Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ќсновн≥ напр€ми ≥ методи емп≥ричних досл≥джень роб≥тничого класу ≥ сел€нства у друг≥й половин≥ XIX - початку XX ст




“≈ћј 2. ≤—“ќ–≤я ¬≤“„»«ЌяЌќѓ —ќ÷≤ќЋќ√≤ѓ ѕ–ј÷≤

ѕлан

1. ѕричини ≥ джерела формуванн€ в≥тчизн€ноњ соц≥олог≥њ прац≥ в XIX ст.; вклад в≥тчизн€них ф≥лософ≥в, економ≥ст≥в, л≥тератор≥в у соц≥олог≥ю прац≥.

2. ќсновн≥ напр€ми ≥ методи емп≥ричних досл≥джень роб≥тничого класу ≥ сел€нства у друг≥й половин≥ XIX - початку XX ст.

3. ћарксистський ≥ немарксистський напр€ми в соц≥олог≥њ прац≥ на початку XX ст.: в≥дм≥нност≥ в оц≥нках ситуац≥њ, перспективах розвитку сусп≥льства, способах р≥шенн€ проблем, критер≥€х науковост≥ знанн€.

4. ќсновн≥ напр€ми соц≥олог≥чних досл≥джень в —–—– у сфер≥ виробництва ≥ способу житт€ труд≥вник≥в у 20-30-х рр., а також у 60-80-х рр. ’арактеристика методолог≥чних основ, метод≥в ≥ практичноњ значимост≥ досл≥джень.

Ћ≥тература (8), (9), (11), (15), (17), (27), (29), (55), (58), (61), (68), (69), (71), (84)

“еми реферат≥в

1. —уб'Їктивна соц≥олог≥€ про роль громади в житт≥ сусп≥льства ≥ шл€хах його розвитку.

2. ѕроблеми прац≥ в прац€х ћ.Ѕерд€Їва, —.Ѕулгакова, —.‘ранка.

3. “ейлоризм у –ос≥њ. —оц≥олог≥€ ј.√астева.

4. —оц≥о≥нженер≥€ ≥ психотехн≥ка 20-30-х рок≥в.

ѕричини ≥ джерела формуванн€ в≥тчизн€ноњ соц≥олог≥њ прац≥ в XIX ст.; вклад в≥тчизн€них ф≥лософ≥в, економ≥ст≥в, л≥тератор≥в у соц≥олог≥ю прац≥.

¬ ≥стор≥њ украњнськоњ соц≥олог≥чноњ думки виокремлюють два загальних пер≥оди њњ розвитку: протосоц≥олог≥€ та академ≥чна соц≥олог≥€.

 ожний ≥з цих пер≥од≥в маЇ к≥лька етап≥в. ѕротосоц≥олог≥чний пер≥од (V Ч середина XIX ст.) м≥стить (залежно в≥д впливу на формуванн€ соц≥олог≥чних погл€д≥в особливостей економ≥чних, соц≥альних, пол≥тичних, ≥деолог≥чних ≥ парадигмальних фактор≥в) так≥ етапи:

Х становленн€, розвиток ≥ розпад  ињвськоњ –ус≥ (V Ч к≥нець XV ст.);

Х виникненн€, розвиток ≥ розвал козацтва (к≥нець XV Ч середина XVIII ст.);

Х в≥дродженн€ ”крањни (к≥нець XVIII Ч середина XIX ст.).

“ак, на першому етап≥ (V Ч к≥нець XV ст.) соц≥альн≥ проблеми прац≥ ще не вир≥зн€ютьс€ ≥з загального контексту теолог≥чних знань. ≤ т≥льки на другому етап≥, з вир≥зненн€м соц≥альних проблем людини з теолог≥чних знань, виникають передумови дл€ виокремленн€ проблематики соц≥олог≥њ прац≥.

—еред мислител≥в того часу ц≥ проблеми досл≥джував ‘еофан ѕрокопович (1681Ч1736). ¬иход€чи з розум≥нн€ людини €к малого макрокосму чи особливого св≥ту, в≥н розкриваЇ механ≥зми й мету людськоњ д≥€льност≥, пов'€зуючи њх ≥з потребами людини.  ожна людина д≥Ї тому, що "вона бажаЇ чогось, заради чого це робить". ѕродовженн€ ≥ розвиток ц≥ ≥дењ знайшли у прац€х мислител≥в козацького часу, зокрема √ригор≥€  ониського (1717Ч 1795). ” його концепц≥њ людськоњ активност≥ людина спираЇтьс€ на власн≥ руш≥йн≥ сили й мотиви, а не т≥льки на божественне провид≥нн€.

ѕодальшого розвитку ≥дењ про людську д≥€льн≥сть €к шл€х дос€гненн€ щаст€ набули у прац€х √ригор≥€ —авича —ковороди (1722Ч1794). ” прац≥ "јлфав≥т, або Ѕуквар св≥ту" в≥н в≥дходить в≥д розум≥нн€ джерела щаст€ в абстрактному початку добра. —уть цього вченн€ пол€гаЇ у визнанн≥ природних нахил≥в людини до прац≥ ≥ необх≥дност≥ розп≥знати та усв≥домити, до чого ти народжений Ч лише в цьому ти "будеш дл€ себе ≥ дл€ брат≥€ твоЇњ корисним".

ќсновн≥ напр€ми ≥ методи емп≥ричних досл≥джень роб≥тничого класу ≥ сел€нства у друг≥й половин≥ XIX - початку XX ст.

¬идатний соц≥олог ћ. ћ.  овалевський (1851Ч1916), ќдним ≥з центральних пон€ть його концепц≥њ була соц≥альна сол≥дарн≥сть. ” розширенн≥ сфер сол≥дарност≥ в≥н вбачав основу соц≥ального прогресу, у тому числ≥ й у виробничо-економ≥чн≥й, трудов≥й сферах. ¬ажливим дл€ досл≥дженн€ соц≥альних процес≥в у трудов≥й сфер≥ Ї його виступи проти мон≥зму в соц≥олог≥њ, визнанн€ впливу одного чи к≥лькох фактор≥в на соц≥альне житт€. “акий п≥дх≥д створював передумови дл€ досл≥дженн€ прац≥ €к соц≥ального €вища, зумовленого взаЇмод≥Їю сукупност≥ фактор≥в ≥ €вищ.

≤ хоча перший соц≥олог≥чний курс був введений ним у ѕетербурзькому психоневролог≥чному ≥нститут≥, вчений ≥ в пол≥тичному (був депутатом ≤ –ос≥йськоњ думи в≥д ’арк≥вщини), ≥ в культурно-громадському житт≥ (очолював “овариство ≥м. “. √. Ўевченка в —анкт-ѕетербурз≥) н≥коли не поривав зв'€зк≥в з ”крањною.

√уман≥стичн≥ традиц≥њ украњнськоњ сусп≥льноњ думки притаманн≥ св≥тогл€дов≥ ≤вана яковича ‘ранка (1856Ч 1916). ѕрацю €к соц≥альне €вище в≥н розгл€даЇ в контекст≥ ≥ взаЇмозв'€зку з ус≥Їю людською д≥€льн≥стю. ¬важаючи працю основою ≥снуванн€ людства ≥ його соц≥ального прогресу, в досл≥дженн≥ "ѕро працю" в≥н наголошуЇ, що, будучи основою людського добробуту ≥ щаст€, прац€ не вичерпуЇ вс≥Їњ р≥зноман≥тност≥ людського житт€.

« критичних позиц≥й сприймав марксистськ≥ погл€ди видатний украњнський економ≥ст ≥ соц≥олог ћихайло ≤ванович “уган-Ѕарановський (1865Ч1919). ѕод≥л€ючи погл€ди неокант≥анства, в≥н указував на одноб≥чн≥сть визначенн€ житт€ сусп≥льства т≥льки за характером способу виробництва. Ќа його думку, такою основою Ї господарська д≥€льн≥сть €к сукупн≥сть людських д≥й щодо створенн€ матер≥альних умов дл€ задоволенн€ людських потреб. √осподарська д≥€льн≥сть виступаЇ основою людськоњ д≥€льност≥, оск≥льки цього вимагаЇ задоволенн€ вс≥х потреб людини.

—воЇр≥дн≥сть погл€д≥в на пон€тт€ класу, соц≥альноњ групи притаманна ≥ ¬€чеславов≥  азимировичу Ћипинському (1882Ч1931) Ч видатному украњнському мислителю, соц≥ологу, пол≥тичному д≥€чев≥. ¬≥н розум≥в клас €к орган≥чний колектив прац≥вник≥в, пов'€заних загальною традиц≥Їю, духовною ≥ нав≥ть ф≥зичною сп≥льн≥стю людей. Ќе висуваючи в≥дношенн€ до власност≥ €к головну класоутворювальну ознаку, в≥н по-своЇму розум≥в ≥ промисловий клас, до €кого в≥дносив ≥ роб≥тник≥в, ≥ промисловц≥в-кап≥тал≥ст≥в, не визнаючи за ними важливого м≥сц€ в соц≥альн≥й структур≥. ” розроблен≥й ним пол≥тичн≥й антрополог≥њ характеристики пол≥тичних тип≥в людей зумовлен≥ на€вн≥стю в сусп≥льств≥ основних форм под≥лу прац≥: в≥йна ("воњн" ≥ "невоњн"), виробництво ("продуктант" ≥ "непродуктант") та ≥деолог≥€ (вар≥анти поЇднанн€ зазначених тип≥в). ≤де€ про в≥дпов≥дн≥сть типу особистост≥ (поЇднанн€ задатк≥в, зд≥бностей ≥ €костей) певному роду д≥€льност≥ актуальна й сьогодн≥ в соц≥он≥ц≥, соц≥олог≥њ кар'Їри ≥ менеджмент≥ персоналу.

ќсобливе м≥сце в розвитку украњнськоњ соц≥олог≥њ пос≥даЇ ћикита ёхимович Ўаповал (1882Ч1932) Ч видатний украњнський учений, пол≥тичний ≥ державний д≥€ч, соц≥олог, з науковою д≥€льн≥стю €кого украњнська соц≥олог≥€ ≥нституювалас€ €к наука. Ќим був заснований у ѕраз≥ (1924) перший украњнський соц≥олог≥чний ≥нститут п≥д назвою "”крањнський ≥нститут громадознавства".

ћетодолог≥чною основою соц≥олог≥њ прац≥ можуть служити запропонован≥ ћ.ё. Ўаповалом теоретичн≥ соц≥олог≥чн≥ ≥дењ: про сусп≥льство €к динам≥чну життЇд≥€льну систему, що утворюЇ сукупн≥сть соц≥альних процес≥в; про соц≥альне житт€, повед≥нку й д≥€льн≥сть соц≥альних груп та ≥ндив≥д≥в, зумовлених обставинами й факторами, що утворюють руш≥йн≥ сили сусп≥льства; про д≥€льн≥сть людини €к реал≥зац≥ю потреб через св≥домо поставлену мету; про людину €к сукупн≥сть б≥олог≥чних, ф≥з≥олог≥чних, психолог≥чних ≥ соц≥альних механ≥зм≥в д≥€льност≥.

ћарксистський ≥ немарксистський напр€ми в соц≥олог≥њ прац≥ на початку XX ст.: в≥дм≥нност≥ в оц≥нках ситуац≥њ, перспективах розвитку сусп≥льства, способах р≥шенн€ проблем, критер≥€х науковост≥ знанн€.

—еред представник≥в украњнських соц≥олог≥в цього часу можна назвати член≥в так званого Ђженевського гурткаї ћ.ƒ. ƒрагоманова (1841 Ц 1895), €кого називають п≥онером украњнськоњ соц≥олог≥њ, ‘. ¬овка (1847 Ц 1918) та —. ѕодолинського (1850 Ц 1891). “реба в≥дм≥тити, що ук≠рањнськ≥ вчен≥ були п≥д в≥дчутним впливом зах≥дноњ науки, тому в них можна знайти €к розробки у дус≥ ќ.  онта ≥ √. —пенсера, так ≥  . ћаркса. —оц≥олог≥в, €к окремих фахових спе≠ц≥ал≥ст≥в, н≥ в –ос≥њ, н≥ в ”крањн≥ тод≥ не було, тому науков≥ прац≥ соц≥олог≥чного зм≥сту укладаютьс€ ф≥лософами, еко≠ном≥стами, етнографами тощо.

ќдним з €скравих представник≥в рос≥йськоњ соц≥олог≥њ XIX ст. був правознавець ћ.ћ.  овалевський (1851 Ц 1916). ƒл€ вивченн€ сусп≥льства в≥н використовував ≥сторико-пор≥вн€льний метод, визнавав прогрес у розвитку сусп≥льства, зм≥ст €кого ототожнював з розширенн€м сфери сол≥дарност≥. —ол≥дарн≥сть в≥н вважав ун≥версальним соц≥≠альним законом. «а ћ.ћ.  овалевським, вона Ї нормою сусп≥льного житт€, а класова боротьба Ц в≥дхиленн€м в≥д норми. «в≥дси у нього ≥ негативне ставленн€ до революц≥њ €к протиприродноњ форми розвитку сусп≥льства, €ка по сут≥ Ї не чим ≥ншим, €к резуль≠татом помилок д≥ючого у держав≥ ур€ду.

ёрист Ћ.≤. ѕетражицький (1867 Ц 1931), випускник  ињвського ун≥вер≠ситету, займавс€ здеб≥льшого психо≠лог≥чними аспектами права ≥ вважа≠Їтьс€ одним з фундатор≥в юридичноњ соц≥олог≥њ. …ого учень √.ƒ. √урвич (1894 Ц 1965), француз рос≥йського походженн€, на в≥дм≥ну в≥д свого вчи≠тел€, про≠ти≠ставл€в соц≥альне та ≥ндив≥дуальне право. ќбидва вони ста≠ли ем≥грантами з –ос≥њ, перший у ѕольщ≥, а другий у ‘ранц≥њ.

ƒосить впливовим у дореволюц≥йн≥й –ос≥њ було вченн€ ћаркса. “ут його приб≥чники под≥лилис€ на ортодоксаль≠них (√.¬. ѕлеханов, ¬.≤. Ћен≥н) та легальних марксист≥в (ѕ.Ѕ. —труве, ћ.≤. “уган-Ѕарановський, ћ.ќ. Ѕерд€Їв). ќстанн≥ п≥сл€ революц≥њ 1905 р. в≥д≥йшли в≥д марксистських позиц≥й ≥, нав≥ть, багато уваги прид≥лили њх кри≠тиц≥. “ак, економ≥ст ћ.≤. “уган-Ѕарановський (1865 Ц 1919), в≥д≥й≠шовши в≥д марксизму, почав обірунтовувати св≥тогл€д Ђетичного соц≥ал≥змуї. ¬≥н вважав, що сусп≥льство у своЇму розвитку неодм≥нно переакцентуЇ свою увагу з≥ сфери ви≠робництва на сферу вищих духовних потреб, що ≥ стане головним у поступ≥ людства уперед. “им самим в≥н критикував позиц≥ю економ≥чного детерм≥н≥зму  . ћаркса.

–озгл€даючи дореволюц≥йний пер≥од розвитку соц≥олог≥њ в –ос≥њ, не можна не згадати таких видатних вчених, €к ћ.—. √рушевський (1866 Ц 1934) ≥ ѕ.ќ. —орок≥н (1889 Ц 1968). ≤сторик ћ.—. √рушевський вважав себе соц≥ологом ≥ мав на це право. ¬≥н уперше на ”крањн≥ застосував ≥сторико-соц≥олог≥чний метод, €кий пол€гав у тому, щоб ≥сторико-соц≥олог≥чний анал≥з минулого спри€в розум≥нню сучасних, а також прогнозу≠ванню майбутн≥х процес≥в у сусп≥льств≥. ѕро це йдетьс€ в його видат≠н≥й прац≥ Ђѕочатки громад€н≠ства. √енетична соц≥олог≥€ї.

–еволюц≥€ 1917 р. ≥, головне, наступн≥ за нею под≥њ не≠гативно позначилис€ на стан≥ в≥тчизн€ноњ соц≥олог≥њ. “ак, ћ.—. √рушевський був змушений ем≥грувати ≥ в ем≥грац≥њ (у ¬≥дн≥) в 1919 р. заснував ”кра≠њнський соц≥олог≥чний ≥нститут. ¬≥н мр≥€в перевести цей ≥нститут в ”крањну, дл€ чого у 1924 р. ≥ повернувс€ туди. јле час зм≥нивс€ не на краще, ≥ зд≥йснити цю свою мр≥ю йому так ≥ не вдалос€.

“реба сказати, що одразу п≥сл€ под≥й 1917 р. в –ос≥њ в≥дчувалос€ де€ке пожвавленн€ у розвитку соц≥олог≥чноњ науки. ” 1918 Ц 1919 рр. у ѕетроградському та яро≠славльському ун≥верситетах були створен≥ кафе≠дри соц≥олог≥њ. ќдну з них очолив вже в≥домий у –ос≥њ соц≥олог ѕ.ќ. —орок≥н. јле пол≥тична боротьба ≥ перемога марк≠систськоњ концепц≥њ давали про себе знати, тому соц≥ологи ≥нших, немарксистських погл€д≥в по сут≥ були приречен≥. ѓх протисто€нн€ нов≥й влад≥ зак≥нчилось тим, що у 1922 р. на славнозв≥сному пароплав≥ за наказом ¬.≤. Ћен≥на було насильно вислано за кордон багато видатних рос≥йських вчених. —еред 80-ти соц≥олог≥в-немарксист≥в були ≥ згадан≥ вище ѕ.ќ. —орок≥н, √.ƒ. √урвич, ћ.ќ. Ѕерд€Їв та ≥нш≥. ÷≥Їю акц≥Їю було нанесено нищ≥вного удару науц≥ взагал≥ й особливо соц≥олог≥њ, €ка ще не була зовс≥м сформованою у –ос≥њ.

ѕрот€гом 20-х рок≥в соц≥олог≥чна наука ще певним чином, за ≥нер≠ц≥Їю, ≥снувала. јле пост≥йн≥ дискус≥њ, що в≥дбувалис€ навколо попул€рного п≥дручника з марксист≠ськоњ соц≥олог≥њ Ђ“еор≥€ ≥сторичного ма≠тер≥ал≥змуї, надру≠ко≠ваного ћ.≤. Ѕухар≥ним у 1921 р., привели до того, що з 1930 р. соц≥олог≥€ €к окрема, самост≥йна наука у —–—– пе≠рестала ≥снувати. ¬она майже повн≥стю була поглинута марксистською ф≥лософ≥Їю, зокрема њњ сусп≥льствознавчою частиною Ђ≥сторичним мате≠р≥ал≥змомї. ÷е не означаЇ, що в —–—– п≥сл€ цього не проводилось н≥€≠ких соц≥олог≥чних досл≥джень. ¬они проводились, але не були в≥льними в≥д ≥деолог≥чного тиску, що, зв≥сно, не спри€ло розвитку науки. ƒосить лише згадати про перепис населенн€ —–—– у 1936 р., результати €кого з пол≥тичних та ≥деолог≥чних м≥ркувань були скасован≥ ≥ н≥коли не стали здобутком соц≥олог≥в. ¬чен≥ були позбавлен≥ можливост≥ в≥льно ви≠словлювати свою думку з т≥Їњ чи ≥ншоњ проблеми. ћабуть тому в —–—– ≥ не виникло н≥€ких окремих наукових напр€м≥в, шк≥л Ц ус≥ були змушен≥ працювати в межах одн≥Їњ марксистськоњ парадигми. «розум≥≠ло, що багато соц≥олог≥в за таких обставин ем≥грувало на «ах≥д, попо≠внивши р€ди зах≥дних соц≥олог≥в ≥ збагативши своњми подаль≠шими прац€ми св≥тову науку. “≥, що зали≠шились, змушен≥ були або Ђперекуватис€ї, тобто в≥дмо≠витис€ в≥д своњх особистих погл€д≥в, або зо≠вс≥м кинути соц≥о≠лог≥чн≥ штуд≥њ.

“аким чином, з 30-х рок≥в настаЇ Ђрад€нська н≥чї соц≥олог≥чноњ науки. ƒещо под≥бне в≥дбувалось з генетикою ≥ з к≥бернетикою, ≥ все це сталось тод≥, коли на «аход≥ йшов бурхливий процес розвитку соц≥≠олог≥чноњ науки €к в њњ тео≠ретичн≥й частин≥, так ≥, особливо, у емп≥ричн≥й.

ќсновн≥ напр€ми соц≥олог≥чних досл≥джень в —–—– у сфер≥ виробництва ≥ способу житт€ труд≥вник≥в у 20-30-х рр., а також у 60-80-х рр. ’арактеристика методолог≥чних основ, метод≥в ≥ практичноњ значимост≥ досл≥джень.

ѕочаток цього пер≥оду позначаЇтьс€ досить активним розвитком соц≥олог≥њ прац≥ в молод≥й –ад€нськ≥й держав≥. ¬ ”крањн≥ цей пер≥од пов'€заний з≥ створенн€м у ’арков≥ ¬сеукрањнського ≥нституту прац≥, €кий очолив ‘.–. ƒунаЇвський. ¬≥н розробив, зокрема, концепц≥ю "трьох категор≥й властивостей функц≥онера", засновану на необх≥дност≥ пов'€зувати €кост≥ кер≥вника не з €коюсь апр≥орною нормою, а з реальними вимогами конкретноњ трудовоњ ситуац≥њ. —еред проблем, досл≥джуваних ≥нститутом, Ч питанн€ управл≥нського контролю, колег≥альност≥ та Їдиноначальност≥, вдосконаленн€ орган≥зац≥йноњ структури ≥ стилю управл≥нн€.

ќдна з перших праць, що визначила статус соц≥олог≥њ прац≥ €к науки, њњ об'Їкт ≥ предмет, структуру та актуальн≥ проблеми соц≥олог≥њ прац≥, була написана украњнським соц≥ологом ™.≤. —уњменко у сп≥вавторств≥ з ƒ. ѕ.  айдаловим ≥ видана в ћоскв≥. ” цьому виданн≥ продовжуютьс€ традиц≥њ гуман≥стичного п≥дходу Ч анал≥з рол≥ прац≥ в сусп≥льств≥; розгл€д проблем зм≥ни прац≥ в нерозривному зв'€зку з усеб≥чним розвитком особистост≥, формуванн€м культури трудовоњ повед≥нки ≥ культури в≥дносин у трудовому колектив≥.

” 70-т≥ роки розпочалис€ досл≥дженн€ проблем д≥алектики прац≥ в соц≥ал≥стичному сусп≥льств≥ (¬. ј. Ѕуслинський, ¬. ».  оцюбинський, ¬. Ћ. ќссовський, ¬. ј. ѕ≥ддубний, ћ. ‘. –ибачу к, Ћ. ¬. —охань, ≤. ѕ. —тогн≥й, ™. ≤. —уњменко та ≥н.), а також досл≥дженн€ зм≥н характеру ≥ форм прац≥ п≥д впливом науково-техн≥чного прогресу (™. ћ. √ерасимов), формуванн€ потреби в прац≥ (ќ. ¬. Ќельга). јктивно досл≥джувалис€ соц≥олог≥чн≥ проблеми стимулюванн€ трудовоњ д≥€льност≥, взаЇмозв'€зку св≥домост≥ ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й ≥ трудовоњ повед≥нки. ¬ивчалис€ проблеми трудових виробничих колектив≥в, механ≥зми й резерви соц≥ального управл≥нн€ в них ќкремим напр€мком досл≥джень стали проблеми трудовоњ д≥€льност≥ молод≥: трудова ор≥Їнтац≥€, виб≥р ≥ престижн≥сть профес≥њ

–≥вень наукового досл≥дженн€ соц≥олог≥чних проблем прац≥ знайшов своЇ в≥дображенн€ у перших украњнських п≥дручниках ≥з соц≥олог≥њ прац≥. —пираючись на набутки соц≥олог≥чних знань у сфер≥ прац≥ 80-х рок≥в, ц≥ п≥дручники фактично завершують другий пер≥од систематизац≥њ соц≥олог≥њ прац≥ в –ад€нськ≥й ”крањн≥.

Ќаступний (трет≥й) етап розвитку припадаЇ на пер≥од переходу до демократичноњ держави ≥ ринкових в≥дносин у трудов≥й сфер≥. ¬ орган≥зац≥йному план≥ початок цього етапу пов'€заний з≥ створенн€м у 1991 р. ≤нституту соц≥олог≥њ Ќац≥ональноњ академ≥њ наук ”крањни ≥ вид≥ленн€м спец≥альних структурних п≥дрозд≥л≥в дл€ досл≥джень у сфер≥ пран≥.

90-т≥ роки характеризуютьс€ зв≥льненн€м соц≥олог≥чних досл≥джень про працю в≥д пол≥тизованост≥ ≥ за≥деолог≥зованост≥, розвитком методолог≥чноњ бази соц≥олог≥њ прац≥, виокремленн€м нових, пов'€заних з ринком прац≥, напр€м≥в у досл≥дженн€х, введенн€м до наукового вжитку нових соц≥олог≥чних даних, розширенн€м метод≥в соц≥олог≥чного досл≥дженн€ трудових процес≥в. јктуал≥зуютьс€ досл≥дженн€ соц≥альних проблем прац≥ в контекст≥ соц≥олог≥чного осмисленн€ економ≥чноњ реформи (—оциальные аспекты экономической реформы / ѕод ред.  .  . √рищенко, ј. ј. –учки.  ., 1991 та ≥н.).

„и не головним об'Їктом досл≥дженн€ стаЇ прац≥вник у ринкових в≥дносинах Ч п≥дприЇмець, б≥знесмен, менеджер. ¬ийшли у св≥т прац≥, що досл≥джують соц≥альну регул€ц≥ю трудовоњ повед≥нки за ринкових умов ”крањни.а також анал≥зують досв≥д под≥бного регулюванн€ за рубежем. —оц≥ально-економ≥чн≥ проблеми прац≥ пос≥дають ч≥льне м≥сце в соц≥олог≥чних мон≥торингах стану украњнського сусп≥льства, що провод€тьс€ ≤нститутом соц≥олог≥њ ЌјЌ ”крањни (кер≥вник ¬. ћ. ¬орона) та ≥ншими соц≥олог≥чними центрами. ќтже, соц≥олог≥€ прац≥ виникла й розвивалас€ разом ≥з виникненн€м науки соц≥олог≥њ €к одна з пров≥дних њњ складових. “ому соц≥олог≥€ прац≥ у своЇму розвитку пройшла т≥ сам≥ етапи, що й соц≥олог≥€: донауковий (III тис€чол≥тт€ до н. е. Ч XIV ст.) ≥ науковий (в≥д XV ст. до наших дн≥в).

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 478 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќасто€ща€ ответственность бывает только личной. © ‘азиль »скандер
==> читать все изречени€...

1400 - | 1256 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.016 с.