Слово «античний» перекладається як стародавній, але не будь-яка стародавня філософія є античною. Частіше за все під античною філософію розуміється сукупність філософських вчень, які розвивали-ся в давньогрецькому та давньримському суспільствах, починаючи з кінця VII ст. до н.е. і закінчуючи VI ст. н.е.
Наскрізною рисою античної філософії цілком слушно вважа-ється космоцентризм, оскільки у давньгрецьких мислителів природа (космос) розумілася в якості чуттєво-матеріального абсолюту, підпо-рядкованій розуму доцільності, що вічно перебуває у стані постійно-го оновлення. При цьому людина розглядався не як щось зовнішнє і протилежне природі, а як невід’ємне і однорідне з нею. Така космо-центрична настанова обумовила приоритет натурфілософських мір-кувань, особливо на ранніх етапах античної філософії.
Важливим моментом античної філософії був також пантеїзм, який випливає з природи Космоса, що об’єктивно і чуттєво сприйма-ється. Якщо існує абсолютний Космос, то цей Космос є бог. Античні боги — це порядок цього світу, це закони природи, які всім керують і все впорядковують.
На зміст своєрідної античної філософії значно вплинув, по-пер-ше, унікальний полісний устрій суспільного життя стародавніх гре-ків, який (завдяки винесення рабів за межі власне соціальної струк-тури поліса) стимулював розвиток демократичного спілкування, ораторського мистецтва, основ психологічного та політичного знан-ня. На відміну від Стародавнього Сходу, де тиранія обумовлювала свободу одного — тирана, в еллінських містах-державах створилися
— 29 —
ФІЛОСОФІЯ. КРЕДИТНО-МОДУЛЬНИЙ КУРС
більш сприятливі умови для розвитку торгівлі, ремесла, культури, мистецтва, для вільної і критичної думки.
По-друге, джерелом античної філософії слід вважати міфологіч-ний світогляд, який поступово розкладався на раціональну (наукову) та ірраціональну (релігійну) складові. Філософія протиставляла мі-фології космологічну концепцію, що відмовлялася від будь-яких ант-ропоморфних елементів у своїх доказах і вимагала логічного обгрун-тування висунутих положень. Наскрізь міфологічною була антична передфілософія, що репрезентована, насамперед, Гомером («Іліада», «Одисея») і Гесіодом («Теоронія», «Труди і дні»), але поступово фі-лософія все більше і більше тяжіла до науки, відходячи від міфології.
По-третє, виникнення античної філософії відбувалося під впли-вом відповідних вчень Близького і Середнього Сходу, де математика, астрономія, медицина, механіка та інші науки сформувалися раніше за греків. Зокрема, важливою умовою гнучкості і «переливу» філо-софських понять був алфавіт, який греки запозичили у фінікійців.
Існують декілька варіантів періодизації античної філософії. Згід-но одному з них, виокремлюється чотири наступних періоди.
1) Докласичний (або досократичний) етап — період зародження(передфілософія) та виокремлення філософії з міфологічного світогляду (VII–V ст. до н.е.).
2) Класичний (або сократичний) етап — період зрілості антич-ної філософії та її переорієнтації з натурфілософських на гно-сєологічні і антропологічні проблеми (V–IV ст. до н.е.).
3) Елліністична філософія — розповсюдження грецької філосо-фії на Схід, приоритет етичної проблематики (ІІІ–I ст. до н.е.).
4) Римська філософія — вплив стоїцизму, неоплатонізму та ви-никнення християнства (І–VI ст. н.е.).
Кінцем античної філософії вважається 529 рік н.е., коли римсь-кий імператор Юстініан закриває останню платонівську Академію. Розглянемо детальніше зміст кожного з названих етапів.
