Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


¬ступ до загальноњ психолог≥њ. —амоконтроль Ї основною умовою реал≥зац≥њ четвертоњ функц≥њ самосв≥домост≥ людини Ч самовдосконаленн€





 


—амоконтроль Ї основною умовою реал≥зац≥њ четвертоњ функц≥њ самосв≥домост≥ людини Ч самовдосконаленн€. ÷е покращенн€ своњх ф≥зичних, псих≥чних, духовних ≥ моральних €костей. ¬оно передбачаЇ на€вн≥сть ч≥ткоњ мети д≥€льност≥ ≥ реал≥зуЇтьс€ шл€хом формуванн€ ≥деал≥в. Ќеобх≥дними умовами цього процесу Ї усв≥домленн€ факту в≥дхиленн€ в≥д норми та формуванн€ в≥дпов≥дних звичок: людина викор≥нюЇ небажан≥ звички ≥ формуЇ варт≥сн≥. —амовдосконаленн€ в≥дкриваЇ шл€х дл€ самореал≥зац≥њ людини.

Ќесв≥дома сфера

ќдну з найвпливов≥ших теор≥й несв≥домого на початку XX ст. створив видатний австр≥йський псих≥атр ≥ невропатолог «игмунд ‘ройд. …ого теор≥€ Ч психоанал≥з Ч була спр€мована на п≥знанн€ псих≥чного через несв≥доме. ¬важалось, що в псих≥ц≥ людини ≥сну≠ють три сфери: св≥доме, передсв≥доме та несв≥доме. ‘ундаментом псих≥ки Ї несв≥доме. ¬оно складаЇтьс€ ≥з сукупност≥ неусв≥домле-них пот€г≥в та ≥нстинкт≥в, найважлив≥шими серед €ких Ї ≥нстинкти житт€ (≈рос) та смерт≥ (“анатос), а також з певноњ ≥нформац≥њ, €ка через цензуру з боку св≥домост≥ вит≥снена з≥ св≥домого в несв≥доме. ÷€ ≥нформац≥€ не втрачена, однак пригадати њњ неможливо. —л≥ди вит≥снених травмуючих переживань утворюють у сфер≥ несв≥домо≠го таку д≥л€нку, €ка спричинюЇ невротичн≥ симптоми. ƒругою сфе≠рою псих≥ки людини, за 3. ‘ройдом, Ї передсв≥доме, €ке под≥бне на сховище пам'€т≥, до €кого св≥дом≥сть може звертатись, щоб викону≠вати своњ функц≥њ. “ретьою сферою псих≥ки Ї св≥доме Ч незначна ча≠стина нашоњ псих≥ки, €ка м≥стить те, що ми в≥дчуваЇмо та пережи≠ваЇмо в певний момент часу.

—в≥доме, передсв≥доме та несв≥доме в псих≥ц≥ людини перебува≠ють у пост≥йному взаЇмозв'€зку. « одного боку, соц≥ально неприйн€тна ≥нформац≥€, €ка не може реал≥зуватис€ у в≥дкрит≥й повед≥нц≥, вит≥сн€Їтьс€ з≥ сфери св≥домого в несв≥доме. « ≥ншого боку, соц≥альн≥ та моральн≥ норми св≥домост≥ пост≥йно накладають своњ заборони на пот€ги та ≥нстинкти несв≥домого. якщо взаЇмод≥€ м≥ж св≥домим та несв≥домим набираЇ форми конфл≥кту, це спричи≠нюЇ неврози.

Ќа думку сучасних учених, несв≥доме Ч це сукупн≥сть псих≥ч≠них процес≥в, стан≥в та д≥й, зумовлених €вищами д≥йсност≥, €к≥


не п≥ддаютьс€ контролю з боку св≥домост≥ ≥ вплив €ких людина не здатна заф≥ксувати. ƒо них належать, по-перше, неусв≥домлен≥ механ≥зми св≥домих д≥й; по-друге, неусв≥домлен≥ чинники св≥до≠мих д≥й; по-третЇ, надсв≥дом≥ процеси. ѕ≥д неусв≥домленими ме≠хан≥змами св≥домих д≥й вбачають д≥њ, €к≥ в≥дбуваютьс€ механ≥чно, наприклад, навички, установка, мимов≥льн≥ рухи, м≥м≥ка, пан≠том≥м≥ка. ÷≥ неусв≥домлен≥ механ≥зми виконують р≥зн≥ функц≥њ: до≠помагають реал≥зац≥њ св≥домих д≥й, настроюють людину на њхнЇ ви≠конанн€, супроводжують св≥дом≥ д≥њ. Ќеусв≥домлен≥ чинники св≥до≠мих д≥й Ч це пот€ги та ≥нстинкти, ≥нформац≥€, €ка через цензуру св≥домост≥ вит≥сн€Їтьс€ в несв≥доме, р≥зноман≥тн≥ комплекси людини. ƒо надсв≥домих належать процеси творчого мисленн€, ос€€нн€, процеси переживанн€ великого гор€ чи значних под≥й житт€, криза почутт≥в, криза особистост≥ тощо.

Ќесв≥дома сфера псих≥ки маЇ низку особливостей: нец≥леспр€-мован≥сть, тобто людина не ставить перед собою певноњ мети д≥€льност≥; немотивован≥сть Ч неусв≥домленн€ спонукань до д≥€льност≥; неконтрольован≥сть Ч людина не здатна проконтролю≠вати х≥д самоњ д≥њ та оц≥нити результат д≥€льност≥; нерегульо-ван≥сть Ч несв≥дома д≥€льн≥сть Ї неупор€дкованою; невербал≥зо-ван≥сть Ч людина не може по€снити св≥й несв≥домий учинок.

ѕор€д ≥з пон€тт€м Ђнесв≥домеї в психолог≥њ Ї ≥ пон€тт€ Ђп≥дсв≥домеї. ¬перше його використав 1776 p. E. ѕлатнер €к си≠нон≥м несв≥домого. “енденц≥€ до ототожненн€ цих двох пон€ть трапл€Їтьс€ ≥ в сучасн≥й психолог≥њ. ќднак, ≥з часом, п≥д п≥дсв≥до≠мим почали розум≥ти так≥ псих≥чн≥ процеси, стани та д≥њ, €к≥ ми не усв≥домлюЇмо лише в €кийсь певний момент, хоча вони здатн≥ пом≥тно вплинути на зм≥ст св≥домост≥. «≥ зм≥ною умов вони довол≥ легко можуть перейти у сферу св≥домого.

Ќесв≥дом≥ €вища виконують важлив≥ функц≥њ у псих≥ц≥ людини. ¬они беруть участь в опрацюванн≥ ≥нформац≥њ, здеб≥льшого такоњ, €ка не може бути формал≥зованою.  ≥льк≥сть ц≥Їњ ≥нформац≥њ б≥льша, н≥ж у св≥дом≥й сфер≥. «авд€ки несв≥дом≥й сфер≥ людина набуваЇ здатност≥ вловлювати нюанси та в≥дт≥нки контексту, €к≥ можуть ви≠никати, наприклад, п≥д час читанн€ чи перекладу художньоњ л≥тера≠тури.  р≥м того, несв≥дом≥ псих≥чн≥ процеси зв≥льн€ють св≥дом≥сть в≥д непотр≥бного контролю над кожним псих≥чним актом.


–озд≥л ≤


¬ступ до загальноњ психолог≥њ


 


* ’е * * *

ѕсих≥чний розвиток людини в≥дбувавс€ за внутр≥шн≥х (суб'Їктив≠них) ≥ зовн≥шн≥х (об'Їктивних) умов. ¬нутр≥шн≥ умови Ч це ф≥з≥о≠лог≥чн≥ та психолог≥чн≥ особливост≥ людини, а зовн≥шн≥ Ч природне ≥ соц≥ально-≥сторичне середовище. Ќа цей розвиток людини можуть впливати ≥ так≥ чинники, €к≥ були закладен≥ в ≥ндив≥да вже з моменту народженн€ (б≥олог≥чн≥), ≥ так≥, €к≥ з'€вились у процес≥ його життЇд≥€льност≥ (соц≥альн≥). „инники псих≥чного розвитку вплива≠ють на людину комплексно ≥ на р≥зних етапах розвитку в≥д≥грають р≥зну роль. ћатер≥альн≥ основи та ф≥з≥олог≥чн≥ механ≥зми псих≥ки пов'€зан≥ з нервовою та ендокринною системами.

ѕсих≥ка Ч це така форма активного в≥дображенн€ суб'Їктом об'Їктивноњ реальност≥, €ка виникаЇ у процес≥ взаЇмод≥њ людини ≥з зовн≥шн≥м св≥том. ¬ластивост€ми псих≥ки людини Ї Їдн≥сть св≥до≠мого та несв≥домого, ≥деального та матер≥ального, суб'Їктивного та об'Їктивного, частини та ц≥лого, стану та процесу, б≥олог≥чного та соц≥ального. ќсновними функц≥€ми псих≥ки Ї в≥дображенн€ та регул€ц≥€.

ѕсих≥ка людини м≥стить два основн≥ структурн≥ компоненти: св≥домий ≥ несв≥домий. —в≥дом≥сть Ч це ≥нтегруюча форма псих≥чно≠го в≥дображенн€, результат впливу сусп≥льно-≥сторичних умов на формуванн€ псих≥ки людини у процес≥ њњ творчоњ д≥€льност≥ при пост≥йному сп≥лкуванн≥ з ≥ншими людьми за допомогою мовленн€.

ќдним ≥з про€в≥в св≥домост≥ Ї самосв≥дом≥сть Ч усв≥домлене ставленн€ людини до самоњ себе та свого м≥сц€ в житт≥. ¬она вико≠нуЇ чотири основн≥ функц≥њ: самоп≥знанн€, самоприйн€тт€, само≠контролю та самовдосконаленн€. —пр€мован≥сть людини на п≥знанн€ своњх т≥лесних (ф≥зичних) та духовних можливостей ≥ €костей, свого м≥сц€ серед ≥нших людей складаЇ сутн≥сть само≠п≥знанн€. …ого зд≥йснюють на основ≥ самооц≥нки Ч ц≥нност≥, €кою людина над≥л€Ї себе в ц≥лому ≥ окрем≥ властивост≥ своЇњ особис≠тост≥, д≥€льност≥, повед≥нки. ќсновними вим≥рами самооц≥нки Ї адекватн≥сть, р≥вень та ст≥йк≥сть. —амоприйн€тт€ Ч це безоц≥н-кове позитивне ставленн€ до себе, незважаючи на ≥снуюч≥ недол≥ки. —амоконтроль Ч це усв≥домлена регул€ц≥€ власноњ повед≥нки та д≥€льност≥ з метою забезпеченн€ в≥дпов≥дност≥ њхн≥х результат≥в поставленим ц≥л€м, вимогам, нормам, правилам та зразкам. —амо-


вдосконаленн€ Ч це покращенн€ власних ф≥зичних, моральних та ≥нших €костей ≥ властивостей.

Ќесв≥доме Ч це сукупн≥сть псих≥чних процес≥в, стан≥в та д≥й, зу≠
мовлених €вищами д≥йсност≥, п≥ддаютьс€ контролю з боку
св≥домост≥ ≥ вплив €ких людина не здатна заф≥ксувати. ѕ≥дсв≥до≠
ме Ч це так≥ псих≥чн≥ процеси, стани та д≥њ, €к≥ ми не усв≥домлюЇмо
лише в €кийсь певний момент, хоча вони здатн≥ пом≥тно вплинути
на зм≥ст св≥домост≥. «≥ зм≥ною умов вони довол≥ легко можуть пе≠
рейти до сфери св≥домого. ‘ункц≥њ несв≥домого: опрацюванн€ ≥нфор≠
мац≥њ, здеб≥льшого неформал≥зованоњ; зауваженн€ нюанс≥в та
в≥дт≥нк≥в контексту; вив≥льненн€ св≥домост≥ в≥д непотр≥бного
контролю.

—писок л≥тератури

1. јллахвердов ¬. —ознание как парадокс. Ч —ѕб., 1999. Ч —. 30-34.

2. Ѕороздина Ћ. ¬. „то такое самооценка? // ѕсихологический жур-

нал. - 1992. - “. 13. - є 4. - —. 99-100.

3. √иппенрейтер ё. Ѕ. ¬ведение в общую психологию.  урс лекций. Ч

ћ.: „е–о, 1996. - —. 67-98,198-206, 223-243.

4. √римак Ћ. ѕ. –езервы человеческой психики. 2-е изд. Ч ћ:

ѕолитиздат, 1989. - —. 97-110, 274-310.

5. ƒубровский ƒ. ». ѕсихика и мозг: результаты и перспективы иссле-

дований // ћозг и сознание / ќтв. ред. ƒ. ». ƒубровский, –. ».  ругликов. - ћ.: ‘ќ ———–, 1990. - —. 3-31.

6.  удр€вцев ¬. “. “ворческа€ природа психики человека // ¬опросы

психологии. - 1990. - є 3. - —. 113-120.

7. ћатвеев ¬. ќ. «агадки и резервы психики. Ч —вердловск: »зд-во

”ральского ун., 1990. - —. 9-14.

8. —имонов ѕ. —ознание, подсознание, сверхсознание // ѕопул€рна€

психологи€. ’рестомати€ / —ост. ¬. ¬. ћироненко. Ч ћ.: ѕросве≠щение, 1990. - —. 45-55.

9. ‘рейд 3. ѕсихологи€ бессознательного. Ч ћ.: ѕросвещение,

1990. - 448 с.


ѕерсонолог≥€


–озд≥л II ѕерсонолог≥€

ѕсихолог≥€ особистост≥

4.1. ѕон€тт€ про ≥ндив≥д, ≥ндив≥дуальн≥сть, особист≥сть.

4.2. “еоретичн≥ напр€ми персонолог≥њ:

 

4.2.1. ѕсихоанал≥тична теор≥€ особистост≥;

4.2.2. Ѕ≥хев≥оральна теор≥€ особистост≥;

4.2.3. √уман≥стична теор≥€ особистост≥;

4.2.4. ƒиспозиц≥йна теор≥€ особистост≥;

4.2.5. ƒ≥€льн≥сна теор≥€ особистост≥.

4.3. —труктура особистост≥:

4.3.1. —труктура особистост≥ «игмунда ‘ройда;

4.3.2. —труктура особистост≥  арла ёніа;

4.3.3. —труктура особистост≥ —ерг≥€ –уб≥нштейна;

4.3.4. —труктура особистост≥  ост€нтина ѕлатонова.

 

4.4. ѕотреби, мотиви та ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ особистост≥.

4.5. ‘ормуванн€ особистост≥:

 

4.5.1. —оц≥ал≥зац≥€ та ≥нтернал≥зац≥€;

4.5.2. ѕсихолог≥чна зр≥л≥сть особистост≥;

4.5.3. —енситивн≥ та критичн≥ пер≥оди розвитку особистост≥.

 

4.6. «ахисн≥ механ≥зми особистост≥.

4.7. —амоактуал≥зац≥€ особистост≥.


4.1. ѕон€тт€ про ≥ндив≥д, ≥ндив≥дуальн≥сть, особист≥сть

Ћюдина народжуЇтьс€ ≥ндив≥дом (в≥д лат. individuum Ч непод≥ль≠не) Ч представником виду Homo Sapiens. ¬≥д народженн€ вона над≥лена такими ≥ндив≥дними рисами, €к стать, в≥к, морфолог≥чн≥ та ф≥з≥олог≥чн≥ особливост≥ орган≥зму. Ќезважаючи на те, що сам≥ по соб≥ природн≥ властивост≥ не визначають людських €костей, вони впливають на процес формуванн€ особистост≥.

якщо у пон€тт≥ Ђ≥ндив≥дї наголошують на вроджених особли≠вост€х людини, то у пон€тт≥ Ђ≥ндив≥дальн≥стьї Ч на њњ ориг≥наль≠ност≥, самобутност≥, ун≥кальност≥, €к≥ водночас утворюють непо≠д≥льн≥сть людини. ≤ндив≥дуальн≥сть (в≥д лат. individuum Ч не≠под≥льне) Ч це сукупн≥сть неповторно своЇр≥дних рис та особ≠ливостей людини, що в≥др≥зн€Ї њњ в≥д ≥нших людей. ¬они ви€вл€≠ютьс€ в рисах характеру, зд≥бност€х, типах сприйманн€, мисленн€ ≥ пам'€т≥. ѕон€тт€ про ≥ндив≥дуальн≥сть виникло ще в античн≥й ф≥лософ≥њ (Ћевк≥пп, ƒемокр≥т) ≥ пов'€зане з розробленн€м пон€тт€ атома €к €к≥сно своЇр≥дного елемента бутт€.

ѕеребуваючи у сусп≥льств≥, людина, кр≥м ≥ндив≥дних та ≥ндив≥дуальних, набуваЇ також €костей, €к≥ залежать в≥д њњ оточен≠н€, насамперед, соц≥ального ≥ культурного. —оц≥ал≥зованого ≥ндив≥да, €кий своњ €кост≥ набуваЇ у соц≥окультурному середо≠вищ≥ у процес≥ сум≥сноњ д≥€льност≥ та сп≥лкуванн€ з ≥ншими людь≠ми, називають особист≥стю. —лово Ђособист≥стьї спершу позна≠чало маску, €ку вд€гали актори стародавньоњ √рец≥њ п≥д час вистав, а маска латинською мовою перекладаЇтьс€ €к Ђpersonaї. «в≥дси вченн€ про особист≥сть називають персонолог≥Їю (в≥д лат. per≠sona Ч особа). «годом п≥д пон€тт€м Ђособист≥стьї почали розум≥ти зовн≥шн≥й соц≥альний образ, €кий приймаЇ ≥ндив≥ду≠альн≥сть, зображуючи певн≥ рол≥ у житт≥. ќсобист≥сть Ї соц≥аль≠ною €к≥стю ≥ндив≥да. якщо ≥ндив≥дуальн≥сть характеризуЇ глиби≠ну людських €костей, то особист≥сть Ч њхню вершину. ≤ндив≥дом людина народжуЇтьс€, особист≥стю стаЇ, а ≥ндив≥дуальн≥сть в≥дстоюЇ.

ќсобист≥сть найкраще можна описати за допомогою так званоњ Ђвеликоњ п'€т≥ркиї Ч п'€ти основних рис особистост≥: в≥дпо-


–озд≥л II


ѕерсонолог≥€


 


в≥дальн≥сть (наск≥льки людина над≥йна); поступлив≥сть (наск≥льки людина поступаЇтьс€ ≥ншим); в≥дкрит≥сть п≥знанню (наск≥льки людина прагне ос€гнути нев≥доме); екстравертован≥сть (наск≥льки людина спр€мована на зовн≥шн≥й св≥т); нейротизм (наск≥льки лю≠дина емоц≥йно нестаб≥льна).

ядро особистост≥ утворюЇ Ђя-концепц≥€ї, або Ђя-образї Ч в≥дносно ст≥йка ≥ динам≥чна система у€влень людини про саму себе, на основ≥ €коњ вибудовуютьс€ в≥дносини з ≥ншими людьми. ƒо нењ на≠лежить усв≥домленн€ своњх ф≥зичних, ≥нтелектуальних, емоц≥йних ≥ вольових особливостей, а також самооц≥нка. « погл€ду у€влень про себе вид≥л€ють Ђя-реальнеї Ч у€вленн€ про себе в момент свого переживанн€; Ђя-≥деальнеї Ч у€вленн€ про те, €кою людина мала б стати, щоб в≥дпов≥дати внутр≥шн≥м критер≥€м усп≥шност≥; Ђя-фантастичнеї Ч у€вленн€ про те, €кою людина хот≥ла б стати, €кщо б усе було можливим. ѕереважанн€ в особистост≥ фантастич≠них у€влень про себе у випадку в≥дсутност≥ реальних учинк≥в дезорган≥зують самосв≥дом≥сть ≥ можуть завдати людин≥ психо≠лог≥чноњ травми. “ому важливою функц≥Їю Ђя-концепц≥њї Ї узгод≠женн€ м≥ж собою цих р≥зних аспект≥в.

4.2. “еоретичн≥ напр€ми персонолог≥њ

” персонолог≥њ сп≥в≥снують р≥зн≥ альтернативн≥ напр€ми, голо≠вними з €ких Ї психоанал≥тичний, б≥хев≥оральний ≥ гуман≥стич≠ний. ” св≥тов≥й психолог≥њ визнанн€ здобув також диспозиц≥йний напр€м, а у в≥тчизн€н≥й психолог≥њ Ч д≥€льн≥сний.  ожен ≥з них описуЇ особист≥сть €к ≥нтегроване ц≥ле, однак акцентуЇ свою увагу на чомусь одному.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 412 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

≈сли вы думаете, что на что-то способны, вы правы; если думаете, что у вас ничего не получитс€ - вы тоже правы. © √енри ‘орд
==> читать все изречени€...

1263 - | 1292 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.018 с.