Ек р-ня – це науково обґрунтований поділ країни на ек р-ни, що склалися історично або сформувалися вв процесі р-ку ПС на основі сусп. І терит поділу праці.
Критерії. – це головні ознаки, основні вимірники, на базі яких відбувається виділення ек районів.
v до складу великих економічних районів повинні повністю включатися території адміністративних областей, країв, автономних республік без порушення їх меж.
v Ек р. має бути великою ек-но цільною територією, на якій є значні природні ресурси;
v врахування при виділенні ек р. принципу економічного тяжіння,;
v економічний район повинен являти собою виробничо-економічну територіальну єдність;
v при виділенні економічного району повинно враховуватися економіко-географічне положення території, спільність історичних, культурних традицій, соціальної поведінки населення;
v на території інтегрального економічного району повинен бути сформований достатньо потужний терит виробничий комплекс з такою галузевою структурою:
Ø профілюючі галузі;
Ø галузі, які розвиваються як суміжні з галузями попередньої групи;
Ø галузі, які забезпечують потреби населення району;
Принципи.
v Встановлення крупних та цілісних господ комплексів
v Виявлення передумов і перспективних можливостей, на базі яких розвиватиметься район
v Відповідність меж ек районів існуючим межам адм.-терит од
v Визначення територіальної єдності ек району
v Встановлення центрів районоформування
v Відображення у назві сутнісних ек, соц. чи геогр. ознак території
Чинники (фактори).
На формування економічних районів впливають різні чинники: природні, економічні та історичні. Основними серед них є економічні.
Головним районоутворюючим чинником у кожній країні є територіальний поділ праці.
Другим важливим районоутворюючим чинником, який є похідним від територіального поділу праці, є територіальні виробничі комплекси (ТВК). Територіальний поділ праці веде до формування галузей спеціалізації окремих територій, які, в свою чергу, обумовлюють склад галузей, що їх обслуговують і доповнюють.
До основних районоутворюючих чинників належать також і найбільші міста країни — великі регіональні і індустріальні центри із зонами економічного тяжіння до них периферійних територій..
Важливе районоутворююче значення мають особливості економіко-географічного положення території району. Вони значною мірою впливають на формування спеціалізації його господарства.
На утворення економічного району великий вплив мають природні умови і ресурси. Наявність великих родовищ і басейнів паливно-енергетичних, рудних і нерудних ресурсів створює передумови для визначення спеціалізації економічних районів на тих чи інших галузях промисловості.
Районоутворююче значення мають також основні форми територіальної організації виробництва — промислові центри, промислові вузли, одногалузеві і багатогалузеві промислові райони, локальні, районні і обласні агропромислові комплекси. Важливу роль у формуванні економічних районів відіграє транспорт.
Місце РЕ в системі наук.
РЕ не єдина наука, яка вивчає досліджує територіальні відмінності соц.-ек р-ку країни.
Деякі з цих аспектів вивчались раніше в курсі соц.-екон географії у ВНЗ екон профілю. Пізніше на зміну їй був введений курс РПС, який вже включав значні теоретико-методологічні доповнення до ек географії: закономірності, принципи і фактори РПС, завдання та механізми Рег. Політики. Але ці науки слабо були пов’язані з мікро- та макроекономікою, тому на зміну їм прийшла РЕ як нормат дисципліна на всіх екон спеціальностях.
Сьогодні РЕ визначена як самостійна і надзвичайно важлива галузь знань. Вона вивч. Закономірності терит. Організації суспільного виробництва та механізм їх дії.
Важливою особл цієї науки є те, що вона належить одночасно і до економічних наук і до наук про регіони. Серед комплексу знань про регіони виділяють також регіонознавство, регіонологію та регіоналістику.
Справедливо зауважити, що РЕ торкається також інших наук про регіони: економічних аспектів регіональної демографії, соціології, культурології, політології та інших наук про людину і суспільство, а також геології, біології,екології.
