Тема: Сміттєзвалища – порятунок чи консервація проблеми?

Уявімо, що всі навколо зрозуміли – викидати сміття де заманеться не можна, а хто не зрозумів, того навчили штрафом на чималу суму. Від-так, все сміття, що утворюється в наших оселях, в магазинах, на базарах тощо, потрапляє до контейнерів та урн. Куди ж весь той різноманітний непотріб прямує далі?

Зібрані контейнери з відходами в нашому місті, як і в усіх містах України та в більшості країн світу (окрім найвідсталіших, де сміття взагалі не прибирають), вивозяться до спеціально відведених місць – сміттєзвалищ. В Україні існує майже сім тисяч звалищ для сміття (які також називають полігонами), загальною площею 10 тисяч гектарів. Сюди що-року завозиться близько 10-12 мільйонів тон відходів, адже в нашій краї-ні 95% побутового сміття потрапляє на звалища, і лише вкрай незначна частка переробляється на щось корисне. Окрім цих, легальних (себто, дозволених законами та впорядкованих згідно прийнятих норм) звалищ, існують десятки тисяч нелегальних, менших за обсягами. Хоч їх регулярно ліквідовують, - вони так само регулярно виникають знову.

Відвідування типового сміттєзвалища навряд чи буде для когось приємною екскурсією. Тому зробимо лише уявний візит на цей об’єкт, аби зрозуміти, що трапляється із сміттям після того, як його забрали зконтейнеру.

Якщо коротко, то зі сміттям там не трапляється нічого. Звалище –це місце, де усі наші побутові відходи, ті самі «екологічні сліди», щороку по кілька центнерів від кожного мешканця, залишаються зберігатись на довгі роки. Слід зауважити, що на звалищі багато видів сміття не розкладається ще довше, аніж в природі. Адже тут воно захищено від вологи, сонячних променів та інших природних чинників шарами пластикових пакетів, плівки та інших «вічних» відходів.

Час від часу шари побутового сміття ущільнюють бульдозерами, аби їхній об’єм був меншим. Відомо, що сміття займає великий простір при невеликій вазі. Так, один кубічний метр побутового сміття важить близько 200 кг (для порівняння, кубометр води важить тонну, себто вп’ятеро більше). Однак, ущільнювати сміття на звалищі нелегко – на-приклад, пластикові пляшки, яких стає дедалі більше, якщо вони закриті кришками, не піддаються стисканню навіть силам важкої техніки.

Що відбувається зі сміттям на звалищі? Частково воно розкладається, але наскільки це повільний процес, ми вже знаємо із попереднього розділу. Час від часу сміття горить. Це стається з різних причин. Деколи сміття займається від багать, що розводять на смітниках шукачі тутешніх «скарбів» - металобрухту, одягу, сировини, яку можна кудись здати тощо. Але головною причиною вважається так зване самозаймання звалищ. З органічної складової сміття (харчових відходів, паперу, листя та гілок) з часом утворюється звалищний газ – метан. Він накопичується у товщах сміття, звідки проривається нагору, а тоді вибухає та горить. На звалищах великих міст, де мільйони тон відходів накопичувались десятиліття-ми, під товстим нашаруванням непотребу може утворюватися справжня «лава» роками тліючого сміття. Звалищний газ є глобальною проблемою, його обсяги настільки великі, що він вважається одним з чинників глобального потепління. Горіння звалищ визнано також одним з чинників забруднення атмосфери.

Дуже гострою проблемою звалищ є отруєння ними водоносних горизонтів, а відтак – і водних джерел. Причиною є утворення так званого фільтрату – отруйної речовини, що утворюється з природних осадів, які проходять через шари сміття та збагачуються важкими металами та токсичними речовинами. Головними джерелами утворення отруйного фільтрату стають викинуті батарейки та акумулятори, побутова хімія, будівельні матеріали (залишки фарб, лаків, клеїв), «економні» лампи, які в собі містять ртуть.

Не меншою проблемою є розповсюдження на звалищах небезпечних хвороб. Харчові відходи, які складають 25-30 % всього сміття, є поживою для комах, щурів, собак та ряду птахів (ворони, голуби, чайки). У сприятливих для роз-витку умовах збудники хвороб розмножуються, а тоді зі звалища переносяться в місця проживання людей– у такий спосіб звалища стають розплідниками бактерій, що викликають черевний тиф, дизентерію, холеру, лептоспіроз, а також туберкульозної та стовбнякової палички, бактерій газової гангрени та сибірської виразки тощо.

Відтак, можемо підсумувати: вивезення сміття на звалища не вирішує основної його проблеми. Звісно, краще вже непотребу бути зібраним в одному місті, аніж розкиданим навкруги. Однак перебування великих обсягів сміття на звалищах створює цілий ряд небезпек. Отже, просте складування не є вирішенням проблеми, а лише її відтягуванням.

Практична робота № 6