Психологічна сумісність і конфлікт у міжособистісних стосунках

Міжособистісні стосунки складаються в реальних умовах життя та діяльності людей, у процесі їх взаємодії. На тому, як розвиваються стосунки, істотно позначаються різні об'єктивні чинники, що визна­чають успішність таких контактів або ускладнюють їх формування. Так, комфортні виробничі умови, забезпеченість необхідними засо­бами праці, чітка організація роботи неодмінно створюють сприятливі для взаємодії людей умови. Разом з тим важливий вплив на ефек­тивність такої взаємодії справляє психологічний чинник — їх став­лення один до одного, психологічна та практична готовність до співпраці, індивідуально-психологічні особливості людей та ін. Най­повніше суб'єктивний характер міжособистісних стосунків виявляєть­ся в сумісності людей.

Сумісність — це оптимальне поєднання якостей людей у процесі взаємодії, що сприяє успішному виконанню спільної діяльності.

У психології виокремлюють такі чотири різновиди сумісності: фізичну, психофізіологічну, соціально-психологічну та психологічну.

Фізична сумісність виявляється в гармонійному поєднанні фізичних якостей двох або кількох людей, що разом виконують певну спільну

іяльність. Наприклад, максимальна продуктивність фізичної праці можлива лише за умов, коли ті, хто разом її виконує, не поступають­ся один одному в силі та витривалості. Досить поширеними є кри­терії відбору за показниками фізичної сумісності у спорті при ком­плектуванні команд (групування за ваговими категоріями у важкій атлетиці).

Засадовими щодо психофізіологічної сумісності є особливості аналізаторних систем, а також властивостей нервової системи. Цей різновид сумісності передбачає успішність взаємодії людей у тих ви­дах діяльності, де чутливість у межах тієї чи іншої аналізаторної сис­теми є вирішальною. Так, робота на конвеєрі потребує певного тем­пу виконання виробничих операцій від кожного працівника. У разі невідповідності психофізіологічних характеристик когось із працівників процес порушується, а може і взагалі припинитися. Для двох контролерів спільна робота, пов'язана з розрізненням насиче­ності кольорів, буде неможливою, якщо у них гострота чутливості до кольорів буде різною. Ще більшого значення в межах цього різнови­ду сумісності набуває темперамент. Доведено, що найуспішніше взає­модіяти можуть два неоднакові темпераменти (холерик і флегматик, сангвінік і меланхолік), гірше — люди з однаковими темпераментами (два холерики, два меланхоліки). Разом з тим, як зазначалося, у роботі, яка потребує рухливої нервової системи від усіх її учасників, проти­лежні темпераменти непридатні.

Соціально-психологічна сумісність передбачає взаємини людей з такими особистісними властивостями, які сприяють успішному вико­нанню соціальних ролей. У цьому разі необов'язковою має бути схо­жість характерів, здібностей, але обов'язковою — їх гармонія. Жит­тєвий досвід показує, що контакти встановлюються швидше й вияв­ляються міцнішими у людей з рисами характеру, що доповнюють одна одну: одна людина — запальна та імпульсивна, інша — спокійна, поміркована, хтось є теоретиком, а дехто — практиком тощо.

Проте це не означає, що сумісними виявляються лише люди з про­тилежними рисами. Сумісність можлива і в разі збігу рис характеру чи інших особистіших якостей, проте ймовірність руйнування спільноти за цих обставин вища.

Психологічна сумісність передбачає спільність поглядів, переко­нань, соціальних і моральних установок, цінностей, ставлень. Усе це найбільше духовно зближує людей. Психологічна сумісність, яка на

 

них базується, — це вищий інтегративний рівень сумісності людей, яка характеризує глибокий, змістовий бік взаємодії та зумовлює її ефективність.

Відсутність сумісності у групі людей, включених у виконання суспільне чи особистісно значущої діяльності, за певних умов може спричинитися до конфлікту.

Конфлікт — це суперечність, що виникає між людьми у зв'язку з розв'язанням тих чи інших питань соціального чи особистого життя. Стан конфлікту характеризується гострими негативними емоційни­ми переживаннями його учасників. Конфлікт може виявитися на рівні свідомості окремо взятої людини — це внутрішньоособистісний конфлікт, а також у міжособистісній взаємодії та на рівні міжосо-бистісних групових стосунків.

Внутрішньоособистісний конфлікт виникає тоді, коли спосте­рігається сутичка рівних за силою та значущістю, але протилежно спрямованих мотивів, потреб, інтересів, потягів у однієї й тієї самої людини (наприклад, необхідність дотримати дане слово та немож­ливість зробити це через зваби, утриматися від яких особистість не в змозі).

Міжособистісний конфлікт спричиняється ситуацією, в якій члени групи прагнуть до несумісних цілей або керуються несумісними цінно­стями чи нормами, намагаючись реалізувати їх у спільній діяльності. Конфлікт може виникнути при розподілі функціональних обов'язків між членами групи чи при обговоренні шляхів досягнення спільної мети діяльності.

Міжгруповий конфлікт спостерігається там, де гострі суперечності виявляються у стосунках між окремими соціальними групами, що мають на меті власні інтереси, причому своїми практичними діями перешкоджають одна одній. До такого конфлікту можуть призвести шпигунство, суперництво у боротьбі за зони впливу тощо.

Суперечності в міжособистісних стосунках не завжди спричиню­ються до конфлікту: чимало з них розв'язуються шляхом домовле­ності, досягнення консенсусу. У групах і колективах, які вже сформу­валися і члени яких мають достатній досвід спільного співжиття, суперечності виникають не так часто, як у новоутворених. Це пов'я­зане з тим, що завдяки взаємопізнанню та взаємній адаптації дося­гається такий рівень сумісності членів, коли небезпека розв'язання конфлікту зводиться до мінімуму. У групах і колективах, що перебу­вають у стадії становлення та розвитку, суперечності часто завершу­ються конфліктами. Причинами цьому можуть бути психофізологічна та соціально-психологічна несумісності, важкий характер окремих

 

членів, завищена самооцінка тощо. В особистих взаємовідносинах, що грунтуються на дружніх стосунках і спільності життєвих інтересів, несумісність рідко буває причиною конфліктів. Коли ж з якихось при­чин тенденції несумісності починають виявлятися у стосунках, вза­ємовідносини людей припиняються.

Дослідження сумісності при комплектуванні груп для виконання складної діяльності, пов'язаної з ризиком, має важливе значення для забезпечення її надійності та ефективності. Така робота виконується при підборі екіпажів для космічних польотів, груп альпіністів для сходження, виробничих груп, коли характер роботи потребує від її виконавців високого рівня узгодженості в діях і належних морально-вольових якостей.

Ключові поняття теми

Група, реальна група, умовна група, референтна група, офіційна група, не­офіційна група, колектив, конформізм, статус, лідер, внутрішньогрупова дифе­ренціація, "зірки", "ізольовані", соціометричнаматриця, соціограма.

Формалізована структура змісту теми

Група — це спільнота людей, об'єднаних у ній за якимись ознаками.

ХАРАКТЕРИСТИКИ ГРУПИ

 

за кількісним складом:

велика

мала

за способом утворення:

реальна

умовна

офіційна

неофіційна

диференціація статусу членів групи в колективі:

"зірки"

"бажані"

"малобажані"

"ізольовані"

 

за значущістю для особистості:

еталонна

референтна

за рівнем організації:

дифузна

асоціація

корпорація

колектив

 

 

Запитання для самостійної роботи

1. За якими ознаками поділяються групи?

Яка група може стати для особистості референтною?

Які ознаки мають групи різного ступеня організації?

Назвіть істотні ознаки колективу.

У чому полягає істотна відмінність між офіційним та неофіційним
лідерами групи?

Чим визначається статус особистості в колективі?

У чому полягає суть методу соціометрії і в чому обмеженість його у
варіанті, запропонованому Дж. Морено?

За якою соціометричною шкалою визначається статус члена групи?

уу_^> Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю ^=^=

1. Чи правильно наведена класифікація груп: велика, мала, реальна, умов­на, референтна, офіційна, неофіційна, формальна, неформальна, колектив?

Чи завжди референтна група є для особистості взірцем позитивних ета­
лонів поведінки, особистісних якостей?

Чи впливає на реальну популярність особистості статус формального
лідера? Обгрунтуйте свою думку.

Чи існують якості особистості, які є необхідними для лідерства за будь-
яких умов?

Чи однаковими є критерії згуртованості при характеристиці будь-якого
колективу?

Чи достатньою є така характеристика колективу: "Колектив —
це спільнота людей, об'єднаних єдиною діяльністю та єдиними цілями
діяльності"?

Чи завжди конформізм характеризується неузгодженістю реальної по­
ведінки особистості та її внутрішньої позиції?

Чи можна на підставі результатів соціометрії робити висновки про згур­
тованість групи?