Підходи до управління: сучасні перспективи і виклики в менеджменті

Підходи на основі шкіл пропонували універсальні підходи, системний підхід не виділяв якісь найважливіші чинники системи, тому з часом розвинувся ситуаційний підхід, який акцентував на найважливіших чинниках які діють на організацію, що є свого роду унікальною. Ситуаційний підхід концентрує свою увагу на наборі конкретних обставин, які сильно впливають на організацію в даний момент; цей підхід фокусує увагу на відмінностях всередині та зовні організації.

5. Інтеграційний підхід [5]: Представлений у вигляді поєднання різних підходів, які разом призводять до результативного менеджменту (рис.3).

Рис. 3. Схематичне зображення інтеграційного підходу [5].

Інтеграційний підхід побудовано на основі наступних принципів, якими керівник повинен володіти та вміти їх запроваджувати для ефективного та результативного менеджменту:

1. Бути знайомим з методами і засобами професійного управління, які довели свою ефективність: розуміння процесу управління, індивідуальної і групової поведінки, системного аналізу, методів планування і контролю, кількісних методів прийняття рішень.

2. Вміти передбачувати імовірні наслідки від застосування того чи іншого підходу.

3. Вміти правильно інтерпретувати ситуацію, визначати найважливіші чинники для даної ситуації та наслідки від зміни того чи іншого чинника.

4. Вміти ув’язувати конкретні прийоми, які б викликали не менший негативний ефект.

Сучасний менеджмент стикається з необхідністю подолання певних викликів в управлінні, пов’язаних з поточною економічною ситуацією. Вони полягають у наступному (модифіковано на основі [5]):

- необхідність зменшення розмірів організації, часті скорочення працівників (як у світі, так і в Україні): управління наслідками впливає не тільки на тих, хто пішов, але і на тих, хто залишився – більш напружена робота, більше відповідальності тощо,

- управління людською різноманітністю: нова генерація молодих працівників менш захоплена довгостроковими ідеями, але хоче швидше отримати короткострокові результати, тому менеджерам необхідно вміти створити привабливий клімат для їх утримання, пропонувати гнучкі графіки роботи, знати переваги та життєвий стиль кожного працівника,

- часті зміни: необхідність пристосування до них; також зміни розглядаються як можливість зростання, вдосконалення, підвищення конкурентноздатності,

- нові технології: захист прав працівників, покращення якості рішень, інвестиції в інформаційні технології, управління працею вдома, яка стає можливою завдяки технологіям,

- необхідність вибору зі складних та різноманітних управлінських наборів методів: пошук більшої гнучкості, можливість швидшого відгуку на потреби оточення та працівників, пристосовуючись до необхідних змін та змінюючи структури на плоскі: ширший спектр управління та менше правил, увага до роботи в команді,

- глобалізація: диверсифікація власності, пристосування до різних культурних особливостей, релігій, цінностей, різних робочих норм, ролі роботи в особистому житті людини, культурологічні відмінності у відносинах начальника та підлеглих, стилю і процесі прийняття рішень, реакції на стрес, природа політичної поведінки,

- відновлення важливості етики та соціальної відповідальності: увага до забруднень оточення, бізнесові внески у вирішення соціальних проблем, тощо,

- якість: 1) якість є базовим елементом конкурентоспроможності, 2) підвищення якості призводить до підвищення продуктивності праці, оскільки зменшує відходи, брак та переробки, 3) підвищення якості зменшує витрати,

- зміщення структури економіки у напрямі до підвищення частки послуг: традиційна матеріальна економіка використовує більше матеріальних ресурсів, економіка послуг – як матеріальні ресурси, так і великою мірою людські ресурси та знання. Приклад: У США одна половина ВВП припадає на послуги, подібна їх частка в інших розвинених країнах. Управління повинно звертати увагу на відмінності матеріального та нематеріального секторів в економіці.