Людина — індивідуальна, неповторна, своєрідна, проте певні риси можуть бути знайдені в багатьох інших людей. Сукупність психологічних якостей, що виявляються в однаковій уяві мислення і поведінці в різноманітних ситуаціях, називають типом індивідуальності або соціонічним типом (для стислості — соціотипом).
К. Г. Юнг визначив, що розбіжність соціотипів корениться в різноманітних способах сприйняття світу. Ці способи фіксуються у відповідних поняттях. Фундаментальна розбіжність, що ділить людей на дві великі категорії, виражена в поняттях «екстраверсія» і «інтроверсія».
У них міститься характеристика індивідуально-психологічних відмінностей людини, що виражаються в переважній спрямованості особистості або на світ зовнішніх об'єктів, або на явища її власного суб'єктивного світу.
1. Екстравертована настановленість мислення орієнтується на об'єкт і об'єктивні дані. Це мислення може бути як конкретним фактичним, так і ідейним. Важливим є розуміння того, що факти й ідеї беруться іззовні, тобто «доставляються» традицією, вихованням.
2. Інтровертована настановленість мислення орієнтується, насамперед, на суб'єктивний чинник. Суб'єктивний напрямок, таким чином, впливає на обробку фактичних даних та на оперування абстрактними поняттями.
| К. Г. Юнг для ілюстрації екстраверсії й інтроверсії наводив імена Дарвіна та Канта. Перший з них був екстравертом, інший — інтровертом. Перший прагнув до об'єктивної дійсності оперував фактами. Інший характеризувався негативним ставленням до об'єкта, — у доказі своєї ідеї виходив із суб'єктивних основ. При цьому, хоча він і прагнув провести свою ідею у світ, проявляв велику практичну непристосованість (табл. 1). |
Таблиця 1
| Соціотип | |
| Екстраверт | Інтроверт |
| У бесіді завжди готовий відповідати на запитання, охоче повідомляє відомості про себе. Якщо, наприклад, бесіда проходить між лікарем та пацієнтом, то останній, будучи екстравертом, готовий безумовно виконувати усі приписи першого. | У бесіді відрізняється стриманістю. Активізується тоді, коли з'являється тема, яка відповідає його ідеям. |
| Контактний, легко йде на психологічне зближення з партнером, заводить нові знайомства. Володіє доброю пристосованістю уміє влаштуватися у житті. | Має високу норму самотності, любить зосередженість і тишу, яка сприяє роздумам. Людина такого типу в дитинстві більше віддає перевагу заняттям на одинці, ніж колективним іграм. |
| У вільний час віддає перевагу проведенню з людьми, постійно шукає нових пригод. Якщо серед них трапляються мандрівники, то це заняття служить не пізнавальним цілям, а пошукам нових вражень. Легше піддається чужому впливу, часто є легковірним. Погляди не усталенні. | Віддає перевагу проводити вільний час у родинному колі чи в колі добрих знайомих, друзів. Зовнішні події мало впливають на інтроверта, — важливіше те, що він про них думає. У нього більше виражена схильність до роздумів, слабше — до вчинків. |
Проте, відмінності екстравертів від інтровертів цим не обмежуються. Сам К. Г. Юнг, розмірковуючи про екстраверсію та інтроверсію, відмітив, що обидва способи сприйняття світу мають як переваги, так і недоліки:
ü Екстраверти мають якості «динаміки», мають можливість освоювати більші території. Наприклад, американці, які були вихідцями з Європи, під час освоєння американського континенту, у переважній більшості представляли екстравертів. Екстраверти не схильні ставити предметом своєї уваги своє психічне життя.
ü Інтроверти не такі динамічні як екстраверти. Проте в інтровертів більш розвинута інша здібність — робити правильні висновки. Водночас, значну небезпеку представляє така особливість, що сильна прив’язаність до власних, особистих ідей може остаточно завести представника цього соціотипу у світ ілюзійних уявлень.
К. Г. Юнг позначив західний світ як екстравертовании, східний — інтровертований. Подальший розвиток цивілізації він уявляв як процес взаємопроникнення екстравертної та інтровертної культур. Ці думки підтверджуються процесами, які відбуваються у наш час. Західний світ усе більше переймає з того, що вироблено східною культурою. А Схід учиться у Заходу діловій кмітливості і розважливості, зберігаючи при цьому історично вироблену психокультуру.
