Дохід - це соціальна оцінка результатів діяльності економічного суб'єкта.
З погляду джерел отримання, доходи діляться на «ринкові» та «неринкові».
Головні характеристики ринкового доходу:
1) грошова форма;
2) сума, регулярно та законно переходить у розпорядження суб'єкта;
3) дохід одержує суб'єкт у результаті ринкової діяльності, тобто величина доходу визначається попитом та пропозицією на даний вид діяльності. До ринкових доходів відноситься: зарплата працівників у ринковому та державному секторі економіки; прибуток великих і дрібних фірм; рента земельних власників, відсотки, дивіденди і т.д.
Неринкові види доходів характеризуються своєю невідповідністю ринковим характеристикам за формою — заробітна плата в «товарному», а не грошовому вираженні, або за змістом: трансферні платежі — доход, одержуваний поза залежністю від попиту та пропозиції на відповідний вид діяльності (грошові посібники й пенсії малозабезпеченим громадянам, інвалідам, пенсіонерам, безробітним, гарантованою державою мінімальна заробітна плата).
З погляду законності джерел надходження доходів, доходи діляться на легальні й кримінальні («тіньові»).
До «тіньових» відносяться доходи, одержувані в законному бізнесі (у результаті відхилення від податків), або в незаконному (рекет, шахрайство, контрабанда й т.д.).
З погляду впливу рівня цін на величину доходів розрізняють номінальний і реальний дохід.
Номінальний дохід — сума грошей, що надходить у розпорядження одержувача. Реальний дохід — та кількість товарів і послуг, яку можна придбати на дану кількість номінального доходу. При незмінному номінальному доході реальний доход може як знизитися (при росту цін), так і зрости (при падінні цін).
Особистий дохід ділиться на три частини: на оплату податків, на поточне споживання та на особисті заощадження. Дохід, що залишився після сплати податків, називається чистим особистим доходом. Величина що зберігається від споживаної частини чистого доходу виступає своєрідним «барометром» розвитку економіки. Так, в умовах галопуючої інфляції чистий дохід може повністю споживатися, при високому ж рівні відсотка росте зберігає частина, що, доходу, а при стабільному розвитку економіки й зниженні рівня податків - зростають обидві частини чистого доходу. Отже, величина кожної частини чистого доходу залежить від макроекономічних процесів: рівня податкового тягаря; рівня банківського відсотка; рівня інфляції.
27. Фактори і джерела економічного зростання.
Економічне зростання як макроекономічний процес можна трактувати як: 1) зростання економічної могутності країни; 2) розширення межі виробничих можливостей економічної системи щодо задоволення потреб населення в товарах та послугах, що зростають; 3) зростання реального обсягу виробництва на одну особу, що приводить до підвищення її життєвого рівня; 4) регулярне, стійке розширення масштабів діяльності економічної системи, яке відображається у збільшенні валового внутрішнього продукту, національного доходу, зайнятості, покращанні структури суспільного капіталу; 5) кількісне збільшення та якісне вдосконалення суспільного продукту і факторів його виробництва; 6) тривалий сталий розвиток економіки з поступальним збільшенням валового внутрішнього продукту і національного доходу в довгостроковому періоді без порушень рівноважного стану функціонування економіки в короткостроковому періоді.
Основними факторами економічного зростання є:
- фактори попиту, які свідчать про підвищення рівня сукупних витрат економічної системи з метою повного використання обсягу всіх виробничих ресурсів для забезпечення зростання кінцевого результату виробництва;
- фактори пропозиції, які визначають спроможність економічної системи до економічного зростання (кількість і якість природних ресурсів, кількість і якість трудових ресурсів, обсяг основного капіталу, нові технології);
- фактори ефективності розподілу наявних ресурсів з метою отримання максимальної кількості корисної продукції;
- інституціональні фактори, які пов'язані з управлінням та регулюванням окремих сфер, галузей, економічних, суспільних відносин і включають науково-технічні, фінансові, інвестиційні, соціальні фактори та інструменти управління ними.
- соціокультурні фактори, які характеризують переважно духовний аспект життєдіяльності людей. Вони взаємопов'язані з виробничо-економічними факторами, взаємовизначають один одного. До соціокультурних факторів належать культура, традиції, ідеологія, релігія того чи іншого народу тощо.
Основними джерелами економічного зростання є: збільшення нагромадження капіталу; зростання капіталоозброєності виробництва; зростання сукупної продуктивності факторів виробництва; зростання органічної будови капіталу; технічні нововведення та освіта. Практика функціонування світового господарства свідчить, що в останній період на зростання ВВП більшою мірою впливають так звані "залишкові джерела" економічного зростання - наука, освіта, наукові розробки та продуктивність праці.
