Віково і педагогічна психології

VI. Психологія особистості підлітка

1 83

Це певна спонтанна розумова позиція людини. З одного боку, егоцен­тризм - це відсутність розуміння відносності пізнання світу, а з іншо­го - це позиція неусвідомленого приписування якостей власного «Я» і власної перспективи речам та іншим людям. У такій позиції людина не здатна «вийти» з власного «Я», щоб знайти своє місце в системі взаємин з людьми.

Підлітковий егоцентризм являє собою неадекватно сильну сконцен-трованість на власній особистості. Егоцентричні підлітки вирізняються переоцінкою своїх здібностей і можливостей, надлишковим честолюб­ством, надмірними і необумовленими очікуваннями у ставленні до ото­чуючих. Так, у взаєминах з оточуючими в егоцентрика спостерігається перебільшена сконцентрованість на собі, яка виявляється у почутті влас­ної виключності і завищеній самооцінці, які досягають ступеня гротеску. Він може виявляти нечутливість до близьких, гостро реагувати на кри­тику, заздрити успіхам оточуючих. Для його самооцінки властиві часті коливання між переоцінкою себе і відчуттям неповноцінності. У пере­важної більшості підлітків егоцентризм має тимчасовий характер і не до­сягає значної виразності, але в декого може загострюватися і переходити в нарцисячу (від грец. пагсізтз - самозакоханість) кризу.

Підлітковість - період відчайдушних спроб «пройти через усе». При цьому частина підлітків, потрапивши у залежність від психосексуальних потреб, починає сильно нервувати. Такі відчуття частіше всього мало-усвідомлені, проте підсвідомо вони створюють велику напруженість, з якою підліткам важко справлятися. Невпевненість і сумніви цієї категорії підлітків, які пов'язані зі становленням власної сексуальної самосвідомо­сті, часто приводять їх до важкої кризи. Однак такі переживання, як пра­вило, не призводять до частих статевих контактів, оскільки характеризу­ються страхом того, що їх власний статевий розвиток не відповідає віко­вій нормі. Сумніви підлітків обертаються навколо багатьох питань: чи не перевищують мене інші підлітки (друзі) у статевому розвитку? Можливо, я не викликаю статевої зацікавленості у протилежної статі? Можливо, мої статеві потяги повинні бути сильніші? Можливо, що вже давно пора вести регулярне статеве життя? Чи не є небезпечною мастурбація? Чи не має у мене ненормальних сексуальних нахилів?

Деякі підлітки можуть достатньо легковажно ставитися до людських слабкостей та заради інтересу чи «допитливості» пробувати вживати ал­коголь і наркотики. В результаті це може призвести до психологічної за­лежності, коли джерело «допитливості» переростає у предмет фіксованих потреб. На такому фоні, рефлексуючи власне «падіння», підліток нерідко перетворює його у форму свого самоствердження, уникаючи тим самим почуття втрати себе, своєї особистісної кризи. Криза в період сходження до дорослості є досить розповсюдженим явищем, але часто буває так, що

її сприймають неадекватно: або недооцінюють, або, навпаки, вважають уже небезпечною. Важливо вчасно виявити її і правильно кваліфікувати. Адже в одних випадках вона закінчується спонтанно, в інших — для ста­більної інтеграції особистості необхідно використати допомогу спеціа­лістів (психологів, психотерапевтів), які допоможуть підлітку справитися з новими і важкими для нього особистими переживаннями.

Особистісне зростання підлітка. Соціальна ситуація як умова роз­витку і буття особистості в підлітковий період має принципові відмін­ності від ситуацій розвитку в дитинстві. Розбіжність пов'язана не стільки із зовнішніми обставинами, скільки із внутрішніми чинниками. Підліток продовжує жити в сім'ї, вчитися у школі, контактувати з однолітками, але сама соціальна ситуація трансформується в його свідомості у зовсім нові ціннісні орієнтації. Тепер вже інакше розставляються акценти між сім'єю, однолітками і школою.

Саме у підлітковому віці змінюється внутрішня позиція у ставленні до школи і учіння. Якщо у молодших класах діти психологічно захоплені власне навчальною діяльністю, то в період пубертату їх починають при­ваблювати, як уже зазначалось, взаємини з однолітками. Ці взаємини ста­ють основою внутрішнього інтересу підлітків.

У шкільних умовах, не ігноруючи навчання, підліток особливої уваги надає спілкуванню. Головне місце серед мотивів позитивного ставлення до школи займає мотив спілкування з однолітками, який аргументується та­ким чином: ми ходимо в школу не тільки вчитися, але й спілкуватися. Інші мотиви розташовуються в такій послідовності: якість викладання предмету («вчитель може добре пояснювати»), прихильність до своєї школи («хочу вчитися тільки в нашій школі»), контроль за навчанням, що здійснюється в школі («якщо можна було б вчитися вдома, то ніхто нічого б не робив»).

У стінах школи підліток проводить більшу частину свого часу. В ній створюються умови для розвитку його особистості. Такі умови можуть підкріплювати дорослі і, перш за все, вчителі. Вчитель у рольовій пози­ції дорослого друга - досить рідке явище в індивідуальному житті під­літка. Адже вчитель, якого підлітки дуже поважають, об'єднує їх однією загальною емоцією, що особливо ціннісно для них. Інша справа, коли, наприклад, центром обожнювання стає масовий кумир (актор, спортс­мен, співак), якого підлітки починають наслідувати. Але і в першому, і в другому випадку дорослі виступають в якості значущих осіб для них і тут важливо те, хто з дорослих займе в серцях підлітків цей п'єдестал.

Позитивне ставлення до навчальної діяльності визначається такими способами навчальних дій, які роблять підлітків більш незалежними, більш дорослими у власних очах. Тому для них набувають привабливості самостійні форми занять; так вони легше засвоюють способи розумових дій. З боку вчителя їм імпонує лише його підтримка чи допомога.