Та політичний менеджмент
План
1. Поняття, функції та види політичного маркетингу.
2. Поняття і функції політичного менеджменту.
Основні поняття: маркетинг, політичний маркетинг, виборча інженерія, політичне рекламування, політичний менеджмент, менеджмент виборчої кампанії, менеджмент владної команди.
Методичні рекомендації
Виклад першого питання розпочніть із визначення поняття „політичний маркетинг”, виходячи з того, що політична діяльність спрямована на завоювання та утримання контролю над специфічним ринком – ринком влади, а через нього – над політичною та іншими сферами суспільства. У рамках політичного маркетингу розробляються і використовуються виборчі технології, які дозволяють кандидатам отримати доступ до влади (розробка стратегії і тактики виборчої кампанії, створення іміджу кандидата, планування і прогнозування перебігу передвиборчої кампанії).
На основі специфічних особливостей політичної діяльності виділяють функції політичного маркетингу. Назвіть і розкрийте ці функції. Зазначте, що типологія політичних об’єктів і суб’єктів дає змогу виокремити політичний маркетинг політичних, державних та інших інституцій, окремих організацій, а також ідей, програм, концепцій, доктрин тощо. Охарактеризуйте складові політичного маркетингу: дослідження політичного ринку через вивчення громадської думки; виборчу інженерію і політичне рекламування.
Розкриваючи друге питання, зазначте, що менеджмент як теорія і практика управління застосовується і в політичній діяльності. Дайте визначення політичного менеджменту, зауваживши, що він передбачає безпосередній розгляд, ухвалення та втілення в життя політичних рішень. У політичній сфері виокремлюють менеджмент виборчої кампанії, менеджмент діяльності правлячої (або урядової) команди і менеджмент окремої політичної кампанії з рекламування певних цінностей, доктрин, програм тощо. Охарактеризуйте ці види політичного менеджменту.
Література: 1[298-344]; 2[8-92,154-198]; 10[67-140]; 13[465-497]; 17[324, 332-333].
ВАРІАНТ 16. політична Культура
План
1. Поняття, структура та функції політичної культури.
2. Політична соціалізація: сутність, етапи, чинники.
3. Політична участь як важливий компонент політичної культури.
Основні поняття: політична діяльність, політична поведінка, політична культура, політична залученість, політична свідомість, політична ідеологія, ціннісні орієнтації, політичні інтереси.
Методичні рекомендації
Розгляд першого питання розпочніть із з’ясування сутності політичної культури, виходячи з того, що політична культура – порівняно нова категорія політичної науки, хоча зміст явища, яке вона позначає, був об’єктом аналізу видатних мислителів, починаючи з глибокої давнини.
Термін „політична культура” вперше вжив німецький філософ-просвітник І.Г. Гердер наприкінці XVIII ст., а відповідне поняття в політичну науку ввели американські політологи Г. Алмонд і С. Верба. У 50-60 роках ХХ ст. вони розробили сучасну концепцію політичної культури, визначивши її як сукупність індивідуальних позицій і орієнтацій учасників політичної системи, суб’єктивну сферу, що лежить в основі політичних дій і надає їм певного значення. У сучасній політичній науці політична культура здебільшого визначається як сутність стійких форм політичної свідомості і поведінки, а також характеру і способів функціонування політичних інститутів у межах певної політичної системи. Зауважте, що, залежно від того, на якому соціальному рівні виявляється політична культура, виділяють політичну культуру суспільства, політичну культуру соціальної групи чи спільноти й політичну культуру особистості. У кожному випадку політична культура має складну багаторівневу структуру. Розкрийте структуру політичної культури, основними компонентами якої є політична свідомість і політична поведінка та визначте і охарактеризуйте функції, які виконує в суспільстві політична культура. Оскільки кожній суспільно-політичні системі відповідає певний тип політичної культури, у політології існує її типологія. Вона може здійснюватись за різними критеріями: історичними епохами, формами ставлення до політики, характером політичної діяльності та її суб’єктами, типами світогляду, регіонами тощо. Найвідомішою в сучасній політології є типологія політичних культур Г. Алмонда і С. Верби, яка ґрунтується на порівняльному аналізі різних політичних культур, що існують в окремих країнах. Охарактеризуйте типи політичної культури Г. Алмонда і С. Верби: патріархальну, підданську та активістську (культуру участі). Розкрийте основні риси громадянської політичної культури як культури змішаного типу. Польський політолог Єжи Вятр використав для типології політичної культури інший критерій – характер здійснення владних відносин у суспільстві. Основними він визначає три типи: авторитарну, тоталітарну і демократичну політичну культуру. Проаналізуйте цю типологію.
Розгляд другого питання розпочніть з’ясуванням сутності політичної соціалізації, оскільки в результаті процесу соціалізації індивіди і групи долучаються до певної політичної культури. Змістом політичної соціалізації є залучення людини до норм і традицій певної політичної системи, формування навичок політичної участі, інформування про цілі і методи здійснюваної політики. Дайте визначення політичної соціалізації, назвіть її функції та типи (первинну і вторинну). Вкажіть і охарактеризуйте етапи та основні чинники здійснення політичної соціалізації.
Під час розгляду третього питання дайте визначення політичної участі як діяльності громадян, що впливає на процес прийняття політичних рішень. Підкресліть, що така участь є невід’ємним елементом функціонування демократії. З’ясуйте, які форми політичної участі входять у практично-поведінковий елемент політичної культури. Дайте визначення практично-поведінковому елементу політичної культури. Охарактеризуйте сучасний стан культури політичної участі та проаналізуйте проблеми формування політичної культури в сучасній Україні. При цьому підкресліть, що для розвитку стабільного та ефективного демократичного правління необхідні не тільки політичні та управлінські структури, а й певний рівень політичної культури. Україна сьогодні здійснює перехід до демократії, і труднощі її становлення багато в чому зумовлені саме відсутністю політичної культури демократичного змісту.
Література: 3[5-46]; 8[334-365]; 13[308-315]; 14[362-387]; 16[254-272]; 18[399-413]; 19[511-540]; 21[364-375]; 24[487-500].
