Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ƒихотом≥€ Ђекстраверс≥€Ч≥нтроверс≥€ї конкретизуЇтьс€ ≥ншою парою пон€ть: Ђрац≥ональн≥стьЧ≥ррац≥ональн≥стьї




 онкре≠тизуючими њх називають тому, що вони вказують на в≥дм≥нн≥сть у засобах сприйн€тт€ св≥ту б≥льш загального пор€дку, до €ких, €к вже було зазначено, в≥днос€тьс€ екстраверс≥€ й ≥нтроверс≥€. “об≠то, люди екстраверти та люди ≥нтроверти можуть бути €к рац≥о≠нальними, так ≥ ≥ррац≥ональними. –озкриЇмо суть цих пон€ть.

ü –ац≥онал≥сти Ч це люди з анал≥тичним складом розуму, €кий характеризуЇтьс€ дискретн≥стю, посл≥довн≥стю вид≥ленн€ найб≥льш значимих ознак сприйн€тт€ ≥нформац≥њ. ѕерш за все, њх ÷≥кавить причинно-насл≥дковий зв'€зок м≥ж €вищами оточуючого св≥ту. « приводу ≥ншого €вища вони намагаютьс€ створити ви≠значену несуперечливу концепц≥ю. Ќестача або неузгоджен≥сть факт≥в викликають почутт€ незадоволенн€, €ке намагаютьс€ усу≠нути завд€ки пошуку додатковоњ ≥нформац≥њ. ÷€ €к≥сть зовн≥шньо ви€вл€Їтьс€ в розумност≥, розважливост≥ вчинк≥в. ÷≥ люди у жит≠тЇвий практиц≥ дотримуютьс€ мудрост≥, викладеноњ у присл≥в'њ Ђс≥м раз в≥дм≥р Ч один раз в≥др≥жї. ѕлануючи наступну под≥ю, Ќамагаютьс€ застосувати весь останн≥й досв≥д. «робивши в≥рний вчинок, отримують велике задоволенн€; поганий вчинок пог≥р≠шуЇ емоц≥йний стан, змушуЇ пом≥ркувати над причинами невдач.

ü ≤ррац≥онал≥сти характеризуютьс€ синтетичним складом ро≠зуму, в основ≥ €кого лежить ц≥л≥сне сприйн€тт€ св≥ту. ÷е люди з переважно образним типом мисленн€. ≤ррац≥онал≥ст≥в, перш за все, ц≥кавить лог≥ка образ≥в, лог≥ка почутт≥в. јбстрактн≥ схеми њх не задовольн€ють. ¬≥дтак, викладанн€ будь-€кого матер≥алу вони намагаютьс€ забарвити пор≥вн€нн€ми, метафорами. Ѕага≠тьом незрозум≥лим €вищам дають м≥стичне тлумаченн€. «овн≥ш≠н≥й синтетичний склад розуму виражаЇтьс€ в ≥мпульсивност≥ вчинк≥в, руш≥йним мотивом €ких виступають емоц≥њ, €к реакц≥€ на обставини в конкретному м≥сц≥ й у конкретний час. ÷≥ вчинки не Ї результатом минулого анал≥зу, а скор≥ше, виступають пристосуванн€м до реальноњ ситуац≥њ, що викликаЇ де€к≥ почутт€ й емоц≥њ. ѓх не засмучуЇ, €кщо зроблен≥ ними вчинки лог≥чно не пов'€зан≥ з останн≥ми под≥€ми. « точки зору рац≥онал≥ст≥в такий зас≥б реакц≥њ на ≥нформац≥ю Ї малопередбачуваним.

«вичайно, под≥л характеристик на рац≥ональн≥ й ≥ррац≥ональн≥ Ї довол≥ умовним.  ожен може в≥дшукати у себе риси, частина €ких буде сп≥вв≥дноситис€ з рац≥ональн≥стю, ≥нша Ч з ≥ррац≥она≠льн≥стю. “ому, вир≥шуючи питанн€ щодо належност≥ до того чи ≥ншого типу, треба спиратис€ на принцип дом≥нантност≥, Ч тоб≠то визначити, €к≥ €кост≥ переважають у реакц≥њ на зовн≥шн≥й ≥ внутр≥шн≥й св≥т.

 . √. ёнг визначив, що в рамках екстравертного (рац≥ональ≠ного й ≥ррац≥онального) ≥ ≥нтровентного (рац≥онального й ≥ррац≥≠онального) способ≥в сприйн€тт€ св≥ту зд≥йснюЇтьс€ розпод≥л всього ≥нформац≥йного потоку на окрем≥ складов≥.

ёнг вид≥лив чотири способи:

ü ¬≥дчутт€ Ч спос≥б, завд€ки €кому людина сприймаЇ ≥нфор≠мац≥ю про ≥снуванн€ де€кого об'Їкта.

ü ≤нтуњц≥€ Ч спос≥б, завд€ки €кому людина сприймаЇ ≥нфор≠мац≥ю про скрит≥ можливост≥, €к≥ закладен≥ в об'Їкт≥.

ü ћисленн€ Ч спос≥б, завд€ки €кому людина сприймаЇ ≥нфо≠рмац≥ю про властивост≥ об'Їкту.

ü ≈моц≥њ Ч спос≥б, завд€ки €кому людина сприймаЇ ≥нфор≠мац≥ю про т≥, подобаЇтьс€ об'Їкт чи н≥.

–озкриЇмо зм≥ст основних пон€ть. ƒл€ удосконаленн€ ≥снуючих методик, доповнимо терм≥нолог≥ю ёнга терм≥нолог≥Їю, введеною ј. југустинавичюте:

1. ћисл€чий Ч лог≥чний.

2. ≈моц≥йний Ч етичний.

3. „уттЇвий Ч сенсорний.

4. ≤нтуњтивний Ч ≥нтуњтивний.

Ј Ћог≥чний тип. ƒл€ представник≥в даного типу характер≠не посл≥довне сприйн€тт€ часу: Ђминуле Ч тепер≥шнЇ Ч май≠бутнЇї.

ѕри цьому минуле, життЇвий досв≥д, сприймаЇтьс€ не €к осо≠бисте, а в≥дсторонене, ≥сторичне минуле, у €кому важливо те, що мало суттЇве, необх≥дне значенн€ дл€ того часу. Ѕудь-€ке питан≠н€ сьогоденн€ вир≥шуЇтьс€ шл€хом з'€суванн€, зв≥дки воно похо≠дить, €к розвиваЇтьс€, куди ≥ до чого призведе. ўодо под≥й сьогоденн€, то €скраво виражена емоц≥йна реак≠ц≥€ в≥дсутн€. “ому представник≥в даного типу часто звинувачу≠ють у холодному, байдужому ставленн≥ до того, що в≥дбуваЇтьс€. ѕроте це не так. —права в тому, що ≥нтерес цього типу становить ц≥л≥сний процес, а не окрем≥ моменти. Ћюдина з лог≥чним типом мисленн€ вважаЇ, що под≥њ йдуть одна за одною у час≥, ≥ колись набудуть заверше≠ного характеру. “акий п≥дх≥д до оц≥нки зовн≥шн≥х под≥й в≥дображуЇтьс€ ≥ на внутр≥шньому житт≥. ѕредставники окресленого типу живуть Ђв≥дпов≥дно до принцип≥вї, а не Ђзалежно в≥д ситуац≥њї. ¬≥ддають перевагу наступност≥ ≥ посл≥довност≥. “ому намагаютьс€, щоб њх≠н≥ вчинки в≥дбувались у рамках Їдиноњ концепц≥њ, а випадков≥сть була зведена до м≥н≥муму. ’аос њх насторожуЇ ≥ хвилюЇ. ¬≥дтак, швидк≥сть д≥й њм не властива.

ѕрограма д≥й детально обм≥рковуЇтьс€. як насл≥док, у своњй реакц≥њ на под≥њ часто бувають ≥нертними, у кризових ситуац≥≠€х Ч безд≥€льними. ¬одночас, спроможн≥сть справл€тис€ з таки≠ми ситуац≥€ми зростаЇ у ход≥ того, €к криза поглиблюЇтьс€. ¬они добре провод€ть плануванн€ у час≥, оц≥нюючи кожний лог≥чний крок, задачу, програму реал≥зац≥њ. «вичайно, за умови навчанн€ представники ≥нших тип≥в також зможуть робити зазначен≥ д≥њ. ѕроте, лише представники лог≥чного типу, не в≥дхил€ючись, су≠воро дотримуютьс€ програми. ѕредставники лог≥чного типу, €к ≥ ≥нш≥, мають певн≥ особливо≠ст≥ у сп≥лкуванн≥. ƒл€ них сп≥лкуванн€Ч ≥нформац≥йний обм≥н, ўо зд≥йснюЇтьс€ вербально, тобто Ї ≥нформац≥йним процесом. √о≠ловною його особлив≥стю Ї абстрагуванн€ в≥д емоц≥йноњ оц≥нки матер≥алу, що викладаЇтьс€. ќсновна увага прид≥л€Їтьс€ самому пов≥домленню, констатац≥њ факт≥в. Ћог≥ка викладу матер≥алу п≥д≠пор€дкована головн≥й ц≥л≥Ч опису предмету, виокремленню за≠коном≥рностей його функц≥онуванн€. ѕри цьому, €к правило, в≥д≠сутн€ ор≥Їнтац≥€ на реакц≥ю слухача з погл€ду емоц≥йноњ оц≥нки 'ов≥домленн€. Ћог≥ка викладенн€ ор≥ЇнтуЇтьс€ на власний анал≥з, рзум≥нн€ предмета й €вищ, нав≥ть €кщо даний анал≥з в≥д≥рваний в≥д реальност≥. Ќезгода з матер≥алом, що подаЇтьс€, сприймаЇтьс€ едставниками лог≥чного типу не €к незгода з њх персональною б'Їктивно-особист≥ною позиц≥Їю, а €к нездатн≥сть сприйн€тт€

лог≥ки предмета, або €к критики њх спроможност≥ до лог≥чного анал≥зу. ƒл€ переконанн€ представник≥в цього типу, завжди потр≥≠бн≥ серйозн≥ лог≥чн≥ аргументи, Ч до €ких вони ставл€тьс€ спок≥й≠но. якщо критика зач≥паЇ њх етичн≥ у€вленн€, Ч ставленн€ може стати р≥зко негативним. √оловним мотивом д≥лового сп≥лкуванн€ представник≥в лог≥ч≠ного типу Ї прагненн€ до сп≥льноњ ≥нтелектуальноњ д≥€льност≥ з конкретноњ проблематики. “аке прагненн€ ви€вл€Їтьс€ й у товари≠ських, дружн≥х в≥дносинах. ” сп≥лкуванн≥ намагаютьс€ обрати дл€ себе такого партнера, €кий би задовольн€в њхню потребу у сп≥врозум≥нн≥ проблем. ќр≥Їнтац≥€ на сп≥врозум≥нн€ обумовлюЇ, що вони утримуютьс€ в≥д категоричност≥ суджень, в≥д форм повинност≥. ѕри цьому, наче в≥дсторонюютьс€ в≥д про€ву своњх почутт≥в ≥ в≥д≠носин, ≥ часто сприймаютьс€ €к ур≥вноважен≥ особистост≥.

Ј ≈тичний тип. ѕредставники цього типу характеризуютьс€ ≥ншим сприйн€тт€м часу: њхн≥й час циркулюЇ в особистому життЇ≠вому досв≥д≥ Ч минуле стаЇ тепер≥шн≥м, а пот≥м знову поверта≠Їтьс€ в минуле. ÷е варто розум≥ти так, що особисте минуле ви≠значаЇ вс≥ њх реакц≥њ у тепер≥шньому. ¬они базуютьс€ на розум≥нн≥ за аналог≥Їю: Ђ÷е, здаЇтьс€, мен≥ нагадуЇ...ї. Ќа€вн≥сть минулого досв≥ду наповнюЇ њх впевнен≥стю; ≥, навпаки, у нов≥й обстановц≥ мають м≥сце ваганн€. –≥шень, що можуть перервати зв'€зок ≥з минулим або зм≥нити житт€, намагаютьс€ уникнути.

” молодому в≥ц≥ можуть вдаватись до авантюри ≥ ризику, Ч через брак особистого досв≥ду. « наближенн€м до старшого в≥ку стають консервативними.  онсервативн≥сть ви€вл€Їтьс€ у тому, що вони оц≥нюють под≥њ не за њхн≥ми можливост€ми, а за тим, €к вони сп≥вв≥днос€тьс€ з минулим досв≥дом ≥з погл€ду њхньоњ емо≠ц≥йноњ значимост≥. ƒл€ них мають значенн€ т≥льки т≥ под≥њ, ш∞ можуть стати €скравими враженн€ми. ¬≥ддають перевагу силь≠ним переживанн€м, нав≥ть €кщо вони неприЇмн≥. ѕредставники етичного типу уникають обвинувачувати ≥нших. ћожуть довго перепрошувати з приводу вс≥л€ких др≥бниць. ќц≥≠нюють людину не ст≥льки за об'Їктивно властивими €кост€ми, ск≥льки за емоц≥йним ставленн€м до нењ (симпат≥€ми, антипат≥€≠ми). √оловним мотивом вчинк≥в виступаЇ особист≥ спонуки. “ому њм не завжди зрозум≥ло, коли людина робить щось ≥з принципу (лог≥чний тип), м≥ркувань практичноњ корисност≥ (сен≠сорний тип), або просто через прагненн€ дос€гти усп≥ху в майбу≠тньому (≥нтуњтивний тип). ќсобливост≥ сп≥лкуванн€ представник≥в етичного типу харак≠теризуютьс€ прагненн€м викласти питанн€, ц≥кав≥ дл€ сп≥врозмовник≥в. ¬они максимально ор≥Їнтован≥ на людину, на њњ ц≥нн≥сн≥ у€вленн€, ≥нтереси. «д≥йснюють спроби емоц≥йно залучити парт≠нер≥в до процесу сп≥лкуванн€; ≥ сам≥ потребують про€ву з њх сто≠рони сп≥вучаст≥, сп≥вчутт€. ƒл€ дос€гненн€ такого результату прагнуть до скороченн€ комун≥кативноњ дистанц≥њ, коли можна дозволити максимально можливий ступ≥нь в≥дкритост≥, дов≥ри дл€ конкретноњ ситуац≥њ. Ќамагаютьс€ Ђвхопитиї емоц≥йне став≠ленн€ партнер≥в до викладеного матер≥алу. ѕредставники цього типу чутлив≥ до заперечень, критичних зауважень, емоц≥йноњ ≥зол€ц≥њ.

Ј ≤нтуњтивний тип. ѕредставники цього типу в≥др≥зн€ютьс€ особливим сприйн€тт€м часу. ƒл€ ≥нтуњтивного типу тепер≥≠шнЇ Ч лише Ђт≥нь майбутньогої, минуле Ч взагал≥ туманне. ƒл€ них те, що буде, реальн≥ше, н≥ж те, що Ї. „ерез це вони довол≥ нетерпл€ч≥, внасл≥док чого в навколишн≥х складаЇтьс€ враженн€ щодо њх легковажност≥, непрактичност≥.

“ак≥ люди легко зм≥нюють один вид д≥€льност≥ на ≥нший, €к т≥льки у них з'€вл€Їтьс€ нова ≥де€. –утинна, монотонна робота дл€ них не п≥дходить. ÷≥кавл€чись перспективними ≥де€ми, йдуть вперед. ” той час, €к люди розм≥рковують над висказаною ≥де≠Їю, Ч вони вже заоплюютьс€ новою. « ц≥Їњ причини р≥дко дос€≠гають визначених ними самими ц≥лей. „асто помил€ютьс€, коли њх запитують про час (без годинни≠к≥в), њм важко д≥€ти зг≥дно плану. якщо вони не зосереджен≥ на соб≥, то, зазвичай, ви€вл€ють значну чар≥вн≥сть, при≠ваблив≥сть дл€ ≥нших людей. як правило, не рахуютьс€ з тим, €к бачать майбутнЇ ≥нш≥ лю≠ди. ” випадку на€вност≥ власного баченн€, Ч будь-€ким чином прагнутимуть зм≥нити св≥т в≥дпов≥дно до своњх переконань. ѕредставник≥в ≥нтуњтивного типу можна розп≥знати за тонким розум≥нн€м сутност≥ ≥ншоњ людини, що дуже €скраво про€вл€Їтьс€ у сп≥лкуванн≥. «азвичай, у розмов≥ вони не п≥дтримують теми, €ка њх не ц≥кавить. јле, €кщо бес≥да набуваЇ потр≥бноњ дл€ них спр€мованост≥, запалюютьс€, про€вл€ючи в≥дверт≥сть, безпосередн≥сть ≥ творч≥сть. ƒл€ викладенн€ власних думок ≥ переконанн€ сп≥вроз≠мовника, намагаютьс€ залучити весь масив знань, використову≠ють усп≥шн≥ пор≥вн€нн€, метафори, ≥мпров≥зац≥њ. „асто надлишок матер≥алу, що використовуЇтьс€ дл€ доказу, в≥дображуЇтьс€ на лог≥ц≥ викладенн€. ¬≥дпов≥дно, у роздумах з'€вл€ютьс€ елементи непосл≥довност≥. ÷ей недол≥к компенсуЇтьс€ захоплюючим сти≠лем викладенн€.

Ј —енсорний тип. ѕредставники цього типу характеризуютьс€ розвинутою здатн≥стю до сприйн€тт€ предмет≥в у простор≥, добре в≥дчувають ≥ оц≥нюють розм≥рн≥сть просторових в≥дносин, в≥дчу≠вають гармон≥ю оточуючого св≥ту, його €к≥сн≥ характеристики. ≤нш≥ представники цього типу тонко в≥дчувають стан свого здо≠ров'€, силу своњх м'€з≥в, п≥знають меж≥ свого впливу на ≥нших людей. як правило, вони волод≥ють настирлив≥стю, значним по≠тенц≥алом вольових €костей. ” критичних ситуац≥€х демонстру≠ють см≥лив≥сть, впевнен≥сть у соб≥, швидко ≥ р≥шучо реагують на зовн≥шн≥ д≥њ.

÷≥ €кост≥ дозвол€ють класиф≥кувати представник≥в сенсорного типу €к людей практичного складу. √оловним мотивом д≥≠€льност≥ вважають отриманн€ корисного ефекту. ƒобре про€в≠л€ють себе у сфер≥ сп≥льноњ д≥€льност≥, Ч там, де потр≥бно довес≠ти розпочату справу до завершенн€. ”м≥ють усп≥шно в≥дстою≠вати власн≥ життЇв≥ позиц≥њ, матер≥альн≥ ≥нтереси. «авд€ки цим €кост€м набувають усп≥ху у боротьб≥ за владу, у сходженн≥ соц≥≠альною драбиною, твердо займають м≥сце в ≥Їрарх≥њ м≥жособист≥сних в≥дносин. ќсобливост≥ сп≥лкуванн€ з представниками сенсорного типу визначаютьс€ њх практичним спр€муванн€м. ѕредставники цього типу в≥ддають перевагу вступу у процес розмови, голо≠вним чином, дл€ вир≥шенн€ будь-€коњ важливоњ дл€ них прак≠тичноњ задач≥. ѕередачу ≥нформац≥њ намагаютьс€ зд≥йснити так, щоб у партнер≥в не було сумн≥в≥в в≥дносно правдивост≥ викла≠деного. ѕри цьому увагу на лог≥чност≥, або суперечливост≥ ви≠кладеного не акцентують, не намагаютьс€ ≥люструвати додат≠ковим матер≥алом те, що по€снюЇтьс€. √оловне дл€ них Ц показати, п≥дкреслити (часто в категоричн≥й форм≥) корисний ефект, €кий м≥ститьс€ в ≥нформац≥њ, змусити партнер≥в стати прихильниками њх позиц≥њ. “ак, €кщо партнером представника сенсорного типа Ї пред≠ставник ≥нтуњтивного типу, то останн≥й п≥дкор€Їтьс€ сил≥ аргуме≠нтац≥њ сенсорного характеру. ¬насл≥док цього, €к правило, м≥ж ≥нтуњтами ≥ сенсориками не виникають конфл≥кти.  ожен в≥дчуваЇ свою силу ≥ слабк≥сть у в≥дношенн≥ один до одного.

“аким чином, €к видно, кожен ≥з чотирьох тип≥в маЇ власн≥ характеристики та особливост≥. Ќа практиц≥ ж, звичайно дуже складно знайти людину, €ка б повн≥стю на 100 % в≥дпов≥дала од≠н≥й з наведених характеристик.

ѕитанн€ 6.

ќдним з можливих способ≥в розум≥нн€ ситуац≥њ сп≥л≠куванн€, що даЇ можлив≥сть побачити зм≥ст д≥й у сп≥лкуванн≥ €к своњх, так ≥ партнера, Ї сприйн€тт€ стану партнер≥в, а також њхн≥х позиц≥й в≥дносно один одного. ” будь-€к≥й розмов≥, бес≥д≥, публ≥чному сп≥лкуванн≥ величезне зна≠ченн€ маЇ в≥дносний статус партнер≥в (не пост≥йний соц≥альний статус, а статус Ђтут ≥ заразї у сп≥лкуванн≥). ƒуже важливо, хто в даний момент Ђнагор≥ї, а хто Ђунизуї, хто веде у даному сп≥лку≠ванн≥, а кого ведуть, ≥ т. ≥н.

ѕ≥дх≥д до анал≥зу ситуац≥њ сп≥лкуванн€ з погл€ду позиц≥й, що њх займають партнери, розвиваЇтьс€ в русл≥ трансактного анал≥зу Ч напр€му, що в останнЇ дес€тил≥тт€ завоював величезну попул€рн≥сть в усьому св≥т≥. —ловосполученн€ Ђтрансактний анал≥зї досл≥вно означаЇ Ђана≠л≥з взаЇмод≥њї. ” ньому закладено дв≥ глибок≥ ≥дењ: 1) мультипл≥кативна природа сп≥лкуванн€; 2) под≥л процесу сп≥лкуванн€ на еле≠ментарн≥ складов≥ й анал≥з цих елемент≥в взаЇмод≥њ.

 

√оловна ≥де€ трансактного анал≥зу:





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 409 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—вобода ничего не стоит, если она не включает в себ€ свободу ошибатьс€. © ћахатма √анди
==> читать все изречени€...

1268 - | 1186 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.015 с.