Предмет соціології громадської думки

СОЦІОЛОГІЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ

Громадська думка є одним із найцікавіших феноменів суспільного життя. Особливо важливе значення громадської думки у сучасному суспільстві. Численні факти свідчать, що у демократичних країнах неможливо ігнорувати думку громадськості, а відтак — вона істотно впливає на перебіг усіх соціальних процесів. Вона не обов'язково узгоджується з правилами логіки, іноді швидкоплинна, аморфна, суперечлива, але ігнорувати її у наш час — неможливо. Громадську думку іноді порівнюють до атмосферного тиску — якщо спеціально не звертати на нього уваги — його не бачиш і не відчуваєш, але він все одно тисне на тебе навіть тоді, коли ти не задумуєшся про його існування.

Аналізом проблем, пов'язаних із виникненням, формуванням і функціонуванням громадської думки займається галузева соціологічна теорія, яка називається соціологією громадської думки.

Подальше уточнення сутності соціології громадської думки вимагає визначення об'єкта і суб'єкта, а також предмета цієї наукової дисципліни.

Об'єктом соціології громадської думки є громадська думка — як стан масової свідомості і як соціальний інститут. Характерними особливостями об'єкта є:

по-перше, це явище, подія чи факт соціального життя, які тісно пов'язані з інтересами спільноти і мають високий ступінь актуальності (наприклад, можемо говорити про наявність громадської думки з приводу того, чи можна довіряти певному політикові, чи варто скасовувати смертну кару або стосовно якості води у міському водогоні але не з приводу того, якою є хімічна формула води чи певних положень філософії Платона);

по-друге, об'єктом громадської думки може бути тільки подія, явище чи факт, які допускають різноманітне витлумачення (скажімо, комусь музика Петра Чайковського подобається, а комусь — ні, хтось є прихильником ідеології лібералізму, а хтось є її противником);

по-третє, об'єктом соціології громадської думки можуть бути тільки ті події, явища і факти соціального життя, що є інформаційно доступними спільноті, яка є суб'єктом громадської думки. Характер отримуваної інформації виявляє вирішальний вплив на зміст і поширення громадської думки.

Суб'єктом громадської думки є спільноти різного рівня — від населення всієї планети або окремої держави і аж до окремих спільнот певного міста чи села. Соціальну спільноту об'єднує спільність інтересів. Виділяють спільноти різного типу: територіальні, демографічні, професійні, етнонаціональні, державні та ін.

Предметом соціології громадської думки є її соціальні аспекти і характеристики: структура, закономірності, канали, механізми формування, ставлення великих соціальних груп до актуальних явищ, подій чи фактів соціального життя.

Громадська думка — це сукупність поглядів індивідів стосовно певної проблеми, яка зачіпає інтереси певної групи людей. Для визначення точніших меж феномена громадської думки, належить усвідомлювати її відмінність від наукового знання. Громадська думка є думкою, переконанням, а не знанням, бо вона не є обґрунтована науково. В її змісті завжди існує деяка частка непевності, дискусійності, вона допускає розбіжності у поглядах і точках зору. Саме тому громадська думка найчастіше стосується питань, пов'язаних з політикою, економікою, правом, мораллю або мистецтвом, де найбільше суперечливого і такого, що зачіпає інтереси людей. Крім того, громадська думка не може існувати без свого носія. Як тільки заходить мова про певну думку, відразу виникає питання: а чия це думка? Хто її відстоює? Зауважте, що нам і в голову не приходить поставити подібне питання щодо наукових знань (абсурдно звучить запитання на зразок "Хто саме відстоює ідею, що сума кутів трикутника дорівнює 180°?").

Німецький філософ Іммануїл Кант проводив чітку різницю між знанням, вірою і думкою як трьома ступенями переконання пізнання особистості. "Думка - є свідомим визнанням чогось істинним, яке є недостатнім як з об'єктивного, так і з суб'єктивного боку. Якщо ж визнання істинності твердження має достатнє обґрунтування з суб'єктивного боку, але є об'єктивно недостатнім — то воно називається вірою. Нарешті, і суб'єктивно, й об'єктивно достатнє визнання істинності твердження є знання".

Термін "громадська думка" з'явився досить давно. У 1266 р., коли виник англійський парламент, він відразу ж став місцем жорсткого протистояння англійського дворянства з королівською владою. Саме у процесі цього протистояння, у другій половині XIII ст., і з'явився термін "громадська думка" на позначення моральної підтримки населенням країни дій парламенту. Поступово цей термін став загальновживаним. Однак сам феномен громадської думки є давнішим за термін, який його позначає. Громадська думка існує так давно, як і людське суспільство. Адже саме громадська думка формувала й утверджувала традиції, норми, звичаї, форми заохочення і покарання в перших людських спільнотах.

Але в традиційному, примітивному суспільстві переважаючим типом зв'язків, що створюють громадську думку, є міжособистісні контакти, характерними рисами яких є довіра і дотримання моральних норм. Еліта такого суспільства приймала рішення щодо значимих для цього суспільства проблем на основі традицій і моральних норм практично не враховуючи громадської думки. Важливі проблеми обговорювалися тільки всередині еліти, яка не цікавилася думкою пересічних членів суспільства (за винятком тих випадків, коли порушувалися традиції і вимагалося схвалення громадськості).

Говорити про феномен "громадської думки" в широкому сенсі цього поняття очевидно можна вже з XVIII ст. Хоча і тоді назвати цей феномен "громадською думкою" складно. Тільки думка "освічених еліт" могла втілюватися в декрети, будучи якщо й не безсумнівною, то хоча б універсальною й надособистісною оскільки заснованою на розумі. Протягом усієї першої чверті XVIII ст. "громадська думка" становить, таким чином, меншою мірою думку публіки (в широкому сенсі, який це слово має сьогодні), а більше "перетворену в публічну" думку соціальної еліти. "Громадська думка" була не думкою народу (більшість якого складалася із неписьменних селян), а тих політичних угруповань, які представляли інтереси "освіченої" буржуазії, яка боролася тоді за владу з аристократією. Таким чином, "громадська думка" була чимось на зразок машини ідеологічної війни, яку відродили у ХVIIІ ст. інтелектуальна еліта та буржуазія для узаконення їхніх вимог у галузі політики й ослаблення королівського абсолютизму. В індустріальному суспільстві з демократичними формами правління роль громадської думки значно зростає. Це обумовлено такими обставинами:

— Різко зростають можливості громадськості впливати на політику, яка проводиться правлячим колом, завдяки виборам, референдумам, групам тиску в парламенті чи уряді, актам громадянської непокори тощо.

— Демократичні суспільства володіють розгалуженою системою засобів масової інформації, багато із яких дотримуються альтернативних точок зору. Завдяки цьому громадськість практично негайно інформується буквально про всі події, які відбуваються у суспільстві. При цьому у більшості членів суспільства формується стійка позиція щодо цих подій і тих рішень, які приймаються владою.

— У демократичних суспільствах, як у жодних інших, висування лідерів відбувається на хвилі громадської думки. У тому випадку, якщо лідер сприйняв суспільні тенденції щодо зміни громадської думки, його політику починають підтримувати різні прошарки громадськості, а згодом — і політичні діячі. Попри те, що, як зазначено вище, громадська думка — сукупність поглядів індивідів щодо певної проблеми, вона не є простою механічною сукупністю індивідуальних точок зору на якусь проблему, а є певною системою, яка має свою структуру, спосіб зв'язків і взаємозалежностей між елементами цієї структури, свій цикл розвитку.