Уряд України величезну увагу приділяв розгортанню масової культурно-освітньої роботи. Вона мала стати засобом здійснення культурної революції, виховання нової людини, сприяти вирішенню завдань українізації.
Основними осередками культурно-освітньої роботи стали робітничі клуби, селянські будинки та хати-читальні. Це були громадські заклади, створювані профспілками, кооперацією, комсомолом тощо.
Після 1923 p., коли економічне становище країни помітно поліпшилось, почала швидко поширюватись мережа культурно-освітніх установ. У травні 1923 p. у республіці налічувалось 4030 клубів, сільбудів, хат-читалень та народних будинків. Цього ж року відбувся кардинальний поворот у змісті, формах і методах проведення культурно-освітньої роботи. У руслі українізації стає ліквідація неписьменності, поширення виробничих знань, політичне і культурне виховання трудящих.
В Україні працювали державні бібліотеки, бібліотеки при клубах, сільбудах, хатах-читальнях, стаціонарні й пересувні. Вони організовували колективні читання газет, книг, влаштовували виставки літератури до свят, літературні вечори. При багатьох робітничих бібліотеках створювалися технічні гуртки, а при сільбудах — сільськогосподарські чи агрономічні.
ПРЕСА
Велика роль у культурному будівництві відводилася пресі. Звідси швидке збільшення кількості газет і журналів, постійне збільшення їх тиражів. Якщо в 1921 p. виходило близько 300 партійних, державних, молодіжних, відомчих газет, бюлетенів, то на початку 30-х років лише газет видавалося 2037, разовий тираж яких становив 5894 тис. примірників.
Було досягнуто успіхів в українізації преси та налагодженні видання газет мовами народів, які проживали в Україні. Якщо в 1921 p. українською мовою виходили лише газети "Вісті" та "Селянська правда", то в 1923 p. їх було вже 10, а в 1925 p. — 29, 10 із яких друкувались одночасно російською та українською мовами. З 1926 p. почав видаватись українською мовою також центральний орган КП(б)У — газета "Комуніст" та орган Всеукраїнської ради профспілок "Пролетар". Якщо в 1928 p. газети, що друкувались українською мовою, становили 56 %, то вже у травні 1930 p. — 89 %. Виходили також газети польською, єврейською, болгарською та німецькою мовами.
ВИДАВНИЦТВА
Розгортання культурного будівництва, посилення культурно-освітньої роботи зумовили зростання попиту на книгу. У республіці в 1921 p. діяли створені ще в роки громадянської війни видавництва, серед яких найбільшим було Всеукраїнське державне видавництво з його розгалуженою мережею в губернських і навіть деяких повітових містах. У ньому зосереджувалось видання підручників для всіх типів шкіл, наукової, художньої та іншої літератури. З кожним роком збільшувались обсяги видання книг та їх тиражі. Якщо в 1921 p. було видано 987 назв книг загальним тиражем понад 4,3 млн примірників, то в 1927 p. вийшло вже 4937 назв книг і брошур загальним тиражем понад 28 млн примірників. З них українською мовою понад 2,4 тис. Здійснення загального обов'язкового початкового навчання, швидкий розвиток освіти загострили потребу різкого збільшення обсягів випуску підручників. Лише в 1928 p. було видано 136 назв підручників тиражем понад 6,2 млн примірників.
Дедалі важливішого значення в культурному та політичному вихованні набуває радіо. Уже в 1927 p. було організовано радіомовлення в Києві, Дніпропетровську, Одесі, пізніше — в Донецьку, Вінниці та інших містах. До 1932 p. переважну більшість міст республіки було радіофіковано. Зроблено перші кроки в радіофікації сіл республіки. Якщо в 1929 p. у селах було встановлено 13,4 тис. радіотрансляційних точок, то в 1931 p. їх уже налічувалось 150 тис., а в колгоспах, крім того, було встановлено ще й сотні радіоприймачів.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Чим викликана політика українізації і які основні напрямки її здійснення в Україні?
2. Які процеси відбулися в літературному житті України в 20-х роках?
3. Які зміни відбувалися в театральному мистецтві в 20-ті роки?
4. Чим характерний період 20-х років у розвитку української музики і пісні?
5. Досягнення у розвитку образотворчого мистецтва.
6. Яких заходів було вжито для ліквідації неписьменності та розвитку культурно-освітньої роботи в Україні?
