Євроринок, структура, учасники, операції (євродепозити, єврокредити, єврооблігації)

Євроринок – це глобальний фінансовий ринок, на якому операції з різноманітними фінансовими інструментами здійснюється у євровалютах. Цей ринок включає декілька секторів, а саме:

 

- єврогрошовий ринок, тобто власне ринок євровалют, де представлені короткострокові (до одного року) міжбанківські депозити та кредити;

 

- ринок банківських єврокредитів, які оформляються кредитними угодами;

 

- ринок єврокапіталів, який на сучасному етапі представлений в основному ринком єврооблігацій, існують також ринки євроакції, євровекселів та інші.

 

Ринок євровалюти є специфічним сектором валютного ринку.

 

Ринок євровалюти — це ринок депозитних операцій в іноземній валюті за межами країни походження цієї валюти (наприклад, депозити в доларах США розміщені у Великій Британії або Японії). Історично цей ринок почав розвиватися в Європі, звідси і префікс «євро», але такі операції можуть здійснюватися у будь-якій країні, як у Європі, так і за її межами. Проте приблизно 50% операцій ринку євровалюти припадає на Європу. Основним фінансовим центром цього ринку є Лондон, тут здійснюється 15% від світового обсягу операцій в євровалюті.

 

Учасниками ринку євровалют є:

 

- центральні банки та уряди країн, що діють переважно на ринку єврооблігацій;

 

- комерційні банки, які є головними учасниками ринку євровалюти. Комерційні банки є активними учасниками як ринку короткострокових операцій, так і ринку єврооблігацій, проте найбільшу активність проявляють на ринку короткострокових операцій;

 

- приватні установи та інвестори: йдеться передусім про мультинаціональні комерційні та промислові компанії, які мають у розпорядженні значні суми коштів та відіграють значну роль на фінансовому ринку.

 

Євродепозити

 

Терміни депозитів становлять від 1 дня до 1 року, інколи до.2 років. Типова сума міжбанківських депозитів — 5—10 млн дол., інколи в кілька разів більше. Обсяги кредитних операцій коливаються від одного мільйона до кількох сотень мільйонів доларів США. При цьому надаються незабезпечені позики, часто-густо без чіткої вказівки цілей їх використання.

 

Міжбанківські депозити, як правило, є короткостроковими вкладеннями з фіксованими ставками. Банківські грошові торговці, чи брокери, звичайно розміщують ці депозити на 5—10 млн дол. Інколи обсяг такого депозиту сягає 50 млн дол. Торгівля обмежується установами з високою кредитоспроможністю. (Угода укладається без дотримання формальностей, і підписання попереднього контракту не потрібно. Угоди здійснюються протягом кількох хвилин у межах години і підтверджуються з допомогою телекса всім учасникам.) Більшість депозитних вкладів є короткостроковими, тобто проводяться на 3 місяці та менше. Депозити на 6 місяців чи на 1 рік трапляються рідко.

 

 

Єврокредити

 

Єврокредити — міжнародні кредити, що надаються великими комерційними банками за рахунок ресурсів євровалютного ринку.

 

В обігу на ринку евровалют перебувають короткострокові й довгострокові позики. Короткострокові позики в євро валюті мають термін погашення менше року, хоча можна отримати позики і з терміном погашення понад 1 рік. Будь-який кредит на термін більше року називається еврокредитом (eurocredit). Єврокредит надають на термін від 2 до 10 років з плаваючими процентними ставками. Сума еврокредиту залежить від фінансової репутації позичальника і може коливатися від 20—30 млн до 1—2 млрд дол. Щодо євродоларових кредитів комерційним позичальникам і інколи банкам установлюються в кредитних угодах особливі умови, які можуть відрізнятися від загальноприйнятих правил професійного ринку. Наприклад, навіть якщо для позиції встановлено процент на середиьостроковий період, угода може визначити виплату процента раз на півроку чи раз на квартал. Єврокредити можуть мати форму позик, кредитних ліній (lines of credit), коли кілька банків об'єднують свої ресурси для надання кредиту позичальникові.

 

Єврооблігації

 

Якщо євроринок має справу з короткостроковими і середньостроковими позиками, то міжнародний ринок облігацій надає позичальникові кошти на довгий термін за межами його країни. Наприклад, фірма Бразилії може випустити довгострокові облігації в доларах США в європейських країнах.

 

Облігації, випущені в основних валютах за межами країни-позичальника, називають міжнародними облігаціями, або євро-облігаціями.

 

Ринок єврооблігацій виник на початку 70-х років у Лондоні в результаті лібералізації британського валютного контролю, проведеної з метою повернення місту ролі міжнародного фінансового центру.

 

На ринку міжнародних облігацій (боргових зобов'язань) обертається два види цінних паперів:

 

1) іноземні облігації;

 

2) єврооблігації у вузькому розумінні цього слова.

 

Іноземні облігації — цінні папери, випущені нерезидентом у національному фінансовому центрі й виражені в національній валюті. Вони "підкріпляються" регламентаціями, чинними щодо цінних паперів країни емісії, однак на практиці підкоряються здебільшого правилам євроринків і є безпосереднім конкурентом єврооблігацій у вузькому розумінні.

 

Єврооблігації — боргові зобов'язання, що є одним із видів цінних паперів, котрі випускаються позичальниками при отриманні довготермінових кредитів на євроринку. Єврооблігації мають усі ознаки облігацій, а також деякі особливості, а саме:

 

• розмішаються одночасно на ринках кількох країн, а не однієї;

 

• валюта єврооблігаційної позики для кредиторів є іноземною (за винятком банків США, для них — національною);

 

• єврооблігації розміщуються переважно створеним банками кількох країн емісійним синдикатом, котрий виступає гарантом позиції.

 

Основна відмінність між цими двома категоріями облігацій полягає в тому, що перші продаються на певній біржі, тоді як другі не обов'язково котируються у певному географічному місці.