Види і природа організаційних рішень

Серцевиною будь-якого організованого виду людської діяльності є прийняття рішень. Як приймаються рішення в організації, ким, які стандарти беруться за основу? Спроби вплинути на рішення, знайти підхід до тих, хто відповідає за прийняття рішень, підзвітність тих, хто приймає рішення - все це свідчить доказом того, наскільки важливий сам процес прийняття рішення.

Знайдеться небагато питань, яким би приділялася така ж значна увага в літературі з управління, як питання про прийняття рішення. Аргументи піднімаються з таких питань, як важливість та відповідність поставлених завдань, спроможність тих, хто приймає рішення, сприймати всю інформацію та об’єктивно її використовувати, масштаб і типи даних, які повинні використовуватись для прийняття справді ґрунтовного рішення, наслідки застосування того або іншого підходу до прийняття рішень. Різні моделі застосовуються в практиці прийняття рішень. Деякі з цих моделей зосереджуються на наукових раціональних методиках. Інші методики (які вважаються їх прихильниками більш реалістичними та ефективними) пропонують, щоб рішення приймалися не чекаючи на визначення всіх до останньої цілей, досягнення яких забезпечується у випадку прийняття даного рішення.

Рішення - це вибір альтернативи [2]. Рішення, які приймаються в організаціях, це організаційні рішення. Організаційні рішення класифікуються на запрограмовані і незапрограмовані.

Запрограмовані рішення вищою мірою структуровані. Це результат визначеної послідовності кроків чи дій, подібно тим, що виконуються при розв’язку математичного рівняння. Запрограмовані рішення часто повторюються, вони програмуються під регулярні ситуації, які повторюються з певною періодичністю. Незапрограмовані рішення вимагаються у ситуаціях, які до певної міри нові або пов'язані з невідомими факторами. До незапрограмованих можна віднести: цілі організації, покращення продукції, вдосконалення структури управлінського підрозділу, посилення мотивації підлеглих. На практиці небагато рішень є чисто запрограмованими чи незапрограмованими, як правило, вони знаходяться між цими крайніми точками. Небагато запрограмованих рішень настільки структуровані, що ініціатива виключається. Так само у ситуаціях дуже складного вибору може бути корисною методологія запрограмованого рішення.

Рішення залежать від типу функцій управління, для планування, наприклад, вони можуть прийматися у таких напрямах:

1. Яка природа Вашої організації?

2. Які і якими повинні бути Ваші цілі?

3. Які зміни виникають у зовнішньому оточенні і як вони можуть відобразитися на майбутньому організації?

4. Яку стратегію і тактику слід вибрати для досягнення цілей?

Раціональні рішення

Раціональний підхід створений в рамках економічних моделей прийняття рішень. Згідно цього класичного підходу ті, які приймають рішення, свідомо діють раціонально - вони організовують свою поведінку так, що вона "спрямована на досягнення цілей". Якщо дивитися на все з точки зору реальної поведінки, раціональна людина [8]:

(1) завжди може прийняти рішення, якщо їй надано декілька альтернатив,

(2) знає можливі наслідки вибору тієї чи іншої альтернативи,

(3) класифікує всі альтернативи у порядку переваги,

(4) завжди вибирає альтернативу, яка розміщена на найвищому рівні в класифікації,

(5) завжди приймає те ж саме рішення кожен раз, коли представлені ті ж самі альтернативи.

Така особа, як правило, намагатиметься відокремити завдання (цілі) від засобів (методів), зосереджуючись на одній або кількох початкових цілях; спроби переслідувати занадто багато цілей одночасно будуть неефективними. Також раціональна особа намагатиметься зібрати всі можливі дані, які відносяться до даного набору альтернатив, об’єктивно зважить альтернативні рішення і в результаті вибере найкраще. Аналіз на кожному етапі повинен бути всеохоплюючим, таким, який приймає всі важливі фактори до уваги. Методологія, яка застосовуватиметься при цьому, включатиме "чіткість оцінки, кількісне визначення цінностей і математичний аналіз".

Етапи раціонального рішення включають [2]:

1. Діагностика проблеми.

2. Формулювання обмежень і критеріїв для прийняття рішень.

3. Виявлення альтернатив.

4. Оцінка та вибір альтернатив.

5. Реалізація рішення.

6. Моніторинг та зворотній зв'язок.