Фінансова безпека держави – з позицій ресурсно-функціональого піходу, - захищеність фінансових ресурсів суб’єктів господарювання на усіх рівнях фінансовиї відносин і забезпечення домогосподарств, підприємств, організацій і установ, регіонів, галузей, секторів економіки держави фінансовими ресурсами, достатніми для задоволення їх потреб і виконання відповідних зобов’язань.
З погляду статистики, фінансова безпека - такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової, інвестиційної, митної, митно-тарифної і фондової системи, які характеризуються збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю попередити зовнішню фінансову експансію, забезпечити ефект функціонування національної економічної системи і економічного зростання.
У контексті нормативно-правового регламентування – фінансова безпека передбачає створення таких умов функціонування фінансової системи за яких, по-перше, фактично відсутня можливість спрямовувати потоки в незакріплені законодавчими нормативними актами сфери їх використання, і, по-друге, до мінімуму знижена можливість зловживання фінансовими ресурсами.
Суб’єкти фінансової безпеки:
1) окремі громадяни;
2) домогосподарства;
3) населення в ціному;
4) підприємства, організації,установи;
5) галузі господарського комплексу;
6) регіони;
7) окремі сектори економіки;
8) держава;
9) міждержавні утворення;
10) світові співтовариства.
Фактори що визначають фінансову безпеку:
- рівень фінансової незалежності (при цьому велике значення має розмір зовнішня фінансова допомоги, обсяг іноземних інвестицій у національній економіці);
- характер фінансово-кредитної політики (як внутрішньої, так і зовнішньої), яку проводить держава;
- політичний клімат у країні;
- рівень законодавчого забезпечення, функціонування фінансової сфери. Фінансове забезпечення держави має як внутрішні, так і зовнішні аспекти.
Фінансова безпека держави включає:
1) Бюджетну безпеку – стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державних і місцевих бюджетів та ефективного використання бюджетних коштів;
2) Податкову безпеку – що, визначається ефективністю податкової політики держави, яка має оптимально поєднувати фіскальні інтереси держави та індивідуальні, кооперативні інтереси платників податків;
3) Боргову безпеку – певний рівень державних внутрішньої та зовнішньої заборгованості, з урахуванням вартості її, обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимального співвідношення між ними, для вирішення начальних соціально-економічних потреб, який дає змогу зберегти стійкість фінансової системи України до внутрішніх і зовнішніх загроз, забезпечення відносної незалежності держави зберігаючи при цьому економічну можливість країни здійснювати виплати та погашення основної суми і відсотків без загрози втратити суверенітет, одночасно підтримуючи незалежний рівень платоспроможності та кредитного рейтингу;
4) Фінансову безпеку банківської системи слід розглядати у двох аспектах. По-перше, з погляду фінансових наслідків їх діяльності для країн загалом та окремих клієнтів і контрагентів. По-друге, з точки зору недопущення та відвернення реальних і потенційних загроз країни, НБУ та банківських установам;
5) Валютна безпека держави. По-перше, ступіть забезпечення держави валютними коштами, достатніми для дотримання позитивного сальдо платіжного балансу, виконання міжнародних зобов’язань, накопичення необхідного обсягу валютних резервів, підтримання стабільності національної грошової одиниці. По-друге, стан курсоутворення, який максимально захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках і створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, широкомасштабного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграції України до світової економічної системи;
6) Грошово-кредитна безпека держави – такий стан грошово-кредитної системи, який характеризується стабільністю грошової одиниці, доступністю кредитних ресурсів та таким рівнем інфляції, що забезпечує економічне зростання та підвищення реальних доходів населення;
7) Інвестиційна безпека - досягнення рівня інвестицій, що дає змогу оптимально задовольняти поточні потреби економіки у капітальних вкладеннях за обсягом і структурою з урахуванням ефективного використання і повернення коштів, які інвестуються, оптимального співвідношення між розмірами іноземних інвестицій у країну і вітчизняних за кордон, підтримання позитивного національного платіжного балансу;
8) Фінансова безпека фондового ринку - оптимальний обсяг його капіталізації (з огляду на представлені на ньому цінні папери, їх структуру та рівень ліквідності), здатний забезпечити стійкий фінансовий стан емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі, торговців, інститутів спільного інвестування, посередників (брокерів), консультантів, реєстраторів, депозитаріїв, зберігачів і держави загалом;
9) Фінансова безпека страхового ринку в цілому і конкретного страховика - рівень забезпеченості страхових компаній фінансовими ресурсами, який дав би їм можливість у разі потреби відшкодувати обумовлені у договорах страхування збитки їх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування.
39.Загрози фінансовій безпеці держави, їх зміст та класифікація;
Загрози фінансовій безпеці – це сукупність умов і факторів, що створюють небезпеку життєво важливим інтересам суб’єктам фінансових відносин (державі, регіонам, підприємствам, установам, організаціям, домогосподарствам).
Види загроз фінансової безпеки:
- внутрішньоекономічні загрози:
1) Фінансова дестабілізація економіки (її наслідки: зростання заборгованості з виплати з/п, пенсій, соціальної допомоги, зростання випадків застосування санкцій за неплатежі);
2) Зростання дефіцити бюджету, внаслідок чого зростає державний борг, спостерігається недофінансування видатків бюджету;
3) Недостатність офіційних валютних резервів, внаслідок чого спостерігається девальвація національної валюти, труднощі з валютними зовнішніми зобов’язаннями;
4) Гострий дефіцит інвестиційних ресурсів внаслідок чого зменшується надходження до бюджету;
5) Надмірно валютний рівень доходності ДЦП, що призводить до переорієнтації банків з кредиту вального сектору на придбаний ДЦП;
6) Високий рівень монополізму на фінансових ринках.
- зовнішньоекономічні загрози:
1) Критична залежність від зовнішніх заощаджень, що призводить до зростання зовнішнього кредитного боргу;
2) слабка диверсифікація зовнішніх запозичень, призводить до підвищення вірогідності трудощів держави.
