Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


¬ступ до загальноњ психолог≥њ





 


радить, не даЇ н≥€ких рецепт≥в. –езультатом психолог≥чного кон≠сультуванн€ Ї подоланн€ конкретних психолог≥чних труднощ≥в ≥ особист≥сне зростанн€ кл≥Їнта.

ѕсихолог≥чне консультуванн€ сл≥д в≥др≥зн€ти в≥д психо≠лог≥чних консультац≥й Ч наданн€ кл≥Їнтов≥ рекомендац≥й щодо конкретних д≥й, зм≥ни повед≥нки, стосунк≥в тощо. ќднак так≥ кон≠сультац≥њ р≥дко бувають ефективними, оск≥льки кл≥Їнти сприйма≠ють пр€м≥ поради €к звинуваченн€ у тому, що вони повод€ть себе неправильно, допускають помилки, що спричинюЇ оп≥р.

–озгл€нут≥ вище методи практичноњ психолог≥њ використову≠ють сп≥льно та реал≥зують €к в умовах ≥ндив≥дуальноњ, так ≥ групо≠воњ роботи з кл≥Їнтами.

* # * * *

ћетод психолог≥њ Ч це спос≥б наукового п≥знанн€ людськоњ псих≥ки. «алежно в≥д призначенн€ њх под≥л€ють на методи по€снен≠н€, розум≥нн€ ≥ впливу на псих≥ку людини. ѕсихологи-теоретики використовують методи по€сненн€, серед €ких особливу увагу зосе≠реджено на емп≥ричних методах (спостереженн€, експеримент, опитуванн€ та тести) ≥ методах опрацюванн€ даних (математи-ко-статистичн≥). ѕсихологи-практики застосовують методи ро≠зум≥нн€ псих≥ки людини (емпатичне слуханн€, ≥дентиф≥кац≥€ та ≥нтерпретац≥€ внутр≥шнього св≥ту) ≥ методи впливу на псих≥ку (психотерап≥€, психокорекц≥€, психотрен≥нг, психолог≥чне консуль≠туванн€). ћетоди розум≥нн€ дають змогу складати у€вленн€ про психолог≥чн≥ проблеми кл≥Їнта, методи впливу Ч активно взаЇмо≠д≥€ти з кл≥Їнтом з метою наданн€ психолог≥чноњ допомоги.

—писок л≥тератури

1. √оттсданкер –. ќсновы психологичекого эксперимента. Ч ћ.: »зд-

во ћоск. ун-та, 1982. Ч 464 с.

2. “роицкий ћ. ћ. —овременное учение о задачах и методах психоло-

гии // ¬опросы психологии. Ч 1995. Ч є 4. Ч —. 93-107.

3. ‘ридман Ћ. ћ., ѕушкина “. ј.,  аплунович ». я. »зучение личнос-

ти учащегос€ и ученических коллективов. Ч ћ.: ѕросвещение, 1988. - —. 12-38.

4. яценко “. —. ѕсихолог≥чн≥ основи груповоњ психокорекц≥њ. Ч  .:

Ћиб≥дь, 1996. - 264 с.


3. ѕрирода та сутн≥сть псих≥ки людини

3.1. ”мови та чинники формуванн€ псих≥ки людини.

3.2. ћатер≥альн≥ основи та ф≥з≥олог≥чн≥ механ≥зми псих≥ки.

3.3. √оловн≥ властивост≥ та функц≥њ псих≥ки людини.

3.4. —фери про€ву псих≥ки людини:

 

3.4.1. —в≥дома сфера;

3.4.2. Ќесв≥дома сфера.

3.1. ”мови та чинники формуванн€ псих≥ки

людини

ѕ≥д умовами розум≥ють те середовище, €ке безпосередньо або опосередковано впливаЇ на розвиток. ѕсих≥чний розвиток люди≠ни в≥дбуваЇтьс€ п≥д впливом €к внутр≥шн≥х, так ≥ зовн≥шн≥х умов. ƒо внутр≥шн≥х умов належать ф≥з≥олог≥чн≥ та психолог≥чн≥ особли≠вост≥ людини (наприклад, тип нервовоњ системи, акцентуац≥€ ха≠рактеру, ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ тощо). ¬они безпосередньо впливають на наш псих≥чний розвиток. Ќаприклад, по-р≥зному будуть розви≠ватис€ зд≥бност≥ студент≥в, €к≥ мають ≥нтерес до техн≥ки, сильний тип нервовоњ системи ≥ €ким притаманна така риса характеру €к наполеглив≥сть, а також у студент≥в, €к≥ ц≥кавл€тьс€ техн≥кою, але €к≥ мають слабку нервову систему ≥ €ким властива нер≥шуч≥сть ≥ невпевнен≥сть.

ƒо зовн≥шн≥х умов належить €к природне середовище, €ке зд≥йснюЇ опосередкований вплив на псих≥ку людини, так ≥ соц≥аль≠но-≥сторичне середовище, €ке безпосередн≥ше впливаЇ на нењ. ¬≥до≠мо, що в еколог≥чно забруднених районах спостер≥гають низький р≥вень ≥нтелектуальних зд≥бностей д≥тей. ” цьому випадку неспри≠€тлив≥ природн≥ умови насамперед впливають на ф≥зичне здоров'€ дитини, а вже в≥д нього залежить псих≥чне здоров'€ ≥, в≥дпов≥дно, псих≥чний розвиток.

—оц≥ально-≥сторичне середовище безпосередн≥ше впливаЇ на процес розвитку. Ѕез засвоЇнн€ досв≥ду сусп≥льства, без сп≥лкуван-


–озд≥л ≤


¬ступ до загальноњ психолог≥њ


 


н€ з ≥ншими людьми не сформувалис€ б ≥ особливост≥ людськоњ псих≥ки. ѕ≥д впливом культурних ц≥нностей та установок су≠сп≥льства загалом ≥ с≥м'њ, в €к≥й ми живемо, формуютьс€ ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ та установки особистост≥.

«агальнов≥домо, що д≥ти, €к≥ своЇ дитинство провели серед тва≠рин (д≥ти-ћаугл≥) нездатн≥ повноц≥нно поновити низку своњх псих≥чних функц≥й п≥сл€ поверненн€ в людське сусп≥льство. ќск≥льки соц≥альн≥ умови завжди д≥ють у конкретний ≥сторичний час, а дл€ кожноњ ≥сторичноњ епохи характерн≥ своњ особливост≥ св≥тогл€ду, людська псих≥ка формуЇтьс€ п≥д впливом цих ≥сторич≠них умов. ≤сторичний час з особливою силою впливаЇ на молодих людей, оск≥льки саме у њхньому в≥ц≥ зд≥йснюЇтьс€ пошук першоњ роботи ≥ тому дуже важливо, чи це в≥дбуваЇтьс€ п≥д час в≥йни або економ≥чного злету.

¬нутр≥шн≥ й зовн≥шн≥ умови не впливають на псих≥чний розви≠ток окремо, вони т≥сно взаЇмод≥ють: в≥д внутр≥шн≥х умов залежить, що саме ≥з зовн≥шнього середовища Ї дл€ людини значущим, впли≠ваЇ на нењ ≥ стаЇ чинником розвитку. Ќаприклад, до ззовн≥ приваб≠ливого ≥ дисципл≥нованого студента, €кий, однак, маЇ погану на≠вчальну усп≥шн≥сть, часто ставл€тьс€ так, н≥би в≥н навчаЇтьс€ доб≠ре. ј це, у свою чергу, спри€Ї зростанню самооц≥нки студента.

ѕитанн€ чинник≥в псих≥чного розвитку Ї питанн€м про те, що спричин€Ї цей процес: б≥олог≥чн≥ чи соц≥альн≥ причини. Ѕ≥олог≥чн≥ чинники може зумовлювати спадков≥стьвроджен≥сть. ѕ≥д час впливу спадкових чинник≥в ≥ндив≥дуальний псих≥чний розвиток в≥дбуваЇтьс€ в результат≥ успадкуванн€ генотипу людини (напри≠клад, задатк≥в до техн≥чних чи л≥тературних зд≥бностей). ¬роджен≥ чинники зумовлен≥ тими зм≥нами в зародку, €к≥ в≥дбулись у прена≠тальному пер≥од≥ розвитку, отже п≥д впливом фенотипу (напри≠клад, €кщо в перш≥ 3-5 тижн≥в ваг≥тност≥ ж≥нка перенесла в≥русне захворюванн€ або вживала шк≥длив≥ х≥м≥чн≥ препарати, ймов≥рн≥сть народженн€ дитини з порушенн€ми нервовоњ ≥ серце≠во-судинноњ системи р≥зко зростаЇ; ц≥ порушенн€ впливають на успадкован≥ задатки). ѕроте н≥ спадкове, н≥ вроджене саме по соб≥ не визначають псих≥чного розвитку людини, адже людина живе ≥ формуЇтьс€ не лише у природному, а й у соц≥ально-≥сторичному середовищ≥.


√оловними соц≥альними чинниками формуванн€ псих≥ки Ї творча д≥€льн≥сть людини та мовленн€. “ворча д≥€льн≥сть забезпе≠чуЇ науковий прогрес людства ≥ свого часу зумовила зм≥ну м≥фо≠лог≥чноњ картини св≥ту на наукову. —аме завд€ки людськ≥й твор≠чост≥ було винайдено парову машину, закон всесв≥тнього т€ж≥нн€, електронний спос≥б зв'€зку тощо. ѕрогрес науки ≥ техн≥ки суттЇво зм≥нив способи мисленн€ ≥ сп≥лкуванн€ людини, њњ норми по≠вед≥нки ≥ життЇв≥ ц≥нност≥ тощо.

ƒругим соц≥альним чинником формуванн€ людськоњ псих≥ки стало мовленн€. ¬иникненн€ мовленн€ спричинюЇ три найсут≠тЇв≥ш≥ зм≥ни в псих≥чн≥й д≥€льност≥ людини: позначаючи словами чи словосполученн€ми предмети та €вища, мовленн€ допомагаЇ вир≥знити ц≥ предмети, скерувати на них увагу; даЇ змогу абстра≠гувати та узагальнити важлив≥ ознаки предмет≥в та €вищ, що пе≠ретворюЇ мовленн€ на важливе знар€дд€ мисленн€; слугуЇ голо≠вним засобом передаванн€ ≥нформац≥њ. « по€вою людського мовленн€ виникають нов≥ види псих≥чних процес≥в Ч вербально-лог≥чн≥.

3.2. ћатер≥альн≥ основи та ф≥з≥олог≥чн≥ механ≥зми псих≥ки

ћатер≥альн≥ основи та ф≥з≥олог≥чн≥ механ≥зми псих≥ки пов'€зан≥ з нервовою ≥ ендокринною системами. ƒумка про те, що Ђорганом душ≥ї Ї нервова система, зокрема мозок, належала ще давньог≠рецькому л≥карев≥ јлкмеонов≥ (VI ст. до н.е.). ќднак цей висновок упродовж к≥лькох стол≥ть розгл€дали т≥льки €к припущенн€.

—учасне розум≥нн€ цього питанн€ ірунтуЇтьс€ на рефлекторн≥й теор≥њ псих≥ки ≤вана —еченова, що м≥ститьс€ у його статт≥ Ђ–ефлек≠си головного мозкуї (1863). Ќа п≥дстав≥ власних досл≥джень, а та≠кож роб≥т видатних ф≥з≥олог≥в середини XIX ст. (≈. ѕфлюгер,  . Ѕернар, ≈. ¬ебер) ≤. —еченов сформулював два головн≥ поло≠женн€ рефлекторноњ теор≥њ псих≥ки: ц≥л≥сним актом, €кий пов'€зуЇ орган≥зм з об'Їктом, Ї рефлекс; центральну ланку рефлексу не можна в≥докремити в≥д рецептора та ефектора. ÷≥ положенн€ озна≠чають, що матер≥альна основа ≥ ф≥з≥олог≥чний механ≥зм псих≥чного процесу пов'€заний з≥ структурою рефлексу: рецептором, цент≠ральною ланкою та ефектором.


–озд≥л ≤


¬ступ до загальноњ психолог≥њ


 


÷≥ положенн€ сЇченовськоњ концепц≥њ л€гли в основу подаль≠шого розвитку рефлекторноњ теор≥њ псих≥ки, €ку на початку XX ст. почав ≥нтенсивно розробл€ти ≤ван ѕавлов. ¬≥н висунув концепц≥ю про сигнальну функц≥ю нервових та нервово-псих≥чних процес≥в, €к≥ вибудовуютьс€ в ≥Їрарх≥ю. Ќа першому р≥вн≥ вищоњ нервовоњ д≥€льност≥ сигнальну функц≥ю виконують образи Ч первинн≥ (в≥д≠чутт€ та сприйманн€) та вторинн≥ (пам'€ть); на другому р≥вн≥ Ч усв≥домлений за допомогою мисленн€ та мовленн€ зм≥ст слова. «авд€ки ≤. ѕавлову вперше було в≥дкрито загальн≥ принципи ор≠ган≥зац≥њ нервових та нервово-псих≥чних процес≥в, однак надм≥р≠ний акцент на матер≥альн≥й основ≥ та ф≥з≥олог≥чних механ≥змах псих≥ки згодом спричинив те, що псих≥ку почали утотожнювати з вищою нервовою д≥€льн≥стю.

ѕочинаючи з 30-х pp. XX ст. рефлекторну теор≥ю псих≥ки роз≠робл€в ѕетро јнох≥н, €кий висунув ≥дею про роботу головного моз≠ку за принципом функц≥ональноњ системи, зокрема, що псих≥чн≥ функц≥њ не можуть бути локал≥зован≥ в обмежених д≥л€нках голо≠вного мозку ≥ реал≥зуютьс€ ц≥лим комплексом сум≥сно працюючих зон. —учасн≥ дан≥ про функц≥ональну орган≥зац≥ю головного мозку людини св≥дчать про те, що у ньому можна вид≥лити три головн≥ блоки, кожен з €ких в≥д≥граЇ свою роль у псих≥ц≥: енергетичний блок п≥дтримки тонусу кори; блок прийому, опрацюванн€ та збереженн€ ≥нформац≥њ; блок програмуванн€, регул€ц≥њ та контролю д≥€льност≥. ћатер≥альною основою псих≥ки також Ї ендокринна, або гумо≠ральна система, €ка через гормони зд≥йснюЇ х≥м≥чну регул€ц≥ю життЇд≥€льност≥ людини. ÷€ регул€ц≥€ Ї пов≥льн≥шою, н≥ж нерво≠ва, однак не менш д≥Ївою. ‘ункц≥онуванн€ залоз внутр≥шньоњ секрец≥њ впливаЇ на емоц≥йн≥ стани людини. ўе л≥кар античност≥ √≥ппократ висунув гуморальну теор≥ю темпераменту. «г≥дно з його припущенн€м, динам≥ка повед≥нки людини залежить в≥д сп≥в≠в≥дношенн€ р≥дин, €к≥ знаход€тьс€ в орган≥зм≥ людини. ’оча сучасн≥ погл€ди на чинники людськоњ активност≥ зазнали суттЇвих зм≥н, ≥де€ про те, що х≥м≥чний склад кров≥, л≥мфи чи жовч≥ впливаЇ на людську псих≥ку, заслуговуЇ на увагу. ¬≥домо, що при г≥пер≠функц≥њ щитопод≥бноњ залози в орган≥зм потрапл€ють речовини, €к≥ спричинюють п≥двищену активн≥сть людини, що може переро≠сти в агресивну повед≥нку.


33. √оловн≥ властивост≥ та функц≥њ псих≥ки людини





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 409 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬аше врем€ ограничено, не тратьте его, жив€ чужой жизнью © —тив ƒжобс
==> читать все изречени€...

1223 - | 1213 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.013 с.