Поняття про методи виховання

Удосконалення навчально-виховного процесу в школі пов’язане з пошуками оптимальних методів виховання особистості школяра.

У педагогічній науці існують різні підходи до трактування поняття “метод виховання”. У визначенні А.С.Макаренка це поняття має гуманістичний напрям. “Метод виховання – це інструмент доторкання до особистості”.

Ю.К.Бабанський визначає метод виховання як співробітництво вчителя та учня:“Методи виховання – це способи взаємопов’язаної діяльності, спрямованої на розв’язання виховних задач”. Комплексний підхід до визначення поняття “метод виховання” здійснюється І.Ф.Харламовим: “Під методами виховання слід розуміти сукупність специфічних способів і прийомів виховної роботи, які використовуються у процесі організації різноманітної діяльності учнів для розвитку в них потреб, поглядів, переконань, моральної поведінки, а також для корекції і вдосконалення з метою формування особистості, її якостей”. У визначенні М.М.Фіцули “методи виховання – це способи взаємопов’язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на формування у вихованців – оглядів, переконань, навичок і звичок поведінки”. За Б.Т.Лихачьовим,метод виховання – це засіб впливу вихователя на свідомість, волю та почуття учнів, спосіб взаємодії з ними з метою формування у них переконань та навичок поведінки, що відповідає меті виховання.

Засоби виховання – вид суспільної діяльності, який може впливати на особистість у певному напрямі. Це те, за допомогою чого відбувається виховання: предмети духовної і матеріальної культури (наукові посібники, книги, твори мистецтва); слово вихователя, різноманітні види діяльності: навчання, гра, художня самодіяльність, спорт; конкретні заходи: вечори, політінформації, збори.

Прийоми виховання – складова частина методу, що забезпечує його застосування в певних умовах. Тому деякі дослідники розглядають методи виховання як певну сукупність прийомів виховної взаємодії з вихованцями. Методи та прийоми можуть у конкретних педагогічних ситуаціях переходити один в один.

Методи виховання поділяють на загальні (їх застосовують в усіх напрямках виховання) і часткові (використовуються переважно в одному з них – моральному, фізичному, правовому тощо).

Характеристика методів виховання вимагає певної їх класифікації. Але це дуже складне питання педагогіки, вчені мають різні точки зору з цього питання. Так, у класифікації Мар’єнко І.С. названі такі групи методів виховання, як роз’яснювально-репродуктивні, проблемно-ситуативні, методи привчання і вправи, стимулювання, гальмування, керівництва, самовиховання.

За характером методи виховання поділяють на переконання; організації життя і діяльності учнів; стимулювання діяльності і поведінки (Болдирев М.І.).

Класифікація на основі спрямованості (інтегративної характеристики, що передбачає єдність цільової, змістовної сторін методів виховання, Щукіна Г.І. та ін.): методи формування свідомості особистості; методи організації діяльності і формування досвіду громадської поведінки; методи стимулювання і гальмування поведінки.

Таким чином, різність підходів до класифікації методів виховання обумовлена тим, яка ознака береться за основу для групування методів.

Розглянемо класифікацію методів виховання з позиції діяльнісного підходу за Ю.К.Бабанським. В основу даної класифікації покладено цілісну структуру діяльності, яка включає в себе усвідомлення процесу діяльності, її організацію, стимулювання, контроль та аналіз результатів. В основі цієї класифікації IV групи методів: І група – методи формування свідомості особистості; II група – методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки; III група – методи стимулювання діяльності та поведінки; IV група – методи контролю та самоконтролю, самооцінки діяльності та поведінки. У таблиці 1.2. приведено класифікацію методів виховання.

Треба пам’ятати, що кожна класифікація умовна; методи, що впливають на свідомість, опосередковано впливають і на поведінку, і навпаки; але класифікація виділяє головне і дозволяє розглянути кожнийметод детальніше, пам’ятаючи, що кожний з них – лише частина системи і всі вони взаємопов’язані.

Таблиця 1.2.

Методи виховання завжди діють у певній системі, кожен є структурним елементом цієї системи і у взаємозв’язку з іншими забезпечує ефективність виховного процесу. Їх використовують у тісному взаємозв’язку і взаємозалежності. Методи виховання змінюються, вдосконалюються із зміною мети виховання, умов здійснення, залежно від віку дитини та ступеня її вихованості.