Основні характеристики понять «спільнота» і «суспільство»

Суспільство розглядається як щось ціле,як живий організм, тобто суспільство може функціонувати як самостійна одиниця. Суспільство складається з тих людей, які вступають у відповідну взаємодію. Ця взаємодія передбачає спілкування, працю, відповідну діяльність. Цей вид діяльності носить цілеспрямований характер. В кожному суспільстві обов’язково присутній елемент влади, тобто політ.організація., а також культурна спадщина і інформаційна політика. Суспільство зберігає, передає і осмислює всю ту інформацію, всі ті знання які можуть бути важливими для того чи ін. суспільства. Суспільство складається з спільнот, проте це непрямий зв'язок.

З погляду Ф. Теніса, в общині панують відносини на основі інстинкту й почуттів, у суспільстві – на розумі й формальній організації

За Тенісом, спільнота – це органічний зв'язок, який спочатку передбачає фізичну близькість. Спочатку виникає спільнота, потім вже суспільство. На відміну від суспільства, спільнота зумовлена природними факторами. Людина одночасно знаходить і в суспільстві і в спільноті. Людина залишаючись в межах даної спільноти одночасно є і суб’єктом якогось певного суспільства.

Поняття «суспільство» (Ф.Теніс).

Отже, за Тенісом, спільнота – це сукупність індивідів, у якій усі знають один одного, постійно зустрічаються, часом є близькими чи далекими родичами. Ознаки спільноти більш властиві сім’ї. Сімейне спілкування і повсякденне життя родичів значною мірою підпорядковані емоціям, перед якими відступають практичні або доцільні міркування, поведінка перебуває під впливом настрою, пристрастей, потягів. Тут добровільно взяті зобов’язання домінують над розрахунком й ефективністю, а підпорядкованість без користі та сподівань на винагороду грунтується на довірі й повазі. Утворення, подібні до сім’ї, – це теж спільноти. У суспільстві (Gescllschaft) життя анонімніше, особисте знайомство не є обов’язковим та, мабуть, і можливим. Уміння знаходити найкращі засоби та найкоротші шляхи до мети, орієнтація на мінімізацію витрат, дотримання усталених правил і норм, лояльність щодо влади за умови чіткого усвідомлення вигідності цього, невпинне піклування про симетричність будь-яких обмінів – ось що заохочується в суспільстві й часто приречене на успіх. Раціональність тут явно домінує над почуттями. Подібними „суспільствами” є сучасне індустріальне суспільство, держава, промислове підприємство, велика установа, політична партія тощо.

Становлення філософії історії, її предмет.

ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ - Розділ філософії, що дає філос. інтерпретацію історичного процесу.

Філософія історії покликана відповісти на питання про те, що є історія дослідження розвитку людської історії, на які вона ділиться епохи, цивілізації, культури, виявлення її загальної схеми.

Предмет філософії історії можна поділити на дві основні сфери. Перша сфера — онтологія історії вивчає питання про рушійні сили, основні етапи історичного процесу, його сенс і мету, роль і місце людини в історії. Друга — гносеологія історії (критична філософія історії, аналітична філософія історії) вивчає умови, можливості, способи і форми історичного пізнання, відтворення історичного процесу таким, яким він відбувався насправді.

Філософія історії формується на стику філософії та історії, що обумовлює двозначність поняття. З одного боку, вона є незаперечною і повноправною складовою частиною системи філософського знання, з іншого — філософія історії на таких само вагомих підставах уходить до числа форм історичного пізнання і є у певному розумінні найпохилішою з усіх теоретичних дисциплін історичного плану. Зміст, структура і функції філософії історії істотно модифікувалися на різних етапах її розвитку.