І. Предмет вікової І педагогічної психології

Вікова психологія, педагогічна психологія, психологія навчання, пси­хологія виховання, психологія вчителя разом взяті пов'язані із такими галузями знань:

Диференціальна психологія - галузь психології, що вивчає індивіду­альні і групові відмінності у психіці людей, як впливають на ці відмін­ності статеві особливості, особливості організму, його нервової системи тощо. З цієї галузі знань вийшла індивідуальна психологія, яка вивчає індивідуальні особливості психічних функцій людини, і групова психо­логія, що вивчає психологію поведінки соціальних груп. Спільним тут є з'ясування особливостей прояву психічних функцій у людей, різних за віком, які входять до цих соціальних груп.

Соціальна психологія, що вивчає взаємовідносини людей у малих гру­пах, колективах та їх вплив на психіку і діяльність підростаючої особис­тості, яка формується у певних життєвих групах, колективах, сім'ї, вико­нуючи у них певні функції і ролі.

Психологія праці, що вивчає психологічні проблеми трудової діяль­ності, зокрема, інженерну психологію, яка розглядає об'єктивні законо­мірності процесів інформаційної взаємодії людини і технічних засобів за певних умов природного і соціального середовища. Наприклад, тут вікова психологія дає Дані про мікровікові особливості людей приблизно у межах від 18 до 60 років.

Геронтопсихологія, що вивчає психічні функції, пов'язані зі старін­ням організму, зміною форм активності людей похилого віку тощо.

Психологія важковиховуваних осіб різних вікових груп.

Спеціальна психологія, яка вивчає психологічні особливості аномаль­них дітей і дорослих.

Психогігієна, яка вивчає заходи, спрямовані на збереження й зміцнен­ня психічного здоров'я людей різних груп тощо.

Геопсихологія, наука, яка виявляє вплив погоди, пори року, ландшафту на психіку людини; вона близько пов'язана із такими явищами, як сон, працездатність, втома, естетика людини, а також вплив на психологію тварин, зокрема на життєвий ритм, зимову сплячку, переліт птахів тощо.

Вікова психологія, педагогічна психологія, психологія навчання, пси­хологія виховання, психологія вчителя, хоч і пов'язані з іншими галу­зями психології, але цей зв'язок не позбавляє їх свого предмета дослід­ження. Видатні психологи і педагоги Я.А. Коменський, К.Д. Ушинський та ін. вказували на тісний зв'язок психології і, зокрема, вікової психології з педагогікою — наукою, що розробляє мету, зміст, методи та форми на­вчання й виховання підростаючого покоління. Вікова психологія пов'яза­на і з окремими галузями педагогіки. Наприклад, з дошкільною педагогі­кою, яка вивчає закономірності виховання дітей дошкільного віку, спира­ючись насамперед на дані вікової психології і дані інших психологічних

та педагогічних галузей знань. Вікова психологія пов'язана з віковою анатомією й фізіологією та з їх диференціальними галузями: шкільною гігієною, педіатрією, психоневрологією. Цей зв'язок зумовлений тим, що на всіх вікових етапах розвитку особистості необхідною умовою є нормальне функціонування нервової системи.

3.3 історії вікової і педагогічної психології

Дослідники знаходять окремі думки, що стосуються вікового розвитку психіки, ще у мислителів стародавнього Китаю, Індії та у представників античної філософії, де найбільш чітко висловив ідею генетичного підхо­ду до психіки людини Арістотель (384 - 322 до н.е.). На його думку, все те, що людина має від природи, вона первісно дістає тільки як можливос­ті, а лише згодом перетворює ці можливості у реальність завдяки своїм діям, які зв'язують її із зовнішнім світом та іншими людьми. Арістотель вважав, що індивідуальний розвиток людської психіки має ряд етапів, які він поєднував з етапами родової еволюції органічного світу. Хоча у Арістотеля ще не було чіткого визначення психічних функцій у вікових межах, він все ж визначив загальний напрямок їх розвитку, наприклад, у розвитку пізнавальних процесів від відчуттів і загальних уявлень, і від них до узагальнених уявлень, і від думки через поняття - до знань, від безпосереднього суттєвого бажання - до розумної волі.

Давньогрецький мислитель Епікур (342/41 - 271/70 до н.е.) увів тер­мін атракція. Цим терміном зазначається ідеальний душевний стан, який характеризує віртуальність хвилювання, повний душевний спокій, тобто рівновагу. Пізніше німецький філософ Іммануіл Кант (1724 - 1804) вва­жав, що людина має прагнути до атрансії, звільняючись від страху перед богами і смертю, обмежуючи свої потреби.

Зважаючи на недостатнє висвітлення внеску українських дослідників у дану проблему, ми при аналізі питань зробимо акцент на роботах україн­ських вчених. При цьому ми в деяких випадках використали матеріали, які характеризують історичне становлення ідей сучасної вікової і педагогічної психології, внесок українських вчених в історію становлення цих ідей, опу­бліковані у важливій не тільки для педагогів, а й психологів роботі "Україн­ська педагогіка в персоналіях", у двох книгах за ред. О.В. Сухомлинської. Кн. 1. - К.: Либідь, 2005. - 622 с; Кн. 2. - К.: Либідь, 2005. - 550 с.

Ярослав Мудрий (978 - 1054) - видатний державний діяч Київської Русі. В його правлінні утворилася трьохступенева шкільна система: 1) придворна школа підвищеного типу; 2) школа вчення княжного, голов­ним чином для підготовки священників; 3) різні типи шкіл домашнього навчання. В школах і особливо у церквах використовувалась емоційна сила мистецтва для ідейного впливу на людей.