Розділ III. Стан психологічних функцій і хвороба

Загальна характеристика пізнавальних процесів

Клініко-психологічні аспекти пізнавальної діяльності.
Пізнавальні процеси (відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, уява) входять як складова частина в будь-яку людську діяльність і забезпечують ту чи іншу її ефективність.

Пізнавальні процеси дозволяють людині:

- Намічати заздалегідь мету, плани і зміст майбутньої діяльності;
- Програвати в розумі хід цієї діяльності, свої дії і поведінку;
- Передбачати результати своїх дій і керувати ними в міру виконання.

Механізм пізнавальної діяльності.

Пізнавальні процеси здійснюються у вигляді окремих пізнавальних дій, кожна з яких являє собою цілісний психічний акт, що складається неподільно з усіх видів пізнавальних процесів. Але в кожній дії один із процесів є головним, визначаючим характер даної пізнавальної дії.

Тільки в цьому змісті можна розглядати окремо такі пізнавальні процеси як сприйняття, чи пам’ять, чи мислення.

Вплив хвороби на пізнавальні процеси людини: особливості відчуттів та сприймання у соматично хворих

Сприйняття – це відображення навколишньої дійсності в її зовнішніх зв’язках і відносинах.

Відчуття – це первинний психічний акт. Відчуття передує процесу сприйняття. Відчуття є первинним психічним актом тому що має емоційне фарбування.

У хворих з соматичною патологією можливі такі порушення когнітивних функцій, як неадекватне ставлення до своєї хвороби (анозогностичний, гіпонозогностичний або гіпернозогностичний), прискорена втомлюваність, гіперестезії, гіпо- та анестезії. Хворі легко збуджуються, страждають порушеннями сну з наростанням астенії, у наслідок чого наростає виснаженість нервових реакцій, а тому страждає довільна та мимовільна увага.

Вплив особливостей інтелекту хворого на лікувальний процес: інфантилізм, олігофренія, деменція

Особливості інтелекту хворого мають певний вплив на його ставлення до хвороби, лікування, прогнозування наслідків захворювання. На ставлення до лікаря, виконання лікувальних процедур та лікарських рекомендацій. Недостатньо розвинутий інтелект хворого може приводити до відхилення від запланованої лікарем вісі лікувального процесу та, як наслідок, погіршення соматичного стану пацієнта.

В соматичній практиці найчастіше зустрічаються пацієнти з наступними формами порушення інтелекту:

А) інфантилізм

Психічний інфантилізм - психічна і фізична недозрілість дитини, що приводить при неправильному вихованні до затримки вікової соціалізації (- адаптації до життя в суспільстві). Передумови до нього створюються генетично, ендокринно-гормональними факторами, чи гіпоксією, інфекційно-токсичними шкідливостями в період вагітності, асфіксією в родах, хворобами перших місяців життя.
Перший варіант психічного інфантилізму - справжній - базується на затримці розвитку лобових часток головного мозку, обумовленої вищенаведеними об’єктивними факторами і неправильним вихованням. У результаті в дитини затримується формування розуміння норм і правил поведінки і спілкування, вироблення понять "не можна" і "треба", почуття дистанції у відносинах з дорослими, затримується дозрівання здатності вірно оцінювати ситуації, коли необхідно відповідно їх змінам змінювати і поведінку, а також здатності передбачати розвиток подій, і, можливі небезпеки і погрози.
Другий варіант психічного інфантилізму - загальна психофізична незрілість по інфантильному типу (г армонійний інфантилізм, коли дитина мініатюрна фізично і виглядає молодше свого віку соціально, по Е.Е. Сухаревой). Передумови і причини його ті ж, що при першому варіанті. Однак недозрілість у другому варіанті тотальна. Дитина не тільки поводиться як більш молодший за віком, але і виглядає в п’ять років, як трирічна. Вона народжується з малою вагою і ростом. Дитина з даним варіантом психічного інфантилізму граціозна, рухлива, але слабка і тендітний.
Третій варіант психічного інфантилізму: дитина народжується гармонічним у всіх відносинах, але, захищаючи її від життя, штучно затримують її соціалізацію тривожно-недовірливим вихованням. Подібне найчастіше буває у сім’ях, де довго не могли народити дитину. Самий цікавий дитячий вік - від двох до трьох років. І батьки неусвідомлено хочуть затримати дитину в ньому. Третій варіант психічного інфантилізму цілком обумовлений неправильним вихованням, коли здорового зробили незрілим і розвиток лобових функцій мозку штучно затримали.