Вступ до загальної психології. впливає на об'єктивність вияву психічних явищ

 

впливає на об'єктивність вияву психічних явищ. Наявність при­ладів та активне втручання в умови проведення та діяльність лю­дини порушує цілісність і природність її психіки. Тому експери­мент доцільно поєднувати з іншими методами психологічного дослідження.

Опитування в психології — це отримання інформації про різноманітні факти психічного життя зі слів людини. Якщо опиту­вання проводять у письмовій формі, його називають анкетуван­ням, а якщо в усній — бесідою. Анкетування застосовують у тих випадках, коли дослідник обмежений у часі або не може зустріти­ся з досліджуваними особисто. Людина, яка відповідає на запитан­ня анкети, може давати відповіді або у вільній формі, або вибира­ти запропоновані варіанти. Для підвищення вірогідності резуль­татів часто до основного переліку питань додають окрему їхню групу, що дає змогу оцінити ступінь щирості відповіді (наприклад, «Чи Ви ніколи не запізнювались на роботу чи побачення?», «Чи всі Ваші звички хороші та бажані?»).

Бесіду проводять у тому випадку, коли дослідник має достатньо часу та може особисто побачитись із досліджуваним. її проводять за певними правилами: заздалегідь визначають мету бесіди; питан­ня мають бути чіткими і зрозумілими; вона має відбуватися в невимушеній, дружній атмосфері. Бесіду, яка має чітко визначену тему, проводять в одних і тих самих умовах і якщо вона охоплює наперед заданий перелік запитань, називають інтерв'ю. Бесіда дає адекватніші результати, ніж анкетування, оскільки дає змогу фіксувати додаткову інформацію про досліджуваного (наприклад, вираз обличчя, посмішка тощо).

У сучасній психології поширеним методом стають тести. Це є методи діагностичного дослідження, які дають змогу зробити най­імовірніший висновок про рівень розвитку тих чи інших пси­хічних явищ чи особистості загалом. Перші тести виникли на по­чатку XX ст., їхнім творцем вважають Френсіса Гальтона. Тести можуть використовувати для виявлення особливостей темпера­менту і характеру; рівня розвитку загальних і творчих здібностей; професійної придатності; несвідомих потягів та потреб. Оцінюючи тестовий метод дослідження, слід зазначити, що він дає лише «мо­ментальну фотографію» рівнярозвитку людини в час обстеження.

Тому не можна лише на його основі передбачити майбутнє психічного розвитку людини. Вагомим недоліком тесту є те, що досліджуваний, знаючи його зміст, може свідомо вплинути на ре­зультати, спотворивши їх. Саме тому поширене уявлення про про­стоту та доступність тестового методу дослідження не відповідає дійсності. Використання тестів можливе лише за умови посилан­ня на загальнопсихологічні знання та компетентність у галузі те­орії та практики психодіагностичних досліджень. Використання тестів непрофесіоналами з метою надання рекомендацій іншим людям суперечить етичним нормам психології.

Методи опрацювання даних. У психології розроблено різні ме­тоди опрацювання отриманих даних, однак найчастіше використо­вують математико-статистичний (кореляційний, дисперсій­ний, факторний, кластерний аналіз тощо). Він запозичений з при­кладної математичної статистики. Основна мета їхнього застосу­вання полягає у підвищенні обґрунтованості наукових висновків. Застосовуючи ці методи у психології, слід пам'ятати, що статис­тичний аналіз дає змогу встановити та визначити кількісну залежність явищ, проте не розкриває їхнього змісту. Сутність психічних явищ встановлюють шляхом їхньої наукової інтерпре­тації.

Інтерпретаційні методи забезпечують тлумачення результатів, отриманих у дослідженні. До них належать генезисний та струк­турний методи. Генезисний метод розкриває вертикальні зв'язки між фазами чи рівнями розвитку психіки. Наприклад, пояснюючи результати гнучкості мислення студентів п'ятого курсу спеціаль­ності комп'ютерних технологій, ми наводимо їхні результати, отримані на першому курсі. Зміна отриманих показників за­свідчує розвиток цієї характеристики мислення впродовж усього часу навчання. Структурний метод розкриває горизонтальні зв'язки між психічними явищами. Так, щоб пояснити особливості уяви студентів-програмістів, ми можемо порівняти їхню уяву з уявою студентів-психологів. Виявлені відмінності можуть вказу­вати на характерні особливості у структурі уяви кожної з досліджених груп.

Розділ І

Вступ до загальної психології

 

2.2. Методи розуміння психіки людини

Ці методи використовують з метою надання психологічної до­помоги людині. До найпопулярніших методів, метою яких є ро­зуміння неповторного внутрішнього світу людини, належать: ем-патичне слухання, ідентифікація та інтерпретація внутрішнього світу іншої людини.

Метод емпатичного слухання (від гр. empatheia — співпережи­вання) побудовано на так званому «емоційному розумінні» про­блем клієнта і на здатності психолога співпереживати йому, поста­вивши себе на його місце. При цьому ситуація іншої людини не стільки осмислюється, скільки переживається. Психолог бере до уваги лінію поведінки клієнта або його точку зору, приймає її зі співчуттям. Метод вимагає дотримання певних правил, а саме: близької дистанції між співрозмовниками, контакту очей, повної зосередженості на співрозмовникові тощо.

Метод ідентифікації (від лат. identifico — ототожнювати) — це метод, спрямований на логічне розуміння психологічних проблем клієнта. Його побудовано на здатності психолога подумки поста­вити себе на місце клієнта, уподібнити себе до нього і діяти відповідно до цього. На відміну від емпатичного слухання, у цьо­му випадку, уподібнивши себе до клієнта, психолог будує свою по­ведінку так, як її будувала б інша людина. Тобто, він займає по­зицію клієнта і діє відповідно до неї. При цьому застосовують такі логічні операції, як порівняння, аналіз тощо.

Метод інтерпретації внутрішнього світу іншої людини як ме­тод психології побудовано на використанні психологом свого досвіду. Розуміння іншої людини відбувається за аналогією.

23. Методи впливу на психіку людини

Ці методи, так само, як і попередні, також використовують для на­дання психологічної допомоги людині, однак у цьому випадку ця допо­мога має характер активного впливу на людську психіку. Це психоте­рапія, психокорекція, психотренінг та психологічне консультування.

Психотерапія — це система психологічних (вербальних та не-вербальних) впливів на психіку з метою лікування або сприяння зміні ставлення людини до соціального оточення чи власної особи.

Серед значного різновиду психотерапевтичних засобів виокреми­мо клінічну та клієнтцентровану психотерапію. Клінічна психо­терапія — комплексний лікувальний психологічний вплив на лю­дину у випадках психічних, нервових, психосоматичних та нарко­логічних захворювань. Клієнтцентрована, або орієнтована на особистість психотерапія ставить завдання сприяти клієнтові у зміні його ставлення до соціального оточення та власної особи. Результатом психотерапії є перебудова внутрішнього психо­логічного життя індивіда.

Психокорекція полягає у вивченні якостей психіки людини з метою їхнього виправлення. Психокорекції підлягають, наприклад, вади пам'яті чи уваги людини, окремі риси характеру тощо. Під час психокорекції психолог впливає на окремі характеристики внутрішнього світу людини, активно формуючи у клієнта певні на­вички. Цей вплив не спрямовано на зміну поглядів, внутрішнього світу особистості і його можуть здійснювати навіть у тому випадку, коли клієнт не усвідомлює своїх проблем і психологічного змісту корекційних вправ. Безперечно, психокорекцію застосовують і до клієнтів, які добре розуміють та усвідомлюють свої проблеми, зна­ють, що потрібно робити, щоб їх позбутися, але змінити свої звич­ки самостійно не можуть. Результатом психокорекції є зміна зовнішньої поведінки клієнта.

Психотренінг — це система вправ, спрямованих на психічну адаптацію людини до навколишнього середовища та до інших лю­дей. У психології дуже поширеними є аутогенне тренування та соціально-психологічний тренінг. Аутогенне тренування — це метод психічної саморегуляції та самонавіювання. Цей метод дає змогу керувати психофізіологічним станом людини. Соціально-психологічний тренінг — своєрідна форма навчання спілкувати­ся, а також відповідні форми корекції.

Психологічне консультування — це надання людині психо­логічної допомоги в опануванні різноманітними особистісними та міжособистісними труднощами у процесі спеціально організова­ної взаємодії. Під час консультування клієнт сам «працює» над своїми проблемами, а психолог лише створює для цього умови. Одним із головних принципів психологічного консультування є те, що психолог не відповідає за майбутнє клієнта, тому нічого не

Розділ І