Вступ до загальної психології. радіоекологічного забруднення на сприймання індивідом «Я-об-разу», особливо у забруднених регіонах

радіоекологічного забруднення на сприймання індивідом «Я-об-разу», особливо у забруднених регіонах. Психологія спорту розв'язує питання психологічної підготовки спортсменів до змагань, займається розробкою діагностичних прийомів добору молоді для певних видів спорту, психологічним підкріпленням поведінки і діяльності спортсмена. Центральна проблема педа­гогічної психології — виявлення і використання психологічних резервів педагога та учня (студента) з метою оптимізації навчаль­но-виховного процесу.

Вікова психологія вивчає вікову мінливість психічних явищ людини. її завданням є пояснити психічні особливості та зако­номірності, характерні для конкретного вікового періоду життя людини (наприклад, дитинства, юнацького віку, дорослості). Ге-незисна психологія займається проблемами виникненням та роз­витку психічних функцій людини (наприклад, функцій пам'яті, самосвідомості, волі тощо). Психологія аномального розвитку ви­вчає психічні особливості дітей і дорослих зі спеціальними потре­бами, тобто з вадами інтелекту, зору, слуху тощо. Історія психо­логії досліджує розвиток знань про психіку в історичному аспекті.

Соціальна психологія вивчає поведінку людини в умовах гру­пової діяльності, а також особливості спілкування. Етнічна психо­логія досліджує психологію етнічних спільнот, зокрема, національний характер, національні особливості прояву емоцій­ності тощо. Психологія релігії — галузь психологічної науки, яка вивчає процес творення релігійних цінностей, соціально-психо­логічні умови формування релігійних уявлень.

1.5. Практичне значення психології

Досягнення теоретичних, а особливо практичних галузей знань, психологи використовують під час надання психологічних консультацій та з метою забезпечення психологічної реабілітації — системи заходів, спрямованих на відновлення або компенсацію порушених психічних функцій, особистісного та соціально-трудо­вого статусу осіб, що зазнали психічної травми.

Знання психології людини потрібне для професійного станов­лення фахівців як гуманітарних, так і «точних наук» (природни-

чих, технічних, математичних). Розроблення будь-яких нових тех­нологій, відкриття законів природи чи створення математичних моделей не є самоціллю науки, а відбувається задля людини. Пізнати таємниці людських потреб, цінностей, прогнозувати, як ці досягнення застосує конкретна людина чи група людей можна, опанувавши психологію. Творцем цих досягнень є також людина, яка має творчі злети і падіння, сенситивні (сприятливі) і критичні (несприятливі) періоди свого розвитку, яка має загальні зако­номірності сприймання, збереження і забування інформації, а та­кож відмінності, які роблять її неповторною індивідуальністю. Усім цим багатством людської душі треба вміти розпорядитися, причому вчасно, бо для того, щоб наші задатки досягли високого рівня розвитку, слід вчасно їх виявити і тренувати. Якщо знання психології допоможуть людині на шляху своєї самореалізації і саморозвитку, можна стверджувати, що ця наука має практичне значення не лише для вузького кола фахівців, а й для широких верств населення.

Психологія починала свій розвиток як описова наука у складі філософії. Вона пов'язана з іменами таких філософів Стародавньої Греції, як Фалес, Анаксімандр, Анаксімен, Геракліт, Демокріт, Пла­тон, Арістотель, а також таких лікарів, як Алкмеон, Гіппократ, Герофіл, Еразістрат, Гален. Самостійною галуззю знань психологія була визнана 1879 року і зайняла проміжне місце між гуманітарни­ми і природничими науками.

Різноманітне трактування природи психіки людини у XX cm. породило низку психологічних напрямів: біхевіоризм, психоаналіз, Гештальтпсихологію, когнітивну психологію, гуманістичну психо­логію, психологію вчинку. Традиційним є зв'язок сучасної психології з гуманітарними та природничими науками, математикою, технікою і кібернетикою.

Об'єктом сучасної психології є психічні явища, які можуть набу­вати форму психічних процесів, станів, властивостей та особливо­стей. Предметом психології є або пояснення фактів, закономірнос­тей і механізмів виникнення, вияву та розвитку психіки людини (об'єктивна психологія); або розуміння неповторної людської індивідуальності (суб'єктивна психологія).

Розділ І