Протестантська трудова етика - релігійно обгрунтована доктрина про добродіяння праці, необхідності працювати сумлінно і старанно. Багато соціологів пояснювали економічний успіх протестантських громад тим, що відповідна трудова етика поширювалася не тільки на основну масу населення, а й на елітні групи, включаючи підприємницький клас. У цих суспільствах досягнення матеріального достатку розглядалася в якості критерію ревності та сумлінності трудової діяльності.
Термін «Протестантська трудова етика» був введений в науковий обіг німецьким соціологом і філософом Максом Вебером у його знаменитій роботі «Протестантська етика і дух капіталізму» в 1905 році. М. Вебер зауважив, що в Німеччині (яка населена як католиками, так і протестантами) найкращих економічних успіхів домагалися протестанти; саме вони складали кістяк підприємців та висококваліфікованих технічних фахівців. Крім того, найбільш динамічно розвивалися протестантські країни, такі як США, Англія і Голландія.
На думку М. Вебера, економічний підйом і розвиток європейського та американського капіталізму пояснювався наявністю протестантської етики, що обумовило трудове завзяття і раціональну організацію роботи. М. Вебер полемізував з марксистами про причини розвитку капіталізму. На думку вченого, якщо розглядати капіталізм з точки зору марксизму, то всі його характерні риси можна виявити в Стародавньому Китаї, Індії, Вавилоні, але ці країни не змогли створити ефективної економіки. Умови для виникнення капіталізму були і в Стародавній Греції, і Стародавньому Римі, але в античному суспільстві праця була не надто престижною і вважалася долею рабів. М. Вебер розрізняв «сучасний капіталізм» і «традиційний капіталізм» і підкреслював, що протестантський тип поведінки часто морально засуджувався в традиційних суспільствах.
Характерна риса протестантських громад - ведення комерції не тільки заради збільшення особистого споживання, а в якості доброчесного виду діяльності. При цьому М. Вебер особливо підкреслював аскетизм підприємців - протестантів, багатьом з яких були чужі показна розкіш і насолода перемогою і які розглядали багатство лише як свідчення добре виконаного обов'язку перед Богом. Хоча практично всі протестантські деномінації визнають порятунок як божий дар, який нічим не може бути зароблений, багато протестантських підприємців розглядали діловий успіх як підтвердження наявності цього дару. Але з богословської точки зору така позиція є дуже спірною.
На противагу протестантам, капіталісти традиційного суспільства, навпаки, прагнули мінімізувати власні трудові зусилля і бажали найбільш прості види заробітку, наприклад, шляхом встановлення монополії або особливих відносин із владою.
На думку М. Вебера, протестантська трудова етика не властива людині від природи і є продуктом тривалого виховання. Вона може зберігатися протягом тривалого часу лише тоді, коли сумлінну працю приносить моральну і матеріальну віддачу.
М. Вебер вважав, що сучасний капіталізм перейшов до самовідтворення протестантської трудової етики і більш не потребує її релігійному обгрунтуванні.
Точка зору М. Вебера отримує деяке підтвердження при аналізі сучасних протестантських громад в Латинській Америці (де мільйони людей за останні 20 років перейшли з католицизму в протестантизм). Як показують дослідження, які змінили релігію люди з бідних верств піднімають свій життєвий рівень швидше, ніж католики. Однак у середовищі середнього класу ця закономірність не діє.
Щодо релігійного обгрунтування протестантської етики то вона має біблійні корені. Тому в ній:
· Заборонена затримка заробітної плати - «Не будеш гнобити ближнього свого і не грабуй. Заробітку наймита не повинна залишатися в тебе до ранку» (Біблія, Левіт 19:13).
· Заборонені знущання і жорстоке панування начальства над підлеглими - «Не будеш володіти ним жорстоко» (Біблія, Левіт 25:43).
Однак з точки зору сучасної соціології етика, подібна протестантської, народжується в тих суспільствах, де підприємницька діяльність розглядається як морально виправдана, суспільно корисна і життєво необхідна. І навпаки, якщо суспільство з підозрою ставиться до збагачення шляхом інтенсивної праці (або вважає це неможливим) і розглядає бізнес як не дуже гідний спосіб заробляння грошей, то й самі підприємці ведуть себе відповідним чином. Після того як у католицьких і конфуціанських країнах підприємницька діяльність була легітимізована, там виникла відповідна етика і прискорився економічний розвиток. Аналогічні процеси йдуть у православній Греції, мусульманських Туреччини та Тунісі.
Деякі соціологи вважають, що етика, подібна протестантської, може бути присутнім лише в тих етичних системах, в яких є оптимальний баланс обов'язків і прав людини (почуття обов'язку змушує людину працювати, а права захищають від зазіхань на результати його праці). Відповідно до цієї точки зору, в сучасних протестантських країнах трудова етика погіршується через надмірне зміщення акценту з почуття боргу на реалізацію прав. У традиційних конфуціанських суспільствах, навпаки, «етика почуття обов'язку» занадто домінувала і позитивні зміни відбулися в результаті посилення прав людини. У найбільш програшному становищі перебувають суспільства, в яких і почуття обов'язку, і права розвинені в слабкому ступені.
