це пов’язано з діяльністю
|
на самому початку ми розглядали дію,
|
компонентів
Уява про дуалістичний характер дії дозволяє розділити правила на два види:
1) правила, що регулюють вибір засобів, способів або методів дій;
2) правила, що регулюють мету, яка передбачає напрямок дії.
Правила, предметом яких є способи, методи дії, засоби, що використовуються для досягнення мети називаються культурними нормами. Вони встановлюють те, що повинні робити люди.
Правила, предметом яких є цілі дій називаються культурними цінностями.
Вони визначають, які цілі є гідними, правильними, істинними.
Т. ч., цінності вказують на те, до чого люди повинні прагнути (слава, освіта, рівень життя), а норми, як люди повинні досягати цих цілей. (Хороша школа, наполеглива робота, кар’єра).
Отже,культурне правило з його двома різновидами – нормами і цінностями є найпростішим елементом, атомом ціннісно-нормативної системи.
Ланцюжки, які зв’язують норми і цінності, що регулюють типовий спосіб досягнення мети, називаються процедурами.
Набір правил пов’язаний з відповідним соціальним контекстом (народження і виховання, виробництво і розподіл), який сприяє реалізації важливих соціальних функцій називається інститутом.
Наприклад: Виробничий інститут – це не група робітників в приміщенні заводу, а набір характерних економічних правил: ефективність, продуктивність, зарплата і т.д.
Набір норм і цінностей, пов’язаний з відповідною соціальною позицією, приписаний цій позиції і такий, що вимагається від кожного, хто цю позицію займає, називається соціальною роллю. (американський соціолог Ральф Лінтон і Р. Мертон).
Але це не завжди знаходиться в стабільному стані.
Е. Дюркгейм в ХІХ ст. ввів поняття „аномії”
Аномія – це такий стан при якому нормативна система втрачає стабільні внутрішні зв’язки і їх замінює хаос. Люди втрачають відчуття того, що добре, а що погано, що можна вважати гідним, а що ні, до чого слід прагнути, а що потрібно оминати.
Т.ч., дезорганізація нормативної культури означає дезорієнтацію членів суспільства.
Більш вузьке визначення аномії ввів в 1938 р. Р. Мертон.
Аномія в його розумінні, – це не будь-який нормативний хаос, а скоріш за все специфічне розходження між цінностями та інституалізованими нормами, що утвердилися в даному суспільстві, які повинні сприяти досягненню цих цінностей.
Тут важливо знати, що цілісно-нормативна система не стоїть на місці. Проявляються три основні тенденції:
Перша – зразки і суспільні правила ускладнюються і втрачають подібність в міру еволюції суспільства.
Друга – це відхід від первинної ізоляції культур в бік все частіших контактів між ними, взаємодії, взаємовпливів і перемішування.
Третя – зростаюче, в ході історичного процесу, прискорення соціальних змін.
Всі ці тенденції породжують суперечності в середині системи:
1) Аномія.
2) Стимуляція девіантної поведінки. Тобто підштовхування людей до того, щоб вони досягали цілей, які відповідають суспільному очікуванню альтернативними не визнаними в даному суспільстві способами.
3) Ролевий конфлікт – неспівпадіння суспільного очікування пов’язане з соціальними позиціями (статусами), які одночасно займає людина (конфлікт сімейних і службових обов’язків).
4) Конфлікт між сегментами ролі, тобто між очікуваннями, які виходять від різних партнерів, членів соціального кола, які займають периферійні по відношенню до даної позиції статуси.
5) Амбівалентність норми (Наприклад, пацієнт очікує від лікаря прояву піклування, співчуття до його страждань. Одночасно він хоче, щоб його лікували, при цьому лікар повинен витримувати дистанцію, зберігати спокій).
6) Конфлікт між нормативними системами, коли одна і та ж поведінка по різному регулюється. Наприклад, правом і мораллю. Це є нормативна антиномія. (Наприклад, „Малий кримінальний кодекс”, який за часів Сталіна зобов’язував доносити на сусідів, близьких, друзів).
Р. Мертон запропонував 5 типів реакцій на аномію або девіантних вчинків:
1) Конформізм – передбачає згоду з цілями суспільства і законними способами їх досягнення.
2) Інновація – передбачає згоду з визнаними даною культурою цілями, але відкидає соціально схвалені способи їх досягнення.
3) Ритуалізм – передбачає заперечення цілей даної культури але погоджується з використанням соціально схвалених засобів.
4) Ретриатизм – (втеча від дійсності) людина одночасно відкидає цілі і соціальні схвалені методи їх досягнення.
5) Бунт – одночасно відкидає і культурні цілі і соціально схвалені засоби їх досягнення. Але приводить до заміни старих цілей на нові.
Поряд з правилами, які формують дії людей, культура містить також ідеї, які формують їх мислення.
Культура надає людям готові концепції вірувань, переконань, поглядів і культура надає людям функціональний інструментарій – ту зброю без якої було б неможливе саме мислення і формування будь-яких поглядів. Такою зброєю є мова.
Функції мови:
а) реєстрація думок, висновків, інформації і передача всього цього наступним поколінням;
б) комунікація між людьми;
в) групова ідентичність ( коли ми в одній групі розмовляємо на одній і тій ж мові);
г) формування суспільних прагнень( балаканина, обмін плітками за обідом, зустріч друзів).
