Політичні еліти їх типологія та шляхи формування

Типологія політичних еліт В. Парето за місцем у політичній системі поділяв еліту на правлячу і неправлячу, або контр-еліту. До правлячої еліти належать усі ті, хто прямо чи опосередковано бере участь в управлінні суспільством, а до контреліти — такі особи, які наділені характерними для еліти якостями. За часом і засобами утвердження панування політичні еліти поділяються на традиційні й сучасні. Поділ еліт залежно від основи їх формування на еліту крові, еліту власності та еліту інтелектуальної продуктивності. Сучасні еліти за обсягом владних повноважень поділяються на вищі, середні та адміністративні. За змістом діяльності і функцій політична еліта поділяється на партійну, воєнну, адміністративну та ідеологічну, а за способом формування — на закриту й відкриту. Залежно від масштабів діяльності політичні еліти поділяються на загальнонаціональну та регіональні. Шляхи формування політичних еліт: Антрепренерська система (від франц. entrepreneur — підприємець) відбору еліт характеризується відкритістю, широкими можливостями для представників будь-яких суспільних груп претендувати на керівні посади. Система гільдій багато в чому протилежна антрепренерській. Вона характеризується закритістю, відбором претендентів на більш високі посади головним чином із нижчих прошарків самої еліти, поступовим і повільним просуванням по службі. Відповідно, політичну еліту доцільно визначати як соціальну групу, яка займає провідне становище в системі політичного керівництва та управління суспільством.

8.ПОЛІТИЧНІ ЛІДЕРИ)

Політичний лідер - це людина, яка керує політичними процесами, робить вплив на соціальну поведінку індивідів, груп, прошарків і суспільства в цілому.
Функції: вираження соціальних інтересів, новаторська, інтегративна, організаторська й комунікативна.Інтегративна функція полягає в тому, що на основі запропонованої лідером програми відбувається інтеграція дій його конституентів. Організаторська функція полягає у втіленні цілей і завдань, які стоять перед суспільством і відображені у програмі лідера, в конкретні дії. Комунікативна функція полягає в забезпеченні лідерами зв'язку як між масами й політичними інститутами.

Типологія: Традиційне лідерство грунтується на авторитеті звичаїв. Харизматичне лідерство викликає особливий інтерес дослідників. Раціонально-легальний тип політичного лідерства, за М. Вебером, — це «панування в силу «легальності», в силу віри в обов'язковість легального установлення.Цезаристський тип характеризується зосередженням усієї повноти влади в руках лідера. Плутократичний тип грунтується на багатстві і представляє інтереси найзаможніших суспільних верств. Популістський тип грунтується на популізмі.

Авторитарне лідерство передбачає одноособовий спрямовуючий вплив, який спирається на загрозу застосування примусу. Демократичний стиль.Лідерів-«прапороносців» вирізняє власне бачення дійсності. Образ «служителя» засвоює той політик, який прагне виступати в ролі виразника інтересів своїх прихильників. Для лідера-«торговця» важливою є здатність переконати. Лідери-«пожежники» «гасять пожежу», тобто реагують на ті проблеми, які навколишнє середовище пред'являє їх кон-ституентам. Лідери-консерватори виступають за збереження існуючих суспільних порядків, допускаючи лише мінімальні зміни. Лідери-реформатори орієнтуються на істотні зміни лише деяких із суспільних порядків зі збереженням основ суспільного ладу. Лідери-революціонери налаштовані на радикальні і всеосяжні зміни в суспільстві аж до зміни основ суспільного ладу. Формальне лідерство — це керівництво як реалізація інституціоналізованих владних повноважень. Неформальне лідерство базується не на формальних повноваженнях, а на авторитеті лідера, його визнанні оточенням.