Порівняльна характеристика японської та американської моделей менеджменту. Критерії Японська модель Модель США 1

44

Сучасний менеджмент — це тисячі можливих варіантів та нюансів управ­лінських рішень. Багатоваріантність, гнучкість та неординарність господарсь­ких комбінацій, неповторюваність дій, їх залежність від певної ситуації скла­дають основні особливості сучасного управління. Сьогодні вже ніхто не сум­нівається у необхідності вивчення зарубіжного досвіду менеджменту. Однак не існує "патентованих" рецептів того, як за короткий час і з мінімальними витратами забезпечити вирішення проблем, що стоять перед підприємствами, як повинні змінюватися конкретні форми і методи управління в умовах дії існуючих чинників зовнішнього середовища. Для виявлення правильних відпо­відей на багато питань, що закономірно виникають при виробленні нової стра­тегії розвитку та переорієнтації систем управління на ринку умови, необхідно досконало вивчити те, що роблять і що робитимуть передові компанії провід­них країн світу.

Теорія і практика менеджменту демонструє два чітко сформованих під­ходи в управлінні — японську та американську моделі менеджменту. При збігу загальних, стратегічних напрямів боротьби за лідерство існують і особливості в підходах провідних японських та американських компаній до того, як забезпечити свої переваги в економічному суперництві на світовому ринку. Принциповою відмінністю двох названих моделей менеджменту є те, що японська, побудована на колективізмі, а американська — на індиві­дуалізмі та конкуренції між людьми. Всі інші відмінності є похідними від неї (табл. 2.1).

Слід підкреслити, що сьогодні відбувається взаємне збагачення підходів (моделей) у менеджменті. Багато чого з японського досвіду управління вико­ристовується, наприклад, в США та Західній Європі. Прикладом може бути теорія Z, сформульована відомим професором Вищої школи управління при Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі (США) Вільямом Оучі. Від­мінності у практиці менеджменту в різних країнах стають менш очевидними.

Для створення та реалізації "власної" моделі менеджменту, яка дасть можливість у конкретних умовах економічного розвитку України отримати найвищий результат, доцільно:

V систематично вивчати прогресивну управлінську практику вітчизняних
підприємств. При цьому особливу увагу необхідно приділяти культур­
ним і соціально-історичним факторам, що зумовили або вплинули на
розвиток ефективних управлінських систем;

S вивчати передову управлінську практику за кордоном. Головне при цьо­му — зрозуміти принципи, покладені в основу систем управління компа­ніями, ефективність управління якими безсумнівна;

V на основі перших двох пунктів — створення системи управління тим
чи іншим об'єктом. Тут важливо підкреслити саме створення, а не за­
позичення; необхідно прагнути до систем, які переважають вже існуючі

Оучи У. Методы организации производства: японский и американский подходы. Сокр. пер. с англ. — М.: Экономика, 1984. — 184 с.

45

Розділ І

ПРЕДМЕТ ТА СТЕРА КОМПЕТЕНЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 2

ЕВОЛЮЦІЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ МЕНЕДЖМЕНТУ

за рядим параметрів, а також систем, що передбачають очікувані зміни в світовому науково-технічному та бізнесовому середовищі. "Японська промисловість нічого не запозичила у Заходу в цілісному та незмінному вигляді. Все цінне вона переймає, вдосконалює і лише після цього впроваджує", — підкреслює К.К.Цзе¹.