Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


 оротк≥ теоретичн≥ в≥домост≥. ≈комон≥торинг водойм




Ћабораторна робота 2

≈комон≥торинг водойм

ћетоди очистки ст≥чних вод в≥д неорган≥чних забруднювач≥в

2.1 ћета роботи. ¬ивчити теоретичн≥ та прикладн≥ основи метод≥в еколог≥чного мон≥торингу водного басейну та експериментально визначити вм≥ст неорган≥чних забруднювач≥в у ст≥чн≥й вод≥ до ≥ п≥сл€ очистки ф≥зико-х≥м≥чними методами, а також ступ≥нь очистки води.

 

 оротк≥ теоретичн≥ в≥домост≥

¬насл≥док антропогенноњ д≥€льност≥ в≥дбуваЇтьс€ забрудненн€ г≥дросфери, класиф≥кувати €ке можливо наступним чином.

1 ’≥м≥чне Ц завд€ки надходженню в водойми з≥ ст≥чними водами Ў–, €к неорган≥чноњ так ≥ орган≥чноњ природи (всього заф≥ксовано 959 вид≥в Ў–).

ќсновними забруднювачами водойм Ї:

Ц —ѕј– Ц дуже токсичн≥ речовини, утворюють з важкими металами комплекси з високою константою ст≥йкост≥, €к≥ дуже важко зруйнувати при очистц≥ води;

Ц пестициди Ц х≥м≥чн≥ засоби захисту рослин (под≥л€ють: за призначенн€м Ц герб≥циди (боротьба з бурТ€нами), ≥нсектициди (з шк≥дливими комахами), фунг≥циди (з грибковими, пл≥сенню); за х≥м≥чним складом: хлорорган≥чн≥ (розчин€ютьс€ в жиров≥й тканин≥), фосфорорган≥чн≥ (руйнують ÷Ќ—), ртутьвм≥сн≥ (руйнац≥€ кл≥тин головного мозку); за токсичн≥стю: сильнод≥юч≥, високотоксичн≥, середньотоксичн≥, малотоксичн≥);

Ц нафта та нафтопродукти Ц 1 крапл€ даЇ пл≥вку на поверхн≥ води 1 м2 (1тЦ12км2), ц€ пл≥вка не пропускаЇ кисню, гине все живе;

Ц кат≥они Ц Pb2+ (порушенн€ роботи ÷Ќ—, хрон≥чн≥ захворюванн€ мозку, канцероген. мутаген), Zn2+ (рак шлунку), Mо2+ (рак стравоходу), Mn2+ (анем≥€, ÷Ќ—), Sr2+ (рах≥т);

Ц ан≥они Ц ClЦ, SO4, NO3Ц (NO3Ц в≥дновлюЇтьс€ в орган≥зм≥ до н≥триту, €кий утворюЇ комплексн≥ сполуки з гемоглоб≥ном кров≥, нездатн≥ переносити кисень €к ≥ —ќ), кр≥м того NO2Ц Ц канцероген, FЦ (кар≥Їс, руйнац≥€ зуб≥в);

Ц гази Ц NH3, H2S (кл≥тинна та ферментна отрута), на€вн≥сть H2S, NH3 у вод≥ св≥дчить про загниванн€, таку воду не можна пити, Cl2 (захворюванн€ сердцевосудинноњ системи та ÷Ќ—, канцероген, зниженн€ памТ€т≥. прогресуюча недоумкуват≥сть).

2 ‘≥зичне Ц повТ€зане з≥ зм≥ною ф≥зичних властивостей води (температура, прозор≥сть, вм≥ст суспенз≥й та ≥нших нерозчинних компонент≥в, рад≥оактивних речовин. ¬ р. ƒесна спостер≥гаЇтьс€ перевищенн€ вм≥сту рад≥онукл≥д≥в в 10-100 раз≥в за норму.

3 Ѕ≥олог≥чне Ц виникаЇ при надходженн≥ до водойм р≥зних вид≥в рослин, тварин, м≥кроорган≥зм≥в, €ких ран≥ше тут не ≥снувало. ѕерше м≥сце по б≥олог≥чному забрудненню займають комунально-побутов≥ стоки.

ќсновними джерелами забрудненн€ водойм Ї:

Ц ст≥чн≥ води промислових п≥дприЇмств;

Ц стоки с≥льського господарства;

Ц ст≥чн≥ води суд≥в морського та р≥чного транспорту;

Ц поверхневий сток з урбан≥зованих територ≥й;

Ц побутов≥ ст≥чн≥ води.

«г≥дно з класиф≥кац≥Їю, запропонованою Ћ. ј.  ульським, забруднююч≥ речовини за њх фазово-дисперсним станом ≥ в≥дношенн€м до дисперс≥йного середовища под≥л€ють на чотири групи. ƒом≥шки перших двох груп (кр≥м високомолекул€рних сполук) утворюють термодинам≥чно нест≥йк≥ гетерогенн≥ системи, а двох ≥нших Ц термодинам≥чне р≥вноважн≥ оборотн≥ гомогенн≥ системи.

ƒо першоњ групи належать нерозчинн≥ у вод≥ завис≥ (суспенз≥њ Ц глина у вод≥ ≥ т. ≥., емульс≥њ Ц масла у вод≥), а також бактер≥њ та планктон. –озм≥р њх часточок становить 10Ц3Ц10Ц7 м (>100 нм). ¬они к≥нетично нест≥йк≥ ≥ п≥дтримуютьс€ у завислому стан≥ динам≥чними силами вод€ного потоку. ¬ стан≥ спокою завис≥ ос≥дають. јле бувають ≥ ст≥йк≥ суспенз≥њ. емульс≥њ, що довго не руйнуютьс€.

ƒруга група дом≥шок поЇднуЇ г≥дроф≥льн≥ й г≥дрофобн≥ м≥неральн≥ та органо-м≥неральн≥ колоњдн≥ часточки ірунт≥в, недисоц≥йован≥ ≥ нерозчинн≥ форми високомолекул€рних гумусових речовин, детергенти та ≥нш≥ речовини. ƒо ц≥Їњ групи належать також в≥руси ≥ м≥кроорган≥зми, €к≥ за своњми розм≥рами близьк≥ до колоњдних часточок. –озм≥ри дисперсних часток знаход€тьс€ в межах 10Ц7Ч10Ц9 м (1...100 нм).  ≥нетична ст≥йк≥сть г≥дрофобних дом≥шок характеризуЇтьс€ сп≥вв≥дношенн€м сил грав≥тац≥йного пол€ ≥ броун≥вського руху. јгрегативна ст≥йк≥сть њх зумовлена електростатич≠ним станом м≥жфазноњ поверхн≥ ≥ утворенн€м на поверхн≥ частинок стаб≥л≥зувальних шар≥в (г≥дратних оболонок, адсорбованих кат≥он≥в ≥ ан≥он≥в). —юди ж в≥днос€тьс€ високомолекул€рн≥ сполуки.

“рет€ група забруднювальних дом≥шок включаЇ молекул€рно-розчинн≥ сполуки розм≥ром менш н≥ж 10Ц9 м (<1 нм). ƒо нењ в≥днос€ть розчинен≥ гази, орган≥чн≥ речовини б≥олог≥чного походженн€ та ≥нш≥ дом≥шки, що можуть м≥ститис€ в склад≥ промислових ≥ господарсько-побутових сток≥в (част≥ше Ц низькомолекул€рн≥ сполуки орган≥чноњ природи). ” водному середовищ≥ можливий переб≥г двох процес≥в: сполученн€ р≥знор≥дних молекул з Ќ2ќ (г≥дратац≥€) ≥ сполученн€ однор≥дних молекул (асоц≥ац≥€). ћолекул€рно-розчинн≥ речовини здатн≥ за рахунок водневих зв'€зк≥в утворювати з водою нем≥цн≥ сполуки, що ≥снують лише в розчин≥. ¬елике значен≠н€ ц≥ зв'€зки мають також при асоц≥ац≥њ молекул розчиненоњ речовини. Ќеобх≥дною умовою њх виникненн€ Ї достатн€ пол€рн≥сть валентних зв'€зк≥в у вих≥дних речовин.

ƒо четвертоњ групи забруднювальних дом≥шок належать електрол≥ти Ц речовини з ≥онним або сильно пол€рним ковалентним зв'€зком, €к≥ п≥д впливом пол€рних молекул води дисоц≥юють на ≥они.  ристал≥чн≥ структури цих речо≠вин руйнуютьс€ переважно в результат≥ процесу г≥дратац≥њ.

—ан≥тарн≥ умови за вм≥стом забруднювач≥в в≥дпов≥дають норм≥, €кщо виконуЇтьс€ умова:

 

S—/√ƒ  1 (2.1)

 

де — Ц фактичн≥ концентрац≥њ ≥-тоњ Ў– у вод≥, мг/л, √ƒ  Ц √ƒ  ≥-тоњ речовини, мг/л, n =3 (дл€ водойм ≤ та ≤≤ категор≥й), n =5 (дл€ водойм ≤≤≤ та ≤V категор≥й).

ƒл€ кожного джерела забрудненн€ встановлюЇтьс€ гранично допустимий скид (√ƒ—), г/с. √ƒ— Ч це маса забруднень у ст≥чних водах, допустима дл€ в≥дведенн€ з установленим режимом у певному пункт≥ водного об'Їкта за одиницю часу, з метою забезпеченн€ норм €кост≥ води в контрольному пункт≥.

√ƒ—=—mЈq, г/с (2.2)

де —mЦ максимально допустима концентрац≥€ Ў– у ст≥чн≥й вод≥, г/л;

q Ц витрати ст≥чноњ води, м3/с.

—учасний р≥вень розвитку промисловост≥ ≥ техн≥ки потребуЇ використанн€ метод≥в анал≥зу, €к≥ дозвол€ють визначати м≥крок≥лькост≥ (до 10-7 %) р≥зних речовин.

« ц≥Їю метою широке використанн€ отримали оптичн≥ методи анал≥зу, заснован≥ на взаЇмод≥њ променевоњ енерг≥њ з речовиною, €ка анал≥зуЇтьс€. «а характером взаЇмод≥њ променевоњ енерг≥њ ≥ способу њњ зм≥ни розр≥зн€ють:

1) абсорбц≥йний анал≥з, тобто анал≥з на поглинанн€ св≥тла речовиною, €ка визначаЇтьс€ у видим≥й, ультраф≥олетов≥й та ≥нфрачервон≥й област€х спектру (спектрофотометр≥€, фотоколориметр≥€);

2) анал≥з на поглинанн€ ≥ розс≥юванн€ променевоњ енерг≥њ зваженими частинками речовини, €ка визначаЇтьс€ (турб≥диметр≥€, нефелометр≥€);

3) флюорометричний (люм≥несцентний) анал≥з, заснований на вим≥рюванн≥ вторинного випром≥нюванн€, €ке виникаЇ в результат≥ взаЇмод≥њ променевоњ енерг≥њ з речовиною, €ка визначаЇтьс€.

—уть фотоколориметричного методу анал≥зу. ¬ фотометричних методах анал≥зу вим≥рюють поглинанн€ св≥тла речовиною, €ку анал≥зують п≥сл€ введенн€ в розчин реактиву, €кий реагуЇ з компонентом, що визначаЇтьс€ в ст≥чн≥й вод≥, з утворенн€м сполук з ≥нтенсивним забарвленн€м.

Ѕудь-€ка речовина в≥дбиваЇ ≥ поглинаЇ електромагн≥тне випром≥нюванн€. –ечовини, €к≥ поглинають промен≥ довжиною хвиль в≥д 400 до 760 нм (видиме св≥тло), забарвлен≥.

’арактер ≥ величина поглинанн€ ≥ в≥дбиванн€ св≥тла залежить в≥д природи речовини ≥ його концентрац≥њ в сум≥ш≥.

 

” в≥дпов≥дност≥ до основного закону св≥тлопоглинанн€ Ц закон (ЅугераЦЋамбертаЦЅера, €кий покладений в основ≥ б≥льшост≥ фотометричних метод≥в анал≥зу), м≥ж поглинанн€м випром≥нюванн€ розчином ≥ концентрац≥Їю в ньому речовини, що поглинаЇ (—) ≥снуЇ в≥дношенн€:

 

≤ = ≤0*10-e×L×C (2.3)

де — Ц концентрац≥€ речовини, €ка поглинаЇ св≥тло, моль/л.

L Ц товщина шару розчину, що поглинаЇ св≥тло, см.

e Ц мол€рний коеф≥ц≥Їнт.

¬еличина e показуЇ ≥ндив≥дуальн≥ властивост≥ речовини, зм≥нюючись ≥з зм≥ною довжини хвил≥ потоку ≥ температури розчину.

ѕоглинанн€ випром≥нюванн€ можливо характеризувати величиною оптичноњ густини D:

 

D = - lgT (2.4)

D = lg (2.5)

 

¬еличина D може приймати будь-€к≥ позитивн≥ значенн€ (в≥д 0 до ¥), проте сучасн≥ пристроњ дозвол€ють вим≥рювати величини оптичноњ густини, не б≥льше 2. якщо врахувати р≥вн€нн€ (2.3), то можливо отримати р≥вн€нн€:

 

D = e×L×C (2. 6)

 

з €кого виходить, що €кщо св≥тлоф≥льтр дл€ досл≥дженого розчину не суперечить закону ЅугераЦЋамбертаЦЅера, то оптична густина розчину пр€мо-пропорц≥йна концентрац≥њ речовини в розчин≥. ¬ цьому випадку граф≥к залежност≥ оптичноњ густини D в≥д концентрац≥њ — Ї пр€мою л≥н≥Їю, €ка починаЇ рух в≥д початку координат.

ћетоди визначенн€ концентрац≥њ розчину.

≤снуЇ дек≥лька метод≥в визначенн€ концентрац≥њ речовини на основ≥ вим≥рюванн€ оптичноњ густини D.

ћетод розрахунку.

ќснований на використанн≥ основного закону св≥тлопоглинанн€.

ѕри в≥дом≥й товщин≥ шару розчину L ≥ коеф≥ц≥Їнта e, концентрац≥€ розчину, що анал≥зуЇтьс€ —x розраховуЇтьс€ п≥сл€ вим≥рюванн€ оптичноњ густини за формулою:

x = D/(eЈL) (2.7)

.  оагул€ц≥ю застосовують дл€ видаленн€ з≥ ст≥чних вод найдр≥бн≥ших колоњднодисперсних глинистих часточок, б≥лкових речовин та ≥нших ви-сокомолекул€рних сполук.  оагул€ц≥ю зд≥йснюють шл€хом введенн€ в очищувану воду незначноњ к≥лькост≥ електрол≥т≥в Ч јl2(Sќ4)3, FеSO4 та де€ких ≥нших сполук, €к≥ називають коагул€нтами. ‘≥зико-х≥м≥чна суть цього процесу в спрощеному вигл€д≥ пол€гаЇ в тому, що коагул€нт, г≥д-рол≥зуючись, утворюЇ позитивно зар€джен≥ акваг≥дроксокомплекси алюм≥н≥ю та зал≥за, €к≥ адсорбуютьс€ на поверхн≥ негативно зар€джених колоњд≠них дом≥шок ≥ нейтрал≥зують њхн≥й зар€д. „им б≥льший зар€д акваг≥дроксо-комплекс≥в, утворених п≥д час г≥дрол≥зу коагул€нт≥в, тим менш≥ њх витра≠ти на коагул€ц≥ю. ¬ результат≥ зб≥льшенн€ розм≥р≥в часточок п≥д час адсорбц≥њ вони ос≥дають у в≥дст≥йниках п≥д д≥Їю сили грав≥тац≥њ. ќдночас≠но йде процес адсорбц≥њ на поверхн≥ осаду дом≥шок орган≥чних забарвле≠них речовин, внасл≥док чого вода знебарвлюЇтьс€.

јдсорбц≥ю застосовують переважно дл€ видаленн€ з води орган≥чних сполук (докладн≥ше дивись лабораторну роботу 3).

’≥м≥чн≥ методи очищенн€ ірунтуютьс€ на проведенн≥ р≥зноман≥тних х≥м≥чних реакц≥й, €к≥ нейтрал≥зують токсичн≥ речовини, руйнують њх, перевод€ть у газопод≥бний стан або осад. Ќаприклад, кисл≥ ст≥чн≥ води металург≥йних та ≥нших завод≥в нейтрал≥зують, обробл€ючи вапном або ф≥льтруючи через вапн€к (—а—ќ3), магнезит (MgCO3), доломит (MgCO3×—а—ќ3) Ц так звана УсухаФ нейтрал≥зац≥€. «а допомогою х≥м≥чних метод≥в зд≥йснюють пом'€кшенн€ води з видаленн€м солей твердост≥ содово-вапн€ковим та фосфатним методами, видаленн€ кольорових ≥ важких метал≥в, сил≥ц≥ю, зал≥за, магн≥ю та ≥н. ўоб х≥м≥чн≥ методи були рентабельн≥, треба додержувати двох головних умов: 1) зменшувати об'Їми очищуваноњ води, зб≥льшуючи за рахунок цього концентрац≥њ забруднюючих речовин; 2) утил≥зувати вид≥лен≥ сполуки.

ѕроцес очистки води, що пол€гаЇ у застосуванн€ €вища УосмосФ Ц це проникненн€ молекул розчинника в розчин неелектрол≥ту (електрол≥ту) п≥д д≥Їю осматичного тиску (p). ќсмотичний тиск розчин≥в нав≥ть у раз≥ невисокоњ м≥нерал≥зац≥њ досить значний. “ак, дл€ морськоњ води з вм≥стом сол≥ 3,5 % в≥н становить 2,5 ћѕа (рис. 2.8 а,б). якщо прикласти (рис. 2.8 в) г≥дростатичний тиск р, €кий б≥льше p, то в≥дбуваЇтьс€ зворотн≥й осмос: розчинник просочуЇтьс€ ≥з забрудненого електрол≥та через мембрану в судину чистоњ води. –обочий тиск в установках дл€ опр≥с≠ненн€ визначаЇтьс€ вм≥стом солей у розчинах ≥ дл€ морськоњ води його п≥дтримують у межах 4-5 ћѕа. «воротн≥й осмос застосовують дл€ ст≥чних вод з вм≥стом солей 20-3

≤онообм≥нний метод очистки ст≥чних вод ірунтуЇтьс€ на використанн≥ ≥онообм≥нних смол. ¬≥н перспективний, але поки що в≥дносно дорогий ≥ застосовуЇтьс€ в тих випадках, коли потр≥бне тонка очистка води. ≤онообм≥нний метод забезпечуЇ практично повне очищенн€ води, €ке не потребуЇ н≥€кого додаткового. ÷ей метод використовуЇтьс€ дл€ добуванн€ ≥з ст≥чних вод золота, ср≥бла, платини, м≥д≥, хрому, мол≥бдену, ванад≥ю, н≥келю, кобальту, зал≥за, фенолу, рад≥оактивних та де€ких ≥нших речовин. ѕроцес провод€ть в ≥он≥тових ф≥льтрах (докладно дивись лабораторну роботу 5).

≈лектрол≥з звичайно використовують дл€ вилученн€ ≥з ст≥чних вод ц≥нних метал≥в: м≥д≥, хрому тощо. «астовувати цей метод дл€ добуванн€ в≥льних метал≥в доц≥льно т≥льки при досить висок≥й концентрац≥њ ≥он≥в. ≈лектрол≥тичний метод використовуЇтьс€ також дл€ очищенн€, ст≥чних вод в≥д ц≥ан≥стих сполук, €к≥ на анод≥ окиснюютьс€, а пот≥м г≥дрол≥зуютьс€ до карбонат≥в Ц ан≥он≥в (—ќ3Ц) ≥ кат≥ону амон≥ю (NH4+). ≈фективно очищуютьс€ хромвм≥сн≥ ст≥чн≥ води за допомогою електрол≥зу з зал≥зними електродами. ѕри цьому можлив≥ два вар≥анти. ” лужному середовищ≥ ≥они зал≥за (≤≤), що вид≥л€ютьс€ з розчинного аноду, в≥дновлюють хромати у хром≥ти (тетраг≥дроксохромати Ц ≤≤≤) й утворюють нерозчинний осад хром≥ту зал≥за: Fe(CrO2)2 (чи Fe[Cr(OH)4]2), €кий вилучаЇтьс€ механ≥чним способом. ” кислому середовищ≥ зал≥зо (≤≤) в≥дновлюЇ шестивалентний хром до тривалентного, €кий при нейтрал≥зац≥њ розчину лугом вилучаЇтьс€ у вигл€д≥ осаду г≥дроксиду хрому (≤≤≤) (докладно дивись лабораторну роботу 4).

“ерм≥чний метод очищенн€ пол€гаЇ в спалюванн≥ токсичних орган≥чних речовин, що м≥ст€тьс€ в ст≥чних водах, у присутност≥ кисню пов≥тр€ (докладно дивись лабораторну роботу 3).

ќстанн≥м часом дл€ очищенн€ ст≥чних вод використовуЇтьс€ також озонуванн€. ќзон - сильний окисник, ≥ його легко добути на м≥сц≥ в озонаторах з кисню пов≥тр€. ѕерспективним в, наприклад, процес очищенн€ ст≥чних вод в≥д тетраетилсвинцю окисненн€м його озоном до метал≥чного свинцю на поверхн≥ катал≥затора - сил≥кагелю. ќзонуванн€ застосовуЇтьс€ також дл€ очищенн€ та знезаражуванн€ питноњ води зам≥сть хлоруванн€. ¬ода при цьому виходить прозора, без смаку й запаху, властивих вод≥ водойм.

ћагн≥тна обробка та рад≥оопром≥ненн€ використовуЇтьс€ дл€ зм≥ни ф≥зичних властивостей води (накип не осаджуЇтьс€ на поверхн≥ апарату, а утворюЇтьс€ в обТЇм≥ води, а пот≥м осаджуЇтьс€).

≈кстракц≥€ застосовуЇтьс€ дл€ вилученн€ ≥з ст≥чних вод фенол≥в, жирних кислот та ≥нших речовин за допомогою обробки њх р≥зними орган≥чними розчинниками, €к≥ не зм≥шуютьс€ з водою, наприклад бензолом, бутилацетатом та ≥н. –ечовини, що м≥ст€тьс€ в ст≥чних водах, переход€ть в екстрагент, €кий в≥докремлюЇтьс€ в≥дстоюванн€м. ѕот≥м екстрагент в≥дган€Їтьс€ ≥ повертаЇтьс€ у виробництво (дивись лабораторну роботу 3).

јерац≥€ проводитьс€ в основному з метою зб≥льшенн€ вм≥сту кисню у вод≥ перед б≥ох≥м≥чними методами очистки.

ƒистил€ц≥€ проводитьс€ з метою отриманн€ знесоленоњ води.

Ѕ≥ох≥м≥чн≥ методи очищенн€ ст≥чних вод застосовуютьс€ дл€ повного вилученн€ з них орган≥чних речовин. Ѕ≥ох≥м≥чн≥ методи очищенн€ застосовуютьс€ на п≥дприЇмствах харчовоњ промисловост≥, заво≠дах, що виробл€ють синтетичний каучук, в≥скозний шовк ≥ п≥сл€ м≥ських очисних споруд.

ћетоди б≥ох≥м≥чного очищенн€ грунтуютьс€ на використанн≥ д≥€льност≥ р≥зних м≥кроорган≥зм≥в. —еред них розр≥зн€ють аеробний процес, €кий зд≥йснюЇтьс€ в присутност≥ кисню, й анаеробний - без доступу кисню.

 

≈кспериментальна частина

¬икористовуЇтьс€ реакц≥€ шон≥в м≥д≥ з розчином ам≥аку, при цьому утворюютьс€ коплексн≥ ≥они синього кольору:

Cu^2+4NH3=[Cu(NH3)4]^2+

¬изначенн€ провод€ть до ≥ п≥сл€ очистки. ќчистку провод€ть пропускаючи пробу ст≥чноњ води через колонку з кат≥онами.ƒл€ визначенн€ в м≥рну колбу Їмн≥сть 50 мл в≥дбирають п≥петкою 10 мл обраноњ води, нейтрал≥зують розчином ам≥аку. ƒовод€ть дистильованою водою до м≥тки, ретельно перем≥шують. ¬им≥рюють густину.

 

ƒо очистки ѕ≥сл€ очистки
D=0.23 D1=0.0035
C=2.2 C2=0.7

 

2.4 ¬исновок: ≈кспериментально встановлена концентрац≥€ неорган≥чних забруднювач≥в в вод≥:

до очистки Cu2+ 2.2 мг/л; √ƒ в = 1 мг/л

п≥сл€ очистки

Cu2+ -0.7 мг/л;

 онцентрац≥€ забруднювача знаходитьс€ в допустимих межах.

—туп≥нь очистки води: η = [(2.2 Ц 0.7)/2.2]Ј100 %

в≥д Cu2+ - 68 %.

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 480 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—амообман может довести до саморазрушени€. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

1505 - | 1380 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.028 с.