Глобалізація (від англ. «Global» - всесвітній) - термін, який використовується для характеристики сучасних економічних, соціальних, політичних, торгових, фінансових, транспортних, трудових, міграційнх, інформаційних, комунікаційних таі інших процесів всеохоплюючого (всесвітнього) характеру.
Історичні етапи глобалізації:
Сучасна глобалізація підготовлена багатьма історичними процесами:
1. Деякі дослідники вважають, що початковими формами глобалізації була торгівля та захоплення нових територій (5 тис. років тому);
2. Інші знаходять елементи глобалізації в епоху античності (а саме у створенні імперії Олександра Македонського, 1V ст. до нашої ери, коли були завойовані землі від Середноземномор»я до Інду, куди рушили потоки переселенців;
3. Інші ведуть відлік глобалізації від Великих географічних відкриттів, коли «світ замкнувся», тобто практично не залишилось невідомих земель;
4. Наприкінці 19ст-початку 20 ст. ступінь інтегрованості національних економік у світовий економічний процес був дуже значним. (цьому сприяла 1-ша світова війна, коли були перезподілені вже поділені ринки. В результаті світової бійні лідером стали США. Це проявилось, зокрема у Великій економічній депресії 1929-1933 р.р., коли економічна криза в США відкинула назад цілі регіони).
5. У 50-70 роках 20 ст. було відновлено тенденції до глобалізації. Основними віхами на шляху глобалізації стали:
- вільна торгівля;
- революції в техніці та технології;
- інформатизація;
- зниження митних кордонів;
- втрата національною валютою свого «патріотизмі» (долар став домінуючою валютою);
- перемога капіталу над національними інтересами;
- глобальна геополітична революція 20 ст (що призвело до розпаду колишніх імперій – австро-Угорської, Німецької, Російської, Британської, Французької, Португальської, Радянського Союзу). Саме розпад колишніх імперій зробив державні кордони більш прозорими для переміщення 4-х «і» (інвестицій, індустрій, інформації і індивідів);
6. Сучасний етап розвитку глобалізації - для сучасної світової економіки є характерним стрімкий розвиток процесів транснаціоналізації, у якому рушійною силою виступаю ТНК (транснаціональні корпорації). За даними ООН нині у світі існує понад 65 тисяч ТНК, у яких зайнято понад 74 млн. осіб. Ядро всесвітньої господарської системи складають 500 ТНК, які мають практично необмежену економічну владу. Провідну роль у глобальних процесах відіграють ТНК США, Західної Європи і Японії. Сьогодні ТНК контролюють понад 50% світового промислового виробництва, 67% міжнародної торгівлі, понад 80% патентів та ліцензій на нові технології, майже 90% прямих закордонних інвестицій. Як правило, ТНК – це багатогалузеві компанії (наприклад, кожна із 500 ТНК США має в середньому підрозділів в 11 галузях).
Позитивні та негативні наслідки ролі ТНК (як вияву глобалізації:
1) позитивні наслідки: ТНК- позитивний процес, який прискорює соціально-економічний розвиток (поширення нових технологій, форм організації виробництва; ефективне використання трудових та природних ресурсів; здійснення великих міжнародних проектів та ін.);
2) негативні наслідки стосовно держав, які їх приймають (придушення своєю силою місцевих фірм;встановлення монопольних цін; приховання прибутків; хижацька експлуатація природних та людських ресурсів; «викачування інтелекту»; втручання в політичні та економічні процеси в країні тощо).
7. Перспективи розвитку глобалізації:
А) збереження та посилення негативних тенденцій глобалізації (домінування позицій розвинутих краї на чолі з США; нав’язування їхніх стандартів усьому світу; ігнорування інтересів слаборозвинутих країн; поглиблення прірви між розвинутими та мало розвинутими кранами, загострення екологічної та демографічної кризи в світі тощо)н;
Б) надання глобалізації демократичного та регульованого характеру (врахування інтересів як усього світового товариства, так і окремих країн і народів. Це виключає диктат сильних країн, обмеження дії стихійних ринкових сил, об’єднання зусиль для подолання слабкого розвитку, бідності).
