Психологія немовлячого періоду Новонародженість

Дитина, з'явившись на світ, сповіщає про це оточуючих своїм криком. Це перший критичний період розвитку дитини - період новонародженос-ті. Психоаналітики говорять, що це перша травма, яку переживає дитина, але вона настільки сильна, що все наступне життя людини проходить під знаком цієї травми.

Не драматизуючи цю подію, все ж таки зазначимо, що процес наро­дження - тяжкий, переломний, критичний момент у житті дитини.

Народжуючись, дитина фізично відокремлюється від матері. Вона по­трапляє в зовсім інші умови: холод, яскраве освітлення, повітряне сере­довище, яке вимагає іншого типу дихання, необхідність зміни типу хар­чування. Вступають в дію інші види фізіологічної регуляції поведінки, і багато фізіологічних систем починає функціонувати по-новому.

Криза новонародженості - проміжний період між утробним (прена­тальним) та позаутробним (постнатальним) способом життя. Коли б по­руч з новонародженою дитиною не було дорослої людини, то через кіль­ка годин вона б загинула. Перехід до нового способу існування забезпе­чується тільки дорослим.

У перші кілька днів постнатального життя вона ніби робить крок на­зад у своєму фізичному розвитку, втрачає у вазі. «Ніколи людина не сто­їть так близько до смерті, - писав П.П. Блонський, - як у години наро­дження».

Дитина народжується значно безпомічнішою, ніж діти більшості тва­рин. Вона не здатна не тільки захистити себе, а навіть тримати прямо го­лівку, не спроможна ще сприймати навколишні предмети, знаходити їжу, пересуватися. Однак, дитина, що спить 80% часу на добу і прокидається лише, щоб поїсти, забезпечена всім необхідним для того, щоб жити в тих умовах, до яких вона біологічно підготовлена. Такими є специфічно люд­ські умови життя.

Новонароджена дитина має свої анатомо-фізіологічні ознаки. У неї відносно велика голівка і короткі ніжки. У тілі 70% становить вода. Вага - 3-3,5 кг, довжина тіла - 49-51 см. М'язи та зв'язки ще дуже слабкі, кіст­ки не зміцнілі, не сформовані нервові механізми, що забезпечують рухи рук і самостійне пересування дитини.

До моменту народження дитини нервова система морфологічно сфор­мована.

Вага головного мозку становить близько 372-400 г. У корі великих півкуль є основні борозни і звивини, така сама кількість нервових клітин, що й у мозку дорослої людини. Проте нервові клітини майже не мають розгалужень, провідні шляхи не мієлінізовані (утворення оболонки на­вколо нервових волокон) і знаходяться у прямій залежності від кількості і різноманітності подразників.

З перших днів життя у дитини функціонує система безумовних реф­лексів: харчових, захисних та орієнтувальних.

Найважливішими з них є ті, що регулюють внутрішнє середовище ор­ганізму - дихання, кровообіг, температуру тіла. Це також і рефлекс со-сання. Його легко можна спостерігати: новонароджений починає робити рухи сосання, як тільки який-небудь предмет потрапляє йому в рот. Спо­стерігаються у дитини і деякі вроджені рухи, які слугують для захисту від шкідливих зовнішніх дій - вона кашляє, чхає і тим самим уникає пе­решкод для дихання, мигає, якщо в очі щось попадає, зажмурює очі від яскравого освітлення. Це захисні рефлекси. І все ж таки в більшості ви­падків новонароджений відповідає на різні різкі зовнішні подразники од­наково - здригається, збуджено рухає ручками та ніжками, плаче.

Є у новонародженого і рефлекторні рухи, які показують, що його організм може впіймати не лише негативні впливи зовнішнього світу. Це повернення очей і голівки у бік джерела світла. У сонячний день в дитячих кімнатах пологових будинків можна спостерігати, як голів­ки дітей повернуті до вікон. А якщо повільно рухати перед обличчям новонародженого запалену свічку, його очі починають рухатися у той же бік.

До захисних механізмів належать і атавістичні рефлекси. Ці рефлекси, на думку вчених, не мають значення для подальшого розвитку організму, хоча саме їх прояви більше всього схожі на такі складні види дій як ха­пання, ходьба, плавання.

Саме до таких атавізмів належить і рефлекс чіпляння. У відповідь на тактильне подразнення долоні новонародженого пальцем або палич­кою його пальчики стискаються так міцно, що дитина може повиснути на шнурку, схватитися за паличку двома руками і піднятися, утримую­чи свою вагу. Цей рефлекс чіпляння ще називають рефлексом Робінзона. Якщо різко опустити дитину вниз, її напівзігнуті рученята автоматично

Вікова і педагогічна психологія

зводяться вгору, розкриваються і притискаються, ніби намагаються вхо­питись за щось при втраті рівноваги (рефлекс Моро).

Ще один рефлекс виражається в своєрідному «повзанні» новонаро­дженого, відштовхуванні ніжками від опори. Якщо покласти дитину на стіл животом вниз і прикласти дощечку (або просто долоню) до підошви ніг, то вона буде відштовхуватися і рухатися вперед, поступово пересу­ваючи дощечку. Можна «змусити» новонародженого переповзти стіл. І, нарешті, потрапивши в воду, дитина починає робити рухи, що дозволя­ють їй «плавати».

Був час, коли вчені вважали, що ці рефлекси лежать в основі хапан­ня, ходьби, плавання. Та більш уважні спостереження показали помилко­вість цього передбачення. Як виявилось, рефлекси чіпляння та відштов­хування ніжками від опори не переходять в хапання та ходьбу, а зникають повністю ще раніше, ніж дитина починає научатися цим діям.

Виникає питання: для чого тоді потрібні ці рефлекси дитині, яка що­йно з'явилася на світ? Відповідь на це запитання дало вивчення рефлек­сів новонароджених тварин. Малюку майже одразу після народження необхідно дуже міцно чіплятися за шерсть матері - так вона разом з нею перескакує з гілки на гілку дерев. Більшості малюків тварин необхідно самостійно пересуватися. А плавати всі тварини «вміють» від народжен­ня. Цьому їх не вчать.

Висновок полягає в тому, що рефлекси чіпляння, відштовхування, плавання - атавізми (залишки), які дістаються дитині в спадщину від предків, вони такі ж як копчик - залишок хвоста, або апендикс - залишок колись необхідної частини шлунку. Більшість же безумовних рефлексів зберігається, забезпечуючи первинне пристосування дитини до нових умов життя після народження і стаючи основою для виникнення склад­ніших форм взаємодії дитини із середовищем, а саме умовних рефлексів. Перші умовні рефлекси виробляються за допомогою дорослої людини. Одним з перших на четвертому тижні життя з'являється умовний реф­лекс на положення при годуванні.

Ось як можна описати психічне життя новонародженого. Мозок про­довжує розвиватися, він ще не сформувався, тому психічне життя зв'я­зане, головним чином, з підкорковими центрами, а також з недостатньо розвиненою корою. Відчуття новонародженого не диференційовані: не­розривно поєднані з емоціями, що дало можливість Л.С. Виготському го­ворити про «чувственньїе змоциональньїе состояния или змоционально подчеркнутне состояния ощущений».

Основним пізнавальним органом дитини у перші тижні її життя є рот. Пов'язані з харчуванням рухи (сосання, ковтання, випльовування, міміч­ні рухи) найбільш сформовані й енергійні. Якщо доторкнутися до губів новонародженого, він відкриває рота, повертає його до подразника, туди