

Своєрідним соціальним орієнтиром для совісті тих, хто вступає в шлюб, є моральні норми, узагальнені у практиці сучасної сім'ї: по-перше, реєстра­ція шлюбу відповідними державними органами є не тільки юридичний акт, але й форма прийняття моральних обов'язків, що випливають з шлюбу. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Так, в Конституції України зазначається, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка і що кожен з подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнс­тво і батьківство охороняються державою (ст. 50). Правда, в Україні, як і в інших країнах, є сотні тисяч сімей, не зареєстрованих шлюбів. Ніхто ж не примушує до укладення і реєстрації шлюбу, але всякий має підкорятися законам шлюбу. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а та­кож від того, народилися вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом. По-друге, мо­рально виправданий лише той шлюб, який укладається на взаємній любові. Адже прислів'я каже: «Без сонечка неможна пробути, без любові не можна прожити». По-третє, рішення про укладення шлюбу має належати лише тим, хто вступає в шлюб, поради батьків і друзів можуть бути враховані, але не мають вирішального значення. Потрібно бути соціально і психологічно підготовленими до вступу в шлюб (готовність до корисної праці, до виховання дітей і самообслуговування). Одружитися — це наполовину зменшити права і удвічі збільшити обов'язки. Морально регулюється не тільки вступ в шлюб, але й розлучення. Якщо між подружжям зникли взаємна повага, дружба, любов, і сім'я не може більше вирішувати свої функції, то розірвання шлю­бу є моральним. Тут розлучення лише офіційно фіксує те, що уже сталося — розпад сім'ї.

У сімейних відносинах через їх складність, інтимність і індивідуальність виникає багато суперечностей, що регулюються мораллю. Моральні норми,

що регулюють сімейні суперечності, ємкі за змістом і значимістю. Це взаєм­на любов між подружжям, визнання рівності меж подружжям, недопусти­мість підкорення одного з них іншому, або спроб командувати іншим, піклу­вання і чуйність у відносинах між подружжям і всіма членами сім'ї; любов до дітей, виховання і підготовка їх до трудового, соціально корисного життя, тактичність у вирішенні сімейних суперечностей; взаємодопомога у всіх ви­дах діяльності, в тому числі і в побуті. Вимоги взаємної любові, рівності і взаємодопомоги подружжя — основа, від якої залежить вирішення багатьох великих і малих питань, які щоденно виникають в сім'ї і в суперечках/ зіт­кненні інтересів, думок, позицій та ін. Рівність між подружжям — основа їх взаємної поваги та дружби: це часто піддається випробуванням, особливо здебільшого у випадках розходження в рівнях духовного, політичного і морального розвитку подружжя і відмінності їх суспільного становища. Ось чому рівність в сім'ї вимагає участі обох: чоловіка і жінки в суспільно-корис­ній праці, в суспільній діяльності і домашній праці і тому що тільки рівна їх участь створює сприятливі умови для такого ж рівного розвитку обох — жінки і чоловіка, для їх духовної близькості, дружніх стосунків. Особливу важливість становить моральний обов'язок по вихованню дітей. Здійснення сім'єю функції виховання дітей може успішно вирішуватись, якщо в сім'ї встановлюється атмосфера дружби, взаємоповаги, взаємодопомоги, розум­ної вимогливості до дітей, поваги до праці. Або взяти таку важливу соціаль­ну проблему — проблему захворюваності та стану здоров'я населення. Адже саме в сім'ї закладаються генетичні, біологічні основи здоров'я, а також звич­ки, навики, установки оберігати і дбати про здоров'я. Займається людина фізкультурою чи не займається, любить в часи дозвілля бувати в лісі, на природі або не любить, чи завжди дотримується діяльного способу життя та, ін. — все звичайно починається з сім'ї.

Користування людей матеріальними благами і духовними ціннос­тями також багато чим визначається сім'єю. Саме сім'я виховує сма­ки, потреби, схильності молодого покоління. Саме від сім'ї, насам­перед, залежить, наскільки молода людина зуміє залишатися сама собою, протистояти нерозумній і руйнівній моді та ін. Яка ж якість спеціаліста і, отже, яка ефективність його функціонування — це та­кож багато залежить від сім'ї. У сім'ї закладаються звички, навики, формуються традиції, моральні відносини між старшими і молодши­ми, милосердя або байдужість, тепла доброта або холодна користь. Все це стосується до соціальної значимості сім'ї. Але сім'я має і пер­сональну значимість. Для більшості людей сім'я — нормальне, необ­хідне середовище проживання, існування. За даними соціологічних досліджень смертність людей, які не в шлюбі, значно перевищує смертність серед людей сімейних, одружених. Це стосується прак­тично всіх причин смертності і самогубств і в наслідок зловживан­ня алкоголем, нікотином або наркотиками і смертності через хво­робу, що вимагає тривалого лікування. Особливо це стосується чоловіків. Так, у віці від 20 до 65 років розлучені чоловіки удвічі частіше вдаються до самогубств, аніж сімейні, в 3,3 рази частіше вмирають від цирозу печінки і від рака, в 5,4 рази частіше — від діабету і туберкульозу та ін.

Зрозуміло, сприятливо впливає на чоловіків лише здорова, благо­получна, щаслива сім'я, створення якої, як правило, вимагає значних зусиль і певних якостей особи. Неблагополучна, нещаслива ж сім'я швидше посилює, погіршує становище чоловіка. Немало неврозів та інших захворювань, аномалій мають свої джерела саме в сім'ї у взаємовідносинах між подружжям. Увага до сім'ї держави, науки, публі­цистики, суспільної думки зростає. Процес формування сім'ї в надто тяжкий період, що переживає держава, посилюється рядом обста­вин. Ще не подолані ті традиції, що заважають становленню сім'ї, не всі ще досить усвідомили те нове, без чого неможлива практична ділова сім'я. Адже багато століть сім'я виступала лише постачальни­ком людських і трудових ресурсів, об'єктом державної політики, що здійснювалась за принципом «суспільне над усе». Держава вирішува­ла за сім'ю все. Звідси і вторинність для держави тих функцій, які завжди декларувались: навчання, виховання, охорона здоров'я, під­вищення добробуту та ін. Повна залежність сім'ї від держави перет­ворила її фактично в безпорадну, безвладну. Все це потребує змін. Держава має будувати політику так, щоб сім'я могла розраховува­ти, насамперед, на свої можливості. А власні можливості можуть виникнути у сім'ї тоді, коли державою створюються для неї необхідні умови: економічні, соціальні, правові.

Соціальні функції сім’ї.

Функції сім’ї — це способи, методи прояву її активності, життєдіяльності всієї сім'ї і окремих її членів. Соціальні функції, що їх реалізує сім'я, обумовлюють важливу роль сім'ї в суспільстві. Основні соціальні функції сім'ї:

— відтворення населення. Функція відтворення населення включає фізичне (народження дітей) і духовно-моральне відтворення людини в сім'ї. На зміну переважно економічним стимулам народження ді­тей в минулому, дедалі відчутно приходить духовно-моральне: глибо­ка моральна і психологічна потреба у своїй дитині, бажання мати його від любимого чоловіка, прагнення відтворити в дітях себе, пов­торити разом з ними життєвий шлях, надія і упевненість в майбу­тньому духовному родстві з дітьми та внуками, що скріпляють кровно-родинний союз, іменна гордість, гордість прізвища;

— господарсько-побутова. Відображається господарсько-побуто­ва функція сім'ї у веденні домашнього і особистого допоміжного госпо­дарства, садівництва і городництва, в обслуговуванні і самообслуго­вуванні членів сім'ї, в підтримці належного санітарного становища і гігієни в житлі, додержанні сімейного бюджету;

— виховна. Виховна соціальна функція сім'ї визначає відпові­дальність батьків за духовно-моральне, політичне, естетичне вихо­вання дітей; народна мудрість гласить: «Батько не той, хто дитину народив, а той, хто її виховав»;

— взаємне піклування членів сім'ї один за одного, особливо про літніх; мають за мету підвищення відповідальності дітей за батьків, їх забезпечення і спокійну старість, а також постійну і взаємну мораль­но-психологічну підтримку, всебічне піклування;

— організація та використання вільного часу, насамперед '— доз­вілля, її мета — допомогти членам сім'ї найплодотворніше реалізува­ти свої здібності і таланти в самодіяльності, в розумному споживанні духовних цінностей, в забезпеченні активного відпочинку.

Ще виділяються функції сім'ї: соціалізації особи, духовного спіл­кування, співробітництва в процесі виховання та ін. Але важливо не стільки старання детальнішого перерахування всіх функцій сім'ї, аніж поділ їх, з одного боку, на задоволення переважно матеріальні, госпо­дарсько-побутові, а з другого — переважно емоціональні і соціально-психологічні потреби людей. Зрозуміло, відтворення населення має не тільки біологічний, а й соціальний аспект, зв'язаний з вихованням і навчанням дітей. Встановлено, що у вихованні і навчанні дітей сім'ю замінити ніякими суспільними установами неможна. Тільки в сім'ї дитина природно і найефективніше одержує першу соціалізацію своєї особи, здобуває своє Я. В сучасних умовах рідко яка сім'я може дати своїй дитині ту підготовку, яку може дати їй суспільство, соціальні інститути (сім'я, школа, технікум, ліцей, вищий навчальний заклад та ін.). Але той морально-психологічний потенціал, що закладає дитині сім'я, залишається на тривалий період, а то й на все життя. Саме в сім'ї дитина пізнає ази життя, зустрічається і з відносинами автори­тету — посадового, батьківського і функціонального, заснованого на вищій компетентності батьків або старших братів і сестер, їх розви­нутих навиків та уміння, успішності їх діяльності. Репродуктивна і економічна діяльність сім'ї найтісніше зв'язана з життям суспільства і тому державі не байдуже, як ці проблеми вирішуються. Якщо три­валий період вважалось, що виховання дітей не стільки державна, скільки сугубо особиста справа кожного, то тепер виховання дітей і державна, і сімейна справа. Ось чому виховна функція сім'ї тісно зв'язана з репродуктивною, коли мова йде про соціальне відтворен­ня населення. В сучасних умовах середня сім'я в Україні складається здебільшого з 3 душ і майже третина сімей — з 4 —5 душ. І, хоча з першої половини 90-х років кількість таких сімей значно зменши­лась, все ж просте відтворення знаходиться під загрозою. Поки цей процес триває, зберігається реальна можливість депопуляції насе­лення. Уже тепер смертність переважає народжуваність. На репро­дуктивну функцію сім'ї негативно впливають розлучення. Тому сус­пільство не може байдуже ставитись до такого явища. Величезне значення надається здоров'ю подружжя, їх здатності відтворювати самих себе. Статистичні дані свідчать, що до ЗО % сімей страждають бездітністю, причому 40 % з них з причин безплідності чоловіка. Тоді як збільшення двох-трьохдітних сімей стримується не лише особис­тими прагненнями подружжя, а й економічними умовами і правовим становищем. Це і пояснює причини того, що починаючи з середини 90-х років в Україні смертність перевищує народжуваність. На пове­дінці молоді відбивається рівень знання про всебічність сімейного життя. Соціологічні дослідження свідчать, що рівень культури стате­вих взаємовідносин між подружжям, як правило, дуже низький. Тим часом формування правильних рекомендацій молоді в інтимній сфе­рі є однією з важливих складових її виховання. В сучасних умовах значна частина молоді або зовсім не одержує інформації про сім'ю, про її інтимні відносини, або одержує її дуже обмежено, що негативно впливає і на дієздатність сім'ї і на стабільність шлюбів.

Виховання — велика справа: ним вирішується участь, доля людини. Виховання здійснюється в процесі повсякденного спілкування дитини з членами сім'ї, рідними, всіма людьми, з якими сім'я вчить дитину жити серед людей, прищеплює їй основи певних ідейно-політичних поглядів, світоглядних рекомендацій, моральних норм і правил. Дитина в сім'ї пізнає і освоює моральні норми. У дитини формуються первинні навики і зразки поведінки, шліфуються індиві­дуальні морально-психологічні риси, закладається фундамент пси­хологічного здоров'я. Та й в період навчання дитини в школі, технікумі, ліцеї, вищому навчальному закладі, в період праці на виробництві виховна функція сім'ї не відмирає, виховний вплив на підростаюче покоління не припиняється. Людина, яка виросла в нормальній сім'ї, в своїх вчинках, як правило, керується не лише думкою всього суспільства або членів трудового колективу, а й знач­но і думкою своїх рідних. Світ існує не для того, щоб його пізнава­ли, а для того, щоб виховувались в ньому. Народжуються слабки­ми — потрібна сила, народжуються безпорадними — потрібна допомога, народжуються байдужими —потрібна розсудливість. Все, чого не мають від народження і без чого не можна обійтись, став­ши дорослим, дається вихованням. І будь-яка особа реалізує себе, насамперед, в суспільно-корисній діяльності. Звичайно, щорічно пра­цьовита людина одержує професійну відпустку, іноді, якщо дуже повезе, попадає в будинки відпочинку, пансіонати, санаторії, їздить на курорти та в інші місця для відновлення своїх сил. Але основним осередком для відновлення сил все-таки є сім'я, де людина знахо­дить фізичну, матеріальну, моральну, психологічну підтримку, до­помогу та ін. Та практично по-різному складаються відносини в сім'ї — і позитивно і негативно, що по-різному і впливають на лю­дину. Ось тут-то важливу роль відіграє комунікативна функція сім'ї — задоволення потреб людини в спілкуванні і в уособленні. В сучас­них умовах спілкування стало складніше, виділяється ряд сфер і видів спілкування. Особливе значення мають форми професійного ділового спілкування, що характеризуються високим ступенем фор­малізації, інша справа — домашня обстановка, де, як правило, пово­дяться з людьми, по-перше, соціально і психологічно близькими, а по-друге, де делікатно, шанобливо ставляться до особи кожного. Тут задовольняються потреби в інтимному спілкуванні, у взаєморо­зумінні і взаємопідтримці. Зрозуміло, що таку функцію може реалі­зувати лише здорова сім'я, де панує повна повага кожного члена сім'ї, взаємоузгоджений, дружній морально-психологічний клімат..