Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ўкола наукового управл≥нн€




озвиток виробництва на меж≥ ’≤’-’’ ст. змусив кер≥вник≥в зосереди≠тис€ на розробц≥ наукових ≥ рац≥ональних принцип≥в управл≥нн€ людьми, обладнанн€м, матер≥алами та ф≥нансами. ÷€ проблема постаЇ у двох аспектах:

1. як зб≥льшити продуктивн≥сть (в≥дношенн€ об'Їму виробництва до вико≠ристаних ресурс≥в) за рахунок полегшенн€ виконуваноњ роботи.

2. як мотивувати прац≥вник≥в, щоб вони скористалис€ перевагами нових метод≥в.

¬чен≥ ≥ практики, €к≥ вир≥шували згадан≥ питанн€, започаткували школу наукового управл≥нн€.

«асновником школи наукового управл≥нн€ був американський ≥нженер-механ≥к ‘редер≥к “ейлор (1856-1915), €кого часто називають батьком науко≠вих метод≥в управл≥нн€. ¬≥н вважав, що, використовуючи спостереженн€, за≠м≥ри, лог≥ку та анал≥з, можна вдосконалити виробнич≥ операц≥њ, дос€гти њх ефективного виконанн€. ѕершою фазою методолог≥њ наукового управл≥нн€ був анал≥з зм≥сту роботи ≥ визначенн€ њњ основних компонент≥в. Ќа основ≥ отри≠маноњ ≥нформац≥њ розробл€лис€ рекомендац≥њ дл€ усуненн€ зайвих, непродуктив≠них рух≥в з метою п≥двищенн€ ефективност≥ виробництва.

«начне м≥сце в систем≥ наукового управл≥нн€ надавалос€ персоналу. —ут≠тЇвим дос€гненн€м ц≥Їњ школи було систематичне використанн€ стимулюван≠н€ з метою зац≥кавленн€ прац≥вник≥в у зб≥льшенн≥ продуктивност≥ та обс€г≥в виробництва. ѕередбачалас€ також можлив≥сть в≥дпочинку та перерв у вироб≠ництв≥, а час на виконанн€ певних завдань вважавс€ реальним ≥ справедливо визначеним. ÷е давало можлив≥сть кер≥вництву встановлювати норми вироб≠ництва ≥ додатково платити тим, хто перевищував заданий м≥н≥мум. ‘.“ейлор ≥ його посл≥довники визнавали також можлив≥сть в≥дбору людей, €к≥ ф≥зично та ≥нтелектуально в≥дпов≥дали б виконуван≥й робот≥.

‘.“ейлор розгл€дав науковий менеджмент €к д≥Їву зброю дл€ зближенн€ ≥нтерес≥в всього персоналу завд€ки зростанню добробуту роб≥тник≥в ≥ нала≠годжуванню б≥льш т≥сного њх сп≥вроб≥тництва з господар€ми та адм≥н≥страц≥Їю у дос€гненн≥ виробничих та економ≥чних завдань орган≥зац≥њ. “ейлор вважав, що дл€ тих, хто сприйматиме систему наукового менеджменту в повному обс€≠з≥, насл≥дком буде усуненн€ вс≥х суперечок м≥ж сторонами, оск≥льки формуван≠н€ "чесного денного вироб≥тку" роб≥тника буде предметом наукового пошуку зам≥сть спроб шахрайства.

34


—уттЇвим внеском ‘.“ейлора в теор≥ю менеджменту було в≥докремленн€ управл≥нських функц≥й в≥д фактичного виконанн€ роботи.

“ейлор, за словами його посл≥довник≥в, зд≥йснив "≥нтелектуальну революц≥ю" трактуванн€м промислового менеджменту €к сп≥льноњ д≥€льност≥ управл≥нц≥в та роб≥тник≥в, заснованоњ на сп≥льност≥ ≥нтерес≥в. ћенеджмент характеризувавс€ ним €к процес злитт€ матер≥альних ресурс≥в ≥ технолог≥њ з власне людським потенц≥алом дл€ дос€гненн€ мети орган≥зац≥њ. Ќауковий менеджмент, писав ‘.“ейлор, спри€Ї розвитку почутт€ товариськост≥, оск≥льки стосунки людей у виробництв≥ Ч це вже не стосунки господар≥в ≥ п≥длеглих, €к в старих сис≠темах управл≥нн€, а стосунки взаЇмодопомоги м≥ж друз€ми, що допомагають один одному виконати ту роботу, до €коњ кожний з них краще п≥дготовлений. « другого боку, “ейлор п≥дкреслював, що руш≥йна сила продуктивност≥ прац≥ Ч особиста зац≥кавлен≥сть прац≥вника.

ќсновними завданн€ми адм≥н≥страц≥њ, на думку ‘.“ейлора, Ї1:

1. –озробити науковими методами кожний елемент роботи зам≥сть вико≠ристанн€ прим≥тивних емп≥ричних метод≥в.

2. Ќа науков≥й основ≥ зд≥йснювати в≥дб≥р, навчанн€ та розвиток роб≥тник≥в, тод≥ €к в минулому вони самост≥йно обирали соб≥ роботу ≥ готувалис€ до нењ, €к могли.

3. ѕоЇднувати роб≥тник≥в та науку воЇдино, забезпечити дружнЇ сп≥вроб≥т≠ництво з людьми дл€ виконанн€ роботи в≥дпов≥дно до розроблених нау≠кових принцип≥в.

4. «абезпечити б≥льш суворий розпод≥л прац≥ м≥ж роб≥тниками та менедже≠рами, щоб на боц≥ перших концентрувалас€ виконавська прац€, а на боц≥ других Ч розпор€дництво та нагл€д. «авд€ки цим заходам, за ф.“ейлором, суб'Їктив≥зм старих метод≥в управл≥нн€ зам≥нюЇтьс€ "науковою лог≥кою" правил, закон≥в та формул.

≤з своњх досл≥джень та експеримент≥в ‘.“ейлор вив≥в р€д загальних принцип≥в, €к≥ л€гли в основу його системи. ƒо њх числа належать2:

1. –озпод≥л прац≥ Ч цей принцип реал≥зуЇтьс€ не лише на р≥вн≥ цеху, а й розповсюджуЇтьс€ на всю управл≥нську д≥€льн≥сть. «а менеджером повинна бути закр≥плена функц≥€ плануванн€, а за роб≥тником Ч функц≥€ виконанн€.  р≥м того, ‘.“ейлор рекомендував зд≥йснювати розпод≥л конкретних завдань, щоб кожний роб≥тник, менеджер був в≥дпов≥дальним за одну функц≥ю.

2. ¬им≥рюванн€ прац≥ Ч цей принцип передбачаЇ вим≥рюванн€ робочого часу за допомогою так званих "одиниць часу".

3. «авданн€-розпор€дженн€ Ч зг≥дно з цим принципом виробнич≥ завданн€ повинн≥ бути не т≥льки похвилинно розписан≥, але й супроводжуватис€ де≠тальним описом оптимальних метод≥в њх виконанн€.

цит. за ѕопов ј.¬. “еори€ и организаци€ американского менеджмента. Ч ћ.: »зд-во ћ√”,

1991 Ч—. 48.

“ам само. Ч — 52-53.

35


–озд≥л ≤


ѕ–≈ƒћ≈“ “ј —“≈–ј  ќћѕ≈“≈Ќ÷≤ѓ ћ≈Ќ≈ƒ∆ћ≈Ќ“”


“ема 2


≈¬ќЋё÷≤я “≈ќ–≤ѓ “ј ѕ–ј “» » ћ≈Ќ≈ƒ∆ћ≈Ќ“”


 


4. ѕрограми стимулюванн€ Ч дл€ роб≥тника повинно бути зрозум≥ло, що будь-€кий елемент прац≥ маЇ свою ц≥ну ≥ його оплата залежить в≥д обс€г≥в виробництва продукц≥њ, а у випадку дос€гненн€ вищоњ продуктивност≥ роб≥тнику виплачуютьс€ прем≥альн≥.

5. ѕрац€ €к ≥ндив≥дуальна д≥€льн≥сть Ч вплив групи робить роб≥тника менш продуктивним.

6. ћотивац≥€ Ч особиста зац≥кавлен≥сть Ї руш≥йною силою дл€ б≥льшост≥ людей.

7. –оль ≥ндив≥дуальних зд≥бностей (≥снуванн€ в≥дм≥нностей м≥ж зд≥бност€ми роб≥тник≥в та менеджер≥в): роб≥тники працюють заради сьогодн≥шньоњ вигоди, а менеджери Ч заради вигоди в майбутньому.

8. –оль менеджменту Ч в≥дстоюванн€ вс≥х авторитарних метод≥в управл≥нн€, за €кими орган≥зац≥йн≥ правила, стандарти, що регламентують працю, повин≠н≥ бути посилен≥.

9. –оль профсп≥лок Ч скептичне ставленн€ до профсп≥лкового руху, оск≥льки лише широке впровадженн€ принцип≥в менеджменту здатне зменшити кон≠фл≥кт м≥ж роб≥тниками та адм≥н≥страц≥Їю.

10. –озвиток управл≥нського мисленн€ Ч з управл≥нськоњ практики повинн≥ бути виведен≥ певн≥ закони, а управл≥нн€ повинно набути такого ж науково≠го статусу, що й ≥нженерна справа.

‘.“ейлор залишив п≥сл€ себе сол≥дну творчу спадщину, €ка прославила його ≥м'€. —еред його творчого доробку найб≥льш в≥домими Ї книги "¬≥др€дна система" (1895), "÷еховий менеджмент" (1903) та "ѕринципи наукового менеджменту" (1911).

ѕод≥бн≥ проблеми вир≥шували ≥ подружж€ ‘ренк ѕлбрет (1868-1924) та Ћ≥л≥ан ѕлбрет (1878-1972), €к≥ займалис€ переважно питанн€ми вивченн€ ф≥зичноњ роботи у виробничих процесах ≥ досл≥джували можлив≥сть зб≥льшен≠н€ виробництва продукц≥њ за рахунок зменшенн€ зусиль, затрачених на њх ви≠робництво. –езультати своЇњ роботи вони виклали в книгах "¬ивченн€ рух≥в" (1911) ≥ "ѕсихолог≥€ управл≥нн€" (1916). ” цих прац€х п≥дкреслювалас€ важли≠в≥сть зв'€зку м≥ж наукою управл≥нн€ та даними соц≥олог≥чних ≥ психолог≥чних досл≥джень. ƒовгий час працюючи в буд≥вельн≥й ≥ндустр≥њ, ‘.√≥лбрет був враже≠ний масштабами непродуктивноњ прац≥ ≥ вир≥шив њњ усунути. ‘.√≥лбрета при≠ваблювала, в основному, та сфера досл≥джень, €ка п≥зн≥ше стала в≥домою п≥д назвою "вивченн€ рух≥в".

¬икористовуючи св≥й винах≥д (м≥крохронометр), √≥лбрети могли анал≥зувати окрем≥ трудов≥ рухи, точно визначати, ск≥льки часу необх≥дно дл€ виконанн€ операц≥њ (хронометраж).  р≥м того, вони п≥шли дал≥ ≥ змогли систематизувати вс≥ рухи людськоњ руки та розбити њх на 17 елементарних рух≥в (наприклад, так≥ €к "захопленн€", "утримуванн€", "установка"), €к≥ вони назвали "тербл≥гами" (пр≥звище ѕлбрет, прочитане у зворотному пор€дку). ÷≥ ≥дењ ви€вилис€ корис≠ними дл€ вс≥х галузей промисловост≥.

√≥лбрети вважали, що нац≥ональний добробут залежить в≥д ≥ндив≥дуаль≠ноњ осв≥ченост≥ прац≥вник≥в, в≥д њх знань ≥ здатност≥ робити внесок у сусп≥льне

36


багатство. ўоб бути прибутковою, вс€ка виробнича д≥€льн≥сть повинна пла≠нуватис€ ≥ керуватис€, за нею повинн≥ сто€ти зд≥бност≥, досв≥д ≥ знанн€ управл≥нц≥в.

 р≥м √≥лбрет≥в посл≥довниками ‘.“ейлора були √.√антт, √.≈мерсон та ≥н.

 онцепц≥€ наукового управл≥нн€ стала переломним етапом, завд€ки €кому управл≥нн€ почало широко визнаватис€ €к самост≥йна галузь наукових до≠сл≥джень. ¬перше кер≥вники-практики та вчен≥ побачили, що методи ≥ п≥дходи, €к≥ застосовувалис€ в науц≥ ≥ техн≥ц≥, можуть ефективно використовуватис€ в практиц≥ дос€гненн€ ц≥лей орган≥зац≥њ.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 640 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќадо любить жизнь больше, чем смысл жизни. © ‘едор ƒостоевский
==> читать все изречени€...

1507 - | 1273 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.