Психологічний аналіз уроку в діяльності вчителя

Одне з важливих місць в педагогічній діяльності займає урок, як осно­вна організаційна одиниця процесу навчання.

Аналіз уроку є одним з важливих засобів усвідомлення вчителем сво­єї діяльності. Проблемам аналізу уроку присвячено багато психологіч­них, педагогічних, методичних робіт (Т.Ю. Андрущенко, Н.Ф. Добри-нін, С.В. Іванов, Є.С. Ільїнська, І.В. Карпов, Ю.Л. Львова, Л.Т. Охітіна, Є.І. Пассов та ін.), де підкреслюється необхідність комплексного під­ходу до цього питання. Аналіз уроку сприяє покращенню викладання в цілому, має велике значення для самопізнання, саморозвитку вчителя тому, як дає можливість вчителю подивитися зі сторони, переоцінити урок та в подальшому відбирати доцільні способи та прийоми роботи та взаємодії з класом.

Психологічний аналіз уроку включає аналіз психологічних особли­востей вчителя (особистості та діяльності на кожному конкретному уро­ці), закономірності процесів навчання; психологічні особливості та за­кономірності особистості учня, всього класу. Він стимулює вчителя до розвитку своїх аналітичних та проективних умінь, психологічної спо­стережливості, загалом спонукає до вдосконалення професійно-педаго­гічної майстерності.

Під час психологічного аналізу уроку в першу чергу виділяємо два активні суб'єкта навчального процесу - вчитель і учень. В основі аналізу уроку лежить принцип розвиваючого та виховуючого навчання. В дослі­дженнях Л.Т. Охітіної визначаються такі вимоги до уроку:

1. Урок проводиться не заради самого уроку, а заради того, щоб впли­
вати на особистість учня; не заради того, щоб "пройти" деякі питання
програми, а заради того, щоб на матеріалі цих програмних питань форму­
вати певні інтелектуальні, моральні, вольові та інші якості особистості.
Необхідно поєднувати вплив через інтелект на почуття (переконання) та
вплив через почуття на інтелект (навіювання). Процес навчання повинен
привносити зміни не тільки в інтелектуальну сферу учня, але і в психіч­
ний розвиток його особистості в цілому. Навчання не буде розвиваючим,
якщо воно не вносить змін в структуру особистості.

2. Зміни в структурі особистості відбуваються лише при умові, якщо
учень діє за внутрішнім спонуканням. Дія, засвоєна під примусом, зникає
в той час, як тільки змінюються умови. Дії, засвоєні за внутрішнім спону­
канням, залишаються і при зміні умов, тому що вплітаються в структуру
особистості. Звідси слідує: не сварити за лінощі, а стимулювати пізна­
вальну активність і інтереси, не наказувати за невиконання вимог, а так
організовувати діяльність учнів, щоб вимоги вчителя стали внутрішнім
спонуканням самих дітей.

3. Виховуюче навчання не можна звести до виховних моментів уроку.
Всі елементи уроку повинні бути виховуючими по своєї суті. Коорди­
нуючим центром всіх виховних засобів, форм та методів уроку повинна
бути конкретна психологічна мета.

4. Центральний компонент будь-якого уроку - організація пізнавальної
діяльності учнів. Провідними пізнавальними процесами є мислення та уява.
На основі аналітико-синтетичної діяльності, за допомогою цих двох проце­
сів відбувається формування знань та інтелектуальних умінь, дослідження
проблемних питань та творче вирішення задач. Необхідними умовами про­
дуктивної роботи мислення і уяви є правильна організація сприймання та
пам'яті учнів, створення відповідної установки та організація уваги.

5. Успіх навчання залежить не лише від зовнішніх факторів - змісту
уроку, вдосконалення методики, майстерності вчителя та ін., але й від
внутрішніх умов - індивідуально-психологічних особливостей учнів.

Під час проведення психологічного аналізу уроку можна виділити та­кі три його плани. Перший план - це психологічний аналіз, який відно­ситься до виховання та розвитку особистості учня, формування його нау­кового світогляду, переконань, поглядів, моральності в процесі навчання. При цьому звертається увага на особливості впливу вчителя на учнів та формування у учня активної соціальної позиції, почуття відповідальнос­ті, здатності до співпраці.

Другий план - це аналіз мети, змісту та організації уроку. В першу чергу звертається увага на відповідність уроку певному рівню підготов­ки, інтелектуальному розвитку та індивідуально-психологічним особли­востям учнів.

Третій план розглядає урок з боку аналізу комунікативних особливос­тей, педагогічного спілкування з учнями та вчителями, "педагогічної реф­лексії" (усвідомлення, вербалізації вчителем мотивів, станів, спрямова­ності своєї особистості, особливостей здійснення своєї власної діяльнос­ті, виділення вчителем сильних та слабких сторін власної діяльності).

Психологічний аналіз може здійснюватися в три етапи. Спочатку здійснюється попередній психологічний аналіз в основі якого лежить психологічне обґрунтування конспекту уроку. Під час психологічного обгрунтування конспекту звертається увага на те, як буде організована діяльність учнів (яким шляхом буде досягнена цілеспрямованість ді­яльності учнів на уроці в цілому та на різних його етапах; які прийо­ми передбачається використати для активізації процесів пам'яті, уяви, сприймання, мислення, уваги; яким на уроці буде співвідношення са­мостійності і наслідування в діяльності учнів; як на даному уроці буде розвиватися емоційне відношення школярів: що повинно викликати по­зитивні емоції; які прийоми передбачаються для усунення стомленості та активації позитивних емоцій; розвиток яких психічних процесів і їх