Типи сім’ї. Сім я та відтворення населення

Сім'я —це сплав трьох любов: подружжя, батьківської і дитячої. Любов невіддільна від обов’язку, вірності, самодисциплини, спільності інтересів і мети, відповідальності, взаємної поваги, гордості один за одного. В Україні налічується понад 15 млн. сімей. Кожний рік утворюється більше 300 — 400 тис. подружь. Чітко видна тенденція до помолодіння шлю­бів. Який же тип сім'ї існує в сучасному суспільстві? Як не дивно, але досі в соціології, психології та ін. галузей знань відсутня чітка типоло­гія сім'ї, хоча така прогалина починає поступово усуватися. Є ряд досліджень, де розкривається той чи інший бік питання. В сучасних умовах соціологи, психологи, політологи характеризують сім'ю, по-перше, як соціально-класовий осередок: сім'я робітника, працівника сільськогосподарського виробництва (фермера, кооператора, орен­датора), представника інтелектуальної праці та ін., по-друге, міська, сільська (за типом поселення), по-третє, однонаціональна, міжнаціо­нальна (за національною ознакою); по-четверте, за тривалістю, ві­ком (сім'я молодіжна, молодого подружжя, сім'я, яка чекає дитину, сім'я середнього подружнього віку, літні подружні сім'ї та ін.); за кількістю членів сім'ї (бездітні сім'ї, малодітні сім'ї, багатодітні сім'ї та ін.). Якщо три типи сім'ї (за соціально-класовою ознакою, типом поселення, національною ознакою) характеризуються досить прос­то, то типи сім'ї за віком, тривалістю існування, кількісному, чисель­ному складу та ін. мають багато відмінностей.

Сім'я молодіжна. Це сім'я, яка тільки створилася, оформилась. Для такої сім'ї атмосфера ейфорії — нормальне явище. Про такі сім'ї вдало підмітив поет Сергій Чекмарьов: «їх любов — це перець, вогонь і жовч. Це розою квітуча рана. Вона має мучити і пекти, вона не терпить спокійної мови».

Молода сім'я. Це сім'я, яка зустрілась з першими для них несподіваними перешкодами. Кожний з сім'ї — чоловік чи жінка думають, що однієї любові малувато. Треба б мати побільше доброти, про яку так вдало сказав Уільям Шекспір: «Моя любов без дна, доброта — як ширина морська, чим більше її бачу, тим становлюсь безмежніше й багатіше», більше уступчивості, турбот­ливості, тактичності, прояву належної уваги до батьків і близьких. В сім'ї, яка чекає дитини, помітно зміцнюються подружжя: дружина не залишаєть­ся без уваги, появляється надзвичайна турботливість один до одного.

Сім'я середнього подружнього віку (віда трьох до десяти років спільного проживання). Це період найкритичніший, відповідальний в житті такої сім'ї. Це пояснюється тим, що саме в такий період появляються скука, одноманіт­ність стереотипів у взаємовідносинах подружжя. Прислів'я говорить: одні­єю любов'ю ситим не будеш і вік, обнявшись не просидиш. Починають роз­горатися конфлікти, і на такий період припадає більшість розлучень і розпаду сімей. Сім'я старшого подружнього віку (десять-двадцять років подружжя). Морально-психологічне благополуччя подружжя в такій сім'ї залежить від багатства їх осіб, взаємної уступчивості, співпадіння потреб, інтересів. Літня подружня сім'я — сім'я, яка прожила не один десяток років спільно. А як відомо, у прожитого життя є два крила: одне несе радості, а другим — сльо­зи утирає. Ця різновидність сімей виникає після вступу в шлюб їх дітей, появи онуків. Подружжя вступають в нові для них ролі — бабусь і дідусів, освоюють нові функції в сім'ї і як раніше люблять один одного. Про таку любов поет Степан Щипачов писав: «Нехай пильно дивляться чоловіки і гадають як хочуть. Нехай! Бувають жінки, подібні на ледь зів'ялі квіти. Ще миліше, ще дорожче для чоловіка стала ти».

Певний тип сім'ї становлять сім'ї: бездітні, малодітні, багатодітні та ін.

Бездітні сім'ї — це сім'ї, де протягом десяти років спільного життя в подружжя не народилась дитина. Таких сімей на Україні близько ЗО % за­гальної кількості сімей. Причому близько 12 % з них залишаються бездітни­ми через медико-біологічні причини, решта — через небажання мати дітей. Кожна третя сім'я з такої групи розпадається частіше з ініціативи чоловіків. Однодітні сім'ї — в Україні становлять в містах — 53,6 %, а в селі — 38 — 40 %. З таких сімей розпадається приблизно кожна друга. Проте, неможна ствер­джувати, що такі сім'ї розпадаються через те, що в них тільки одна дитина, оскільки подружжя вважають, що жити спільно скільки-небудь триваліше вони не можуть і тому ризикують обзавестись другою дитиною. З однодітної сім'ї нерідко виходять люди добре розвинуті інтелектуально, але дуже ущербні морально-психологічно і комунікативно. Малодітні сім'ї (сім'я з двома дітьми) — найпоширеніші, і тут менше буває розлучень (якщо серед однодітних сімей розпадається майже кожна друга, то в малодітних — лише кожна сьома сім'я). Багатодітні сім'ї мають більше трьох дітей. Серед таких сімей майже не буває розлучень, а якщо і трапляється розпад сім'ї, то винятково з вини чоловіка. Головна заслуга в міцності і стабільності сім'ї належить жін­ці, матері. Неповна сім'я, де є лише один з батьків з дітьми (частіше — одинокі матері). Причин такого становища багато і вони дуже різноманітні: смерть одного з батьків, розлучення або позашлюбне народження дитини, а то і усиновлення одинокою жінкою чужої дитини та ін. Такий тип сім'ї соці­ально найменш ефективний. Окрема сім'я, яка створюється подружжями з дітьми або без них, що живуть окремо від батьків та інших рідних. Це самос­тійні, незалежні сім'ї. Тут частіше виникають суперечки, тривалі сімейні конфлікти та ін. Бувають ще великі сім'ї, які об'єднують представників кіль­кох поколінь. Тепер за даними соціологічних досліджень приблизно до 60 % молодих подружь живуть в таких сім'ях. Сімей же, які включають дві под­ружніх пари, налічується в Україні 56 %. В таких сім'ях раціонально налагоджений побут, у молодших подружніх парах часто буває більше часу на доз­вілля. Є ще великі сім'ї, які складаються з трьох і більше подружніх пар. За особливими умовами сімейного життя виділяються студентська сім'я, дістатні сім'ї та ін. Аналіз і характеристика типів сім'ї не вичерпується їх різновид­ністю. Сім'я легше і ефективніше здійснює індивідуальний підхід до люди­ни, своєчасно помічає прорахунки у виховній діяльності, активно стимулює прояви позитивних якостей і бореться з негативними рисами характеру. В сучасних умовах мало хто заперечуватиме той факт, що ключова роль в сім'ї належить жінці. Саме її свідомість, поведінка, її роль як подруги, матері, працівниці ставлять перед нею високі вимоги. Безперечно, що професійна діяльність, спілкування з людьми, участь в соціально-політичних рухах роз­ширює кругозір жінки, збагачує її інтелектуальний і емоційний світ і цим створює можливість для зростання шансів матері і виховательки, підвищує її авторитет серед дітей і в сім'ї.

Уміння створювати сім'ю — особливий дар подружжя, особливо жінки. Соціологічні дослідження показують, що ніколи не супере­чать приблизно тільки чверть сімей. Але порівняно широке розпов­сюдження суперечок і конфліктів свідчить, наскільки велике для фун­кціонування сім'ї є уміння не загострювати, а долати суперечки, тобто створювати, формувати культуру подружніх взаємовідносин, яку потрібно цілеспрямовано виховувати в сім'ї, в школі, на вироб­ництві, всюди. Культурою визначаються і відносини подружжя у самому вихованні дітей, зокрема розуміння сенсу і значення морального виховання у формуванні особи та ін.