Індексичні та об'єктивні вислови

Під час розмов індивіди використовують переважно два види суджень, які Г. Гарфінкель називав "індексичними" та "об'єк­тивними".

Значення об'єктів, дій рідко бувають однозначними і прости­ми, швидше, навпаки, вони змінюються залежно від контексту. Щоб вкласти однозначний зміст у те, що говориться, потрібно, аби розмова мала зв'язок з часом і місцем. У контексті людина використовує індексичні вислови, які не можуть бути визначені однозначно, але без пояснень зрозумілі в конкретній ситуації певним людям, залученим до цієї ситуації. їх значення цілком формується ситуативними обставинами. Індексичні вислови — судження, значення яких слухач не зможе зрозуміти без знання або ймовірного припущення щодо біографії й мети того, хто вживає вислів, попереднього перебігу розмови, обставин вимови (інтонації), внутрішніх стосунків співбесідників, зв'язку змісту бесіди з іншими подіями — минулими та майбутніми. Вислови ці стосуються певної людини, часу або місця, які прямо не називаються у репліці. Смисл їх змінюється разом з обставинами вживання.

Виявити контекстуальну детермінацію найлегше у повсяк­денних розмовах. Буденна мова містить багато слів, за допомо­гою яких вислів визначається ситуативно (коса, ручка, ключ). Словом "ручка", наприклад, можна назвати і ручку дверей, і куль­кову ручку або ручку дитини. Лише контекст, у якому слово вживається, надає йому конкретного значення. У розмові ми визна­чаємо ситуацію за допомогою, наприклад, особових займенників (я, ти, воно) і прямо вказуємо "тут", "тепер" або "тоді", "це"; ми можемо також показати жестом, коли маємо щось на увазі, сло­вами ми це висловили б як "саме це". Такі слова — прості при­клади індексичних висловів. Отже, дії та міркування повсяк­денного життя індексичні у своїй основі. Значення предмета, явища, зв'язку конкретизуються завдяки контексту і екстралін­гвістичним чинникам (жестам, міміці, інтонації тощо).

Г. Гарфінкель говорить про "незціленну індексичність" висловлювань повсякденної мови. Серед близьких людей одна тема розмови може виконати "роботу довгого параграфа, а жести, рухи тіла та інтонації можуть створити контекст, який ми не опишемо і на десяти сторінках". Учений наводить приклади контекстуальної детермінації значень, аналізуючи звичайну розмову між чоловіком і дружиною. (У лівому стовпчику — розмова між подружжям, яка справді відбулася, у правому — інтерпретація її.)

Чоловік: Дан сьогодні сам вкинув пенні до лі­чильника на автостоян­ці, йому ніхто не допомагав.

Сьогодні вдень я забирав нашого чоти­рирічного сина Дана з дитячого садка; коли ми зупинилися на платній стоянці автомобілів, він зумів дістати до лічиль­ника і вкинути до нього пенні; лічиль­ник розташований досить високо, і ра­ніше хлопчик діставав до нього лише тоді, коли його піднімали.

Дружина: Ти брав його до магазину грамплатівок?

Оскільки він опустив пенні в лічиль­ник, мабуть, ти зупинявся біля магази­ну грамплатівок дорогою до дитячого садка чи коли їхали назад. Чи ви ще десь зупинялися?

Чоловік: Ні, до взуттє­вої майстерні.

Ні, я зупинився біля магазину грампла­тівок, коли їхав по нього, а дорогою до­дому ми заїхали до взуттєвої майстерні.

Дружина: Навіщо?

Одну причину, з якої ти міг зупинитися біля взуттєвої майстерні, я знаю. А на­справді, чому ти зупинився?

Чоловік: Купив нові шнурки для черевиків.

Як ти пам'ятаєш, днями я порвав шну­рок від коричневих напівчеревиків, то­му довелося купити нові шнурки.

Дружина: На твої чере­вики треба тер­міново поста­вити набійки.

Я ще дещо мала на увазі: ти міг би від­нести до майстерні чорні черевики, на них треба терміново поставити набійки. Ти б краще якомога швидше віддав їх до ремонту.

Для нас ця розмова майже нічого не означає. Ми не знаємо, хто такий Дан, де знаходиться магазин грамплатівок і які про­блеми у чоловіка зі взуттям... Проте наші співрозмовники чудо­во порозумілися, оскільки їхні спільні обов'язки, побут, приват­ний досвід спілкування, взаємне кохання й інтерес дають їм можливість "читати між рядками" і розуміти одне одного без слів. Багато обставин, які подружжя не згадувало в розмові, при­ймалися ними як дані. Інші обставини, які сторони вважали зрозу­мілими, також не були висловлені. В основі лежить відома спільна дійсність, більш-менш невисловлена, яка робить розмову зрозумі­лою її учасникам.

Висловам розмовної мови властиві неповнота, згорнутість конструкцій, різні інтонації. Вона рясніє двозначностями, натя­ками, переносними значеннями, недомовками та іншими момен­тами, які звичайно не стоять на заваді порозуміння між людьми одного мовного та культурного середовища. Для повної передачі значення крім слів слід брати до уваги інтонацію, жести, міміку співбесідника, а також низку інших ознак, які свідчать про те, як учасники осмислюють природу ситуації взаємодії.

Отже, індексичні вислови описують специфічне й унікальне. Місця, об'єкти, події, поведінка людей набувають буденного в бу­денності саме завдяки індексичним висловлюванням. Останні мають власну раціональність, тобто здатність створювати під час описів діяльності самими її учасниками уявлення про впоряд­кований характер цієї діяльності. "Термін "етнометодологія", — наголошує Г. Гарфінкель, — стосується вивчення раціональних властивостей індексичних висловів та інших практичних дій як контекстуально зумовленої реалізації... методів повсякденного життя". Отже, контекстуальна детермінація є основним фоку­сом етнометодологічних досліджень, а соціологія з погляду етнометодології є наукою про ситуативне творення значень.