Соціальні процеси сутність та їх різновиди

Соціальний процес — послідовна зміна станів у соціальних системах і підсистемах, соціальних інститутах та організаціях, соціальні зміни в динаміці. У широкому розумінні соціальний процес є сукупністю односпрямованихсоціальних дій, які можна виокремити з сукупності інших. Соціальний процес являє собою довгу серію взаємодій між людиною і суспільним середовищем. Він передбачає насамперед відносно однорідну серію явищ, що у своєму динамічному взаємовпливові дозволяють отримати нове знання. Серія соціальних явищ може бути зрозуміла як процес, якщо:

-зберігає ідентичність у часі, яка дозволяє вирізнити її з інших серій

-явища, що передують, зумовлюють бодай частково явища, які йдуть за ними

-стан речей, що утворюють соціальний процесс, обов'язково не є однорідним.

Соціальний процес може розглядатись як система структурних та функціональних змін у соціальній системі чи як повторювана, упорядкована за певними параметрами соціальна взаємодія. У соціології соціальний процес — цевзаємодія людей, що визначає функціонування і зміни в людських стосунках, у становищі соціальних груп, окремих індивідів, тобто в соціальній структурі. Це може бути серія соціальних явищ, зв'язаних між собою структурними чи причинними (функціональними) залежностями, які спричинюються до переходу певної соціальної системи, підсистеми, будь-якого соціального об'єкта з одного стану в інший.

Сорокін Питирим Олександрович визначав, що «Соціальний процес — це будь-який вид руху, модифікації, трансформації, чергування або еволюції, коротше кажучи — будь-яка зміна даного досліджуваного об'єкта протягом певного часу, будь то зміна його місця в просторі, або модифікація його кількісних або якісних характеристик».

Г. Козирєв, наслідуючи П. Берґера, пише, що під процесом розуміється будь-який вид руху, зміни станів будь-якого об'єкта чи явища. Це потік подій, модифікацій, трансформацій, соціокультурних змін. Це також послідовність соціальних подій. Без процесу, що призводить до тих чи інших змін, соціальна система існувати не може. Процеси відбуваються на різних рівнях соціальної системи. Об'єктом спостереження може бути окремий індивід, соціальна група, організація, суспільство, все людське співтовариство. Поряд з реально перебігаючими процесами і змінами, в людській свідомості відбуваються процеси осмислення, оцінки, переоцінки та інтерпретації подій. При цьому точок зору на одне і те ж подія може бути нескінченна безліч, від частково збіжних до прямо протилежних.

Автори «The Free Dictionary» у дефініції вказують, що соціальний процес — це процес включення в суспільне утворення, організацію чи групу людей. Тут же наводиться перелік основних соціальних процесів, зокрема асиміляція, абсорбація, цивілізація (у вимірі невпинного перетворення), децентралізація (із окремими випадками — десталінізація, роззброєння,демілітарізація тощо), маргіналізація, урбанізація, професіоналізація, процеси миру та т. п. Окремою групою виділяють «humain proccesses», тобто ті, що стосуються людей та їх включенності у перебіг подій з плином лінійного часу.

Американський дослідник Арнольд Ґрін вважає, що термін «соціальний процес» включає в себе взаємодію людини і моделей поведінки. Соціальна взаємодія за Ґріном — це взаємний вплив окремих осіб і груп, в своїх спробах вирішити проблеми і в їх прагненні до мети. Соціальна взаємодія розкриває конкретні результати реалізації ролей, статусів і моральних норм. Соціальні процеси на думку вченого — лише характерні способи, в яких відбувається взаємодія.

Існує багато ідей щодо упорядкування соціальних процесів, розподілу їх на певні групи чи категорії, з метою глибше соціологічно пояснити механізми їх протікання.

Одним із критеріїв класифікації соціальних процесів є ступінь їх загальності. Згідно з ним, розрізняють: соцієтальні (глобальні), загальні, особливі й окремі соціальні процеси.

До соцієтальних відносять процеси всесвітньо-історичного розвитку цивілізації, глобальні процеси економічних, демографічних, екологічних та інших змін. Загальними вважають процеси, пов'язані з функціонуванням таких соціальних інститутів, як системи управління, охорони здоров'я, освіти, виховання тощо. До особливих належать процеси урбанізації, адаптації, стабілізації.

За напрямом руху розрізняють спрямовані та неспрямовані соціальні процеси.

-Спрямовані передбачають певну мету або тенденцію у своєму русі. Вони певною мірою є передбачуваними або явними.

-Непередбачувані неспрямовані процеси носять випадковий характер.

За можливістю обернення виділяють такі типи процесів:

-Зворотні процеси — це процеси, які приводять систему до певного роду змін (навіть радикальним), але потім відбувається повернення до попереднього стану.

-Незворотні процеси — відображають той факт, що зміни, які відбулися, не можна повернути назад.

За результатами виділяють два типи соціальних змін — морфогенетичні і трансмутаційні.

-Морфогенетичні — це творчі процеси, що ведуть до фундаментальних нововведень, тобто виникнення нових станів суспільства, соціальних структур та умов існування соціуму.

-Трансмутаційні зміни діляться на репродуктивні і трансформаційні. Репродуктивні зміни — адаптивні, що врівноважують, що підтримують, що носять характер кількісних змін. Трансформаційні — деякі репродуктивні процеси, що призводять до якісних змін стану суспільства.

Соціальні процеси можуть відбуватися об'єктивно та суб'єктивно, бути вираженими у конкретній чи абстрактній формі, детермінованими внутрішніми чи зовнішніми чинниками, пов язаними із структурними чи функціональними змінами, кількісними чи якісними показниками вимірювання. У багатьох соціальних процесах, які ще називають цілеспрямованими,свідомість відіграє надзвичайно велику роль. До таких, наприклад, належать самовиховання, самоосвіта або професійне навчання. Проте деякі процеси здійснюються немов поза свідомістю, і ми замислюємося над ними постфактум, тобто, маючи справу з їхніми небажаними наслідками.