Вікова і педагогічна психологія. VI. Психологія особистості підлітка

VI. Психологія особистості підлітка

особистісну ідентичність, незважаючи на те, що відбуваються фундаментальні зміни в його поглядах, цінностях і мотивах? «Я» удосконалюється, завжди зберігаючи свою компонентну структуру; воно асимілює різноманітні впливи, що його змінюють, але його ядро, серцевина (ідентичність) залишаються незмінними.

Становлення «Я» підлітка являє собою безперервний розвиток процесів, які беруть свій початок ще з дитинства. По-перше, це досягнення значної вольової саморегуляції: незалежність у плануванні свого часу і прийнятті рішень; засвоєння нових значущих цінностей, безвідносно до поглядів референтних осіб; зростання довіри до групи однолітків; більший реалізм у формуванні цілей; підсилена потреба впливати на інших; зростання стійкості до фрустрацій. По-друге, це зміна цілей на основі ціннісних уявлень; потреба в самостійності; підвищення вимог до самого себе; поглиблення самооцінки, прийняття на себе відповідальності з урахуванням загальних цінностей. По-третє, це заміна гедоністичних мотивів більш віддаленими цілями, які спрямовані на досягнення у майбутньому певного соціального статусу.

Головною особливістю набуття особистісної ідентичності у підлітковому віці стає поглиблене вивчення самого себе. Відбувається це завдяки особистісній рефлексії. Вивчаючи свої властивість, розмірковуючи про самого себе у минулому, теперішньому і майбутньому, аналізуючи свої домагання у взаємостосунках і діяльності, підліток реалізує свою потребу в самоідентифікації.

Специфічність мислення підлітка полягає в тому, що в його індивідуальній свідомості починають будуватися тонкі рефлексії не тільки на оточуючий світ, але й на самого себе, на свої міркування («Я думаю про те, що я думаю»). Підліток може відійти на якийсь час від захоплень, від спілкування з друзями і зануритися у самого себе, тобто займатися рефлексією про власний темперамент, характер і можливості. Особистісна рефлексія може продукувати важливі для підлітка відкриття власної персони. Водночас підліткова рефлексія відрізняється вільною асоціативністю — думки течуть в різних напрямках залежно від зовнішніх подразників і внутрішніх переживань. Цілісність рефлексії надає виключна спрямованість підлітка на самого себе. Куди б він не прагнув у своїх асоціаціях, він обов'язково повернеться до самого себе - знайде шлях до власної ідентичності.

У цей віковий період ідентифікація з попереднім образом фізичного «Я» порушується, і підліток відчуває невпевненість у собі. Ідентифікація такого рівня часто ускладнюється, оскільки підліток набуває значних змін у власній конституції тіла і зовнішній виразності. Останній надається особливої значущості — вона повинна збігатися з канонами референтної спільноти - відповідністю зачіски, одягу, манерам поведінки, лексикону та ін.

На основі особистісної рефлексії підлітки вперше починають прагнути пізнати власну індивідуальність як таку. Оцінюючи неповторні і значущі для себе та інших риси, відкрито пропонуючи свої істинні можливості зараз, або характеризуючи потенціали на майбутнє, підлітки, в той же час, здатні розуміти і приймати в собі власні недоліки. Процес ідентифікації як з позитивним, так і з негативним у собі стверджує положення: «Приймайте мене таким, яким я є!» Це не виклик оточуючим, це нормальне набуття ідентичності.

Рефлексії на себе та інших відкривають підлітку глибини власної недосконалості. І він може потрапити в нелегке становище - в стан психологічної кризи. Суб'єктивно це важкі переживання. Однак мова йде лише про нормативну кризу, яка, як вже підкреслювалося, поряд з емоційною нестабільністю означає мобілізацію резервних можливостей. У центрі пошуку ідентичності - узгодженість позитивних і негативних переживань про самого себе, знаходження відповідей на питання: «Який я? За кого мене приймають? Яким би я хотів бути?» Набуття ідентичності збагачує підлітка такими знаннями і почуттями, про які він, навіть, і не підозрював у дитинстві.

Підліток завдяки міжособистісній рефлексії проходить важку школу взаємної ідентифікації з однолітками, вперше оволодіваючи досвідом цілеспрямованого відокремлення. Загальна ідентифікація об'єднує підлітків у «Ми» і створює відчуття захищеності. До того ж, прагнення ідентифікуватися з собою і подібними іншими породжує особливо ціннісну потребу - потребу в друзях. Саме у дружбі підліток засвоює механізми позитивних взаємодій: співучасть, взаємодопомогу, ризик заради іншого. Дружба через довірливі стосунки дає можливість пізнати інших, у ній він також проходить через глибинні переживання, які викликаються неприпустимими у дружбі проявами: розголошенням таємниць, зрадництвом, невмінням дотримуватися слова і виконувати обіцянки тощо. Взагалі, дружба у цьому віці, як і спілкування, завдяки прагненню підлітків до ідентифікації, підвищує конформність у взаємостосунках.

Взагалі проходження через власні душевні страждання і збагачення сфери своїх почуттів та думок у процесі набуття особистісної ідентичності надає підлітку можливості відстоювати своє право бути і вважатися особистістю.

Становлення самосвідомості підлітка. «Підліток... не розуміє сам себе. Він ще не став єством для себе.Він знаходиться у стані становлення. Але він перестав вже бути єством у собі. «В собі» і «для себе» у нього роз'єднані: в цьому основний факт перехідного віку і основна риса його структури. Стан зрілості характеризується злиттям того і іншого моменту». Цей приведений фрагмент з відомої роботи Л.С. Виготського «Педологія підлітка» є хрестоматійним визначенням того, що в психології

13О