Список використаної та рекомендованої літератури. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания

Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1968.

Андреева Г. М. Социальная психология. — М.: Изд-во МГУ, 1988.

Асмолов А. Г. Историко-зволюционннй подход к пониманию личности:
Проблеми й перспективи исследования // Вопр. психологии. — 1986. —
№2.

Бодалев А. А. Психология о личности. — М., 1988.

Божович Л. Й. Личность й ее формирование в детском возрасте. — М.:
Просвещение, 1968.

Братусь Б. С. Психологические аспекти нравственного развития лич­
ности. — М., 1977.

Ковалев А. Г. Психология личности. — К.: Просвещение, 1970.

Кон Й. С. Постоянство й изменчивость личности // Психол. журн. —
1987. —Т. 8.—№4.

Леонтьев А. Н. Деятельность: Сознание: Личность. — М.: Политиздат,
1977.

Мерлим В. С. Структура личности: Характер, способности, самосозна-
ние: Учеб. пособие к спецкурсу. — Пермь, 1990.

Мясищев В. Н. Личность й неврози. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1960.

Немов Р. С. Психология. — М.: Просвещение, 1995.

Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. — М.: Просвещение,
1977.

ПетровскийА. В. Личность: Деятельность: Коллектив. — М., 1982.

Психологія І За ред. Г. С. Костюка. — К.: Рад. шк., 1968. 58

Розділ 5

СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ

Поняття про групи

Людина живе, розвивається і діє у групі. У колективі й під його впливом відбувається становлення особистості — складається її спря­мованість, формуються суспільна активність, воля, створюються умо­ви для саморегуляції та розвитку здібностей. Проте не кожну спільність людей, у яку входить особистість, можна назвати колективом. По­трібно розрізняти поняття "група" і "колектив". Групою можна назва­ти будь-яке об'єднання людей незалежно від того, якого характеру зв'язки виявляються між її членами. Групи можна поділити на великі та малі, реальні, умовні, офіційні, неофіційні та референтні.

Великі та малі групи можуть бути реальними або умовними.

Реальні групи — це об'єднання людей на грунті реальних сто­сунків — ділових чи особистісних. Так, реальною групою є учнів­ський клас, сім'я, коло знайомих тощо.

Умовна група об'єднує людей за якоюсь умовною ознакою — віком, статтю, національністю та ін. Члени умовної групи не підтри­мують між собою реальних контактів і навіть можуть не знати один од­ного.

Офіційна (формальна) група створюється як структурна одиниця на підставі штатного регламенту, інструкцій та інших документів. Фор­мальними є студентська група, сім'я, військовий підрозділ, виробни­ча бригада. Ділові стосунки між її членами визначаються посадовими обов'язками кожного й регулюються певним розпорядником.

Неофіційна група — це спільність людей, що виникла нерегульова-ним шляхом, стихійно на підставі спільності інтересів її членів, сим­патій, єдності поглядів і переконань чи з інших мотивів. Так, не­офіційними є групи осіб, що приятелюють між собою, шанувальники туризму, рибалки тощо.

Референтна (еталонна) група — це реально існуюча чи уявна гру­па, погляди, норми та цінності якої є взірцем для особистості, і за ними вона формує свої життєві ідеали, звіряє дії та вчинки. Осо­бистість може бути членом групи, яка водночас постає для неї як рефе­рентна. За цих умов гармонізуються стосунки з групою, створюються

 

психологічно комфортні умови для успішного розвитку особистості в певному напрямі.

Референтна група іноді існує для особистості поза реальною, якщо вона зорієнтована на ідеали, цінності, погляди іншої групи. Тоді ета­лоном для неї є інший взірець. Такий стан може істотно позначитися на внутрішньоколективних стосунках, ускладнювати взаємини чле­нів групи. Якщо у людини кілька референтних груп, це породжує у неї конфліктні стани.

Об'єднання людей у реальні групи може грунтуватися на спільності їхньої діяльності, зумовленої єдністю потреб, інтересів, прагненням досягти якихось значущих результатів. Вищою формою організації групи є колектив.

Колектив — це група людей, які об'єднані спільною діяльністю та мають єдині цілі, підпорядковані цілям суспільства.

Істотною ознакою колективу є суспільна значущість цілей та за­вдань, на реалізацію яких спрямовані зусилля його членів. Це дає підстави розглядати колектив як найважливішу клітинку суспільного організму.

Виконання спільної соціально цінної та особистісно значущої діяль­ності сприяє встановленню та розвитку колективістських взаємин, формуванню колективізму як особливої якості особистості, що вияв­ляє її солідарність з цілями та програмами діяльності колективу, го­товність активно обстоювати їх.

Поведінка людини, що узгоджується з діями колективу, спрямо­вана на їх підтримку, розцінюється як колективістська. Поведінка особистості може бути конформною. Конформність у поведінці вияв­ляється в тому, що людина пасивно пристосовується до оточення, не виробляє власної активної позиції, а намагається поводитися відповідно до думки інших людей, пристосовуватися до їхніх вимог.

Конформізм — це така поведінка людини, яка характеризується зовнішньою відповідністю цілям колективу при внутрішньому розходженні з ними. Взаємовідносини окремих членів у групах і колек­тивах складні й різноманітні. Вони можуть мати діловий характер, коли їх підґрунтям є співпраця, спільна участь у реалізації важливих виробничих справ, праці. Стосунки можуть бути особистішими, ко­ли контакти між людьми встановлюються на грунті взаємних сим­патій чи антипатій, доброзичливості чи ворожості. Кожна особистість у системі міжособистісних стосунків має свій статус, що визначається її особистісними якостями, популярністю, впливовістю.