Тести
1. фінансовий ринок не може існувати без свободи діяльності, споживання, накопичення та інвестування;
2.
3. «функціональні» центри (займаються депозитними операціями й наданням позик).
4. Форвардний контракт (forward contract) — це угода купівлі-продажу товару, іноземної валюти або фінансового інструменту з поставкою та розрахунком у майбутньому.
5. Американський — опціони можуть бути виконані до обумовленої дати між першою та останньою датою розрахунків.
6. Євродепозитний сертифікат — це депозит із правом перевідступлення, що виражений у євровалютах та має форму банківського векселя у вигляді письмового свідчення про те, що в даному кредитному інституті депоновано певну суму на визначений період та під установлений процент.
7. Дохід за єврооблігацією сплачується один раз на рік, а погашення відбувається наприкінці терміну одночасним платежем або протягом певного терміну із фонду погашення.
8. Зараз в SDR входять долар (41,9%), євро (37,4%), єна (9,4%) і британський фунт (11,3%). В даний час на SDR доводиться не більше 5% міжнародних резервів у світі.
9. ДАТА ВАЛЮТУВАННЯ - це обумовлена угодою дата зарахування коштів, коли вони переходять у розпорядження отримувача.
10. Ліва частина котирування — це базова валюта (USD, EUR, CHF), права частина — валюта котирування (JPY, USD, CAD).
11. Хеджува́ння, Хедж (англ. Hedging, англ. Hedge) — засіб зменшення ризику шляхом укладання протилежної угоди. Формастрахування вартості товару або прибутку, валютного ризику при здійсненні ф'ючерсних угод у банківській, страховій, біржовій та комерційній практиці.
12. хеджери та спекулянти
13. «паперові» центри (зберігають документацію, а банківські операції проводять у незначних розмірах або не проводять зовсім)
14.
15. Оборот реального золота з центрами у Лондоні і Цюріху становить усього 1—2 % від обороту ринку так званого паперового золота з центрами у Чикаго і Нью-Йорку.
16. Євродепозит — це операція, згідно з якою будь-яка особа (депонент) вкладає на визначений термін суму грошей, що виражена у певній національній валюті, у банк, розташований за межами країни — емітента даної валюти, під визначений процент та за умов повернення основного капіталу після закінчення встановленого в угоді терміну. євродепозити являють собою безготівкові гроші
17. Єврокредити не супроводжуються фіксованою процентною ставкою протягом усього терміну дії угоди про позику: процента ставка змінюється залежно від установленої угодою періодичності та визначається виходячи із заздалегідь визначених параметрів.
18. Непряме (зворотне) котирування визначає певну кількість іноземної валюти за одиницю національної валюти.
19. Золотий паритет (від латів.(латинський) paritas — рівність, рівноцінність), 1) зафіксоване законом країни ваговий вміст чистого золота в національній грошовій одиниці. 2) Співвідношення двох грошових одиниць, обчислене на основі їх золотого вмісту, зафіксованого законом.
20. 0,0005
21. Переваги офшорних банківських центрів для країни розташування:
виконання посередницьких функцій для позичальників і депонентів;
мінімальне офіційне регулювання;
практично відсутні податки і контроль за управлінням портфельними інвестиціями;
діяльність іноземних банків на їх території сприяє збільшенню зайнятості місцевого населення;
підвищення рівня життя в країнах розміщення офшорних банківських центрів завдяки накопиченню коштів від видачі ліцензій, витрат банків та інших платежів.
22. Страхові послуги — це окремий елемент фінансових послуг, які під впливом різних чинників зазнають кількісних і якісних змін.
23. Опціони можуть бути виконані до обумовленої дати між першою та останньою датою розрахунків - американський.
24. Основним ресурсом євровалютного ринку вважають термінові депозити - так.
25. Лондон - це провідний міжнародний фінансовий центр.
26. Ставки депозитів євровалютного ринку за своєю величиною аналогічні ставкам внутрішніх ринків - Ні.
27. З 1999 року марку ФРН та французький франк замінено на євро.
28. Офіційно СДР можуть використовуються банками,підприємствами, приватними особами - так.
29. Неочікувані зміни процентної ставки створюють процентний ризик.
30. Подорожчання валюти - укріплення валюти на світовому ринку валют.
31. Лондонська модель.
32. Ф’ючерсний контракт (futures contract) — це зобов’язання купити або продати визначену кількість фінансових інструментів або товару за узгодженою сторонами угоди ціною на строковій біржі.
33. Основним джерелом пропозиції золота на ринку служить: новий видобуток золота.
34. Основні елементи пропозиції золота: новий видобуток золота, державні резерви золота, приватні резерви золота, продаж золота інвесторів, продаж золота тезавраторів, продаж золота спекулянтами, контрабанда.
35. Євроноти – це короткострокові боргові зобов’язання (векселі або депозитні зобов’язання), що випускаються за межами країни – походження валюти терміном 3 або 6 місяців на умовах середньострокових кредитних програм із наданням банківських гарантій. Кредити можуть надаватися на період від 5 до 10 років.
36. валютні ринки є сукупною уповноваженістю банків, інвестиційних компаній, бірж, брокерських контор, іноземних банків, що здійснюють валютні операції.
37. Долар, розміщений американцем в німецькому відділені американського банку є євродоларом.
38. Знецінення валюти - процес зменшення основної ціни національної валюти (знецінення) по відношенню до валюти інших країн.
39. У разі прямого котирування зазначають, скільком національним грошовим одиницям дорівнює одиниця іноземної валюти.
40. «податкове сховище». До даного типу офшорних ринків відносять ринки Багамських та Кайманових островів. На цих ринках угоди укладаються нерезидентами і зовсім не оподатковуються, відсутні корпоративне оподаткування й оподаткування ділових цінних паперів, але існують реєстраційні внески і плата за ліцензії.
41. Різновид строкової угоди, котра надає його власнику прав окупити або продати товар, валюту чи фінансовий інструмент протягом певного періоду часу за обумовленою ціною – це опціон.
42. Розмір спеціальної надбавки залежить від:
співвідношення попиту та пропозиції на кредит;
платоспроможності (рейтингу) боржника;
терміну, на який надається кредит;
кредитного ризику;
кон’юнктури ринку.
43. Переважна більшість єврооблігацій випускається - В основному позичальниками, що випускають євробонди, виступають уряди, корпорації, міжнародні організації, зацікавлені в одержанні коштів на тривалий термін (від 7 до 40 років). Розміщуються євробонди інвестиційними та комерційними банками. Вони є одним з найнадійніших фінансових інструментів.
Валютні операції — - це угоди, пов'язані з купівлею-продажем валюти і платіжних документів в іноземній валюті, з використанням їх як платіжних та розрахункових засобів у міжнародних відносинах.
Банк виставляє котирування: EUR /USD дорівнює 0,7055/0,7060. Назвіть курс купівлі базової валюти:
Спред — це:різниця між кращими цінами купівлі (бід) та продажу (аск) в один і той же момент часу на який-небудь актив (акцію, товар, валюту, ф'ючерс,опціон).
Валюта, якій відповідає літерний код JPY, — це:єна
Докорінні зміни обмінних курсів спричиняють: валютний ризик
Національна валюта провідних країн світу, яка накопичується центральними банками інших країн як резерв коштів для міжнародних розрахунків, називається:резервна валюта
Лондонському типу офшорних ринків відповідають такі центри:Лондон, Гонконг
Єврокредит — це: міжнародний кредит, що надається комерційними банками корпоративному або урядовому позичальникові за рахунок ресурсів євровалютного ринку. Зазвичай єврокредити надаються на тривалий термін з плаваючими процентними ставками
Маркет-тейкер — це: пасивний учасник ринку, що запитує котирування і слабко впливає на ситуацію на ринку, його діяльність залежить від маркет-мейкерів. Проте якщо маркет-тейкери володіють значними капіталами і виходять із ними на ринок, то маркет-мейкерам доводиться коректувати свої котирування. Звичайно це дрібні комерційні банки, клієнти банків — різні фонди, компанії, спекулянти, хеджери, фізичні особи. Слід зауважити, що і великий банк може бути маркет-тейкером, якщо він запитує валютний курс в іншого банку. Маркет-тейкер завжди перебуває в більш невигідному становищі порівняно з маркет-мейкером: він завжди купує дорожче, а продає дешевше.
Кризи, що вражають окремі країни чи групу країн за відносної стабільності світової валютної системи, називають:локальні валютні кризи
Обернене котирування(Непряме котирування) – це вираження одиниці національної валюти в іноземній.
Маркет-мейкер виставив котирування EUR/USD дорівнює 0,7050/0,7060. За яким курсом маркет-мейкер купує USD?
Фіксинг — це стан торгів, при якому обсяг за-явок на продаж іноземної валюти стає рівним обсягу заявок на її купівлю. Момент досягнення фіксингу є моментом завершення торгів (аукціону)
Різниця між курсами продавця та покупця — це:маржа
Регламентація використання міжнародних кредитних засобів обігу є елементом: національної і міжнародної валютної системи
Борговий цінний папір, розміщений внутрішнім синдикатом на ринку однієї країни, валюта позики якої для позичальника і кредитора є іноземною, називається:євро облігація.
«Паперові» офшорні банківські центри зберігають документацію, а банківські операції не проводять зовсім.+
Опціони, які можуть бути виконані тільки в обумовлену дату в кінці опціонного періоду, називаються: європейськими
Процентна ставка єврокредиту визначається, виходячи наступних складових:
базисноїбанківської ставки;
спеціальної надбавки — маржі, спреду, премії.
При цьомубазиснабанківська ставка є змінноюскладовою,
а спеціальна надбавка, щовключаєбанківськийдохід, оцінкуризику та накладнівитрати — постійною. Ця надбавка фіксується на весь термін «життя» кредиту. Розмірспеціальної надбавки залежитьвід:
співвідношенняпопиту та пропозиції на кредит;
платоспроможності (рейтингу) боржника;
терміну, на якийнадається кредит;
кредитного ризику;
кон’юнктури ринку.
Звичайно витрати з емісії єврооблігацій на міжнародному ринку значно вищі за вартість випуску аналогічних облігацій на національному ринку. Витрати на емісію єврооблігацій на міжнародному ринку становлять приблизно 2—2,5 % від її вартості та є нижчими за вартість випуску подібних облігацій на національному ринку. Вартість емісії, у свою чергу, визначається такими факторами, як розмір емісії, валюта позики, термін платежу та дата випуску.
Зворотне котирування — це: певна кількість іноземної валюти за одиницю національної валюти.
Маркет-мейкер виставив котирування EUR/USD дорівнює 0,7050/0,7061. За яким курсом маркет-мейкер продає USD?
Коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, що визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку, — це:валютний курс.
Здатність країни забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов’язань прийнятними для кредитора платіжними засобами — це: міжнародна валютна ліквідність.
Лондон — це провідний міжнародний центр євровалюти.
Зобов’язання купити або продати визначену кількість фінансових інструментів або товару за узгодженою сторонами угоди ціною на строковій біржі – це: ф’ючерсний контракт.
Ямайська валютна система
У березні 1973 р. було введено плаваючі валютні курси. З 1974 р. всі провідні валюти (долар, фунт стерлінгів, німецька марка, ієна, французький франк) уже вільно плавали по відношенню один до одного. Втому ж році "Спеціальні права запозичення" - "кошик СДР" став новим еталоном цінності валют. У 1976 р. МВФ ухвалив рішення відмовитися від фіксації офіційної ціни золота, припинивши операції з ним у рамках МВФ, надавши право національним валютним органам розпоряджатися власним золотом на свій розсуд. І нарешті в 1978 р. в статуті МВФ було закріплено відмову від фіксованих паритетів і офіційно введено в дію Ямайську валютну систему.
Ямайською системою передбачалося скасування золота як офіційного міжнародного розрахункового засобу та міри вартості. Було скасовано офіційну ціну золота й розпочалася його демонетиризація, тобто позбавлення золота функції грошей. Золото могло бути національним резервним засобом, але всі розрахунки між МВФ і національними валютними установами здійснювалися лише в СДР.
Теоретично основою Ямайської системи було проголошено принцип регулювання валютних курсів ринковими силами (попит і пропозиція). Однак у режимі чистого плавання (тобто під впливом лише ринкових сил) валютні курси вже не могли функціонувати, оскільки інтеграційні процеси призвели до тісного переплетення національних відтворюваних процесів, до дедалі більшого підпорядкування національних економік закономірностям світового господарства, до залежності від процесів, що відбуваються у світовій економіці, в тому числі і у валютній сфері. За цих умов стало неможливо створювати оптимальну основу для розвитку міжнародної торгівлі без координації валютної політики. За допомогою "чистого" плавання не вдавалося досягти і рівноваги платіжних балансів. Не призвели плаваючі валютні курси і до автономності внутрішньої економічної політики. Навпаки, вільно плаваючі валютні курси посилили взаємозв'язок між валютними курсами і внутрішньо-економічними процесами. Відтак у реальній практиці
Ямайська валютна система функціонує як система керованих плаваючих курсів (з тенденцією до посилення у валютній політиці окремих країн елементів "управління"). Центральні емісійні банки здійснюють інтервенції, щоб надати валютним курсам сприятливого для національних інтересів рівня шляхом:
1) купівлі або продажу на зовнішніх ринках іноземної та власної валюти;
2) обмеження або заборони купівлі або продажу певних валют, прямого контролю над приватними зовнішніми переказами, введення від'ємних відсоткових ставок щодо іноземних вкладів тощо.
Незважаючи на те, що Ямайська валютна система має ряд негативних моментів, її функціонування справляє істотний вплив на прискорення темпів розвитку промислово розвинутих країн і багатьох країн "третього світу" в напрямі подальшої соціально-економічної інтеграції.
Бреттон - Вудська валютна система
Друга світова війна фактично зруйнувала систему золотодевізного стандарту, що спонукало до розробки валютно-фінансової системи, адекватної новим умовам функціонування світового господарства та міжнародних економічних відносин. Така система була створена та інституційно оформлена в 1944 р. в м. Бреттон-Вудс (США) рішеннями міжнародної валютно-фінансової конференції.
Статут МВФ визначив основні принципи нової валютної системи, яка дістала назву Бреттон-Вудської. Навідміну від золотого стандарту її основу становила система золотовалютного стандарту, яка в подальшому трансформувалася в систему золо-тодоларового стандарту. Бреттон-Вудська валютна система функціонувала до середини 70-х років XX ст.
Основні принципи Бреттон-Вудської валютної системи полягали в такому:
1. В новій системі зберігалася роль золота як загального еквівалента, платіжного засобу та розрахункової одиниці в міжнародному обігу. Бреттон-Вудська угода проголосила: "Паритети валют усіх держав-учасниць мають виражатися у золоті, яке є загальним еквівалентом, а також у доларах США за їхнім золотим вмістом на 1 липня 1944 року". Однак фактично це положення валютної угоди не виконувалося. На практиці зв'язок усіх валют із золотом був опосередкованим. Лише долар США зберігав зовнішню конвертованість у золото. Оскільки паритети майже всіх валют було зафіксовано в МВФ у доларах США, зв'язок цих валют з монетарним товаром здійснювався за системою "золото—долар—національні валюти". У цьому ланцюгу долар виступав як знак золота.
2. Бреттон-Вудська валютна система як система золотого стандарту базувалася на принципі фіксованих валютних курсів, що мало суттєве значення для розвитку зовнішньої торгівлі. Офіційно курси валют установлювалися шляхом визначення їх золотого вмісту (масштабу цін) і відповідно до цього твердо фіксувалися щодо долара. Вони не могли відхилятися більш як на 1 % в обидва боки без відповідної згоди.
3. Долар, функціонуючи в режимі золотого стандарту, прирівнювався до золота відповідно до визначеного паритету на основі фіксації ринкової ціни на золото: золотий вміст долара дорівнював 0,888 г; ціна 1 унції (31,1 г) золота — 35 доларів.
4. Важливою нормою Бреттон-Вудської системи була заборона вільної (приватної) купівлі-продажу золота. Торговельні операції з золотом могли здійснюватися лише на рівні центральних банків на основі фіксованої ціни. Контроль за додержанням цієї норми, спрямованої на забезпечення стабільності валютної системи, було покладено на МВФ. У разі, коли та чи інша країна втрачала можливість утримувати курс своєї валюти до долара у встановлених межах коливань (±1%), вона могла вдатися до таких дій. По-перше, використати частину свого золотовалютного резерву для проведення стабілізувальних операцій на валютному ринку. По-друге, звернутися до МВФ з проханням про надання цільової позики. Нарешті, по-третє, провести девальвацію власної грошової одиниці.
Протягом тривалого періоду ефективність функціонування Бреттон-Вудської системи "золото—долар—національна валюта" забезпечувалася високим рівнем довіри до долара як міжнародного засобу платежу та резервної валюти.
Наприкінці 60-х—на початку 70-х років ситуація суттєво змінилася. США значною мірою втратили на світовому ринку свої конкурентні переваги: виник дефіцит платіжного балансу, почали розвиватися інфляційні процеси. Почалася масова гонитва за золотом як більш стійким грошовим активом. На золото утворилася ринкова ціна, що в кілька разів перевищувала офіційну.
В цій ситуації США по суті цілком утратили свою здатність забезпечувати обмін доларів на золото за фіксованою ціною і, таким чином, підтримувати його функцію міжнародної резервної валюти. Визнаючи це, 15 серпня 1971 р. президент Р. Ніксон ухвалив рішення про припинення конвертованості долара в золото. Це означало фактичний крах Бреттон-Вудської системи.
Золото-девізний стандарт.
Безпосередньою причиною появи золотодевізного стандарту стали Перша світова війна та її наслідки. Для фінансування військових витрат поряд із податками, позиками, інфляцією використовувалося золото як світові гроші. Були впроваджені валютні обмеження, а валютний курс став примусовим і тому нереальним. З початком війни центральні банки воюючих країн припинили розмін банкнот на золото і збільшили їхню емісію для покриття військових витрат.
Після періоду валютного кризи, що виникла в результаті Першої світової війни, був встановлений золотодевізний стандарт, заснований на золоті і провідних валютах, конвертованих у золото. Платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків, стали називати девізами.
Друга світова валютна система була юридично оформлена міждержавною угодою, досягнутим на Генуезькій міжнародній економічній конференції в 1922 р.
Генуезька валютна система функціонувала на таких принципах:
1. Основою валютної системи були золото і девізи (іноземні валюти). Національні кредитні гроші стали використовуватися в якості міжнародних платіжно-резервних засобів. Однак у міжвоєнний період статус резервної валюти не був офіційно закріплений ні за однією валютою.
2. Було збережено золоті паритети.
3. Відновлено режим вільно коливних валютних курсів.
4. Валютне регулювання здійснювалося у формі активної валютної політики, міжнародних конференцій, нарад.
У 1922-1928 рр.. настала відносна валютна стабілізація. Але її неміцність полягала в наступному:
- замість золотомонетного стандарту були введені урізані форми золотого монометалізму в грошовій і валютній системах;
- процес стабілізації валют розтягся на ряд років, що створило умови для валютних війн;
- стабілізація валют в більшості країн була проведена за допомогою іноземних кредитів і в багатьох випадках на невигідних умовах.
Функціонування золотодевізного стандарту було порушено в 1929 р. з початком світової економічної кризи і що послідувала за ним Другої світової війни.
