Показники стану бюджету:
-рівноважний
-дефіцитний
-профіцитний
Форми бюджетного профіциту:
1) бюджетні резерви, що сформувались за рахунок зміни ек. кон'юнктури на світовому ринку або ек.зростання країни.
2) виникає внаслідок надмірної дохідної бази окремих бюджетів порівняно з нормованими органами влади й управління вищого рівня видатками. Таке перевищення вилучається до бюджету вищого рівня.
3) виникає внаслідок антициклічної політики держави, внаслідок збалансування бюджету в межах кількох років
4)виникає із розробкою та застосуванням податкової політики за методологією А.Лаффера
податки - доходи бюджету
податки - доходи
Класифікація бюджетного дефіциту
1. За формою вияву:
А)Плановий дефіцит запланований та затверджений у законі про Державний бюджет України.
Б)Фактичний — це реальне перевищення видатків над доходами бюджету, офіційно зафіксоване наприкінці бюджетного періоду.
В)Прихований дефіцит — занижена величина фактичного бюджетного дефіциту і державного боргу, що часто робиться цілеспрямовано і є результатом певних політичних ігор (наприклад, перед виборами, щоб підвищити заслуги певної партії та примусити виборців проголосувати за правлячу партію ще раз). Також цей дефіцит може бути наслідком "жорсткого" курсу уряду на щорічно збалансований бюджет. Прихованість дефіциту є ознакою непродуманості фінансової політики держави.
2. За причинами виникнення:
А)Свідомий дефіцит виникає в умовах достатності ресурсів у суспільстві та досить високого рівня доходів юридичних і фізичних осіб. Він пов'язаний з політикою помірного оподаткування з метою зміцнення фінансової бази підприємницьких структур. За таких умов досить активна політика позикових фінансів.
Б)Вимушений дефіцит пов'язаний з низьким рівнем виробленого ВВП, якщо процес оподаткування не може забезпечити бюджет держави достатніми доходами.
В)Циклічний дефіцит — дефіцит, який є результатом циклічного падіння виробництва (зменшення національного доходу й обсягу виробництва) унаслідок кон'юнктурних коливань.
Г)Структурний дефіцит є результатом свідомої активної (дискреційної) політики держави, що передбачає маніпулювання податками й урядовими видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва і зайнятості, контролю над інфляцією та прискоренням економічного зростання і запобігання спаду виробництва в країні.
3. За характером впливу на економіку:
А) стійкий дефіцит бюджету (є у довгостроковому періоді),
Б) тимчасовий (зумовлений касовими розривами у процесі виконання бюджету або подіями, які не можна передбачити і спрогнозувати).
Під час виконання бюджету в окремих ланках бюджетної системи може утворитися тимчасовий касовий розрив (графік фінансування видатків випереджає у часі надходження коштів його дохідної частини). Він може бути плановим, якщо об'єктивно не збігаються терміни фінансування з бюджету встановлених видатків і надходження коштів до дохідної частини, а також при запланованому дефіциті, та позаплановим, що пов'язано з невиконанням плану з надходження доходів або з перефінансуванням за окремими видами видатків.
Для покриття касових розривів у бюджетах формується спеціальний фонд — оборотна касова готівка, суму якої встановлюють, затверджуючи бюджет, але не більше 1 % від загального фонду бюджету. Якщо коштів оборотної касової готівки недостатньо, такий бюджет може одержати бюджетну позику від бюджету вищого за рівнем.
За напрямами дефіцитного фінансування дефіцит може мати:
А) пасивний характер — спрямування залучених під його покриття коштів на поточні потреби,
Б) активний — фінансування бюджетних інвестицій, насамперед, капітальних вкладень у високоефективні інвестиційні проекти.
Щоб з'ясувати, чи бажаний бюджетний дефіцит для суспільства, потрібно розв'язати такі проблеми:
1) дефіцит — це наслідок спаду виробництва в країні чи результат фінансової політики держави;
2) зменшує дефіцит бюджету приватні інвестиції чи заохочує їх.
Величина бюджетного дефіциту у світі коливається 3-15% ВВП. Країни ЄС максимально можливим рівнем дефіциту бюджету вважають 6% від ВВП, хоча вже за 3% його рівня спостерігаються зростання інфляції та зменшення інвестиційної активності.
Причини виникнення бюджетного дефіциту:
— зменшення приросту національного доходу внаслідок економічної кризи і спаду виробництва;
— збільшення державних видатків на фінансування неекономічних сфер діяльності, особливо на державне управління й економічно необґрунтовані соціальні програми;
— падіння доходів в умовах кризового стану економіки та зменшення надходжень до держбюджету;
— циклічні спади в економіці, особливо якщо вони глибокі й тривалі;
— неефективний механізм оподаткування суб'єктів господарювання, коли завищений податковий тиск зумовлює поступове зниження ділової активності та тінізацію економіки;
— не правильно визначені орієнтири та непослідовність фінансово-економічної політики;
— слабкий фінансовий контроль із боку держави за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів;
— збереження ситуації, за якої найприбутковішими є вкладення капіталу у сфери нематеріального виробництва (торговельно-посередницьку та фінансово-кредитну);
— зростання внутрішнього й зовнішнього державного боргу;
— у короткостроковій перспективі — зменшення податків з метою підвищення ділової активності та стимулювання економіки (без відповідного коригування бюджетних витрат).
Джерела фінансування дефіциту бюджету поділяють на:
1) внутрішні - надають інші органи державного управління; центральний банк; депозитні та недепозитні фінансові установи; нефінансові установи; домогосподарства);
2) зовнішні - надають органи державного управління; міжнародні організації; фінансові установи, що не є міжнародними організаціями; інші нерезиденти);
3) інші: у випадку касового виконання бюджету фінансування дефіциту може здійснюватись за рахунок касових залишків утворених в минулому році; надходжень від приватизації тощо). Особливістю касового методу виконання бюджету є те, що усі операції фіксуються в момент виникнення права на отримання платежу чи зобов'язання щодо його здійснення. У цьому разі можливе утворення "технічних" джерел фінансування дефіциту бюджету (за рахунок залишку коштів на бюджетних рахунках, покриття дефіциту за рахунок зміни валютних курсів і тощо). Наприклад, фінансування за рахунок коштів, що надійшли роком раніше від запозичень чи приватизації і які не були використані на фінансування дефіциту бюджету, буде відноситись до джерел фінансування за активними операціями.
