Т. Г. Шевченко – видатний укр. митець

Про Шевченка багато сказано, але його творчість і надалі продовжують досліджувати, оскільки феномен митця і досі не розкрито. Велич Кобзаря – у величі всієї України і в особистій долі кожного українця. Шевченко приходить до кожного з нас по-різному: у різному віці, за різних обставин. Кожний сам відкриває для себе Шевченка, який символізує душу укр. народу і його гідність. Багатогранний талант Шевченка – поета, прозаїка, драматурга і художника – найбільш повно виявився в поезії.

Рання творчість (1838-1843). Важливе місце в ліриці раннього періоду посідає тема призначення поета і поезії в суспільстві («Думи мої, думи мої…», «Перебендя»). Вірш «Думи мої, думи мої…» відкриває збірку «Кобзар» 1840 р. і є поетичним заспівом до неї та й до всієї творчості поета. Предметом творчості поета є Україна, до якої поет спрямовує всі свої помисли, бо впевнений, що тільки в Україні знайде розуміння своїх вболівань за минуле, сучасне і майбутнє народу.

У ранній ліриці Шевченко звертається ще до однієї теми – соціальної нерівності та шукання молодою людиною щастя. З цією метою поет використовує теми та образи бурлацьких та сирітських народних пісень (вірші «Тече вода в синє море», «Вітре буйний, вітре буйний!», «Нащо мені чорні брови…»).

Ранній період творчості ознаменувався написанням трьох балад: «Причинна», «Тополя», «Утоплена». Як відомо, баладу «Причинна» було написано ще 1837 р., ще до викупу поета з кріпацтва. Усі три балади являють зразки романтичної поезії.

До соціально-побутових поем першого періоду належать три твори: поема «Катерина», поема «Слепая» та незавершена поема «Мар’яна-черниця». Цими творами Шевченко відкриває власну галерею неповторних жіночих образів.

«Гайдамаки» - вершина ранньої творчості. Історичною основою поеми є події народного повстання, спричинені жахливими соціальними та національно-релігійними умовами.

Творчість періоду «Трьох літ» (1843-1847). Перебування в Україні розширило коло знайомств Шевченка. Він зблизився з М.Костомаровим, М.Гулаком, О.Марковичем, Р.Білозерським та іншими учасниками Кирило-Мефодіївського товариства. У спогадах Костомарова є свідчення про те, що товариство мало метою поширювати ідеї слов’янської єдності, які Шевченко пропагував у творах «Єретик», «І мертвим, і живим…». Поет підтримав пропозицію Костомарова пристати до братства, але не завжди погоджувався з поглядами його учасників, оскільки на перший план висував ідеї національного і соціального визволення народу. Хоча часто відвідував таємні зібрання братства. Саме в цей період Шевченко підтримував зв’язки з майбутніми петрашевцями. Метою братства проголошувалося визволення всіх слов’янських народів, серед них і українського, від національного гноблення, об’єднання їх у вільну федеративну республіку з парламентським устроєм і надання кожному народові рівних прав та широкої автономії на засадах демократичної свободи й вільного національного розвитку, скасування станових привілеїв, ліквідація кріпацтва, знищення самодержавства.

Збірка «Три літа» - викриття самодержавного устрою та релігійного, колоніального, національного гноблення; заклик до формування свідомої укр. еліти, спроможної взяти на себе відповідальність за долю нації.

Поема «Сон» - перша політично-сатирична поема у творчості поета. У цьому творі автор найповніше виразив політичні вимоги покріпаченого селянства.

«Кавказ» - ще одна геніальна політична сатира Шевченка. Твір не має жанрових ознак поеми, бо в ньому немає сюжету і персонажів. Але він є згустком ідей, спрямованих на викриття царизму, його колонізаторської сутності.

Для Шевченка завжди були небайдужими долі всіх поневолених народів, особливо слов’янських.

Творчість періоду заслання (1847-1857). 5 квітня 1847 р. Шевченка було заарештовано. Він рішуче заперечував свою належність до братства, бо й справді формально не був його членом. Однак не це стало головним звинуваченням, а «крамольні» вірші. 30 травня Шевченка під вартою відправили в Оренбург до місця служби.

Циклом «В казематі» розпочинається третій період творчості великого Кобзаря. До нього увійшли 13 віршів, сповнених смутку, суму і самотності.

В поезії «Мені однаково, чи буду…» Шевченко виражає не лише любов до України і тугу за рідним краєм, а і здатність до самозречення в ім’я вітчизни.

Поетичним заспівом до «невільницької» лірики став вірш «Думи мої, думи мої…», яким автор відкрив свою першу «захалявну» книжечку. Патріотичною тематикою пройняті всі вірші, які відкривають «захалявні» книжечки Шевченка.

Останні роки творчості (1857-1861). В 1860 році з’явився «Кобзар». Першим твором, написаним після заслання, була поема «Неофіти», присвячена М.Щепкіну. В ньому він порівнює правління Миколи І з правлінням найжорстокішого римського імператора Нерона. За десять днів до смерті Шевченко написав свій останній вірш «Чи не покинуть нам, небого…». Це прощання поета з життям.

Значення творчості Шевченка. Творчість Шевченка стала духовною основою формування сучасної укр. нації. Для українців усіх наступних поколінь він став могутнім джерелом національної свідомості, символом України. Шевченко першим з укр. літераторів піднявся на відкриту боротьбу з Російською імперією, з тоталітаризмом, утвердив політичний ідеал націонал-демократії. Шевченкові, як нікому зі світових письменників до нього, вдалося виразити багатий внутрішній світ простої людини. Він максимально наблизив авторську літературу до народу, який визнав його своїм поетом і речником. Шевченко зробив найбільше для утвердження укр. літературної мови; він підніс укр. мову до рівня найрозвинутіших мов світу.