Хосе ортега-і-гассет що таке філософія.

Хосе Ортега-і-Гассет (1883–1955) – іспанський філософ, есеїст – народився в сім'ї потомствених іспанських інтелігентів. Ріс в атмосфері постійного спілкування з багатьма представниками іспанської інтелігенції, яких приваблювала відкритість, благородство і талант цієї сім'ї. Ортега закінчив коледж єзуїтів і в 15 років вступив до Мадридського університету. Після закінчення отримав докторський ступінь. Продовжував навчання у Німеччині. З початком громадянської війни (1936) емігрував у Латинську Америку. В 1945 р. повернувся в Європу, в 1948 р. – в Іспанію. До кінця життя залишався відкритим противником франкізму.

"Що таке філософія?" (1929) – низка лекцій, яку почав читати Хосе в Мадридському університеті, а потім продовжував у театрі, в зв'язку із закриттям університету диктатором Прімо де Ріверою.

X. Ортега-і-Гассет насамперед попереджає про можливість помилкового сприйняття його лекцій як поверхового розгляду набору традиційних філософських питань, які подаються в новій формі як вступ до основ філософії. Він зосереджує свою увагу на дуже важливому аспекті: питанні про те, чим є, точніше, повинна бути філософія для життя людини як спосіб осмислення світу і себе у світі. У зв'язку з цим він "...задумав дещо зовсім протилежне вступу до філософії: взяти саму філософську діяльність, саме філософствування і піддати їх глибокому аналізу".

X. Ортега-і-Гассет цим самим відображає нове розуміння природи філософії представниками екзистенціально-феноменологічної думки XX ст., а саме: процес філософствування стає в їх творчості як спосіб буття людини. Так, М. Хайдеггер стверджує: філософія – це "запит про буття". Ортега, який замінює поняття "буття" поняттям "життя", немовби повторює цю думку: філософська діяльність – це форма життєдіяльності, а філософська істина – невід'ємна від досвіду життя, включаючи повсякденне життя людини.

Отже, філософія, на думку Ортеги, виступає головним засобом осмислення людиною світу і свого зв'язку зі світом. Високо оцінюючи значення професійної філософії, він все-таки вважав, що філософську діяльність здійснює кожний, але необхідно робити це свідомо і грамотно.

Специфікою філософського знання про світ, за Ортегою, є дотримання дуже важливого правила: звернення до світу в усій його відкритості, оголеності. Тобто, людина має пробитися крізь ті нашарування смислів, які суспільство наклало на те чи інше явище світу, і, зробивши цю тяжку роботу, "зустрітися" з ним (світом) у його первісності й самостійно його осмислити. А оскільки життя людини в її оригінальності здійснюється в стані одинокості, то і справжня філософська діяльність також передбачає стан одинокості.

Одним із важливих аспектів природи філософського знання є поняття істини. Традиційно проблема істини філософії розглядалася як дилема: "істина – помилка". Ортега звертає увагу на те, що зовсім не враховується такий важливий аспект цієї проблеми, як питання істинності, правдивості самого філософа. Правдивість Ортега розумів як "турботу про істину", гаряче бажання досягти стану безсумнівності, достовірності. Він вважав, що історія філософії завжди досліджувалася лише з погляду істинності або помилковості її вчень, а бажано було б створити історію філософії з погляду оцінки більшої чи меншої філософської істинності, правдивості самих філософів.

Оригінальністю відзначається тлумачення Ортегою історико-філософського процесу. Він вважав, що за будь-яким філософським вченням стоїть біографія його автора, яка нерозривно пов'язана з певним історичним періодом. Звідси, історико-філософський процес – це не абстрактно існуюча сума ідей. Історія філософії наповнена людьми з їхніми пошуками істин, їхніми сумнівами, це їхній безперервний і необхідний діалог з сучасною людиною. Людина – це буття, яке потребує абсолютної істини. У цьому проявляється належність Ортеги-і-Гассета до екзистенціального напрямку філософів

Ортега вважав, що сучасна філософія тісно пов'язана з класичною філософією, але одночасно говорив про зародження нової європейської концепції. Свої погляди на предмет і завдання філософії він виражав через критику основних філософських поглядів Лейбніца, Галілея і, особливо, Декарта. Філософську позицію, що проголошує автономність і незалежність діяльності людини як від її тілесної субстанції, так і від навколишнього світу, Ортега називав "ідеалізмом" і вважав його подолання завданням свого часу, своєї філософії.

Він критикував ідеалізм за те, що предметом філософського аналізу для нього стали "ідеї мого Я", тоді як "речі, світ, саме моє тіло були лише ідеями речей, уявленням світу, фантазією про моє тіло". Реальний світ зникав з такої філософії. "Починаючи з Декарта, західна людина залишилась без світу. Тому завданням сучасної філософії, за Ортегою, є випустити людину в реальний світ, "знову віддати людині навколишній світ".