Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—учасн≥ теор≥њ ел≥т. “иполог≥њ пол≥тичних ел≥т




ѕол≥тична ел≥та - менш≥сть сусп≥льства, що становить собою достатньою м≥рою самост≥йну, вищу, в≥дносно прив≥лейовану групу, над≥лену особливими психолог≥чними, соц≥альними ≥ пол≥тичними €кост€ми, €ка бере безпосередню участь у затвердженн≥ ≥ зд≥йсненн≥ р≥шень, повТ€заних з використанн€м державноњ влади або впливом на нењ. “ерм≥ном пол≥тична ел≥та над≥л€ютьс€ люди, що оволод≥ли найб≥льшою к≥льк≥стю позитивних €костей, ц≥нностей ≥ пр≥оритет≥в, займають пан≥вн≥ або найб≥льш впливов≥ позиц≥њ в сусп≥льн≥й ≥Їрарх≥њ. ” сучасн≥й пол≥толог≥њ мають м≥сце два п≥дходи до визначенн€ пол≥тичноњ ел≥ти та њњ рол≥ в сусп≥льств≥ - функц≥ональний та ц≥нн≥сний. ѕриб≥чники функц≥онального п≥дходу головною ознакою пол≥тичноњ ел≥ти визначають соц≥альний статус людини, њњ м≥сце ≥ роль в систем≥ владних управл≥нських структур. ÷е менш≥сть населенн€, котра приймаЇ важлив≥ р≥шенн€ в сусп≥льств≥ ≥ керуЇ б≥льш≥стю. ѕрихильники ц≥нн≥сного п≥дходу визначальною ознакою пол≥тичних ел≥т вважають духовний аристократизм, заслуги, особисту перевагу одних людей над ≥ншими. ѕол≥тичне л≥дерство - процес взаЇмод≥њ м≥ж людьми, в ход≥ €кого над≥лен≥ реальною владою авторитетн≥ люди зд≥йснюють лег≥тимний вплив на сусп≥льство, котре добров≥льно в≥ддаЇ йому частину своњх повноважень. ћакс ¬ебер розр≥зн€Ї традиц≥йне л≥дерство, засноване на звича€х, рац≥онально-легальне, л≥дери обран≥ демократичним шл€хом, харизматичне, засноване на в≥р≥ в особливий дар л≥дера.

—учасн≥ теор≥њ ел≥т р≥зноман≥тн≥. ћожна вид≥лити р€д напр€мк≥в. ≤сторично першою групою теор≥њ ел≥т, що не загубила сучасноњ значимост≥, стали концепц≥њ мак≥авелл≥стськоњ школи (ћоска, ѕарето, ћ≥хельс, √елбрейт, ƒюверже, Ћ≥пинський та ≥н.).

сп≥льн≥ риси.

- визнанн€ ≥снуванн€ ел≥ти в будь-€кому сусп≥льств≥, њњ под≥л на прив≥лейовану владну, творчу менш≥сть ≥ пасивну, нетворчу б≥льш≥сть. ÷ей под≥л законом≥рно випливаЇ з природи людини ≥ сусп≥льства, особливих психолог≥чних €костей ел≥т (природн≥ обдаруванн€, вихованн€ та ≥н.).

- групова згуртован≥сть. ≈л≥та - згуртована група, об'Їднана не т≥льки сп≥льн≥стю профес≥йного статусу ≥ соц≥ального становища, але й самосв≥дом≥стю, сприйн€тт€м себе особливою верствою, покликаною керувати сусп≥льством. —труктурна пост≥йн≥сть ел≥ти, њњ владних в≥дносин (зм≥на вожд≥в племен, монарх≥в, бо€р ≥ двор€н, парламентар≥њв ≥ м≥н≥стр≥в тощо, але в≥дносини пануванн€ ≥ п≥дкоренн€ м≥ж ними ≥ простим людом збер≥гаютьс€).

- лег≥тимн≥сть ел≥ти; б≥льш-менш широке визнанн€ масами њњ права на пол≥тичне кер≥вництво, формуванн€ ≥ зм≥ну ел≥т у ход≥ змаганн€ за владу. ѕриродно, мак≥авелл≥стськ≥ теор≥њ ел≥т не позбавлен≥ недол≥к≥в: у них переб≥льшуютьс€ психолог≥чн≥ фактори, ≥гноруютьс€ свободи ≥ права особи, переоц≥нюЇтьс€ часто-густо ≥ роль кер≥вник≥в, €к≥ управл€ють, ≥ недооц≥нюЇтьс€ активн≥сть мас, не враховуЇтьс€ ≥ еволюц≥€ сусп≥льства ≥ т. п.

”творен≥ вже у XX ст. ц≥нн≥сн≥ теор≥њ ел≥т намагаютьс€ подолати слабкост≥ теор≥й ел≥т мак≥авелл≥стськоњ школи. ≤ хоча в ц≥нн≥сних теор≥€х ел≥т головною конструктивною силою сусп≥льства вважаЇтьс€ ел≥та, все ж пом' €кшуютьс€ позиц≥њ у ставленн≥ до демократ≥њ, робитьс€ спроба пристосувати теор≥ю ел≥т до реал≥й сучасних демократичних держав. ќднак, за ступенем аристократизму, у ставленн≥ до мас, демократ≥њ та ≥н. р≥зноман≥тн≥ ц≥нн≥сн≥ теор≥њ ел≥т розр≥зн€ютьс€. јле њх об' Їднують загальн≥ риси. ѕо-перше, в цих теор≥€х утверджуЇтьс€, що ел≥та - найц≥нн≥ший елемент сусп≥льного житт€, €кий волод≥Ї високим хистом, ум≥нн€м, в≥ддан≥стю справ≥, спроможн≥стю вчасно оц≥нити обстановку в сусп≥льств≥, враховувати сусп≥льну думку та ≥н. ѕо-друге, пан≥вне становище ел≥ти в≥дпов≥даЇ, немовби, ≥нтересам сусп≥льства. ѕо-третЇ, формуванн€ ел≥ти - не ст≥льки результат жорстокоњ боротьби за владу, ск≥льки результат природного в≥дбору сусп≥льством найб≥льш ц≥нних представник≥в. ≈л≥тарн≥сть випливаЇ з р≥вност≥ можливостей ≥ не суперечить сучасн≥й представницьк≥й демократ≥њ. ÷≥нн≥сн≥ теор≥њ ел≥ти претендують на найб≥льшу в≥дпов≥дн≥сть реальност€м сучасного демократичного сусп≥льства. —правжн€ ел≥та не володарюЇ, а керуЇ масами з њх добров≥льноњ згоди, що висловлюЇтьс€ на в≥льних виборах. ¬ основ≥ ж концепц≥й демократичного ел≥тар≥зму знаход€тьс€ положенн€ ≥ настанови про ц≥нн≥сн≥ €кост≥ ел≥т. ” прац€х соц≥олог≥в –оберта ƒал€, —еймура ћарт≥на Ћ≥псета, Ћюдв≥га ’армона «≥гле-ра та ≥н. обірунтовуютьс€ теор≥њ ел≥тарноњ демократ≥њ. ¬икористовуючи запропоноване …озефом Ўумпетером визначенн€ демократ≥њ €к конкуренц≥њ м≥ж потенц≥йними претендентами на дов≥ру ≥ голоси виборц≥в, соц≥ологи в≥дзначають важливу роль ел≥т в управл≥нн≥, вважаючи, що т≥льки кер≥вна верства здатна стримати частину притаманних масам ≥ррац≥онал≥зму, емоц≥йноњ невр≥вноваженост≥ ≥ радикал≥зму.

 онцепц≥њ множинност≥, плюрал≥зму ел≥т ≥стотно збагачують ≥ розвивають де€к≥ демократичн≥ настанови ц≥нн≥сних теор≥й ел≥т. —оц≥ологи ќтто ЎтаммаЇр, ƒав≥д –≥смен, —еймур  еллер, –оберт ƒаль та ≥нш≥ розц≥нюють концепц≥њ множинност≥ ел≥т €к запереченн€ ел≥тарноњ теор≥њ. ¬плив кожноњ з ел≥т обмежений специф≥чною дл€ нењ сферою д≥€льност≥. ∆одна з ел≥т не здатна дом≥нувати в ус≥х сферах сусп≥льного житт€. ѕлюрал≥зм ел≥т визначаЇтьс€ складним сусп≥льним розпод≥лом прац≥, р≥зноман≥тн≥стю соц≥альних структур. «а допомогою р≥зноман≥тних демократичних механ≥зм≥в: вибор≥в, референдум≥в, опитувань, преси та ≥н. обмежуЇтьс€ або взагал≥ в≥двертаЇтьс€ д≥€ зал≥зного закону ол≥га-рх≥зац≥њ, однак ел≥та залишаЇтьс€ п≥д контролем народу. ≤снуЇ конкуренц≥€ ел≥т, €ка в≥дображаЇ економ≥чну та соц≥альну конкуренц≥ю в сусп≥льств≥. ¬ сучасному демократичному сусп≥льств≥ влада розпорошена м≥ж р≥зноман≥тними сусп≥льними верствами ≥ владними структурами.  онцепц≥€ множинност≥ ел≥т - важлива складова ≥дейно-теоретичного арсеналу плюрал≥стичноњ демократ≥њ.

—п≥вв≥дношенн€ ел≥ти ≥ демократ≥њ розгл€даЇтьс€ не т≥льки в спектр≥ протиставленн€ њх одна одн≥й. ¬≥дсутн≥сть у зах≥дному сусп≥льств≥ рац≥ональноњ ел≥ти розгл€даЇтьс€ €к одна з головних причин кризи демократ≥њ. Ќеобх≥дн≥сть ел≥тарного правл≥нн€ зумовлюЇтьс€ самою демократ≥Їю. ƒл€ збереженн€ ≥ зм≥цненн€ демократ≥њ вважаЇтьс€ необх≥дним в≥дродженн€ консенсусу, дл€ чого сл≥д в≥дновити авторитет ел≥ти. “ому пост≥йно уточнюЇтьс€ зм≥ст пон€ть ел≥та ≥ демократ≥€. ƒедал≥ част≥ше робитьс€ висновок, що демократ≥€ в сучасному розум≥нн≥ - це не правл≥нн€ народу, а ур€д, схвалений народом (…озеф Ўумпетер). ѕо сут≥, обмеженн€ участ≥ мас у пол≥тичному процес≥ по€снюЇтьс€ тим, що н≥бито масам властив≥ антидемократичн≥ тенденц≥њ. ћаси слабо у€вл€ють ц≥нност≥ та принципи демократ≥њ ≥, п≥ддаючись впливу демагог≥в, можуть њх порушувати. ≈л≥таристи вважають, що демократ≥€ д≥Ї ефективн≥ше, €кщо створена ел≥та забезпечуЇ буфер м≥ж ≥ррац≥ональною громадськ≥стю ≥ державою. ѕоЇднанн€ ел≥таризму з демократ≥Їю вважаЇтьс€ природним уже тому, що ел≥та, €ка управл€Ї, керуЇ, визнаЇтьс€ необх≥дною дл€ будь-€кого сусп≥льства, в тому числ≥ ≥ демократичного. ≈л≥тарна демократ≥€ передбачаЇ плюрал≥зм ел≥т, що забезпечуЇ дисперс≥ю, тобто розклад влади на основ≥ протиборства ≥ балансу пол≥тичних сил, представлених р≥зноман≥тними ел≥тами. …де конкуренц≥€ ел≥т у боротьб≥ за владу. ћаси, вибираючи м≥ж ел≥тами, що конкурують, мають можлив≥сть повн≥стю впливати на пол≥тику, ви€вл€ти свою волю ≥ почутт€. I взагал≥, ел≥тарна демократ≥€ не в≥дкидаЇ ≥дењ народного суверен≥тету - управл≥нн€ ел≥ти в ≥м'€ добра народу, сусп≥льства.

 

 

39. ѕон€тт€ ел≥ти в класичних концепц≥€х(√.ћоска, ¬.ѕаретто, –.ћ≥хельс)

—учасн≥ теор≥њ ел≥т р≥зноман≥тн≥. ћожна вид≥лити р€д напр€мк≥в. ≤сторично першою групою теор≥њ ел≥т, що не загубила сучасноњ значимост≥, стали концепц≥њ мак≥авелл≥стськоњ школи (ћоска, ѕарето, ћ≥хельс, √елбрейт, ƒюверже, Ћ≥пинський та ≥н.). ѓх об'Їднують сп≥льн≥ риси. ѕо-перше, визнанн€ ≥снуванн€ ел≥ти в будь-€кому сусп≥льств≥, њњ под≥л на прив≥лейовану владну, творчу менш≥сть ≥ пасивну, нетворчу б≥льш≥сть. ÷ей под≥л законом≥рно випливаЇ з природи людини ≥ сусп≥льства, особливих психолог≥чних €костей ел≥т (природн≥ обдаруванн€, вихованн€ та ≥н.). ѕодруге, групова згуртован≥сть. ≈л≥та - згуртована група, об'Їднана не т≥льки сп≥льн≥стю профес≥йного статусу ≥ соц≥ального становища, але й самосв≥дом≥стю, сприйн€тт€м себе особливою верствою, покликаною керувати сусп≥льством. —труктурна пост≥йн≥сть ел≥ти, њњ владних в≥дносин (зм≥на вожд≥в племен, монарх≥в, бо€р ≥ двор€н, парламентар≥њв ≥ м≥н≥стр≥в тощо, але в≥дносини пануванн€ ≥ п≥дкоренн€ м≥ж ними ≥ простим людом збер≥гаютьс€). ѕо-третЇ, лег≥тимн≥сть ел≥ти; б≥льш-менш широке визнанн€ масами њњ права на пол≥тичне кер≥вництво, формуванн€ ≥ зм≥ну ел≥т у ход≥ змаганн€ за владу. ѕриродно, мак≥авелл≥стськ≥ теор≥њ ел≥т не позбавлен≥ недол≥к≥в: у них переб≥льшуютьс€ психолог≥чн≥ фактори, ≥гноруютьс€ свободи ≥ права особи, переоц≥нюЇтьс€ часто-густо ≥ роль кер≥вник≥в, €к≥ управл€ють, ≥ недооц≥нюЇтьс€ активн≥сть мас, не враховуЇтьс€ ≥ еволюц≥€ сусп≥льства ≥ т. п.

“ерм≥н Дел≥таФ у переклад≥ з французькоњ означаЇ ДкращийФ, ДвибранийФ, Дв≥д≥бранийФ. ÷им пон€тт€м позначають окрем≥ верстви сусп≥льства, €к≥ зд≥йснюють кер≥вництво у певних галуз€х сусп≥льного житт€. «алежно в≥д функц≥й, €к≥ виконуЇ ел≥та вона под≥л€Їтьс€ на економ≥чну, господарську, духовно-≥нтелектуальну, пол≥тичну, ≥нформац≥йну, в≥йськову, адм≥н≥стративну тощо.

Ќапоширен≥шими п≥дходами до по€сненн€ феномену пол≥тичних ел≥т у пол≥толог≥њ Ї ц≥нн≥сний ≥ функц≥ональний.

÷≥нн≥сний п≥дх≥д, започаткований ¬≥льфредо ѕаретто, по€снюЇ ≥снуванн€ пол≥тичноњ ел≥ти на€вн≥стю у належних до нењ ос≥б особливо ц≥нних дл€ сусп≥льства ≥нтелектуальних, психолог≥чних, моральних, орган≥заторських та ≥нших рис, €к≥ забезпечують њм переважанн€ над ≥ншими людьми. ≈л≥та таким чином вважаЇтьс€ за найц≥нн≥шу частину сусп≥льства, ≥ њњ пан≥вне становище в≥дпов≥даЇ його ≥нтересам.

як стверджують прихильники ц≥нн≥сного п≥дходу, формуванн€ ел≥т Ї не ст≥льки результатом жорсткоњ боротьби за владу, ск≥льки насл≥дком природнього в≥дбору сусп≥льством найц≥нн≥ших представник≥в. ≈л≥тарн≥сть випливаЇ з р≥вност≥ можливостей ≥ не суперечить представницьк≥й демократ≥њ. јле оск≥льки люди не р≥вн≥ за ф≥зичними та ≥нтелектуальними даними, за своЇю життЇвою енерг≥Їю та активн≥стю, то саме сусп≥льство зац≥кавлене в тому, щоб добирати дл€ кер≥вництва найкращих. —правжн€ ел≥та не владарюЇ, а керуЇ масами з њх добров≥льноњ згоди, €ка виражаЇтьс€ на в≥льних виборах.

≤нший п≥дх≥д функц≥ональний започаткований √астано ћоскою ≥ –оберто ћ≥хельсом. ¬≥н по€снюЇ ≥снуванн€ пол≥тичноњ ел≥ти важлив≥стю функц≥й управл≥нн€, що зумовлюють особливу роль людей, що њх виконують. ѕрихильники цього п≥дходу вважають, що закон под≥лу прац≥ стверджуЇ, що управл≥нська прац€ може бути ефективною т≥льки тод≥, коли њњ виконують профес≥онали’арактерним дл€ цього статусу Ї високий р≥вень матер≥ального стимулюванн€, у тому числ≥ повТ€заного з наданн€м управл≥нц€м р≥зних соц≥альних прив≥лењв. “аке трактуванн€ ел≥т склало мак≥авел≥вський п≥дх≥д.

¬≥дпов≥дно до цих двох п≥дход≥в сформувалос€ два визначенн€ пол≥тичноњ ел≥ти.

ѕол≥тична ел≥та Ч самост≥йна, вища, в≥дносно прив≥лейована група людей, над≥лена особливими психолог≥чними, соц≥альними ≥ пол≥тичними €кост€ми, €ка бере безпосередню участь в зд≥йсненн≥ державноњ влади або впливаЇ на нењ.

ѕол≥тична ел≥та Ч соц≥альна група, €ка займаЇ пров≥дне становище в систем≥ пол≥тичного кер≥вництва та управл≥нн€ сусп≥льством.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 539 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—ложнее всего начать действовать, все остальное зависит только от упорства. © јмели€ Ёрхарт
==> читать все изречени€...

1226 - | 1178 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.013 с.