Відображення як загальна властивість матерії

 

Ще в XVIII ст. в філософії точилася гостра полеміка з приводу того, чи можлива свідомість без матерії, інтелект без матеріального носія, і якщо ні, то звідкіля береться свідомість?

Так як в порівнянні з нашим часом наука XVIII ст. мала дуже малий обсяг знань про походження життя і свідомості, то філософи не могли створити закінчену, обґрунтовану філософську теорію про зв’язок матерії та свідомості.

Така теорія на базі сучасних наукових знань була створена на початку ХХ ст. і одержала назву теорії відображення.

Відображення – це загальна фундаментальна, невід’ємна і об’єктивна властивість матерії. Вона стільки ж об’єктивна, як і інші її властивості: рух, час і простір. Більш того, відображення неможливе без руху матеріальних явищ в часі і просторі.

Що ж таке відображення?

Відображення – це особлива властивість кожного матеріального предмета (суб’єкта відображення) певним чином реагувати на вплив інших взаємодіючих з ним матеріальних предметів (об’єктів).

Ця властивість в процесі тривалого розвитку матеріального світу і ускладнення форм руху матерії в кінці кінців приводить до виникнення свідомості, мислення людини.

Свідомість – це вища форма відображення.

В теорії відображення тісно і нерозривно пов’язані вчення про матеріальність світу та його діалектичний розвиток.

Найпростішим видом відображення є відображення в неорганічному світі. Воно охоплює механічну, фізичну, хімічну та деякі інші форми руху матерії. Переміщення, зруйнування або якісна видозміна суб’єкта в процесі відображення – характерна риса відображення в неорганічному світі.

Приблизно 3 млрд. років тому на Землі виникло життя. В цьому не було нічого надприродного.

В гарячому світовому океані та в атмосфері Землі, насиченій водними парами, в достатку були вуглець, водень, азот, кисень та інші елементи.

З них в результаті складних фізико-хімічних процесів виникли органічні сполуки (тобто живі організми, спочатку одноклітинні, потім – багатоклітинні).

Сучасна наука розробила методи створення таких сполук в лабораторних умовах.

Під впливом сонячної енергії, енергії вулканів, електричних розрядів в атмосфері та інших природних факторів наша Земля на протязі мільярдів років сама була начебто величезною природною лабораторією, в якій методом „спроб і помилок” створювалась велика кількість різноманітних сполук.

До них відносились і надскладні молекули.

Такі молекули, перед усім білкові, що входять до складу всіх живих організмів, мають надзвичайно важливу властивість.

Під впливом зовнішніх об’єктів вони не руйнуються, не перетворюються в якісно інші системи, а зберігаються, продовжують існувати.

При цьому змінюються лише окремі їх структури. А при припиненні дії зовнішніх факторів суб’єкт повертається до початкового стану.

Таким чином, ми можемо охарактеризувати період переходу від неорганічного світу, від неживої природи, до органічного світу, до живої природи, як особливий етап розвитку та ускладнення відображення.

Подальший розвиток відображення пов’язаний з розвитком і ускладненням життя.

Життя – це особлива форма існування і руху матерії.

В ході еволюції окремі органи багатоклітинних організмів спеціалізуються на виконанні окремих функцій.

Одні з них виконують функцію пересування, інші – функцію харчування, треті – функцію розмноження і т.д.

З часом з’являються особливі групи клітин, названі нервовими, які спеціалізуються на виконанні функції відображення.

У живих організмів відображення проявляється як властивість подразнення, тобто як здатність організму у відповідь на дію (вплив) зовнішнього середовища видозмінюватися, щоб краще пристосуватися до впливу середовища, вижити і зберегти себе.

З цим пов’язані такі явища як мутація і спадковість.

На наступному етапі еволюції у більш розвинутих істот – риб, земноводних, ссавців – з’являється вже складна, розгалужена нервова система.

Нова спеціалізація та „розподіл обов’язків” приводять до того, що одні нервові клітини починають сприймати лише світовий вплив зовнішнього середовища, інші – звуковий, треті – механічний і т.д.

Особлива група клітин здійснює зв’язок між останніми і виконує особливі функції: передає нервові імпульси іншим органам, зберігає (запам’ятовує) інформацію про попередній вплив середовища, переробляє і видозмінює сигнали, одержані із зовнішнього середовища.

З цих особливих нервових клітин пізніше і виникає у вищих тварин особливий орган, керуючий всією діяльністю по відображенню і взаємодією із зовнішнім середовищем. Цей орган – мозок.

З виникненням нервової системи і мозку відображення піднімається на новий більш високий рівень.